ф
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа №821/762/16
адміністративне провадження № К/9901/37721/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року (Судді: Єщенко О.В., Димерлий О.О., Вербицька Н.В.),
у справі № 821/762/16
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Колосс"
до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання незаконними дії та зобов`язання вчинити певні дії, -
В С Т А Н О В И В :
В червні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Колосс" (далі - позивач, ТОВ "Колосс") звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Херсонської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі- відповідач, Херсонська ОДПІ), в якому просило суд визнати незаконними дії ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області по анулюванню в СЕА ПДВ запису про суму повернення ТОВ "Колосс" переплати з ПДВ в розмірі 324 344 грн та зобов`язати ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області скасувати запис в СЕА ПДВ про транзакцію здійснену на підставі документа №4342065 від 15.02.2016 року про анулювання поповнення рахунку ТОВ "Колосс" в СЕА ПДВ НОМЕР_3 на суму 324 344 грн (а.с. 3).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (а.с. 102-105).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 23 березня 2017 року адміністративний позов задоволено (а.с. 163-176).
Не погодившись з вищенаведеним рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на те, що сума на рахунку СЕА ПДВ зменшується на суму податку, що відповідно до поданої заяви підлягає перерахуванню до бюджету або на поточний рахунок платника на дату її подання, шляхом зменшення загальної суми поповнення електронного рахунка. Саме такі операції і вчинено податковим органом, що підтверджується, наприклад, витягами з СЕА ПДВ №2302811 від 02 листопада 2015 року сформованого о 12:20, в якому в графі 5 відображено суму поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку в розмірі 324344,00 грн відповідно до податкової декларації №1981949 від 25.08.2015 року та №2302816 від 02 листопада 2015 року сформованого о 18:00, в якому в графі 5 відсутня сума поповнення електронного рахунка з поточного рахунка платника податку в розмірі 324344,00 грн відповідно до податкової декларації №9223272412 від 02.11.2015 року. Наявний в матеріалах справи витяг щодо суми податку на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №4303237 від 04 лютого 2016 року сформований о 11:31 не містить суми коштів в розмірі 324344,00 грн, оскільки ця сума була перерахована на підставі додатку 4 до податкової декларації №4342065 від 28.01.2016 року на рахунок НОМЕР_2. Враховуючи викладене, просив суд скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 23 вересня 2016 року про відмову в задоволенні адміністративного позову ( а.с. 229-231).
У зв`язку із початком роботи Верховного Суду, на виконання підпункту 4 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України справу передано на розгляд до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Дослідивши матеріали справи в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій із матеріалів адміністративної справи, ТОВ "Колосс" перебуває на спеціальному режимі оподаткування діяльності у сфері сільського господарства.
02.11.2015 року позивач подав відповідачу загальну податкову декларацію з податку на додану вартість за жовтень 2015 року, у Додатку 4 до декларації позивач відповідно до п. 200-1.6 ст. 200-1 Податкового кодексу України заявив про перерахунок суми коштів на рахунку у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, що перевищує суму, яка підлягає перерахуванню до бюджету, у розмірі 324 344 грн. - на рахунок НОМЕР_2 МФО 328209 Акціонерний банк "Південний" (а.с. 14-15, 16).
Оскільки до кінця 2015 року перерахування цих коштів не відбулось, позивач 27.01.2016 року звернувся в ДПІ у м. Херсоні ГУ ДФС у Херсонській області із заявою про повернення вказаних сум на електронний рахунок підприємства, відкритий у СЕА ПДВ за наступними реквізитами: одержувач: ТОВ "КОЛОСС", код 3712576, рах. НОМЕР_3 (який діє до 30.01.2016 року) Казначейство України, МФО 899998 або за реквізитами: одержувач: ТОВ "Колосс", код 37125766, рах. 3751600014558 Казначейство України, МФО 899998 (а.с. 12).
Згідно Витягу від 04.02.2016 року щодо суми податку, на яку платник податку на додану вартість має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних з системи електронного адміністрування ПДВ №4303237, заявлені позивачем до поповнення рахунку СЕА ПДВ кошти зараховані 29.01.2016 року та загальна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних склала 350 103,57 грн. (а.с. 17). Разом з цим, відповідно до Витягу від 23.02.2016 року в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ №23303283, сума ліміту (сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) на спеціальному рахунку позивача складає 25 797,07 грн. (а.с. 18). Відповідно до відомостей Витягу від 23.02.2016 року №23303283, зменшення вказаного ліміту відбулось 15.02.2016 року о 16:14:32 год. в результаті проведення операції щодо поповнення вказаного рахунку у сумі 324 344 грн. на підставі документа від 28.01.2016 року №4342065.
Посилаючись на те, що позивач є суб`єктом спеціального режиму оподаткування податком на додану вартість і за підсумками 2015 року у підприємства рахувалась переплата з вказаного податку у розмірі 324 344 грн, у зв`язку із чим підприємство заявило контролюючому органу про повернення відповідних сум на спеціальний рахунок платника податків, але відповідач вимоги позивача не виконав, у встановленому порядку суми податку на додану вартість на рахунок підприємства не повернув, фактично зменшивши суми податку, за рахунок якого платник має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в реєстрі податкових накладних, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції керувався тим, що оскільки відображення відомостей в системі електронного адміністрування відбувається в автоматичному режимі на підставі певних дій платника податку, тобто без безпосереднього втручання органу податкової служби, доводи позивача про протиправність дій контролюючого органу є необґрунтованими та не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи по суті. До того ж, суд першої інстанції вказав на те, що, повернення коштів на спеціальний рахунок платника податків не може мати такого наслідку як одночасне залишення цих же коштів і на рахунку СЕА ПДВ з можливістю реєструвати на цю ж суму податкові накладні в майбутньому (а.с. 102-105).
Скасовуючи постанову суду першої інстанції та приймаючи нове рішення про задоволення адміністративного позову, суд апеляційної інстанції керувався тим, що сільськогосподарське підприємство, яке обрало спеціальний режим оподаткування податком на додану вартість, здійснює оподаткування цього податку за особливостями, визначеними ст. 209 Податкового кодексу України. Так, сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства на спеціальних рахунках, відкритих в установах банків та/або в органах, які здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Сільськогосподарське підприємство самостійно забезпечує перерахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у розмірі, достатньому для перерахування на спеціальний рахунок на підставі поданої податкової декларації, в якій відображаються результати діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду. Судом апеляційної інстанції встановлено, що позивач за підсумками діяльності в межах спеціального режиму оподаткування протягом звітного (податкового) періоду забезпечив перерахування на рахунок у системі електронного адміністрування податку, відкритий для перерахування коштів на спеціальні рахунки, коштів у сумі 324 344 грн на підставі відповідної податкової декларації. За рахунок цих коштів у січні 2016 року поповнено рахунок платника в СЕА ПДВ та станом на 29.01.2016 року загальна сума податку, на яку платник податку має право зареєструвати податкові накладні та/або розрахунки коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних склала 350 103,57 грн. Разом з цим, згідно Витягу від 23.02.2016 року в розрізі операцій з Системи електронного адміністрування ПДВ №23303283, сума ліміту (сума податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні та розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних) на спеціальному рахунку позивача складає 25 797,07 грн. За висновками суду, зменшення даних рахунку платника, на якому акумулюються суми податку на додану вартість на спеціальні цілі, не відбулось на законних підставах (а.с. 168-176).
Колегія суддів погоджується з такими висновками суду апеляційної інстанції, з огляду на наступне.
За змістом пункту 209.1 статті 209 Податкового кодексу України (далі - ПК України) резидент, який провадить підприємницьку діяльність у сфері сільського і лісового господарства та рибальства та відповідає критеріям, встановленим у пункті 209.6 цієї статті (далі - сільськогосподарське підприємство), може обрати спеціальний режим оподаткування.
Відповідно до пункту 209.2 статті 209 ПК України згідно із спеціальним режимом оподаткування сума податку на додану вартість, нарахована сільськогосподарським підприємством на вартість поставлених ним сільськогосподарських товарів/послуг, не підлягає сплаті до бюджету та повністю залишається в розпорядженні такого сільськогосподарського підприємства для відшкодування суми податку, сплаченої (нарахованої) постачальнику на вартість виробничих факторів, за рахунок яких сформовано податковий кредит, а за наявності залишку такої суми податку - для інших виробничих цілей.