постанова
ІМЕНЕМ УКРАЇНи
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 164/1432/18
провадження № 51-5140км21
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників ОСОБА_6,
ОСОБА_7 (в режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2023 рокуу кримінальному провадженні № 12018030160000205 за обвинуваченням
ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Громади Любарського району Житомирської області, жителя АДРЕСА_1, та
ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_2 . уродженця смт. Любара Житомирської області, жителя АДРЕСА_2,
обох у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 Кримінального кодексу України (далі - КК),
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 рокуОСОБА_8 та ОСОБА_9 засуджено обох за ч. 3 ст. 187 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці з конфіскацією майна
Вирішено питання щодо речових доказів у провадженні та стягнення процесуальних витрат.
Районний суд установив, що ОСОБА_8 та ОСОБА_9 в групі з невстановленою особою близько 03:00 14 червня 2018 року у с. Колодії Маневицького району Волинської області з метою заволодіння чужим майном проникли до будинку ОСОБА_10 та ОСОБА_11 де вчинили на них розбійний напад.
При перегляді вироку Волинський апеляційний суд ухвалою від 08 лютого 2023 року залишив це рішення без змін.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 просить скасувати вказані вирок та ухвалу в зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
На обґрунтування цих вимог зазначає, що суд неправильно кваліфікував дії засуджених за ч. 3 ст. 187 КК, оскільки такі дії підлягають кваліфікації за ч. 2 ст. 355 КК, унаслідок чого ОСОБА_8 призначено більш тяжке покарання.
Вказує, що посягання на власність потерпілих та будь-якого умислу на заволодінням чужим майном у ОСОБА_8 і ОСОБА_9 не було і насильство до потерпілих, яке застосовувалося невстановленою особою, було спрямовано на повернення коштів, належних ОСОБА_12 за існуючим цивільно-правовим зобов`язанням, тому такі дії засуджених не могли бути кваліфіковані як розбійний напад.
З огляду на ці обставини захисник вважає, що постановлені у справі вирок районного суду та ухвала апеляційного суду не відповідають вимогам статей 370, 374, 419 КПК і є незаконними.
Позиція учасників у суді касаційної інстанції
Захисники підтримали касаційну скаргу.
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги і просив залишити оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Колегія суддів (далі - Суд), заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, дійшла висновку про таке.
Згідно з вимогами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального й процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, а також вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Частиною 2 цієї статті визначено, що суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного суду від 27 березня 2023 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами засуджених ОСОБА_13, ОСОБА_9 та захисника ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_13 на вирок Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року та ухвалу Волинського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року на підставі п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК. У цьому рішенні колегія суддів визнала безпідставними доводи касаційних скарг сторони захисту щодо порушення права на захист засуджених, порушення прав потерпілих і свідків під час судового розгляду, недопустимість як доказів протоколів слідчих дій, відсутність повноважень слідчих у кримінальному провадженні, а також суворість призначеного засудженим покарання.
Захисник ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_8 у межах строку на касаційне оскарження подала повторну касаційну скаргу. Ухвалою від 15 травня 2023 року було відкрито касаційне провадження за сказаною скаргою лише в частині перевірки доводів захисника про неправильне застосування судом першої інстанції закону України про кримінальну відповідальність, яка полягає у неправильній кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 187 КК, які, на думку захисника, необхідно було кваліфікувати за ч. 2 ст. 355 КК. При цьому колегія суддів зазначила, що на інші доводи захисника буда надана відповідь в ухвалі Верховного Суду від 27 березня 2023 року.
У доповненні до касаційної скарги, яка надійшла до Верховного Суду 02 листопада 2023 року, захисник ОСОБА_6 знову наводить доводи, яким уже була надана оцінка в ухвалі від 27 березня 2023 року, а також посилається на неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
Тому розгляд касаційної скарги здійснюється в межах, вказаних в ухвалі про відкриття касаційного провадження, а саме у частині правильності кваліфікації дій засуджених за ч. 3 ст. 187 КК.
Відповідно до ст. 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом заст. 94 цього Кодексу.
Згідно з положеннями ст. 94 КПК суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів із точки зору достатності та взаємозв`язку.
Наведених вище вимог закону суди дотрималися.
Суд першої інстанції, ретельно перевіривши зібрані під час досудового розслідування та надані прокурором докази, на підставі яких ОСОБА_8 та ОСОБА_9 було висунуте обвинувачення, навів детальний аналіз усіх досліджених доказів і дав належну оцінку кожному з них та їх сукупності у взаємозв`язку. При цьому констатував, що за встановлених фактичних обставин надані стороною обвинувачення докази доводять наявність у їх діях складу злочину, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК. З позицією місцевого суду погодився й апеляційний суд.