ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 523/16860/22
провадження № 51- 4281км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника (відеоконференція) ОСОБА_6,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Одеського апеляційного суду від 19 червня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020160000001132, за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, уродженця с. Нестерівці Дунаєвецького району Хмельницької області, жителя АДРЕСА_1, раніше не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України.
Зміст рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 29 жовтня 2021 року ОСОБА_7 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки. На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_7 звільнено від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки, з покладенням обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.
За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у тому, що він 24 вересня 2020 року, о 23:30 год., будучи в стані алкогольного сп`яніння, керуючи автомобілем "Volkswagen Passat", рухаючись зі швидкістю більшою дозволеної у межах населеного пункту 125 км/год по вул. Добровольського в напрямку вул. Паустовського в м. Одесі, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу, позначеного дорожніми знаками 5.35.1 та 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1 "зебра", розташованому в районі будинку № 122/1 по вул. Добровольського, порушуючи вимоги п.п.1.5, 2.3 "б", 2.9 "а", 12.4, 18.1 Правил дорожнього руху України, діючи з необережності, будучи неуважним, не вживши своєчасних заходів щодо зменшення швидкості свого руху до безпечної аж до зупинки автомобіля, не врахувавши зміну дорожньої обстановки, не переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека, не надав дорогу пішоходу й передньою частиною кузова керованого ним автомобіля допустив наїзд на ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину у зоні нерегульованого пішохідного переходу справа наліво відносно руху транспортного засобу. Унаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_8 отримала тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили її смерть.
Одеським апеляційним судом за апеляційною скаргою прокурора вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 у частині звільнення його на підставі положень ст. 75 КК України від відбування призначеного покарання скасовано та ухвалено новий вирок від 19 червня 2023 року. Цим вироком ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 286 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 2 роки.
Відповідно до положень ч.5 ст.72 КК України вирішено зарахувати ОСОБА_7 у строк відбування покарання строк його попереднього ув`язнення з 25.09.2020 по 01.10.2020 із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі. У решті вирок місцевого суду щодо ОСОБА_7 залишено без зміни.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6, який діє в інтересах засудженого ОСОБА_7, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого внаслідок суворості, просить вирок апеляційного суду скасувати та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
Зазначає, що апеляційний суд безпідставно скасував вирок місцевого суду в частині звільнення засудженого від відбування основного покарання на підставі положень ст. 75 КК України, оскільки ОСОБА_7 вину визнав, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, позитивно характеризується, має на утриманні дітей, є особою з інвалідністю, в якості волонтера надає допомогу Збройним Силам України, за що має подяки. Також залишилася поза увагою суду думка потерпілого про незастосування суворого покарання.
Стверджує, що апеляційний суд, залишаючи апеляційну скаргу ОСОБА_7 без задоволення, не навів переконливих підстав прийнятого рішення та дійшов необґрунтованого висновку про необхідність призначення йому додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
Позиції учасників судового провадження
Захисник підтримав подану касаційну скаргу.
Прокурор вважає, що касаційна скарга є необґрунтованоюта просив її відхилити.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви Суду
Відповідно до положень ч. 2 ст. 433 КПКУкраїни суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Висновок суду про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні ним кримінального правопорушення та правильність кваліфікації його дій за ч. 2 ст. 286 КК України в поданій касаційній скарзі не оспорюються.
Що стосується доводів касаційної скарги про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та даним про особу засудженого через суворість, то вони, на думку колегії суддів, є необґрунтованими.
Відповідно до положень статей 370, 420 КПК Українисуд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим.