ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 742/1995/21
провадження № 51-5836км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисника ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
засудженого ОСОБА_7 (у режимі відеоконференції),
потерпілого ОСОБА_8 (у режимі відеоконференції),
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2023 року та ухвалу Чернігівського апеляційного суду від 08 серпня 2023 року стосовно
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2
ст. 125 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Обставини, встановлені за рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, короткий зміст судовихрішень
За вироком Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня
2023 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, та призначено йому покарання у виді штрафу в розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 грн.
Ухвалено стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_8
3000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди, 4717,70 грн у рахунок відшкодування витрат на лікування, а також 3000 грн на відшкодування витрат, понесених потерпілим на правову допомогу.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За обставин, детально викладених у вироку місцевого суду, 30 березня 2021 року близько 21:00 ОСОБА_7, перебуваючи за адресою: АДРЕСА_1, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин до потерпілого ОСОБА_8, умисно завдав йому дерев`яною палицею тілесних ушкоджень, а саме: одного удару в ділянку правої частини голови, а потім одного удару по волосяній частині голови. Унаслідок зазначених дій ОСОБА_8 отримав тілесні ушкодження, які згідно з висновком судово-медичної експертизи від 14 травня 2021 року № 98 належать до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я.
Місцевий суд кваліфікував зазначені дії ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я.
Чернігівський апеляційний суд ухвалою від 08 серпня 2023 року вирок Прилуцького міськрайонного суду Чернігівської області від 12 травня 2023 року стосовно ОСОБА_7 змінив у частині розміру моральної шкоди та стягнення процесуальних витрат.
Постановив стягнути з ОСОБА_7 на користь потерпілого ОСОБА_8
10 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди та 18 000 грн у рахунок відшкодування процесуальних витрат, понесених потерпілим на професійну правову допомогу в суді першої інстанції, а також 7 000 грн процесуальних витрат, понесених потерпілим на правову допомогу в суді апеляційної інстанції (всього 25 000 грн на відшкодування процесуальних витрат).
У решті вирок суду постановлено залишити без змін.
Вимоги і доводи особи, яка подала касаційну скаргу, та заперечення учасників
У касаційній скарзі захисник засудженого ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати рішення судів обох інстанцій і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. Своє прохання мотивує тим, що суди обох інстанцій не надали вичерпних відповідей на доводи сторони захисту щодо недопустимості висновків судово-медичних експертиз № 98 та 114, оскільки належним чином не з`ясували питання, яким чином у провадженні дізнавача з`явилася медична карта потерпілого, адже з матеріалів кримінального провадження не видно жодних процесуальних рішень органу досудового розслідування щодо витребування чи отримання такої документації в будь-який процесуальний спосіб.
Крім того, вважає, що суди обох інстанцій повинні були визнати й інші фактичні дані, що містяться в матеріалах кримінального провадження, недопустимими доказами, оскільки сторона обвинувачення не дотрималася порядку їх відкриття, а саме копії матеріалів дізнання всупереч вимогам ч. 5 ст. 301 КПК не були вручені підозрюваному.
Щодо вирішення цивільного позову та процесуальних витрат зазначає, що апеляційний суд, змінюючи вирок місцевого суду в частині розміру відшкодування моральної шкоди та стягнення процесуальних витрат, не навів в ухвалі жодної норми, яку, на думку цього суду, порушив місцевий суд.
Також вважає, що під час розподілу судових витрат апеляційний суд усупереч вимогам
ст. 124 КПК послався на судову практику судів інших юрисдикцій, яка є нерелевантною для кримінального провадження, оскільки можливості стягнення ще не понесених витрат на правничу допомогу не передбачено кримінальним процесуальним законом. Апеляційний суд не звернув уваги на зазначене та безпідставно задовольнив апеляційну скаргу потерпілого.
Представник органу публічного обвинувачення направив до Суду заперечення, в яких просив касаційну скаргу захисника залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без зміни. Свою позицію мотивував тим, що доводи сторони захисту
з приводу отримання медичної документації стосовно потерпілого у непроцесуальний спосіб є необґрунтованими, оскільки проти дослідження цих документів
не заперечував сам потерпілий, а тому фактичні дані, що містяться у висновках судово-медичних експертиз, є допустимими доказами.
Щодо порушення порядку ознайомлення з матеріалами дізнання зазначає, що такі доводи касаційної скарги є неспроможними, адже підозрюваний був ознайомлений з матеріалами кримінального провадження, про що в матеріалах є протокол та розписка підозрюваного і захисника. За твердженням прокурора, зазначене питання стосовно недотримання органом досудового розслідування приписів ч. 5 ст. 301 КПК не ставилося стороною захисту ні на підготовчому судовому засіданні, ні в апеляційній скарзі.
Представник потерпілого ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_9 також надіслала заперечення на касаційну скаргу захисника, у яких просила касаційну скаргу захисниказалишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни. Не погодилася з позицією, викладеною в касаційній скарзі, щодо недопустимості судово-медичних експертиз, навівши доводи, практично аналогічні, викладеним у запереченнях прокурора доводам. Також зазначила, що суд апеляційної інстанції правильно визначив розмір відшкодування витрат, понесених потерпілим на професійну правову допомогу в місцевому суді, доказами яких є договір про надання такої допомоги та акт здачі-прийняття послуг з надання правничої допомоги. Крім того, просила стягнути з ОСОБА_7 витрати на оплату правничої допомоги за представлення інтересів потерпілого у Верховному Суді.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений просили задовольнити касаційну скаргу з викладених у ній підстав.
Потерпілий заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника та підтримав позицію, зазначену в запереченнях свого представника.
Прокурор просив залишитикасаційну скаргу захисника без задоволення, а оскаржувані судові рішення без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, позицію захисника, засудженого, прокурора та потерпілого, перевіривши касаційну скаргу захисника, заперечення представника потерпілого та прокурора, дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Згідно із ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, однобічність та неповнота судового розгляду самі собою можуть бути підставою для зміни чи скасування вироку місцевого суду апеляційним судом (статті 409, 410 КПК).
Підставами ж для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального і процесуального закону, а вирішуючи питання щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судових рішень, виходить із установлених фактичних обставин, викладених у рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій.
У зв`язку з вищевказаним, викладена у запереченнях вимога представника потерпілого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_9 про стягнення з ОСОБА_7 на користь потерпілого витрат, понесених на правову допомогу за представництво інтересів у суді касаційної інстанції не може бути предметом розгляду Верховного Суду, оскільки потребує дослідження доказів.
За статтею 370 КПК судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
У свою чергу, положеннями ст. 94 КПК передбачено, що суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Оцінка доказів згідно зі ст. 94 КПК є виключною компетенцією суду, який ухвалив вирок.
Свій висновок щодо доведеності винуватості засудженого ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення суд першої інстанції належним чином вмотивував дослідженими під час судового розгляду доказами, які були оцінені відповідно до закону і в сукупності правильно визнані судом достатніми та взаємозв`язаними для ухвалення обвинувального вироку. Кваліфікація дій засудженого ОСОБА_7 за ч. 2 ст. 125 КК є правильною. Вирок відповідає вимогам статей 370, 373, 374 КПК, є законним, обґрунтованим і вмотивованим.
Дослідивши докази, місцевий суд, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, доведена сукупністю фактичних даних, що містяться, зокрема:
- у показаннях потерпілого та свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11, які вказували про те, що засуджений завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_8 ;
- у протоколах проведення слідчих експериментів за участю потерпілого
ОСОБА_8, свідків ОСОБА_10 і ОСОБА_11 ;
- у висновках судово-медичних експертиз № 98 та № 114, згідно з якими
ОСОБА_8 завдано легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров`я. Такі тілесні ушкодження утворились, не менше ніж від двох травматичних дій тупих предметів, за механізмом удару, по давності можуть відповідати 30 березня 2021 року, та могли виникнути за обставин, про які вказували потерпілий та свідки під час проведення слідчих експериментів за їх участю.
Зважаючи на сукупність наведених у вироку доказів, зокрема і вищевказаних, Верховний Суд погоджується із зазначеними висновками судів першої та апеляційної інстанцій, що ОСОБА_7 завдав тілесних ушкоджень ОСОБА_8 за обставин, викладених у вироку.
В оскаржених судових рішеннях проаналізовано та оцінено всі розглянуті в судовому засіданні докази у їх сукупності, дії ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК, а саме як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розлад здоров`я, кваліфіковано правильно. Ставити під сумнів юридичну оцінку дій ОСОБА_7 колегія суддів підстав не має.
У цьому аспекті неспроможними є доводи касаційної скарги захисника щодо недостовірності фактичних даних, які містяться у висновках судово-медичних експертиз, а також їх недопустимості, оскільки, на переконання сторони захисту, суди належним чином не з`ясували питання, як у провадженні дізнавача з`явилася медична карта потерпілого, яка була предметом експертних досліджень.