ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
18 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 523/17950/18
провадження № 51-4358км23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
захисників (відеоконференція) ОСОБА_6, ОСОБА_7,
засуджених (відеоконференція) ОСОБА_8, ОСОБА_9,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги засудженого ОСОБА_8 на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 21 липня 2020 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, а також засудженого ОСОБА_9 на ухвалу Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в об`єднаному кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12018160490003112 від 01 липня 2018 року та за № 12018160490005230 від 19 листопада 2018 року за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Жмеринка Вінницької області, громадянина України, жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст.187 КК України.
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_2, в силу положень ст.89 КК України не судимого,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.187 КК України.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 21 липня 2020 року ОСОБА_8 засуджено ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки; за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі ч.1 ст.70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_8 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років і 6 місяців із конфіскацією всього майна, яке є його власністю.
На підставі положень ч. 5 ст. 72 цього Кодексу зараховано ОСОБА_8 в строк відбутого покарання час його попереднього ув`язнення за період з 29.01.2019 до дня набрання вироком законної сили у співвідношенні одного дня попереднього ув`язнення одному дню позбавлення волі. Стягнуто з ОСОБА_8 на користь потерпілого ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 15 000 грн.
Цим же виром ОСОБА_9 засуджено за ч. 2 ст. 187 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. Стягнуто з ОСОБА_9 на користь потерпілого ОСОБА_10 на відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі 10 000 грн.
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 13 липня 2023 року апеляційні скарги обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_11 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_12 в інтересах ОСОБА_9 задоволено.
Вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 21 липня 2020 року в частині призначення основного покарання ОСОБА_9 змінено. Зокрема ОСОБА_9 за ч. 2 ст. 187 КК України із застосуванням ст. 69 КК України призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки з конфіскацією всього майна, яке є його власністю. В іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без зміни.
За вироком суду ОСОБА_8 та ОСОБА_9 визнано винуватими і засуджено за те, що вони 01 липня 2018 року о 04:00 год. за попередньою змовою, перебуваючи біля будинку № 8 по вул. Генерала Бочарова в м. Одесі, діючи з умислом на здійснення нападу із застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя і здоров`я потерпілого, здійснили розбійний напад на ОСОБА_10, завдали йому руками декілька ударів у голову та заволоділи його золотим ланцюжком, плетіння "бісмарк", вагою 19,78 г, вартістю 26 000 грн.
Окрім того, ОСОБА_8 18 листопада 2018 року о 22:10 год., перебуваючи в торгівельному приміщенні супермаркету "Сільпо", розташованому за адресою: м. Одеса, вул. Генерала Бочарова, 44, маючи умисел на таємне заволодіння чужим майном, шляхом вільного доступу взяв із полиць та приховав під одягом належні ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" продукти харчування загальною вартістю 220,50 грн, однак свій злочин не довів до кінця з причин, що не залежали від його волі, оскільки був затриманий охоронцем.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо нього скасувати та призначити новий розгляд в суді першої інстанції. Окрім того просить звільнити його з-під варти у зв`язку із фактично відбутим покаранням за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України.
У поданій скарзі ОСОБА_8 не оспорює висновки суду щодо доведеності його винуватості й призначене покарання за епізодом закінченого замаху на крадіжку із ТОВ "СІЛЬПО-ФУД" продуктів харчування, однак вважає, що вирок в частині його засудження за ч. 2 ст. 187 КК України постановлений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, оскільки судом першої інстанції безпідставно визнано недопустимим доказом показання свідка ОСОБА_13,пославшись на те, що вони не були відкриті стороні обвинувачення як докази в ході виконання вимог ст. 290 КПК України.
Ухвалу апеляційного суду також вважає такою, що не відповідає вимогам ст. 419 КПК України, оскільки апеляційний суд не врахував викладених у апеляційних скаргах доводів і не спростував їх належним чином.
У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_9, не оспорюючи доведеність своєї винуватості у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 187 КК України, просить ухвалу апеляційного суду щодо нього змінити у зв`язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину та даним про особу винного через суворість та із застосуванням положень статей 69, 75 КК України пом`якшити йому покарання.
Не погоджується із рішенням апеляційного суду щодо призначення йому покарання у виді позбавлення волі, яке необхідно відбувати реально. Вважає, що всі обставини, які були враховані судом апеляційної інстанції, а саме його позитивна характеристика, визнання вини, щире каяття, відшкодування шкоди потерпілому, дають підстави для призначення йому більш м`якого покарання або для звільнення від його відбування.
Позиції інших учасників судового провадження
Засуджений ОСОБА_8 підтримав свою касаційну скаргу і частково підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 .
Засуджений ОСОБА_9 підтримав обидві касаційні скарги.
Захисник ОСОБА_7 підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8, а щодо касаційної скарги засудженого ОСОБА_9 поклався на розсуд суду.
Захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_9 й частково підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8 .
Прокурор заперечив проти задоволення касаційної скарги засудженого ОСОБА_9 і частково підтримав касаційну скаргу засудженого ОСОБА_8, вбачаючи, що оскаржувана ухвала апеляційного суду має бути скасована з призначенням нового апеляційного розгляду, а також з обранням обом засудженим запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Інші учасники судового провадження були повідомлені про дату, час та місце касаційного розгляду, однак у судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про його відкладення не надходило.
Мотиви суду
Відповідно до частини 1 статті 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Згідно з вимогам статті 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження в межах доводів касаційної скарги засудженого ОСОБА_9 встановив, що суд апеляційної інстанції дотримався вимог зазначеного закону.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні та кваліфікація його діяння за ч. 2 ст. 187 КК України в касаційній скарзі засудженого не оспорюються.
Що стосується доводів засудженого ОСОБА_9 про невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість, то колегія суддів вважає необхідним зазначити наступне.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень.
Покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
Статтею 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Як убачається із матеріалів кримінального провадження, Одеським апеляційним судом за апеляційною скаргою захисника ОСОБА_12 в інтересах засудженого ОСОБА_9 вирок суду першої інстанції у частині призначеного основного покарання було змінено та із застосування положень ст. 69 КК України було призначено основне покарання у виді позбавлення волі строком на 4 роки, яке необхідно відбувати реально.
Зі змісту ухвали апеляційного суду вбачається, що суд апеляційної інстанції, застосовуючи положення статті 69 КК України взяв до уваги позитивну характеристику за місцем проживання засудженого ОСОБА_9, відшкодування ним шкоди потерпілому, визнання вини та щире каяття. На переконання апеляційного суду, встановлені обставини знижують ступінь тяжкості кримінального правопорушення, а тому суд дійшов висновку про можливість призначення основного покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в ч. 2 ст. 187 КК України.