ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 756/544/22
провадження № 61-7394св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Інститут гідробіології Національної академії наук України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Інституту гідробіології Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року в складі колегії суддів Березовенко Р. В., Лапчевської О. Ф., Мостової Г. І.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Інституту гідробіології Національної академії наук України про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення заробітку за час вимушеного прогулу.
Позовна заява мотивована тим, що наказом Інституту гідробіології Національної академії наук України 16 листопада 2018 року ОСОБА_1 був призначений на посаду виконуючого обов`язку провідного інженера на 0,5 ставки відділу гідропаразитології та мікробіології з 19 листопада 2018 року.
У листопаді 2021 року відповідач повідомив про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 з наданням документа про вакцинацію або надання документа про заборону вакцинації. Наказом Інституту гідробіології Національної академії наук України від 08 листопада 2021 року № 205-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Посилаючись на відсутність договору, укладеного між сторонами, який зобов`язує робити профілактичні щеплення проти COVID-19, що не є обов`язковим, позивач вважав, що законодавством не передбачено повноважень на відсторонення його від роботи з підстав відсутності таких щеплень.
На підставі викладеного, з урахуванням уточнених позовних вимог, ОСОБА_1 просив: визнати незаконним та скасувати наказ Інституту гідробіології Національної академії наук України від 08 листопада 2021 року № 205-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати; зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити заробітну плату за час незаконного відсторонення від роботи на підставі наказу від 08 листопада 2021 року № 205-к до 01 березня 2022 року в розмірі 15 636,66 грн.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що всі працівники Інституту гідробіології Національної академії наук України підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 на період дії карантину, зокрема і ОСОБА_1 . Позивач не надав доказів наявності у нього абсолютних протипоказань до введення вакцини (щеплення) та доказів, що він звертався до лікаря за отриманням довідки (медичним висновком).
Посилання на те, що роботодавець не направляв працівника до медичного закладу для проходження медичного обстеження є неприйнятними, оскільки саме на позивача покладений обов`язок надати відомості про щеплення або довідку лікаря про протипоказання щепленню. Обов`язкова вакцинація ОСОБА_1 з подальшим його тимчасовим відстороненням через відсутність щеплення тимчасово обмежило його право на працю з огляду на суспільні інтереси.
Постановою Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.
Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2022 року скасовано та ухвалено нове, яким позовом задоволено.
Визнано незаконним та скасовано наказ Інституту гідробіології Національної академії наук України від 08 листопада 2021 року № 205-к в частині відсторонення ОСОБА_1 від роботи без збереження заробітної плати.
Стягненно з Інституту гідробіології Національної академії наук України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 15 636,66 грн, судовий збір за розгляд справи судом першої інстанції - 1 816 грн, судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції - 2 748,51 грн.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що застосування до позивача визначених законодавством заходів (щеплення проти COVID-19) не передбачало жодної індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми. Не встановлено жодних фактів, які б підтверджували нагальність потреби у відстороненні саме позивача від роботи. Відповідач не стверджував, що, обіймаючи посаду провідного інженера відділу санітарної гідробіології та гідропаразитології, позивач міг спричинити поширення коронавірусної інфекції серед працівників Інституту гідробіології Національної академії наук України.
Відсторонений від роботи ОСОБА_1 був позбавлений заробітку з тих підстав, що він працював в Інституті гідробіології Національної академії наук України, всі працівники якого підлягали обов`язковому щепленню проти COVID-19. Таке відсторонення не можна вважати пропорційним меті охорони здоров`я населення та позивача. Дії роботодавця у цьому випадку були непропорційними переслідуваній легітимній меті, для досягнення якої держава передбачила можливість відсторонення працівника від роботи, крім того, здійснені без достатньої правової підстави, а саме дотримання процедури фіксування факту відмови працівника від обов`язкового щеплення проти COVID-19.
Оскільки судом встановлена неправомірність відсторонення ОСОБА_1 від роботи, то роботодавець зобов`язаний здійснити працівникові визначені законодавством виплати - середній заробіток за час вимушеного прогулу.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі Інститут гідробіології Національної академії наук України, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить суд касаційної інстанції скасувати постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року, залишити в силі рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 10 червня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
12 травня 2023 року Інститут гідробіології Національної академії наук України надіслав засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 29 червня 2023 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Інституту гідробіології Національної академії наук України на постанову Київського апеляційного суду від 03 квітня 2023 року.
25 липня 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення Інститут гідробіології Національної академії наук України посилається на пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Вважає, що суд апеляційної інстанції не врахував висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 та Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 589/5280/21, від 22 березня 2023 року у справі № 130/3531/21, від 22 березня 2023 року у справі № 472/5/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 295/16337/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 208/10023/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 464/661/22, від 05 квітня 2023 року у справі № 695/3439/21, від 05 квітня 2023 року у справі № 161/939/22, від 12 квітня 2023 року у справі № 579/2007/21, від 12 квітня 2023 року у справі № 461/9584/21.
Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд не врахував, що стаття 46 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), стаття 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб", постанова Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 та наказ Міністерства охорони здоров`я від 04 жовтня 2021 року № 2153, які є нормативно-правовою підставою для відсторонення працівників, що відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, встановлюють прямий обов`язок роботодавця самостійно вчинити до працівника прямо визначену законом дію - відсторонення.
Суд апеляційної інстанції порушив статті 89, 92 ЦПК України, не врахував аргументи представника відповідача та не надав оцінки стосовно обставин видання оспорюваного наказу про майбутнє відсторонення.
Позивач був належним чином попереджений про відсторонення від роботи у випадку не проведення обов`язкової вакцинації. Зазначені вимоги позивач не виконав та не надав у визначений у повідомленні строк підтвердження щодо наявності протипоказань до вакцинації, у зв`язку з чим відповідач був вимушений відсторонити позивача від роботи відповідно до законодавства. При цьому право позивача на працю не порушене, оскільки за ним зберігалося робоче місце, трудовий договір не припинений, обмеження позивача було тимчасове та є правомірним, відповідало пріоритету забезпечення безпеки життя, здоров`я інших працівників інституту. Крім того, 01 березня 2022 року відповідач видав наказ № 37-к, яким ОСОБА_1 допущено до роботи у зв`язку із зупиненням дії наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153 до завершення воєнного стану в Україні.
Позиція інших учасників справи
У липні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувану постанову апеляційного суду - без змін.
Вказує, що посилання відповідача на наказ від 08 листопада 2021 року № 205-к, як на підставу для відсторонення позивача від роботи є порушенням частини другої та шостої статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Крім того, спірний наказ не містить відомостей на підтвердження відмови позивача здійснити щеплення у порядку встановленому частиною шостою статті 12 Закону України "Про захист населення від інфекційних хвороб". Відповідач не надав допустимих доказів про те, що позивач за характером своєї роботи чи станом здоров`я становить небезпеку поширення інфекції серед населення України.
Фактичні обставини, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 з 19 листопада 2018 року призначений на посаду виконуючого обов`язку провідного інженера відділу гідропаразитології та мікробіології Інституту гідробіології Національної академії наук України, а 28 грудня 2018 року переведений на посаду провідного інженера відділу санітарної гідробіології та гідропаразитології вказаного інституту.
На виконання наказу Міністерства охорони здоров`я України від 04 жовтня 2021 року № 2153, яким затверджено перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, Президія Національної академії наук прийняла розпорядження від 13 жовтня 2021 року № 515 про обов`язкове профілактичне щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом.
Відповідно до наказу Інституту гідробіології Національної академії наук України від 19 жовтня 2021 року № 40 "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти коронавірусу" усіх працівників інституту зобов`язано ознайомитися під розпис про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 та попереджено, що у разі відсутності профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19 або абсолютних протипоказань до їх проведення працівники будуть відсторонені від роботи без збереження заробітної плати згідно зі статтею 46 КЗпП України до проходження ними щеплень.
У списку ознайомлення про необхідність обов`язкового профілактичного щеплення проти гострої хвороби COVID-19 ОСОБА_1 зроблено запис "Поки відмовляюся підписувати".
Виконуючий обов`язки завідувача відділом санітарної гідробіології та гідропаразитології Національної академії наук України склав доповідну записку про те, що ОСОБА_1 відмовився ознайомлюватися з наказом "Про обов`язкове профілактичне щеплення проти коронавірусу" від 19 жовтня 2021 року № 40, ОСОБА_1 ознайомився з цим наказом під розпис у відділі кадрів.
Згідно з витягом з наказу від 08 листопада 2021 року № 205-к ОСОБА_1 відсторонено від роботи з 08 листопада 2021 року на час відсутності щеплення проти COVID-19 без збереження заробітної плати.
Наказом Інституту гідробіології Національної академії наук України від 01 березня 2022 року № 37-к про допуск до роботи у зв`язку із набранням чинності наказу Міністерства охорони здоров`я України від 25 лютого 2022 року № 380 про зупинення дії наказу від 04 жовтня 2021 року № 2153 дозволено приступити до роботи з 01 березня 2022 року, зокрема, ОСОБА_1 .
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
У статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року та протоколи до неї (далі - Конвенція), а також практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) як джерело права.
Критерії оцінки правомірності оскаржуваного судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до яких судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
У частинах першій та другій статті 400 ЦПК України визначено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Верховний суд вважає, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права