ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 757/4618/22-ц
провадження № 61-15903 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Коломієць Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2,
відповідачі: Держава Україна в особі Київської обласної прокуратури, Головне управління Національної поліції в Київській області, Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу заступника керівника Київської обласної прокуратури на постанову Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 року у складі колегії суддів: Голуб С. А., Писаної Т. О., Таргоній Д. О.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до
Держави Україна в особі Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Київській області, Головного управління Державної казначейської служби України в Київській області про відшкодування шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду.
Позовна заява мотивована тим, що 14 вересня 2015 року відкрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) № 12015110200003474, за фактом вчинення кримінального правопорушення передбаченого частиною першою статті 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесні ушкодження. 12 листопада 2015 року у кримінальному провадженні від 14 вересня 2015 року
№ 12015110200003474 йому вручено повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Вину у вчиненні вищевказаного кримінального правопорушення він не визнавав та на стадії досудового розслідування звертався з клопотанням про закриття кримінального провадження у зв`язку з відсутністю в його діях складу злочину,
в задоволенні якого було відмовлено. 11 лютого 2016 року прокурором Києво-Святошинської місцевої прокуратури Київської області Цисаренком О. О. затверджено обвинувальний акт та направлено його до суду.
Вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 14 грудня 2020 року у справі № 369/1274/16-к, залишеним без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 05 жовтня 2021 року, його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою
статті 286 КК України та виправдано у зв`язку з недоведеністю наявності в його діяннях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України.
Отже, він незаконно перебував під слідством та судом з 12 листопада 2015 року, тобто з дати внесення відомостей до ЄРДР за частиною першою статті 286 КК України, по 05 жовтня 2021 року, дату ухвалення рішення судом апеляційної інстанції, що складає 5 років 10 місяців, а відтак, вважав, що має право на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та у результаті пережитих моральних страждань, порушення усталених соціальних та сімейних зв`язків.
Зазначеним незаконним повідомленням про підозру було порушено його права та завдано моральної шкоди, спричиненої викликами до слідчого, прокурорів, участю в судових засіданнях, які порушили порядок в його житті, побуті, родині. Упродовж досудового розслідування та судового розгляду він постійно відчував стрес, не міг нормально працювати та відпочивати, чим було завдано шкоду його психологічному здоров`ю. Крім того, вказане призвело до погіршення відносин з друзями, родичами, дружиною, відновлення яких потребуватиме багато зусиль.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на його користь у рахунок відшкодування моральної шкоди 455 000 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року
у складі судді Григоренко І. В. у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що факт визнання позивача невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення не є доказом неправомірності дій відповідачів. Позивач просив стягнути у рахунок відшкодування моральної шкоди 455 000 грн, яку він зазнав унаслідок досудового розслідування та судового розгляду, за результатами якого його було визнано невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, проте ОСОБА_1 належних та допустимих доказів на підтвердження спричинення йому моральної шкоди не надав.
Також відсутні докази неправомірності дій органів досудового розслідування, прокуратури та суду заподіяння моральної шкоди і причинно-наслідкового зв`язку між заподіяною шкодою та діями (бездіяльністю) відповідачів.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 27 вересня 2023 рокуапеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 задоволено. Рішення Печерського районного суду м. Києва від 09 березня 2023 року скасовано. Позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з Держави Україна за рахунок коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 455 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що сам факт перебування позивача під слідством та судом, ухвалення судом виправдувального вироку за недоведеністю наявності у діях позивача складу кримінального правопорушення,
є достатньою правовою підставою для отримання компенсації від держави у порядку визначеному Законом України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду".
Апеляційний суд дійшов висновку про те, що відповідно до положень вищевказаного закону ОСОБА_1 має право на відшкодування моральної шкоди, яку необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу повідомлення йому про підозру і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду.
Таким чином, визначений позивачем розмір відшкодування моральної шкоди
у сумі 455 000 грн за 70 місяців перебування під слідством та судом є мінімальним розміром, який за встановлених фактичних обставин справи відповідає положенням Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" щодо визначення розміру відшкодування моральної шкоди.
Апеляційний суд, з`ясувавши істотні обставини справи, необхідні для правильного визначення розміру моральної шкоди, а саме характер і обсяг моральних страждань, яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих, суспільних та сімейних стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану тощо, з урахуванням вимог розумності та справедливості, дійшов висновку про наявність підстав для стягнення на користь позивача з Державного бюджету України в рахунок відшкодування моральної шкоди 455 000 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі заступник керівника Київської обласної прокуратурипросить оскаржувану постанову апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 757/4618/22-ц з Печерського районного суду м. Києва.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутні належні та допустимі докази на підтвердження заподіяння позивачу моральної шкоди та підтвердження усіх її елементів.
У розумінні положень частини п`ятої статті 4 Закону України "Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду" сам факт ухвалення судом виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, оскільки таке відшкодування здійснюється виключно у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.
Факт наявності моральної шкоди потребує доведення у встановленому законом порядку, оскільки така шкода є самостійним видом шкоди і умовою цивільно-правової відповідальності. Апеляційний суд не зазначив, якими доказами підтверджено факт спричинення моральної шкоди позивачу. Ухвалення судом відносно позивача виправдувального вироку не свідчить про протиправну поведінку органу досудового розслідування та прокуратури, а необхідність захисту від обвинувачення не носить об`єктивного характеру.
Крім того, період перебування під слідством та судом має бути визначений, починаючи з моменту вручення позивачу письмового повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення та до моменту ухвалення судом виправдувального вироку.
Отже, загальний строк перебування ОСОБА_1 під слідством та судом слід обчислювати з 12 листопада 2015 року, дата повідомлення про підозру,
по 14 грудня 2020 року, день ухвалення вироку Києво-Святошинським районним судом Київської області, а не по 05 жовтня 2021 року. Таким чином, апеляційний суд дійшов помилкового висновку щодо розміру відшкодування моральної шкоди.
Доводи особи, яка подала відзив
У грудні 2023 року Головне управління Державної казначейської служби України в Київській області подало відзив, в якому підтримало доводи касаційної скарги.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова апеляційного суду ухвалена з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Судом установлено, що відповідно до копії витягу, виданого Києво-Святошинським районним відділом головного управління Міністерства внутрішніх справ України
у Київській області з кримінального провадження від 14 вересня 2015 року
№ 12015110200003474, внесено відомості до ЄРДР за фактом вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 286 КК України (а.с. 6).
12 листопада 2015 року слідчим слідчого відділу Києво-Святошинського відділу поліції головного управління Національної поліції України в Київській області Ганжою А. О. за погодженням з прокурором прокуратури Києво-Святошинського району Київської області Мойченко Л. П. повідомлено ОСОБА_1 про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою