ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21грудня2023 року
м. Київ
справа № 643/13463/20
провадження № 61-10725 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - Харківська міська рада,
відповідач - ОСОБА_1,
представник відповідача - адвокат Рева Дар`я Миколаївна,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Реви Дар`ї Миколаївни, на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Дорош А. І., Лобова О. А., Триголова В. М. від 21 червня 2023 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2020 року Харківська міська рада звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення безпідставно збережених коштів у розмірі орендної плати.
В обґрунтування позовних вимог посилалася на те, щоправо власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 832,2 кв. м, розташованої
по АДРЕСА_1 зареєстроване з 28 вересня 2013 року за ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 28 вересня 2013 року. Земельна ділянка площею 0,1941 га з кадастровим номером 6310137500:02:055:0003
по АДРЕСА_1 знаходиться у комунальній власності, категорія земель - землі житлової та громадської забудови, цільове призначення (03.15) - для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови, датою державної реєстрації вказаної земельної ділянки є 24 вересня 2013 року. Враховуючи відсутність зареєстрованих за будь-якими юридичними або фізичними особами прав на вказану земельну ділянку по АДРЕСА_1, вона перебуває у власності територіальної громади міста Харкова в особі Харківської міської ради.
Харківська міська рада зазначала, що ОСОБА_1 у період з 01 серпня 2017 року
по 31 липня 2020 року не сплачувала за користування вказаною земельною ділянкою у встановленому законодавчими актами розмірі, внаслідок чого безпідставно зберегла за рахунок Харківської міської ради як власника земельної ділянки грошові кошти в розмірі орендної плати. Розмір безпідставно збережених ОСОБА_1 коштів, розрахований як різниця між розміром плати за землю, яка повинна надійти до місцевого бюджету, та фактично здійсненою оплатою за користування земельною ділянкою за період з 01 серпня 2017 року по 31 липня
2020 року, становить 542 518,61 грн.
Ураховуючи викладене, Харківська міська радапросила суд стягнути з відповідача на свою користь безпідставно збережені кошти в розмірі орендної плати в сумі 542 518,61 грн та витрати зі сплати судового збору в розмірі 8 137,78 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова у складі судді Скотаря А. Ю.
від 17 березня 2021 року позов Харківської міської ради залишено без задоволення.
Рішення районного суду мотивовано тим, щоХарківська міська рада під час розгляду справи не надала доказів використання ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,1941 га для експлуатації та обслуговування належної їй на праві власності нежитлової будівлі по АДРЕСА_1 без укладення відповідно договору оренди. Та обставина, що ОСОБА_1 належить на праві власності нежитлова будівля літ. "А-2", загальною площею 832,2 кв. м
по АДРЕСА_1, за відсутності належним чином складеного акту обстеження земельної ділянки, не є достатнім доказом використання відповідачем земельної ділянки, площею 0,1941 га. Крім того, суд визнав, що позивач не зменшив суми безпідставно збережених коштів на суму фактично сплаченого представником відповідача земельного податку за весь спірний період, а факт надходження до бюджету міста Харкова від представника відповідача земельного податку за земельну ділянку по АДРЕСА_1 не спростований належними й допустимими доказами. Позовна заява обґрунтована досить формально, має в тексті протиріччя, не містить опису методики розрахунків заборгованості, їх відмінності у різних роках за показниками, що зменшують чи навпаки збільшують локальні коефіцієнти.
Суд першої інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені
у постановах Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Розпорядженням Голови Верховного Суду від 25 березня 2022 року № 14/0/9-22 "Про зміну територіальної підсудності судових справ в умовах воєнного стану (окремі суди Сумської, Харківської області), відповідно до частини сьомої
статті 147 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", з урахуванням неможливості судами здійснювати правосуддя під час воєнного стану, змінено територіальну підсудність справ Харківського апеляційного суду на Полтавський апеляційний суд.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 21 червня 2023 року апеляційну скаргу Харківської міської ради задоволено частково. Рішення Московського районного суду м. Харкова від 17 березня 2021 року скасовано та ухвалено нове рішення.
Позовні вимоги Харківської міської ради задоволено частково. Стягнуто
з ОСОБА_1 на користь Харківської міської ради безпідставно набуті кошти
у розмірі 433 503,41 грн - за використання земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1, у період з 01 серпня 2017 року по 31 липня 2020 року, 16 254,60 грн - на відшкодування понесених судових витрат, а всього стягнуто 449 758,01 грн.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з договором дарування до ОСОБА_1 перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщено нежитлове приміщення та яка необхідна для обслуговування цього майна, тому відповідач як фактичний користувач земельної ділянки без достатньої правової підстави за рахунок власника цієї ділянки зберіг у себе кошти, які мав заплатити за користування нею, а тому зобов`язаний повернути ці кошти власнику земельної ділянки на підставі частини першої статті 1212 ЦК України.
Суд апеляційної інстанції вказав, що наданий Харківською міською радою розрахунок, розмір збитків за користування ОСОБА_1 землею, здійснений з урахуванням відомостей про нормативну грошову оцінку земель, коефіцієнтів індексації нормативної грошової оцінки земель, коефіцієнту функціонального використання земель. При цьому у період з серпня 2017 року по липень 2020 року включно представником ОСОБА_1 за довіреністю ОСОБА_2 щомісячно сплачувався податок на землю за адресою АДРЕСА_1, всього за вказаний період сплачено 109 015,20 грн, які підлягають зарахуванню, оскільки підтверджується відповідними платіжними дорученнями та виписками по особовим рахункам.
Суд апеляційної інстанції послався на відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду у подібних правовідносинах.
Крім того, суд апеляційної інстанції зазначив, що наявність обмеження у використанні спірної земельної ділянки не є підставою для відмови у стягненні безпідставно збережених коштів у вигляді орендної плати, оскільки згідно експлікації земельних угідь площа земельної ділянки - 0,1941 га, у тому числі складається із: земель під соціально-культурними об`єктами площами 0,0548 га; 0,0026 га; 0,1367 га, тобто землі, які перебувають під обмеженнями, конкретно не визначені, перебувають у загальному безперешкодному користуванні власника нежитлового об`єкту.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У липні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Рева Д. М.,
звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Полтавського апеляційного суду від 21 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову апеляційного суду, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі, витребувано цивільну справу № 643/13463/20 з Московського районного суду м. Харкова та надано учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У серпні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Реви Д. М., мотивована тим, що апеляційний суд неправильно застосував норми статей 1212-1214 ЦК України без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування цих норм
у подібних відносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду: від 23 травня 2018 року у справі 629/4628/ 16-ц, від 20 листопада 2018 року у справі № 922/3412/17, від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17; у постановах Верховного Суду:від 23 грудня 2020 року у справі № 184/2049/16-ц, від 14 лютого 2022 року у справі № 646/4738/19, від 20 вересня 2022 року у справі № 922/3684/20, від 05 квітня 2023 року у справі № 924/1147/19. Суд сформулював висновок щодо правової природи заявлених до стягнення коштів та законодавчих приписів, що регламентують спірні відносини, всупереч таким висновкам, допустив можливість одночасного застосування до спірних відносин законодавчих норм, що регламентують стягнення шкоди та стягнення безпідставно збережених коштів.
Вказує, що апеляційний суд не дав правової оцінки тому факту, що висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі
№ 642/1839/18-ц, на які послався суд, суперечать висновкам, сформульованим пізніше Верховним Судом у постанові від 23 грудня 2020 року у справі
№ 184/2049/16-ц.
Зазначає, що суд апеляційної інстанції не з`ясував обставини, пов`язані із розміром площі земельної ділянки, яка знаходиться у фактичному користуванні відповідача, та не надав належну оцінку доказам, якими такий розмір підтверджується, не мотивував, яка саме площа покладена в основу постанови - площа розміщення об`єкта нерухомості (832,2 кв. м) або площа земельної ділянки (0,1941 га).
Вказує, що апеляційний суд не врахував, що існує обмеження у використанні спірної земельної ділянки (охоронних зон навколо (вздовж) об`єкта транспорту (0,0278 га) та об`єкта енергетичної системи (0,0049 га), які обмежують можливість використання таких площ. При цьому, посилається на постанови Верховного Суду: від 25 лютого 2020 року у справі № 755/16588/17-ц, від 01 грудня 2021 року
у справі № 161/6583/20, в яких зроблено висновок, що існування зареєстрованого на земельній ділянці обмеження - охоронна зона вздовж об`єкта енергетичної системи - обмежує особу у можливості використання земельної ділянки.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У серпні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив Харківської міської ради на касаційну скаргу, в якому зазначається, що доводи касаційної скарги є необґрунтованими, постанова апеляційного суду є законною та обґрунтованою, ухвалена з додержанням норм матеріального й процесуального права, тому просить касаційну скаргу залишити без задоволення. При цьому, посилається на відповідні правові висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду
у подібних правовідносинах.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження
у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: 1) Застосування апеляційним судом норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду; 2) Апеляційним судом належним чином не досліджено зібрані у справі докази, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи (пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Реви Д. М., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Відповідно до статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Судами встановлено, що згідно з інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно право власності на нежитлову будівлю літ. "А-2", загальною площею 832,2 кв. м, по АДРЕСА_1 зареєстровано