ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 553/2249/20
провадження № 61-4588ск23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року, ухвалене у складі судді Високих М. С., та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Карпушина Г. Л., Гальонкіна С. А., Кузнєцової О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У жовтні 2020 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 18 травня 2005 між ним та відповідачем укладений кредитний договір №PLKPGK08003502, а 02 серпня 2005 року між сторонами укладена додаткова угода № 1 до цього договору. За умовами договору банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 35 400,00 доларів США на купівлю квартири за 30 000,00 доларів США та на оплату страхових платежів у сумі 5 400,00 доларів США на строк до 16 травня 2025 року зі сплатою процентів за користування кредитом і комісії за розрахунково-касове обслуговування, комісії за дострокове погашення кредиту. Сторони узгодили здійснення погашення заборгованості у вигляді щомісячних ануїтентних платежів у розмірі 333,82 доларів США, розмір та порядок сплати яких було змінено додатковою угодою від 02 серпня 2005 року № 1, за якою позичальник зобов`язався щомісячно у період сплати надавати банку кошти у розмірі 125,00 доларів США для погашення заборгованості за договором та сплачувати проценти, розраховані відповідно до пунктів 3.1, 3.2, 3.3 договору і комісію у відповідності до пунктів 1.1, 1.5, 3.6 договору, а також інші витрати відповідно до пунктів 2.2.9, 4.3 договору.
Проте відповідач взяті на себе зобов`язання не виконував, унаслідок чого станом на 04 вересня 2020 року утворилась заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 048,23 доларів США, яка складається із: заборгованості за кредитом - 14 772,26 доларів США, заборгованості за процентами- 15 998,02 доларів США, заборгованості за комісією - 3 111,09 доларів США, пені - 28 166,86 доларів США.
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором у розмірі 62 048,23 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.
Постановою Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року - без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, вказав, що судовими рішеннями було встановлена відсутність заборгованості за кредитним договором станом на 13 лютого 2008 року та наявність переплати у розмірі 1 972,85 доларів, а також те, що 20 травня 2009 року, 14 травня 2010 року, 17 травня 2010 року та 17 травня 2012 року банк сплатив страхові платежі за рахунок кредитних коштів, унаслідок чого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором збільшилась на 1 594,35 долари США.
Суд першої інстанції не взяв до уваги наданий банком розрахунок, оскільки до нього включено період до 13 лютого 2008 року, тобто період, за який відсутність заборгованості вже була встановлена іншими судовими рішеннями. Крім того, під час проведення експертизи взято вихідні дані щодо припинення з 13 лютого 2008 року нарахування процентів та штрафних санкцій за кредитним договором, наявність підстав для чого не була встановлена під час розгляду справи.
Суд вважав, що вимога банку є недоведеною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У березні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 16 червня 2022 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, просило оскаржувані судові рішення у частині відмову у задоволенні позовних вимог у розмірі 16 767,76 доларів США скасувати, ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким позов задовольнити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
10 березня 2023 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів: Яремка В. В. (суддя-доповідач), Олійник А. С., Ступак О. В. відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Ленінського районного суду м. Полтави, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року, здійснено автоматизований розподіл справи у зв`язку з відставкою судді Яремка В. В., та визначено склад суду: Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулько Б. І., Луспеник Д. Д.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі № 917/1739/17 (провадження № 12-161гс19), у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 25 квітня 2018 року у справі № 401/9687/12 (провадження № 61-14084св18), від 19 серпня 2019 року у справі № 413/4037/12 (провадження № 61-19518св19), від 10 червня 2019 року у справі № 320/8618/15-ц (провадження № 61-4393сво18), від 05 серпня 2020 року у справі № 712/9613/15-ц (провадження № 61-46733св18), від 30 вересня 2020 року у справі № 379/1418/18 (провадження № 61-9124св20), від 26 травня 2021 року у справі № 202/2543/16 (провадження № 61-16922св20).
Банк оскаржує рішення суду у частині відмови у задоволенні позову про стягнення заборгованості, яка утворилася станом на 28 лютого 2014 року у розмірі 16 867,76 доларів США, із яких: 14 654,90 доларів США - тіло кредиту; 1 702,29 доларів США - проценти, 180 доларів США - комісія, 230,57 доларів США - пеня.
Суд першої інстанції не дослідив розрахунок заборгованості, наданий банком, не встановив розмір заборгованості, помилково врахував платежі, які позичальник не здійснював. В основу рішення поклав висновок експерта без його аналізу, тобто не виконав свого процесуального обов`язку та дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості перед кредитором.
Суд апеляційної інстанції цих порушень не виправив.
Вказує, що суд має стягнути ту суму, яка була доведена у судовому засіданні.
Вважає, що суд не мав брати до уваги рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 13 лютого 2008 року у справі № 2-92/08, оскільки банк не заявляв вимоги на підставі частини другої статті 1050 ЦК України про дострокове стягнення усієї суми заборгованості та не направляв будь-яких вимог про дострокове повернення кредиту. Із позовом про дострокове стягнення заборгованості банк звернувся до суду у квітні 2014 року, шляхом направлення позичальнику відповідного повідомлення перед зверненням до суду.
Вказує, що суди дали неправильну оцінку таким доказам, як судові рішення у справі № 553/1325/14-ц щодо відсутності у позичальника боргу перед банком станом на 19 квітня 2007 року за кредитним договором від 18 травня 2005 року.
Крім того, заявник вважає, що витрати на правову допомогу стягнуті судом без будь-якого обґрунтування та мотивів, не зазначено, з чого складається така допомога, чим вона підтверджується та чим доводиться її розмір.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У травні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
18 травня 2005 року між Закритим акціонерним товариством "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "ПриватБанк", та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № PLKPGK08003502, відповідно до якого банк надав останньому на строк по 16 травня 2025 року включно кредит у розмірі 35 400,00 доларів США на наступні цілі: купівля квартири у сумі 30 000,00, доларів США, оплата страхових платежів у сумі 5 400,00 доларів США, зі сплатою за користування кредитом процентів у розмірі 1,00 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і комісії за розрахунково-касове обслуговування 0,15 % від суми виданого кредиту у розмірі 45,00 доларів США щомісячно. Періодом сплати вважати період з "10" по "17" число кожного місяця.
На забезпечення кредитного договору 18 травня 2005 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений договір іпотеки, відповідно до умов якого ОСОБА_1 передав в іпотеку трикімнатну квартиру загальною площею 71,6 кв. м, житловою площею 46,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_1 згідно з договором купівлі-продажу від 18 травня 2005 року.
Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2008 року у справі № 2-92/08 відмовлено у задоволенні позову ЗАТ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет застави у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, про виселення та відмовлено у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до ЗАТ КБ "ПриватБанк" про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2016 року у справі № 553/1325/14-ц апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 27 лютого 2015 року скасовано.
Провадження у справі за позовом АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення закрито у частині наявності заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 травня 2005 року №PLKPGK08003502 станом на 13 лютого 2008 року, оскільки рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 27 листопада 2008 року у справі № 2-92/08, яке набрало законної сили 08 грудня 2008 року, встановлено відсутність заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором станом на 13 лютого 2008 року.
В іншій частині постановлено нове рішення, яким відмовлено за недоведеністю в задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_2, Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області про звернення стягнення на предмет іпотеки у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором та виселення та відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання припиненим кредитного договору та іпотеки, зобов`язання вчинити певні дії.
Постановою Верховного Суду від 31 липня 2019 року касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення. Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 28 серпня 2016 року залишено без змін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Полтави від 06 квітня 2021 року задоволено клопотання ОСОБА_1, призначено судову економічну експертизу, проведення якої доручено судовому експерту Гайдару В. М.
Згідно з висновком судової економічної експертизи від 29 червня 2021 року, розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 18 травня 2005 року №PLKPGK08003502, виходячи з наступних умов: 1) з 13 лютого 2008 року нарахування процентів та штрафних санкцій за кредитним договором не здійснюється; 2) станом на 13 лютого 2008 року переплата складає 1 972,85 доларів США; 3) 20 травня 2009 року, 14 травня 2010 року, 17 травня 2010 року та 17 травня 2012 року банк сплатив страхові платежі за рахунок кредитних коштів, унаслідок чого заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором збільшилась на 1 594,35 доларів США - становить 448,13 доларів США станом на день проведення експертизи 29 червня 2021 року.
Згідно з розрахунком, наданим банком, станом на 04 вересня 2020 року, заборгованість за кредитом становить 62 048,23 доларів США, із яких: заборгованість за тілом кредиту - 14 772,26 доларів США, заборгованість за процентами- 15 998,02 доларів США, заборгованість за комісією - 3 111,09 доларів США, пеня - 28 166,86 доларів США.
У відзиві на позовну заяву ОСОБА_1 виклав клопотання про застосування строків позовної давності (том 2, а.с. 57).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).