ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 204/3927/22
провадження № 61-7269св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року, ухвалене у складі судді Черкез Д. Л., та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Куценко Т. Р., Макарова М. О.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У червні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк", банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 21 грудня 2007 року між ними та ОСОБА_1 укладений договір №DNU0G40000002565, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 225 356,25 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2027 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором від 21 грудня 2007 року сторони уклали договір іпотеки №DNU0G40000002565. Згідно з договором іпотеки ОСОБА_1 передала в іпотеку нерухоме майно - квартиру, яка розташована у АДРЕСА_1 . Майно належить ОСОБА_1 на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, обумовлена сторонами договору іпотеки ціна предмету іпотеки - 320 170,00 грн.
Банк указував, що відповідно до заяви відповідача від 21 липня 2008 року кредитний договір № DNU0G40000002565 переведено з валюти гривня у валюту долар США. Розмір кредиту після проведення конвертації, з урахуванням винагороди банку, склав - 34 072,17 доларів США зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 14,04 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом.
Посилаючись на те, що порушуючи норми закону та умови договору, відповідач зобов`язання належним чином не виконала та станом на 17 травня 2022 року має заборгованість у загальному розмірі 104 295,58 доларів США, яка складається із: 30 430,50 доларів США - заборгованість за кредитом (тілом кредиту), 28 811,41 доларів США - проценти; 5 732,70 доларів США -комісії за користуванням кредитом; 39 320,97 доларів США - пеня.
АТ КБ "ПриватБанк" просило суд:
- у рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором від 21 грудня 2007 року №DNU0G40000002565 у розмірі 104 295,58 доларів США, що за курсом 29,25 доларів США відповідно до службового розпорядження Національного банку України від 17 травня 2022 року становить 3 050 645,71 грн, звернути стягнення на квартиру загальною площею 58,10 кв. м, житловою площею 31,70 кв. м, яка розташована у АДРЕСА_1, шляхом продажу вказаного предмету іпотеки на прилюдних торгах;
- виселити відповідача та інших осіб, які зареєстровані та/або проживають у квартирі (предмет іпотеки), розташованій за адресою: АДРЕСА_1 ;
- вирішити питання розподілу судових витрат.
У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із зустрічним позовом до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання іпотеки припиненою, скасування державної реєстрації іпотеки на квартиру та державної реєстрації обтяження майна іпотекою.
Зустрічний позов ОСОБА_1 мотивувала тим, що 21 грудня 2007 року між нею та банком укладений договір про іпотечний кредит №DNU0G40000002565, за умовами якого кредитор зобов`язався надати позичальнику грошові кошти у розмірі 225 356,25 грн, а позичальник зобов`язується прийняти, належним чином використати та повернути кредит у розмірі 225 356,25 грн, сплатити проценти за користування кредитом у розмірі 15,00 % річних, а також інші платежі у порядку, на умовах та в строки, визначені цим договором, а також сплатити винагороду за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту. Відповідно до пункту 1.3. договору про іпотечний кредит, кредит надається строком погашення не пізніше 21 грудня 2027 року на придбання у власність окремої квартири з метою постійного проживання за договором купівлі-продажу від 21 грудня 2007 року, розташованої у АДРЕСА_2 .
Вказувала, що на виконання договору про іпотечний кредит між нею та банком 21 грудня 2007 року укладений іпотечний договір №DNU0G40000002565, згідно з яким іпотекодавець з метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що випливає з договору про іпотечний кредит, передає, а іпотекодержатель приймає в іпотеку в порядку і на умовах, визначених цим договором нерухоме майно житлового призначення, а саме: 2-кімнатну квартиру зі всіма об`єктами функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном загальною площею 58,10 кв. м, житловою площею 31,70 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
Згідно з вимогами пункту 1.3.1. іпотечного договору заставна вартість нерухомого майна на день укладення цього договору за згодою сторін становить 320 170,00 грн відповідно до пункту 3.4 іпотечного договору, іпотека припиняється виконанням у повному обсязі зобов`язань.
Позивач за зустрічним позовом указувала, що на виконання умов договору про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року №DNU0G40000002565 нею здійснені оплати на загальну суму 420 949,81 грн. Вона протягом всього строку кредитного договору у період з січня 2008 року по квітень 2015 року належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів.
Посилаючись на те, що вона в повному обсязі виконала зобов`язання, що виникло на підставі договору про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року №DNU0G40000002565, статті 593, 599 ЦК України та статтю 17 Закону України "Про іпотеку", позивач указувала, що іпотека вважається припиненою через належне виконання основного зобов`язання, що забезпечене іпотекою.
ОСОБА_1 просила суд:
- визнати припиненою іпотеку за іпотечним договором від 21 грудня 2007 року №DNU0G40000002565, укладеним між АТ КБ "Приватбанк" та нею, посвідченим нотаріально;
- скасувати державну реєстрацію іпотеки квартири АДРЕСА_3, яка належить їй на праві власності та державну реєстрацію обтяження даного майна іпотекою, що зареєстроване в реєстрі для реєстрації заборон за №306
- вирішити питання розподілу судових витрат.
Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 10 серпня 2022 року зустрічний позов ОСОБА_1 об`єднано в одне провадження з позовом АТ КБ "ПриватБанк".
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року у задоволенні позовної заяви АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення з квартири відмовлено.
Зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання іпотеки припиненою, скасування державної реєстрації іпотеки на квартиру та державної реєстрації обтяження майна іпотекою задоволено частково.
Визнано припиненою іпотеку за іпотечним договором № DNU0G40000002565, посвідченим приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О. А., зареєстрований у реєстрі за № 4639, укладеним між ЗАТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 .
Стягнуто з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 992,40 грн, витрати на правничу допомогу у розмірі 57 500,00 грн та витрати за складання висновку експерта у розмірі 19 254,54 грн.
В іншій частині вимог зустрічної позовної заяви відмовлено.
Відмовляючи у задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк", суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 станом на червень 2015 року сплатила на користь банку 432 990,56 грн, повністю погасивши заборгованість за договором про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року, тобто у повному обсязі виконала свої зобов`язання за цим договором. При цьому банк не надав належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів на підтвердження наявності у ОСОБА_1 перед АТ КБ "ПриватБанк" на час звернення до суду заборгованості за договором про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року, а тому підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні.
Врахувавши, що підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки відсутні, суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про виселення відповідача.
Частково задовольняючи зустрічний позов, суд першої інстанції врахував, що ОСОБА_1 повністю погасила заборгованість за договором про іпотечний кредит, тому основне зобов`язання ОСОБА_1 за договором про іпотечний кредит є припиненим унаслідок його фактичного виконання позичальником, тому іпотека також є припиненою.
Відмовляючи у задоволенні вимог зустрічного позову у частині скасування державної реєстрації іпотеки на квартиру та державної реєстрації обтяження майна іпотекою, суд першої інстанції вказав, що такі вимоги є передчасними. Суд зазначив, що належне виконання основного зобов`язання припиняє іпотеку й обтяження нерухомого майна, відповідно до частини третьої статті 17 Закону України "Про іпотеку" відомості про припинення іпотеки підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку, а тому рішення суду про визнання іпотеки припиненою є самостійною підставою для зняття заборони відчуження квартири та виключення відповідних записів з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна та Державного реєстру іпотек. Доказів того, що рішення суду про визнання іпотеки припиненою не буде виконано, стороною позивача за зустрічним позовом суду не надано.
Задовольняючи вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат на правничу допомогу, суд першої інстанції вважав, що вона документально довела факт понесення витрат на правову допомогу у розмірі 57 500,00 грн, вказавши, що такий розмір витрат на правову допомогу є співмірним зі складністю справи, обсягом наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, а також часом, витраченим адвокатом на виконання таких робіт. При цьому АТ КБ "ПриватБанк" не подавало до суду клопотань щодо зменшення розміру витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Оскільки позовні вимоги за зустрічним позовом задоволено частково, суд задовольнив вимоги ОСОБА_1 про стягнення витрат за судово-економічну експертизу, яка проведена за її заявою, у розмірі 19 254,54 грн.
Суд відмовив у задоволенні вимог про відшкодування витрат за направлення поштової кореспонденції, оскільки законом не передбачено можливості стягнення поштових витрат.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" задоволено частково.
Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року змінено в частині стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу у розмірі 57 500,00 грн, зменшено їх до 28 000,00 грн.
В іншій частині рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року залишено без змін.
Суд апеляційної погодився з висновками суду першої інстанції у частині відмови у задоволенні позову банку та в частині часткового задоволення зустрічного позову, вказавши, що рішення ухвалене з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Змінюючи рішення суду першої інстанції у частині розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, суд апеляційної інстанції виходив з того, що зустрічний позов задоволено частково, тому відсутні правові підстави для стягнення з АТ КБ "ПриватБанк" витрат на правничу допомогу у повному обсязі. Врахувавши співмірність розміру витрат зі складністю справи та обсягом наданих послуг, дійшов висновку про наявність підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу з 57 500,00 грн до 28 000,00 грн.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У травні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 01 лютого 2023 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 18 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні первісного позову та в частині задоволення зустрічного позову, ухвалити нове рішення, яким первісний позов задовольнити, а у задоволенні зустрічного позову відмовити.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
17 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
25 травня 2023 року ухвалою Верховного Судувідкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У червні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022 року у справі № 910/12525/20 (провадження № 12-61гс22), від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18), від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) та у постановах Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 (провадження № 61-22315сво18), від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі № 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18 (провадження № 61-19542св19).
Не погоджуючись із висновками судів попередніх інстанцій у частині преюдиційності рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року у справі № 204/2226/15-ц, заявник вважає за потрібне застосувати положення частини сьомої статті 82 ЦПК України та вказує, що правова оцінка, надана судом певному факту під час розгляду іншої справи, не є обов`язковою для суду.
Вважає, що суд першої інстанції помилково ототожнив встановлені судом обставини у справі № 204/2226/15-ц . Вважає, що висновок суду про те, що між сторонами не було укладено додаткову угоду за кредитним договором - це правова оцінка обставин справи судом, а тому у силу вимог частини сьомої статті 82 ЦПК України не є обов`язковою для суду. Не можуть вважатися преюдиційними обставинами висновки суду про те, що зобов`язання мало виконуватися у гривні, а також про те, що відповідач належним чином виконувала умови договору.
Правова оцінка (висновки) суду у справі № 204/2226/15-ц не відповідають дійсним обставинам та доказам у цій справі, а тому не повинні були братися до уваги судом про вирішенні цієї справи. Вважає, що під час розгляду справи суд мав дослідити належним чином обставини справи, у тому числі додаткову угоду та інші докази, а не обмежуватись посиланням на рішення у справі № 204/2226/15-ц.
Суди не надали оцінку тому, що додаткова угода, укладена між банком та ОСОБА_1, фактично прийнята до виконання, а тому не може вважатися неукладеною.
Відповідач не довела, що умови договору про іпотечний кредит (із змінами, внесеними додатковою угодою) виконано належним чином. Банк наполягає на тому, що додаткова угода була укладена.
Вказує, що висновок експерта є недостовірним, оскільки експерт аналізував та робив висновки щодо кредитного договору № DNU0G40000002565, укладеного між банком та ОСОБА_1, однак такого договору у матеріалах справи немає, а позов пред`явлено за іншим договором - про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року № DNU0G40000002565 разом з додатковою угодою.
Крім того, суд непропорційно розподілив судові витрати, безпідставно поклав на банк витрати за проведення судово-економічної експертизи, оскільки вона була проведена не за ухвалою суду.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року представник ОСОБА_1 - адвокат Бутенко О. О, подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права.
Звертає увагу на те, що позивач у цій справі не надав суду будь-яких інших доказів ніж ті, що були подані у справі № 204/2226/15-ц, тому вважає безпідставним твердження щодо необхідності застосування частини сьомої статті 82 ЦПК України. Ця норма не забороняє судами використовувати надану правову оцінку певним фактам під час розгляду іншої справи і не передбачає негативних правових наслідків щодо цього.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 грудня 2007 року ЗАТ КБ "ПриватБанк", правонаступником якого є АТ КБ "Приватбанк", та ОСОБА_1 уклали договір про іпотечний кредит № DNU0G40000002565, відповідно до умов якого відповідачу надано кредит у розмірі 225 356,25 грн зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 15 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 21 грудня 2027 року.
Відповідно до пункту 2.4 договору про іпотечний кредит позичальник зобов`язується щомісячно до 21 числа кожного місяця здійснювати погашення кредиту та сплачувати нараховані кредитором відсотки ануїтетними платежами у сумі не менше 3 002,22 грн шляхом внесення готівки до каси кредитора або шляхом безготівкових перерахувань на рахунок № НОМЕР_1 .
Із метою забезпечення належного виконання зобов`язання, що виникає з договору про іпотечний кредит, 21 грудня 2007 року між банком та ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № DNU0G40000002565, посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Орловим О. А., зареєстрований у реєстрі за № 4639, згідно з яким ОСОБА_1 як іпотекодавець передала в іпотеку банку як іпотекодержателю нерухоме майно житлового призначення - 2-кімнатну квартиру зі всіма об`єктами, функціонально пов`язаними з цим нерухомим майном, загальною площею 58,10 кв. м, житловою площею 31,70 кв. м, що знаходиться у АДРЕСА_1 .
21 грудня 2007 року приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Орлов О. А., на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" та у зв`язку з посвідченням договору іпотеки, наклав заборону на відчуження зазначеного у договорі нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1, до припинення договору іпотеки, зареєстровану в реєстрі для реєстрації заборон за № 306.
Кредитодавець свої зобов`язання виконав повністю та надав позичальнику ОСОБА_1 обумовлену договором про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року № DNU0G40000002565 суму грошових коштів.
Згідно з додатковою угодою до договору про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року № DNU0G40000002565, дату укладення якої не зазначено, сторони обумовили викласти договір про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року №DNU0G40000002565 в іншій редакції, зокрема: "пункт 8.1. Банк зобов`язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: перерахування на рахунок № НОМЕР_2 на строк з 09 вересня 2008 року по 21 грудня 2027 року включно, у вигляді строкового кредиту у розмірі 34 072,17 доларів США на наступні цілі: на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1,17 % на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом; винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,00 % від суми наданого кредиту в момент надання кредиту; винагороди за обслуговування ресурсів у розмірі 3 % річних від суми зарезервованих ресурсів; винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно пункту 7.2 даного договору.
Станом на 09 вересня 2008 року залишок заборгованості за договором про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року №DNU0G40000002565 складає 159 798,46 грн, що еквівалентно 34 072,17 доларів США".
У квітні 2015 року АТ КБ "Приватбанк" звернулося до Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_1, в якому просило стягнути заборгованість за кредитним договором на загальну суму 35 032,96 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України становить 819 404,62 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року у справі №204/2226/15-ц у задоволені позову АТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічного позову ОСОБА_1 до АТ КБ "ПриватБанк" про визнання недійсною додаткової угоди до договору про іпотечний кредит, визнання права на виконання кредитного договору в національній валюті та зобов`язання здійснити перерахунок заборгованості за кредитним договором відмовлено.
Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 05 листопада 2015 року апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" відхилено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року залишено без змін.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 15 липня 2015 року у справі № 204/2226/15-ц встановлено:
-додаткова угода до договору про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року № DNU0G40000002565 не є укладеною, оскільки в ній відсутні встановлені законодавством умови, необхідні для їх укладення (закон пов`язує момент укладення зазначених договорів з моментом передання грошей), а тому є такою, що не породжує для сторін взаємних прав та обов`язків.
- додаткова угода не є укладеною, зобов`язання повинно виконуватися відповідно до умов, передбачених договором про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року № DNU0G40000002565;
- відповідач у справі на протязі всієї дії кредитного договору належним чином виконувала взяті на себе зобов`язання з повернення кредитних коштів;
- у судовому засіданні не знайшов свого підтвердження факт неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань по поверненню кредитних коштів;
- грошові кошти надавалися у гривні, тому зобов`язання з їх повернення повинно бути виконано у гривні.
АТ КБ "ПриватБанк" продовжувало нараховувати ОСОБА_1 заборгованість у доларах США, а не у гривні.
Представник ОСОБА_1 - адвокат Бутенко О. О. звернувся до Науково-дослідного центру судової експертизи з питань інтелектуальної власності із заявою від 19 липня 2022 року про призначення судово-економічної експертизи, на вирішення якої просив постановити наступне питання: чи підтверджується документально наявність заборгованості за договором про іпотечний кредит від 21 грудня 2007 року (вартість кредиту - 225 356,25 грн) №DNU0G40000002565 та за кредитним договором від 21 грудня 2007 року № DNU0G40000002565 (вартість кредиту - 45 071,25 грн), що були укладені між АТ КБ "Приватбанк" та ОСОБА_1