ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
22 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 593/1167/21
провадження № 61-13516 св 23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Коломієць Г. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - адвокат Молень Ірина Йосифівна,
відповідач - комунальне некомерційне підприємство "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молень Ірини Йосифівни, на рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року у складі судді Данилів О. М. та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року у складі колегії суддів: Хоми М. В., Бершадської Г. В., Костіва О. З.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
20 вересня 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом
до комунального некомерційного підприємства "Бережанський обласний дитячий гастроентерологічний санаторій" Тернопільської обласної ради (далі - КНП "Бережанський ОДГС", підприємство) про визнання незаконним і скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку
за час вимушеного прогулу.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що вона працювала лаборантом, медичною сестрою з дієтичного харчування на 0,5 ставки у Бережанському обласному комунальному дитячому гастроентерологічному санаторії.
11 червня 2019 року заклад було реорганізовано в КНП "Бережанський ОДГС".
Наказом генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП "Бережанський ОДГС" Лужної Н. М. від 19 грудня 2019 року № 86-к у зв`язку
з ліквідацією підприємства згідно з рішенням Тернопільської обласної ради
від 17 вересня 2019 року № 1430 "Про ліквідацію окремих закладів охорони здоров`я - об`єктів спільної власності територіальних громад, сіл, селищ, міст Тернопільської області та перейменування Тернопільського обласного центру комплексної реабілітації осіб з інвалідністю" працівників КНП "Бережанський ОДГС" згідно зі списком (додаток), у тому числі її, ОСОБА_1, звільнено
з 28 грудня 2019 року у зв`язку з ліквідацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.
Вона вважала цей наказ незаконним та таким, що порушує її трудові права, оскільки підставою звільнення працівників слугувало відповідне рішення Тернопільської обласної ради від 17 вересня 2019 року № 1430, яке скасовано постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 березня
2021 року у справі № 500/320/20 за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3
до Тернопільської обласної ради, треті особи: КНП "Бережанський ОДГС",
КНП "Кременецький обласний дитячий психоневрологічний санаторій Тернопільської обласної ради", обласний медичний центр для лікування
і реабілітації учасників АТО, Тернопільський обласний центр комплексної реабілітації, про визнання протиправним і скасування рішення. З моменту набрання вказаною постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду законної сили роботодавець не вчинив жодних заходів для її поновлення на роботі.
Крім того, її не було персонально повідомлено про наступне вивільнення не пізніше ніж за два місяці до звільнення, а також не було проведено консультацій
з первинною профспілковою організацією КНП "Бережанського ОДГС" щодо запобігань звільненню працівників.
При цьому на її користь підлягає стягненню середній заробіток за весь час вимушеного прогулу на підставі частини другої статті 235 КЗпП України.
З урахуванням наведеного, ОСОБА_1 просила суд:
- визнати незаконним і скасувати наказ генерального директора (головного лікаря), голови ліквідаційної комісії КНП "Бережанський ОДГС" Лужної Н. М.
"Про звільнення працівників у зв`язку з ліквідацією підприємства" від 19 грудня 2019 року № 86-к у частині її звільнення з роботи з 28 грудня 2019 року у зв`язку
з ліквідацією підприємства на підставі пункту 1 частини першої статті 40
КЗпП України;
- поновити її на роботі на раніше займаній посаді у КНП "Бережанський ОДГС";
- стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73 924,81 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 була звільнена з роботи у зв`язку з ліквідацією санаторію, яку в подальшому визнано судовим рішенням у справі № 500/320/20 незаконною. Тому вона мала право бути поновленою на у цьому підприємстві, що свідчить про незаконність її звільнення
та обґрунтованість позовних вимог у цій частині. При цьому відповідач фактично не заперечував проти незаконності звільнення працівника.
Разом із цим, установлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін, так як пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.
Районний суд надав відповідну правову оцінку доводам представника позивачки про поважність пропуску строку на звернення до суду з даним позовом і вказав про недоведеність обставин, які б свідчили про наявність будь-яких перешкод ОСОБА_1, як звільненому працівнику, в реалізації її права на оскарження рішення роботодавця щодо її звільнення в місячний строк. Тому суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку з пропуском установленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду з цим позовом.
Крім того, суд першої інстанції уважав необґрунтованими твердження
ОСОБА_1 про відсутність у Лужної Н. М. (головний лікар) права представництва у суді інтересів відповідача.
Вимога про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу є похідною від вимоги про поновлення на роботі. У випадку відмови в її задоволенні (незалежно від підстав) похідна вимога також не підлягає задоволенню.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Тернопільського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Молень І. Й., залишено без задоволення.
Рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року залишено без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи, застосував норми матеріального права, які підлягали застосуванню при вирішенні спору, у зв`язку з чим дійшов обґрунтованого висновку про те, що звільнення ОСОБА_1 є незаконним.
Однак, останньою не доведено наявності обставин, які б об`єктивно перешкоджали їй, як звільненому працівнику, реалізувати її право на оскарження рішення роботодавця про звільнення у визначений статтею 233 КЗпП України строк.
Суд апеляційної інстанцій врахував відповідну судову практику Верховного Суду
та роз`яснення, надані судам у Постанові Пленуму Верховного Суду України
від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів".
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2023 року до Верховного Суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Молень І. Й., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Бережанського районного суду Тернопільської області від 28 березня 2023 року
та постанову Тернопільського апеляційного суду від 07 серпня 2023 року
й ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на те, що судами попередніх інстанцій застосовано норми права
без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1
частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 20 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження у цій справі. Витребувано цивільну справу № 593/1167/21
із Бережанського районного суду Тернопільської області. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих до неї документів. Роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
У грудні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду (в електронному вигляді).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Молень І. Й., мотивована тим, що судами попередніх інстанцій безпідставно відмовлено
у задоволенні позову ОСОБА_1 у зв`язку із пропуском строку звернення
до суду за відсутності обґрунтованої заяви відповідача про застосування строку позовної давності, поданої уповноваженою особою.
Заяви, подані Лужною Н. М. у цій справі, не можуть бути враховані, оскільки
в останньої відсутні повноваження на їх підписання. Зокрема, оспорюваним наказом про звільнення працівників КНП "Бережанський ОДГС" згідно зі списком (додаток) у зв`язку з ліквідацією підприємства звільнено, у тому числі
й Лужну Н. М., а її повноваження, як голови ліквідаційної комісії, визначені рішенням Тернопільської обласної ради від 17 вересня 2019 року № 1430, скасовані постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду
від 11 березня 2021 року у справі № 500/320/20, яка набрала законної сили. Отже, на думку заявника, заяву про застосування позовної давності у цій справі відповідачем не подано.
Суди попередніх інстанцій безпідставно врахували надані судам роз`яснення
у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 1992 року № 9 "Про практику розгляду судами трудових спорів" про те, що встановлений статтею 233 КЗпП України строк звернення до суду застосовується судом незалежно від заяви сторін і пропущення такого строку є самостійною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог, оскільки вказана постанова Пленуму Верховного Суду України не є постановою Верховного Суду, в якій викладено висновок щодо застосування норм прав у подібних правовідносинах.
Норми КЗпП України не містять положення про застосування строку звернення
до суду, встановленого частиною другою статті 233 КЗпП України, незалежно
від заяви сторін. Натомість, інститут позовної давності цивільного судочинства встановлено нормами ЦК України, зокрема частиною третьою статті 267
ЦК України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише
за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Самовільне застосування судами наслідків "пропущення позивачем позовної давності"
за умов неподання повноважним представником відповідача заяви
про їх застосування до винесення рішення суду суперечить висновкам щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України: від 22 березня 2017 року у справі № 6-3063цс16,
від 24 червня 2015 року у справі № 6-738цс15, які судами не було враховано.
Крім того, зазначає про відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування статті 233 КЗпП України та частини третьої статті 267 ЦК України
у їх системному взаємозв`язку у подібних правовідносинах.
Відзив на касаційну скаргу до суду касаційної інстанції не надійшов.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій
статті 389 ЦПК України.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1
частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, зокрема:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - адвоката Молень І. Й., задоволенню не підлягає.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи
у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів
та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні
чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною першою статті 402 ЦПК України передбачено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним
і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права
із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій відповідають.
Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних
або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір
не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного
або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону (стаття 5 ЦПК України).
Трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником
або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників (пункт 1 частини першої статті 40 КЗпП України).
Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.