ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 824/55/23
провадження № 61-12570ав23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Карпенко С. О. (судді-доповідача),
суддів: Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
секретар судового засідання - Базилян Н. Г.
учасники справи:
стягувач - Компанія "Evor Consulting OU" (ЕВОР Консалтинг ОУ),
боржник - ОСОБА_1,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Верховного Суду у місті Києві
за участю: представника стягувача - адвоката Колесника О. І., боржника - ОСОБА_1,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, постановлену у складі судді Матвієнко Ю. О.,
у справі за заявою Компанії "Evor Consulting OU" (ЕВОР Консалтинг ОУ) про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення одноосібного арбітра Шевченка Едуарда Олександровича від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії "Evor Consulting OU" (ЕВОР Консалтинг ОУ) до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у вигляді штрафу,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст вимог заяви та її обґрунтування
У квітні 2023 року представник Компанії "Evor Consulting OU" (ЕВОР Консалтинг ОУ) (далі - Компанія) - адвокат Колесник О. І. звернувся із заявою про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення одноосібного арбітра
Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у справі за позовом Компанії до
ОСОБА_1 про стягнення 5 000 000 євро неустойки у вигляді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 3 грудня 2018 року.
Обґрунтовуючи заяву, представник вказував, що 3 грудня 2018 року Компанією та ОСОБА_1 укладено договір купівлі-продажу повітряного судна, відповідно до пункту 1.1 якого заявник зобов`язався передати у власність боржника повітряне судно "Embraer 2019 Phenom 300", 2019 року випуску, введене в експлуатацію
у 2020 році.
ОСОБА_1 свої зобов`язання за договором не виконала, тому 23 травня
2022 року Компанія подала до Постійно діючого Третейського суду
при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" клопотання про призначення одноосібного арбітра та позовну заяву.
24 травня 2022 року наказом виконуючого обов`язки Голови Постійно діючого Третейського суду при Асоціації "Асоціація юридичних фірм України" призначено одноосібним арбітром для вирішення спору ОСОБА_2
12 липня 2022 року в місті Києві (Україна) одноосібним арбітром Шевченком Е. О. ухвалено арбітражне рішення у справі за позовною заявою Компанії до
ОСОБА_1, яким вирішено стягнути у примусовому порядку з ОСОБА_1 на користь Компанії кошти в сумі 5 000 000 євро неустойки у виді штрафу за прострочення сплати передоплати за майно за договором купівлі-продажу повітряного судна від 3 грудня 2018 року.
Арбітражне рішення набрало законної сили з моменту його ухвалення, тобто 12 липня 2022 року, є остаточним і обов`язковим для обох сторін цього арбітражного розгляду.
Станом на день подання цієї заяви арбітражне рішення боржником добровільно не виконано.
За таких обставин заявник просив визнати та надати дозвіл на виконання арбітражного рішення одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року
у справі за позовом Компанії до ОСОБА_1 про стягнення неустойки у вигляді штрафу і видати виконавчий лист на примусове виконання вказаного рішення.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції і мотиви його прийняття
Ухвалою Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року заяву задоволено.
Визнано та надано дозвіл на виконання арбітражного рішення одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року у вказаній справі.
Постановлено видати виконавчий лист на примусове виконання арбітражного рішення одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року про стягнення у примусовому порядку з громадянки України ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ), яка зареєстрована
на АДРЕСА_1, на користь юридичної особи, яка створена та діє за законодавством Естонської Республіки, - Компанії "Evor Consulting OU" (ЕВОР Консалтинг ОУ) реєстраційний код НОМЕР_2, зареєстрованої на АДРЕСА_2 ), неустойки у вигляді штрафу за порушення умов договору купівлі-продажу повітряного судна від 3 грудня 2018 року в сумі 5 000 000 євро
в національній валюті України за курсом Національного банку України на день постановлення ухвали та 1 342 грн судового збору, сплаченого за подання заяви про визнання та надання дозволу на примусове виконання арбітражного рішення.
Постановляючи ухвалу, суд зазначив про відсутність правових підстав, передбачених статтею V Конвенції про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень, статтею 478 ЦПК України та статтею 36 Закону України "Про міжнародний комерційний арбітраж", для відмови у наданні дозволу на виконання арбітражного рішення від 12 липня 2022 року.
Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У серпні 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду апеляційну скаргу на ухвалу Київського апеляційного суду від 24 липня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні заяви Компанії про визнання та надання дозволу на виконання арбітражного рішення.
Апеляційна скарга мотивована тим, що фізична особа не може узгоджувати в арбітражній угоді розгляд будь-яких спорів у порядку міжнародного комерційного арбітражу. Такі спори повинні бути комерційними, тобто господарськими, основною ознакою яких є те, що вони виникають між суб`єктами господарської (підприємницької) діяльності і в межах такої діяльності. Під поняттям "фізична особа" в сфері міжнародного комерційного арбітражу розуміється фізична
особа-підприємець та учасник господарського товариства як власник корпоративних прав.
Отже, спори за участю фізичних осіб, які виникають між сторонами правочинів не в сфері господарської діяльності, не можуть бути передані на вирішення міжнародного комерційного арбітражу.
Зазначає, що спори, щодо вирішення яких укладена арбітражна угода та які випливають із діяльності фізичної особи - резидента України, можуть розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу, якщо на момент укладення арбітражної угоди така особа мала статус фізичної особи-підприємця, саме в такому статусі укладала відповідний договір (контракт) і він стосувався комерційної (господарської) діяльності, яку вона здійснює.
Суд не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові
від 3 квітня 2019 року у справі № 924/1220/17 (провадження № 12-26гс19), в якій визначено ознаки господарського спору.
Вказує, що оскільки договір купівлі-продажу повітряного судна від 3 грудня 2018 року укладено зі сторони покупця фізичної особи не в статусі підприємця та не в межах і не для здійснення господарської діяльності, спір, який виник між сторонами, не може розглядатися та вирішуватися в порядку арбітражу.
Також зазначає, що самовільне обрання арбітром для таких цілей арбітражного регламенту Комісії Організації Об`єднаних Націй з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) є неправомірним, оскільки згоди на його застосування заявник не надавала і це суперечить її волі. Апеляційний суд не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 7 жовтня 2020 року у справі № 911/1803/19, про те, що саме на національний суд покладено обов`язок вирішення питання дійсності, чинності та виконуваності арбітражної угоди.
Також вказує про неврахування апеляційним судом висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 28 серпня 2018 року
у справі № 906/493/16 (провадження № 12-142гс18), про те, що суд може визнати угоду такою, що не може бути виконана, внаслідок істотної помилки сторін у назві арбітражу, до якого передається спір, за умови відсутності в арбітражній угоді вказівки на місце проведення арбітражу чи будь-яких інших положень, які б дозволяли встановити дійсні наміри сторін щодо обрання певної арбітражної установи чи регламенту, за яким має здійснюватися арбітражний розгляд.
Неврахованим Київським апеляційним судом, на думку заявника, залишився і висновок Верховного Суду, викладений в пункті 4.27 постанови від 5 вересня
2019 року у справі № 916/2591/16, за змістом якого арбітражна угода повинна передбачати не тільки зазначення місця розгляду спору, а й процедурні питання, за якими здійснюється його розгляд (арбітражний регламент).
Також зазначає про те, що визнання та виконання вказаного арбітражного рішення суперечить публічному порядку України, оскільки зобов`язання зі сплати значних штрафних санкцій та визначення можливості розгляду такого спору арбітражним судом виникли внаслідок дій представника заявника з перевищенням його повноважень.
Позиція інших учасників справи
У жовтні 2023 року представник Компанії - адвокат Колесник О. І. подав до Верховного Суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.
На обґрунтування відзиву зазначив, що доводи ОСОБА_1, викладені в апеляційній скарзі, ґрунтуються на безпідставних припущеннях; суд першої інстанції не встановив підстав для відмови у визнанні арбітражного рішення від 12 липня
2022 року, оскільки перелік підстав для відмови у визнанні або у наданні дозволу виконання арбітражного рішення є вичерпним та довільному тлумаченню не підлягає.
Відповідач, намагаючись обійти арбітражне застереження та уникнути виконання обов`язкового для сторін арбітражного рішення від 12 липня 2022 року, помилково зазначила, що відносини сторін за договором є комерційними відносинами торгового характеру, а фізичні особи не можуть вступати в комерційні відносини та укладати зовнішньоекономічні договори.
Ні законодавство Естонії, яке застосовується до договору та арбітражної угоди сторін, ні законодавство України не обмежують фізичних осіб у їх дієздатності вступати у комерційні відносини та укладати договори купівлі-продажу.
Конвенція про визнання та виконання іноземних арбітражних рішень від 10 червня 1958 року (Нью-Йоркська конвенція), яка набула чинності для України 10 січня
1961 року (далі - Нью-Йоркська конвенція), та Європейська конвенція про зовнішньоторговельний арбітраж 1961 року передбачають, що сторонами арбітражної угоди можуть бути як фізичні, так і юридичні особи.
Крім того, під час розгляду справи арбітражем ad hoc ОСОБА_1 користувалася правами учасника арбітражного розгляду, подавала документи, посилалася в них на арбітражний регламент ЮНСІТРАЛ, брала участь в арбітражному розгляді, зокрема, брала участь у засіданні 29 червня 2022 року.
Просив врахувати, що ухвалою Київського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у справі № 824/83/22, яка залишена без змін постановою Верховного Суду
від 12 січня 2023 року, відмовлено у задоволенні заяви ОСОБА_1 про скасування рішення одноосібного арбітра Шевченка Е. О. від 12 липня 2022 року.
Позиція осіб, які брали участь у розгляді справи
ОСОБА_1 у судовому засіданні просила задовольнити апеляційну скаргу із зазначених у ній підстав і відмовити у задоволенні заяви Компанії про визнання і надання дозволу на виконання арбітражного рішення. Підтвердила, що договір купівлі-продажу повітряного судна від 3 грудня 2018 року нею в судовому порядку не оспорений.
Представник Компанії - адвокат Колесников О. І. заперечив доводи апеляційної скарги з підстав, зазначених у відзиві на скаргу, просив ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.
Провадження у суді апеляційної інстанції
Відповідно до частини другої статті 23 ЦПК України справи щодо оскарження рішень третейських судів, оспорювання рішень міжнародних комерційних арбітражів, видачі виконавчих листів на примусове виконання рішень третейських судів розглядаються апеляційними судами як судами першої інстанції за місцем розгляду справи третейським судом (за місцезнаходженням арбітражу).
Частиною другою статті 24 ЦПК України визначено, що Верховний Суд переглядає в апеляційному порядку судові рішення апеляційних судів, ухвалені ними як судами першої інстанції.
Ухвалою Верховного Суду від 13 березня 2023 року відкрито апеляційне провадження у справі і ухвалою цього ж суду від 24 травня 2023 року справу призначено до судового розгляду.
Щодо додаткових пояснень до апеляційної скарги та долучення нових доказів
У листопаді 2023 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду додаткові пояснення на апеляційну скаргу та просила долучити нові докази, якими обґрунтовані вказані пояснення.
Відповідно до частини третьої статті 367 ЦПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.
У постанові Верховного Суду від 8 вересня 2021 року у справі № 369/7772/15-ц (провадження N 61-12848св21), зазначено, що "тлумачення пункту 6 частини другої статті 356, частин першої-третьої статті 367 ЦПК України свідчить, що апеляційний суд може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа не мала можливості подати до суду першої інстанції з поважних причин, доведених нею. У разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів як у запереченні на апеляційну скаргу, так і в засіданні суду апеляційної інстанції. Вирішуючи питання щодо дослідження доказів, які без поважних причин не подавалися до суду першої інстанції, апеляційний суд повинен врахувати як вимоги частини першої статті 44 ЦПК щодо зобов`язання особи, яка бере участь у справі, добросовісно здійснювати свої права та виконувати процесуальні обов`язки, так і виключне значення цих доказів для правильного вирішення справи. Про прийняття та дослідження нових доказів, як і відмову в їх прийнятті апеляційний суд зобов`язаний мотивувати свій висновок в ухвалі при обговоренні заявленого клопотання або в ухваленому судовому рішенні".
Надаючи оцінку поданим ОСОБА_1 додатковим поясненням, якими остання просить долучити до справи нові докази, колегія суддів враховує, що заявник не зазначила поважних причин неподання таких доказів до суду першої інстанції, тому вказані додаткові пояснення підлягають не можуть бути прийняті до уваги і підлягають поверненню заявнику.
Крім того, колегія суддів враховує, що обставини, на які заявник посилається у додаткових поясненнях, не входять до предмета доказування у справі, яка переглядається.