ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 283/1742/21
провадження № 61-11547св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Олійник А. С. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Гулейкова І. Ю., Осіяна О. М., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Микитюк О. Ю., Галацевич О. М., Григорусь Н. Й.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 про встановлення фактів, що мають юридичне значення та визнання свідоцтва про право на спадщину за заповітом недійсним.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його мати ОСОБА_6, на день смерті якої разом з нею проживав і був зареєстрований її чоловік ОСОБА_7 (батько позивача), який прийняв спадщину в порядку статті 1268 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_7 помер і позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за законом на житловий будинок та земельну ділянку.
ОСОБА_8 (діду позивача і батьку його матері) належала земельна ділянка площею 2,56 га на території Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ №020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації від 17 квітня 2002 року № 165.
ОСОБА_6 після смерті батька вступила у свої спадкові права шляхом фактичного володіння та управління спадковим майном, оскільки на час відкриття спадщини вона була непрацездатною і мала право на обов`язкову частку.
В актових записах про народження існують розбіжності, тому встановлення факту родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті ОСОБА_8 необхідне йому для реалізації спадкових прав, оскільки свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку площею 2,56 га, отримав рідний брат ОСОБА_6 - ОСОБА_9, спадкоємцями якого є відповідачі у справі. Проте ОСОБА_6 як непрацездатна спадкоємиця першої черги мала право на обов`язкову частку у спадщині. Отже, порядок видачі свідоцтва було порушено.
Просив:
встановити факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, була дочкою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, після смерті батька ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 ;
визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом від 01 липня 2004 року, виданого державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області та зареєстрованого в реєстрі за № 5138, на ім`я ОСОБА_9 на земельну ділянку площею 2,56 га у межах згідно з планом, яка належала померлому ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ № 020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської районної державної адміністрації від 17 лютого 2002 року № 165.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року позов задоволено частково. Встановлено факт, що ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_8, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 . Встановлено факт прийняття ОСОБА_6 спадщини, яка відкрилася після смерті батька ОСОБА_8 . Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за заповітом на ім`я, ОСОБА_9 у частині 2/9 частини спадкового майна. В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Задовольнивши частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що мати позивача ОСОБА_6 ( ОСОБА_6 ) народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 та її батьками зазначено: батько - ОСОБА_8, мати - ОСОБА_11, що випливає з посвідки про народження № НОМЕР_1 . Надалі за життя матері позивача, на її ім`я були видані документи, згідно з якими її прізвище, ім`я та по батькові зазначалося як ОСОБА_6 . Актовий запис про народження матері позивача було складено ще у довоєнні роки, що могло стати причиною неправильного заповнення посвідки про народження, що була видана у 1937 році. Отже, у цьому випадку імена ОСОБА_6/ОСОБА_6, ОСОБА_8 / ОСОБА_6 / ОСОБА_8 та ОСОБА_28/ОСОБА_8/ОСОБА_28 є тотожними іменами, записаними у посвідці у скороченій формі.
Внаслідок розбіжностей у записі імені матері та імені її батька позивач не може довести родинних відносин між ОСОБА_6 та ОСОБА_8 та не може реалізувати своє право на спадщину після смерті батьків.
Суд також врахував, що допитані в судовому засіданні свідки підтвердили, що померла ОСОБА_6 є дочкою ОСОБА_8 . Таким чином, аналіз досліджених доказів в їх сукупності дає підстави для задоволення позову про встановлення факту родинних відносин ОСОБА_6 та ОСОБА_8, як дочки та батька.
Крім того, аналіз досліджених доказів (довідка від 18 червня 2021 року № 2654 про те, що на час відкриття спадщини разом з ОСОБА_8 постійно проживала ОСОБА_6, акт депутата Малинської міської ради Житомирської області Кашиці В. М. про те, що ОСОБА_6 на день смерті батька, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, проживала разом з ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1, наявність зберігання у позивача після смерті матері оригіналу належного ОСОБА_8 приватизаційного майнового сертифікату від 15 березня 1979 року, серія НОМЕР_10) в їх сукупності дає підстави для задоволення позову про встановлено факту, що ОСОБА_6 вступила в управління і володіння спадковим майном після смерті свого батька ОСОБА_8 .
Також державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 5138 лише ОСОБА_9, тобто не врахував наявність у спадкодавця ОСОБА_8 інших спадкоємців першої черги: ОСОБА_6 та ОСОБА_16, які також мали не менше 2/3 від частки, яка належала б кожній з них при спадкоємстві за законом, успадкувати майно померлого ОСОБА_8 .
Отже, суд дійшов висновку про порушення права матері позивача на спадкування належного їй спадкового майна.
ОСОБА_6 від спадщини не відмовилася, прийняла її в установленому законом порядку, шляхом фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном. На день смерті ОСОБА_6 разом з нею проживав і був зареєстрований її чоловік ОСОБА_7 (батько позивача), який на підставі статті 1268 ЦК України вважається таким, що прийняв спадщину. Таким чином, позивач успадкував за законом право на частину нерухомого майна у вигляді 2/9 частин спадкового майна (земельної ділянки) (1/3 частки при спадкуванні ОСОБА_6 за законом та 2/3 обов`язкової частки ОСОБА_17 ) площею 2,56 га, право на яку мав спадкодавець, та в установленому порядку на цей час не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, через те, що нотаріус не врахувала наявність ще двох спадкоємців першої черги та порушила права позивача на спадкування належної йому частини спадщини, а надалі відмовила йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, тому успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у позові.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задовольнивши вимогу про встановлення факту про прийняття спадщини, суд першої інстанції мотивував рішення письмовими доказами, а також показаннями свідків.
Отже, суд першої інстанції не дотримався правил оцінки доказів встановлених статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). Суд першої інстанції не взяв до уваги, що показання свідків не є належними доказами, оскільки не містять інформації про вчинення ОСОБА_17 дій щодо прийняття спадщини саме у період шестимісячного строку з дня відкриття спадщини - з ІНФОРМАЦІЯ_3 до ІНФОРМАЦІЯ_5 . Крім того, суд першої інстанції помилково вважав допустимими доказами довідку міської ради та акт депутата, що складені через 25 років після смерті ОСОБА_8 . Щодо приватизаційного майнового сертифіката, позивач не надав доказів на підтвердження того, що ним заволоділа саме ОСОБА_17 у шестимісячний строк з дня відкриття спадщини.
Таким чином, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після ОСОБА_8, висновок суду про обґрунтованість такої вимоги не відповідає обставинам справи й суперечить нормам матеріального права. Оскільки факт прийняття спадщини не доведено, факт родинних відносин не має юридичного значення, тому що з ним позивач пов`язував виключно набуття спадкових прав.
Додатковою постановою Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 2 724,00 грн.
Додаткова постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не вирішив питання щодо розподілу судових витрат.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на постанову Житомирського апеляційного суду від 24 жовтня 2022 року та додаткову постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, просить скасувати, рішення Малинського районного суду Житомирської області від 07 лютого 2022 року залишити в силі.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції не застосував правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, провадження № 61-11869св19, від 08 червня 2022 року у справі № 715/2172/17, провадження № 61-1563св22, від 03 листопада 2021 року у справі № 691/1237/20, провадження
№ 61-14225св21.
ОСОБА_9 прийняв спадщину та оформив її майже через 8 років, не в шестимісячний строк відповідно до статті 549 Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК Української РСР).
Таким чином, було порушено порядок видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, оскільки не було враховано право на отримання обов`язкової частки - непрацездатної дочки ОСОБА_6 .
Встановлення факту родинних відносин для позивача має юридичне значення, оскільки від цього залежить його право на отримання спадщини. Проте при розгляді справи суд апеляційної інстанції факт родинних відносин не досліджував, а обмежився лише одним реченням, вказавши: "оскільки факт прийняття спадщини не доведено, факт родинних відносин не має юридичного значення, бо з ним позивач пов`язував виключно набуття спадкових прав". Вказане свідчить про формальний підхід до розгляду справи, оскільки докази та обставини, які підтверджували факт родинних відносин пов`язані із фактом прийняття спадщини.
Він і на сьогодні зберігає оригінал свідоцтва про смерть свого діда, хоча такий документ має бути у відповідачів, оскільки саме вони приймали спадщину.
Таким чином, він надав достатню кількість доказів, оригінали яких дослідив суд першої інстанції, на підтвердження відповідного факту.
Суд апеляційної інстанції вказав, що суд першої інстанції не дотримався правил оцінки доказів, оскільки всі надані позивачем докази є неналежними та недопустимими доказами, а також не підтверджують факт прийняття спадщини.
Однак такі висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки у постановах Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17, провадження № 61-11869св19, від 08 червня 2022 року у справі № 715/2172/17, провадження № 61-1563св22 зазначено, що докази, а саме: довідка органу місцевого самоврядування, наявність у спадкоємців іменних цінних паперів, є доказом вступу в управління чи володіння майном.
Таким чином, постанова суду апеляційної інстанції є незаконною, оскільки суд не враховував висновків Верховного Суду, а обмежився лише формальними міркуваннями щодо не дотримання судом першої інстанції правил та порядку дослідження доказів, проте сам такі дії не провів.
Доводи інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу ОСОБА_3 мотивований тим, що наведені у касаційній скарзі постанови Верховного Суду не містить правового висновку щодо правильного застосування норми права, на яку посилається заявник, а правовідносини, які стали предметом розгляду в наведених заявником справах, не є подібними до правовідносин цієї справи. Рішення суду апеляційної інстанції є законним і обґрунтованим, постановленим з додержанням норм матеріального та процесуального права.
ОСОБА_3 подав клопотання про закриття касаційного провадження з тих підстав, що правовідносини у наведених заявником справах не є подібними зі справою, що переглядається, з огляду на підстави заявлених позовних вимог, характер спірних правовідносин, встановлені судами обставини та за фактично-доказової бази, відмінної від тієї, яка наявна у цій справі, що зумовлює лише зовнішню схожість відповідних справ, але не подібність правовідносин у них.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 26 грудня 2022 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У січні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги та відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про часткове задоволення касаційної скарги з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Щодо встановлення факту родинних відносин ОСОБА_8 та ОСОБА_6 .
Згідно зі свідоцтвом про народження, серія НОМЕР_2, виданого 29 травня 1965 року, батьками позивача є: ОСОБА_7 та ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 9).
Відповідно до посвідки про народження № НОМЕР_1, виданої Відділом актів громадянського стану Народного комісаріату внутрішніх справ СРСР, ОСОБА_6 (мати позивача) народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 18 березня 1937 року зроблений відповідний запис. Батьками ОСОБА_6 є батько - ОСОБА_8, мати - ОСОБА_11 (т. 1, а. с. 16).
Згідно з копією посвідки про народження № НОМЕР_1, виданої секретарем Буківської сільської ради 25 листопада 1955 року, ОСОБА_6 народилася ІНФОРМАЦІЯ_4, про що в Книзі записів актів громадянського стану про народження 18 березня 1937 року зроблений відповідний запис. Батьками ОСОБА_6 є: батько - ОСОБА_8, мати - ОСОБА_11 . Місце народження дитини - с. Буки Чоповицького району Київської області. Місце реєстрації: Буківська сільська рада Чоповицького району (т. 1, а. с. 17).
Відповідно до свідоцтва про одруження, серія НОМЕР_3, виданого Буківським сільським ЗАГСом Малинського району Житомирської області 27 січня 1959 року, було зареєстровано шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 . Після укладення шлюбу мати позивача змінила прізвище з " ОСОБА_6" на " ОСОБА_6" (т. 1, а. с. 14).
У посвідченні громадянина, який постійно проживає або постійно працює на території зони посиленого радіоекологічного контролю категорії 4, серія НОМЕР_4, прізвище, ім`я, по батькові матері позивача зазначено, як " ОСОБА_6" (т. 1, а. с. 15).
У матеріалах справи наявна заява позивача до Малинського відділу ДРАЦС у Коростенському районі Житомирської області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), згідно з якою ОСОБА_1 просив внести зміни до актового запису про народження ОСОБА_6, складеного 18 березня 1937 року Виконавчим комітетом Буківської сільсьської ради Малинського району Житомирської області, а саме змінити ім`я дитини з " ОСОБА_6" на " ОСОБА_6", по батькові дитини з " ОСОБА_6" на " ОСОБА_6", а ім`я батька з " ОСОБА_8" на " ОСОБА_8" (т. 2, а. с. 188-189).
Відповіді на вказану заяву від органу державної реєстрації актів цивільного стану в матеріалах справи немає.
Щодо встановлення факту прийняття ОСОБА_6 спадщини після смерті ОСОБА_8 та визнання свідоцтва про право на спадщину недійсним
ІНФОРМАЦІЯ_3 в с. Буки Малинського (нині - Коростенського) району помер ОСОБА_8, про що свідчить свідоцтво про смерть, серія НОМЕР_5, актовий запис про смерть № 3 (т. 1, а. с. 19).
На момент смерті ОСОБА_8 особами, які за законом могли успадкувати майно, були діти спадкодавця: ОСОБА_6, 1937 року народження (мати позивача), ОСОБА_16, 1939 року народження та ОСОБА_9, 1946 року народження.
Проте за життя 01 жовтня 1991 року ОСОБА_8 склав заповіт на користь свого сина ОСОБА_9, яким все своє майно заповів останньому. Заповіт посвідчений секретарем Виконавчого комітету Луківської сільської ради народних депутатів Малинського району Житомирської області Баранівською В. П., зареєстрований в реєстрі за № 27 (т. 1, а. с. 22).
01 липня 2004 року державний нотаріус Малинської державної нотаріальної контори Іваненко О. М. на ім`я ОСОБА_9 видав свідоцтво про право на спадщину за заповітом, зареєстроване в реєстрі за № 5138.
Спадкове майно, на яке видано свідоцтво, складається із земельної ділянки, площею 2,56 га у межах згідно з планом, яка належала ОСОБА_8 на підставі державного акта на право приватної власності на землю, серія ІІ-ЖТ № 020640, виданого на підставі розпорядження голови Малинської райдержадміністрації від 17 квітня 2002 року № 165 (т. 2, а. с. 122-123).
Також додатком до вказаного розпорядження є акт обстеження земельних угідь реформованого КСП "Луківське" Луківської сільської ради Малинського району (т. 2, а. с. 124-125) з якого випливає, що до членів комісії з обстеження угідь, входив, в тому числі й позивач, а, власне, сам акт був погоджений зборами власників земельних часток (паїв) 08 квітня 2002 року та погоджений рішенням Луківської сільської ради від 16 квітня 2002 року (т. 2, а. с. 126-127).
У матеріалах справи є протокол погодження меж земельної ділянки, що відводиться в оренду ВКФ "Буки ЛТД" для розробки Іванівського родовища габро із земель запасу Луківської сільської ради Малинського району Житомирської області від 05 серпня 2004 року (т. 2, а. с. 128), з якого випливає, що комісією, до якої, в тому числі входив і позивач, як сільський голова, було виконано погодження в натурі меж земельної ділянки з суміжними землевласниками (землекористувачами), в тому числі "від Б до В межа проходить по суміжності із землями громадянина ОСОБА_9 протяжністю 0,22 км".
Відповідно до довідки від 18 червня 2021 року № 2654, виданої за підписом секретаря Малинської міської ради Василя Майстренка, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3, проживав і був зареєстрований в с. Буки Малинського району. На час відкриття спадщини разом з ним постійно проживала ОСОБА_6, проте зареєстрована не була. Вказана довідка видана на підставі погосподарської книги № 4 1996-2000 років, особовий рахунок № НОМЕР_6 та складена зі слів сусідів (т. 1, а. с. 18).
З акта депутата Малинської міської ради Житомирської області Кашиці В. М. на предмет обстеження житлових умов від 15 червня 2021 року випливає, що на підставі пояснень сусідів ОСОБА_23, ОСОБА_24 та ОСОБА_25, на предмет проживання ОСОБА_6, 1937 року народження, встановлено, що остання на день смерті батька, ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3 проживала разом з ним без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 . Після смерті батька ОСОБА_6 проводила обряд поховання та вирішувала всі організаційні питання. Надалі ОСОБА_6 здійснювала догляд за будинком та обробляла земельну ділянку (т. 2, а. с. 183).
Згідно з листом Виконавчого комітету Малинської міської ради Житомирської області від 28 липня 2021 року № 1774/03-12, ОСОБА_8, 1907 року народження, на день смерті ІНФОРМАЦІЯ_3, проживав та був зареєстрований в с. Буки Малинського району Житомирської області. Після смерті ОСОБА_8 будинку, де він проживав на момент смерті, рішенням Виконавчого комітету Луківської сільської ради було присвоєно адресу: АДРЕСА_1 (т. 2, а. с. 102).
Відповідно до довідки № 159, виданої 01 грудня 1986 року Виконавчим комітетом Буківської сільської Ради народних депутатів Малинського району Житомирської області, сім`я ОСОБА_8, жителя с. Буки Малинського району Житомирської області, складається з: дружина - ОСОБА_11, 1906 року народження, онук - ОСОБА_1, 1965 року народження (т. 1, а. с. 137).
Факт проживання ОСОБА_1 зі своїм дідом ОСОБА_8 підтверджується і копією наявної в матеріалах справи погосподарських книг № 28 та № 4 за період 1991-2000 років (т. 2, а. с. 111-116).
Як доказ зберігання позивачем після смерті матері ОСОБА_6, документів після смерті діда ОСОБА_8, позивач надав копію приватизаційного майнового сертифіката від 15 березня 1979 року серії ТМ № 0525326, виданого на ім`я спадкодавця на 10500000 українських карбованців, що беззаперечно є доказом володіння ОСОБА_6 спадковим майном ОСОБА_8 (т. 2, а. с. 187).
Ухвалою Малинського районного суду Житомирської області від 05 липня 2021 року витребувано від Малинської державної нотаріальної контори спадкову справу до майна померлого ОСОБА_8 (т. 1, а. с. 45).