ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 752/26392/17
провадження № 61-4715св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В.,
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - акціонерне товариство "Альфа-Банк", правонаступником якого є акціонерне товариство "Сенс Банк",
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Желепи О. В., Кравець В. А., Мазурик О. Ф.,
Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до акціонерного товариства "Альфа-Банк" (далі - банк) про визнання недійсним договорів, зобов`язання вчинити дії, відшкодування збитків.
2. Позовна заява мотивована тим, що 05 вересня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", в подальшому змінено назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ним укладено договір кредиту № 10-29/4129.
3. Відповідно до п. п. 1.1, 1.1.2, 1.2, 1.3.1 зазначеного вище договору банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру в сумі 33 081,00 швейцарських франків зі сплатою 10 % річних з кінцевим терміном погашення до 04 вересня 2022 року; кредит надавався позичальнику на наступні цілі - придбання лота іменних, цільових, безпроцентних облігацій серії "L" у бездокументарній формі, що емітовані ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", які надають право на отримання у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу облігацій № Б-018/01/63/07 від 29 серпня 2007 року та договору про участь у будівництві № К-03/2/044 від 29 серпня 2007 року та майнові права на яку взяті в забезпечення відповідно до іпотечного договору № 02-10/3079 від 05 вересня 2007 року (з додатковими угодами) із заставною вартістю 545 507,20 грн.
4. Однак зазначений договір, на думку позивача, не відповідає нормам Закону України "Про захист прав споживачів", Закону України "Про банки і банківську діяльність".
5. Так, у порушення норм Закону України "Про захист прав споживача" йому не надано інформацію про загальну вартість кредиту, умови договору є несправедливими.
6. З огляду на викладене вище просив визнати недійсними договір кредиту № 10-29/4129 від 05 вересня 2007 року та договір іпотеки № 02-10/3078 від 05 вересня 2007 року; зобов`язати банк зняти обтяження з предмету іпотеки - однокімнатної квартири АДРЕСА_2 ; стягнути з ПАТ "Укрсоцбанк" на його користь збитки у розмірі 389 158,44 грн.
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
7. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року у задоволенні позовних вимог відмовлено.
8. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що позивач звернувся до суду із пропуском строку позовної давності, на застуванні якої наполягав відповідач.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
9. Постановою Київського апеляційного суду від 14 лютого 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
10. Рішення Голосіївського районного суду м. Києва від 03 жовтня 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину у редакції цієї постанови.
11. В іншій частині рішення місцевого суду залишено без змін.
12. Суд апеляційної інстанції, змінюючи мотиви відмови у задоволенні позовних вимог, виходив із того, що ОСОБА_1 з моменту підписання цього договору обізнаний щодо оплатності наданого кредиту, свого обов`язку вносити плату за користування кредитом, розміру процентів, порядку їх сплати та відповідальності за прострочення погашення кредиту, тому, на думку суду, відсутні підстави вважати про порушення банком вимог Закону України "Про захист прав споживачів" під час його укладення.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
13. У квітні 2023 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 .
14. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 29 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 06 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
16. У касаційній скарзі ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та задовольнити позовні вимоги.
17. Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, від 30 січня 2018 року у справі № 161/16891/15, від 29 травня 2019 року у справі № 539/1582/16-ц, від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, від 13 червня 2018 року у справі № 733/608/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
18. Касаційна скарга мотивована тим, що з огляду на вимоги законодавства у сфері захисту прав споживачів вбачається, що необхідну, доступну, достовірну, повну та своєчасну інформацію про послугу споживчого кредитування необхідно надавати банком до укладення кредитного договору, тому суд апеляційної інстанції дійшов неправильного висновку про надання такої інформації безпосередньо в укладеному договорі.
19. Заявник вказує, що банк скористався його необізнаністю як слабкої сторони, чим поставив його у невигідне становище, що є неприпустимим, оскільки матеріали справи не містять графіку платежів у розрізі сум погашення окремо по тілу кредиту, окремо по процентам та іншим платежам.
20. Також зазначає, що несправедливими та дискримінаційними є умови кредитного договору з погашення кредиту і сплати відсотків за користування кредитом в швейцарських франках, що є способом зловживання правом, оскільки існують ризики знецінення національної валюти.
21. Банк не надав позивачу на момент підписання договору попередню повну інформацію про кредит, його реальну вартість, як того вимагає частина друга статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів".
22. Посилається на те, що обставини введення в оману щодо реальної відсоткової ставки та абсолютного значення подорожчання кредиту було встановлено висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи від 20 червня 2022 року, який міститься в матеріалах справи.
23. Банк не надав на підтвердження видачі кредиту фінансового (первинного бухгалтерського) документа за підписом позичальника.
Відзиву на касаційну скаргу не подано
Фактичні обставини справи, встановлені судами
24. 05 вересня 2007 року між АКБСР "Укрсоцбанк", в подальшому змінено назву на ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 укладено договір кредиту № 10-29/4129.
25. Відповідно до п. п. 1.1, 1.1.2, 1.2, 1.3.1 зазначеного вище договору банк надав позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру в сумі 33 081,00 швейцарських франків зі сплатою 10 % річних з кінцевим терміном погашення до 04 вересня 2022 року; кредит надавався позичальнику на наступні цілі - придбання лота іменних, цільових, безпроцентних облігацій серії "L" у без документарній формі, що емітовані ТОВ "Будівельна компанія "Міськжитлобуд", які надають право на отримання у власність однокімнатної квартири АДРЕСА_1 згідно договору купівлі-продажу облігацій № Б-018/01/63/07 від 29 серпня 2007 року та договору про участь у будівництві № К-03/2/044 від 29 серпня 2007 року та майнові права на яку взяті в забезпечення відповідно до іпотечного договору № 02-10/3079 від 05 вересня 2007 року (з додатковими угодами) із заставною вартістю 545 507,20 грн.
Позиція Верховного Суду
26. Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
27. Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
28. Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
29. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
30. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
31. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.
32. Згідно зі статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямованих на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.
33. Відповідно до частини першої статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладені договору, виборі контрагента, визначені умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
34. Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, визначені статтею 203 ЦК України. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.
35. Відповідно до статті 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
36. Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
37. Відповідно до частин другої, третьої статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).
38. Аналізуючи частину третю статті 215 ЦК України можна дійти висновку, що договір може бути визнаний недійсним за позовом особи, яка не була його учасником, за обов`язкової умови встановлення судом факту порушення цим договором прав та охоронюваних законом інтересів позивача. Саме по собі порушення сторонами договору при його укладенні окремих вимог закону не може бути підставою для визнання його недійсним, якщо судом не буде встановлено, що укладеним договором порушено право чи законний інтерес позивача і воно може бути відновлене шляхом визнання договору недійсним. При вирішенні позову про визнання недійсним оспорюваного правочину підлягають застосуванню статті 3, 15, 16 ЦК України, які передбачають право кожної особи на судовий захист порушеного цивільного права.