ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 153/758/22
провадження № 61-13176св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В., Коротуна В. М., Тітова М. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Державне підприємство "Добропіллявугілля-видобуток",
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" на рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2022 року у складі судді Швеця Р. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Ковальчука О. В., Сала Т. Б.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" (далі - ДП "Добропіллявугілля-видобуток"), в якому просила:
- визнати формулювання причини звільнення, зазначеного у наказі ДП "Добропіллявугілля-видобуток" від 07 квітня 2022 року № 95/к, та в трудовій книжці позивача неправильними та такими, що не відповідають чинному законодавству;
- змінити формулювання причини її звільнення, зазначивши підставою звільнення частину третю статті 38 Кодексу законів про працю України;
- стягнути вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку в розмірі 179 997,30 грн;
- стягнути заборгованість із заробітної плати в розмірі 79 464,28 грн;
- зобов`язати відповідача нарахувати та виплатити їй середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період із 09 квітня 2022 року до дня фактичного розрахунку.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що відповідач систематично не виконував вимоги законодавства про працю (стаття 115 КЗпП України) та колективного договору щодо строків виплати заробітної плати, тому 07 квітня 2022 року вона подала на ім`я в. о. генерального директора ДП "Добропіллявугілля-видобуток" заяву про звільнення за власним бажанням на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України (у зв`язку із невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю (несвоєчасна виплата заробітної плати) з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно зі статтею 44 КЗпП України.
У цей же день (07 квітня 2022 року) відповідач видав наказ № 95/К про її звільнення, де у пункті 1 зазначив, що вона звільнена за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, а в пункті 2 наказу - виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, що становить 29 календарних днів.
Вказувала, що відповідач повинен був звільнити її відповідно до поданої нею заяви на підставі частини третьої статті 38 КЗпП України та виплатити вихідну допомогу, передбачену статтею 44 КЗпП України, у розмірі, визначеному колективним договором. Розрахунок вихідної допомоги (тримісячний середній заробіток) становить 179 997,30 грн.
Проте оспорюваний наказ № 95/К та зроблений на його підставі запис у трудовій книжці від 09 квітня 2022 року № 46 не містять посилання на частину 3 статті 38 КЗпП України, а тому є такими, що не відповідають чинному законодавству.
Окрім того, на порушення вимог статті 116 КЗпП України їй не було виплачено усіх сум заробітної плати, які належали їй при звільненні.
Посилаючись на наведене, просила позов задовольнити.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано формулювання причини звільнення ОСОБА_1, зазначеного у наказі ДП "Добропіллявугілля-видобуток" від 07 квітня 2022 року № 95/к та у трудовій книжці позивачки, запис від 09 квітня 2022 року № 46 - неправильним та таким, що не відповідає чинному законодавству.
Змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1, зазначеної у наказі ДП "Добропіллявугілля-видобуток" від 07 квітня 2022 року № 95/к, а саме з "за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням)" на "за ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю".
Зобов`язано ДП "Добропіллявугілля-видобуток" внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1, а саме у розділ "Відомості про прийом роботу, переведення на іншу роботу чи про звільнення" запис від 09 квітня 2022 року № 46 "звільнена за ст. 38 КЗпП України (за власним бажанням)", зазначивши про його недійсність та внести новий запис такого змісту: "звільнена згідно з ч. 3 ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням власником законодавства про працю".
Стягнуто з ДП "Добропіллявугілля-видобуток" на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу у розмірі тримісячного середнього заробітку - 179 997,03 грн.
В іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із того, що подана позивачем заява від 07 квітня 2022 року містила чітку підставу для звільнення - частину третю статті 38 КЗпП України, а відповідач самостійно змінив формулювання причини розірвання трудового договору, вказавши таку, як звільнення за власним бажанням на підставі статті 38 КЗпП України, у зв`язку із чим порушив права позивача. Водночас, судом зобов`язано відповідача внести зміни до трудової книжки ОСОБА_1 .
При цьому суд зазначив, що відповідач не спростував факт порушення ним приписів трудового законодавства щодо своєчасної та повної виплати заробітної плати позивачу.
Відмовляючи в задоволенні вимог щодо стягнення з відповідача середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, суд послався на існування правового режиму воєнного стану в Україні та форс-мажорних обставин, а саме військової агресії російської федерації проти України.
Додатковим рішенням Ямпільського районного суду Вінницької області від 15 вересня 2022 року стягнуто з ДП "Добропіллявугілля-видобуток" на користь ОСОБА_1 понесені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7 500 грн.
Короткий зміст постанови апеляційної інстанції
Постановою Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2022 року в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
Зобов`язано ДП "Добропіллявугілля-видобуток" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період із 09 квітня 2022 року до дня фактичного розрахунку в розмірі 168 568,90 грн.
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку та задовольняючи позов в цій частині, апеляційний суд виходив із того, що роботодавець не надав належних доказів, що саме ці обставини стали перешкодою для своєчасного розрахунку з ОСОБА_1 . Приймаючи до уваги відсутність підстав для звільнення відповідача від відповідальності за затримку розрахунку зі звільненим працівником, суд дійшов висновку, що підприємство в силу статті 117 КЗпП України має сплатити позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення за період із 09 квітня 2022 року до 30 червня 2022 року в розмірі 168 568,90 грн ( 2 857,10 грн х 59 днів).
У решті апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.
Додатковою постановою Вінницького апеляційного суду від 22 грудня 2022 року стягнуто з ДП "Добропіллявугілля-видобуток" на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 гривень.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
26 грудня 2022 року ДП "Добропіллявугілля-видобуток" звернулося до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити у задоволенні позову.
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 800/474/17, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 503/361/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 288/1466/18, від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21, від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 148/201/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надав їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
На вимогу позивача щодо визнання формулювання причини звільнення неправильними та такими, що не відповідають чинному законодавству, розповсюджується місячний строк для звернення до суду, який розпочинає перебіг з дня вручення працівнику копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки. Позивач звернувся до суду 24 червня 2022 року, тобто лише через два з половиною місяці після отримання копії наказу про своє звільнення.
Відповідно до частини третьої статті 10 Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" (в редакції станом на 15 березня 2022 року) передбачено, що роботодавець звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання щодо строків оплати праці, якщо доведе, що це порушення сталося внаслідок ведення бойових дій або дії інших обставин непереборної сили. Звільнення роботодавця від відповідальності за несвоєчасну оплату праці не звільняє його від обов`язку виплати заробітної плати.
Тобто законодавцем на період воєнного стану прийнято спеціальний законодавчий акт, який встановлює інший порядок та підстави покладення відповідальності за несвоєчасну оплату праці. Зокрема, звільнення роботодавця від відповідальності, в тому числі за статтею 117 КЗпП України, відбувається не лише внаслідок обставин непереборної сили, а й внаслідок ведення бойових дій.
Суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку, що єдиним допустимим доказом обставин непереборної сили повинен бути сертифікат Торгово-промислової палати, оскільки такий доказ застосовувався у звичайний, мирний час. Крім того, це не відповідає суті прийнятого Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану".
За місцем знаходження підприємства - Донецька область, місто Добропілля, починаючи з 24 лютого 2022 року та до теперішнього часу проводяться воєнні (бойові) дії. Відповідно до розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 679-р оголошена обов`язкова евакуація населення з Донецької області.
Доводи інших учасників справи
ОСОБА_1 подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду від 27 грудня 2022 року касаційну скаргу відповідача передано на розгляд судді-доповідачеві Усику Г. І.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 січня 2023 року, у зв`язку з відрядженням судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Усика Г. І. до Вищої ради правосуддя, справу призначено судді-доповідачеві Яремку В. В.
Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у даній справі.
Витребувано з Ямпільського районного суду Вінницької області цивільну справу № 153/758/22 за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про визнання формулювання причини звільнення працівника неправильним та таким, що не відповідає чинному законодавству, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, стягнення вихідної допомоги при звільненні та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
10 квітня 2023 року матеріали справи № 153/758/22 надійшли до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 12 вересня 2023 року виконання рішення Ямпільського районного суду Вінницької області від 02 вересня 2022 року та постанови Вінницького апеляційного суду від 22 листопада 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" про визнання формулювання причини звільнення працівника неправильним та таким, що не відповідає чинному законодавству, стягнення заборгованості з виплати заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні зупинено в частині зобов`язання Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 09 квітня 2022 року до дня фактичного розрахунку в розмірі 168 568,90 грн до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Відповідно до розпорядження керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 02 листопада 2023 року № 1364/0/226-23, протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02 листопада 2023 року, у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_2, справу призначено судді-доповідачеві Червинській М. Є.
Ухвалою Верховного Суду від 14 грудня 2023 справу № 153/758/22 призначено до судового розгляду.
Обставини справи, які встановили суди попередніх інстанцій
Суди встановили, що з 17 листопада 2020 року ОСОБА_1 працювала у ДП "Добропіллявугілля-видобуток" головним бухгалтером .
07 квітня 2022 року ОСОБА_1 подала заяву про звільнення за власним бажанням, у зв`язку з невиконанням адміністрацією підприємства законодавства про працю (несвоєчасна виплата заробітної плати) за частиною третьою статті 38 КЗпП України, з виплатою вихідної допомоги у розмірі тримісячного середнього заробітку згідно статті 44 КЗпП України з 09 квітня 2022 року.
07 квітня 2022 року видано наказ № 95/К, у пункті 1 якого зазначено: "Звільнити ОСОБА_1 таб. № 2 головного бухгалтера Керівництво та апарат при керівництві Спеціального апарату управління Державного підприємства "Добропіллявугілля-видобуток" 09 квітня 2022 року за власним бажанням ст. 38 КЗпП України". У пункті 2 наказу про її звільнення зазначено: "Здійснити остаточний розрахунок, виплатити компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки, що становить 29 календарних днів".
Також суди встановили, що ОСОБА_1 працювала у ДП "Добропіллявугілля-видобуток" на посаді головного бухгалтера з 17 листопада 2020 року до 09 квітня 2022 року й середній дохід на місяць за період із лютого 2022 року до березня 2022 року становить 59 999,01 грн.
Відповідно до довідки ДП "Добропіллявугілля-видобуток" від 20 червня 2022 року заборгованість із заробітної плати ОСОБА_1 станом на 20 червня 2022 року становить 79 464,29 грн за березень 2022 року та квітень 2022 року.
У період із листопада 2021 року до квітня 2022 року ДП "Добропіллявугілля-видобуток" несвоєчасно та частинами виплачувало ОСОБА_1 заробітну плату.
Відповідно до довідки щодо перерахування заробітної плати працівникам Спеціального Апарату Управління ДП "Добропіллявугілля-видобуток" у період із листопада 2021 року до квітня 2022 року ДП "Добропіллявугілля-видобуток" несвоєчасно та частинами здійснювало перерахування заробітної плати працівникам Спеціального Апарату Управління ДП "Добропіллявугілля-видобуток".
Згідно інформації про основні виробничі показники по ДП "Добропіллявугілля-видобуток" за період із 01 березня 2022 року до 31 липня 2022 року виробничі показники ДП "Добропіллявугілля-видобуток" за вказаний період зменшились.
Після відкриття провадження у справі 08 липня 2022 року відповідач виплатив позивачці в повному обсязі заборгованість із заробітної плати у розмірі 79 464,28 грн.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу (пункт четвертий частини другої статті 389 ЦПК України).
Підставою касаційного оскарження судових рішень судів попередніх інстанцій є посилання заявника на неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 червня 2018 року у справі № 800/474/17, у постановах Верховного Суду від 14 лютого 2018 року у справі № 926/2343/16, від 08 серпня 2018 року у справі № 757/19004/15-ц, від 16 липня 2019 року у справі № 917/1053/18, від 30 жовтня 2019 року у справі № 503/361/16-ц, від 25 березня 2020 року у справі № 288/1466/18, від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, від 03 листопада 2021 року у справі № 387/326/20, від 25 листопада 2021 року у справі № 905/55/21, від 18 січня 2022 року у справі № 370/522/16-ц, від 06 липня 2022 року у справі № 148/201/21, від 19 серпня 2022 року у справі № 908/2287/17 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України); відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування Закону України "Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану" у подібних правовідносинах (пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України).