ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 720/2422/21
провадження № 61-183св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року в складі колегії суддів: Литвинюк І. М., Владичана А. І., Лисака І. Н.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 та просила: визнати незаконним та скасувати свідоцтво про право власності від 04 вересня 1991 року, видане на ім`я ОСОБА_6 ; визнати за нею право власності на 1/5 частину нерухомого майна на АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А, літніх кухонь літ. Б, З, сараїв літ. В, Г, Д, Е, Ж, вбиральні літ. И, колодязя № 1, огорожі № 2-5.
На обґрунтування позову зазначала, що вона набула статусу члена колгоспного двору на АДРЕСА_1, однак під час видачі свідоцтва про право власності на вказану нерухомість на ім`я її батька ОСОБА_6 не було враховано походження майна двору та склад осіб, які мали право на вищевказане майно. Відповідач ОСОБА_5 має намір оформити право власності на спірний житловий будинок в цілому, користуючись тим, що документи на нерухоме майно були помилково оформлені тільки на ОСОБА_6 .
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2022 року позов задоволено частково.
Визнано незаконним та скасовано свідоцтво про право власності від 04 вересня 1991 року на 1/5 частину житлового будинку на АДРЕСА_1, видане на ім`я ОСОБА_6 .
Визнано право власності ОСОБА_1 на 1/5 частину нерухомого майна, яке розташоване на АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку літ. А, літніх кухонь літ. Б, З, сараїв літ. В, Г, Д, Е, Ж, вбиральні літ. И, колодязя № 1, огорожі № 2-5.
В задоволенні інших вимог відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з того, що з моменту прийняття ОСОБА_6 в члени колгоспу спірне домоволодіння зі статусу робочого двору перейшло у статус колгоспного.
Згідно з частиною другою статті 123 ЦК УРСР при визначенні частки у власності майна колгоспного двору слід виходи з рівності часток всіх членів такого двору, а тому кожному з членів домоволодіння на АДРЕСА_1, в тому числі й позивачу, належало по 1/5 частці спірної нерухомості.
Згідно пункту 18 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР в свідоцтві на право власності, яке видано колгоспному двору, вказується, що будинок належить колгоспному двору і зазначається голова цього двору.
Оскільки в свідоцтві про право особистої власності на спірний будинок від 04 вересня 1991 року не здійснено такий запис, це порушує право власності позивача на 1/5 частину нерухомості.
Постановою Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада 2022 року рішення Новоселицького районного суду від 06 вересня 2022 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що внаслідок отримання ОСОБА_6 оспорюваного свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок на АДРЕСА_1 04 вересня 1991 року порушене право ОСОБА_1 на частку у майні колгоспного двору.
Позивач як співвласник спірного домоволодіння мала можливість дізнатись про порушення свого права з настанням повноліття, тому саме з 31 липня 1999 року слід обчислювати позовну давність.
Враховуючи викладене, звернувшись до суду з позовом у грудні 2021 року, ОСОБА_1 пропустила позовну давність, що є підставою для відмови в задоволенні позову.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просила скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 30 листопада і залишити в силі рішення Новоселицького районного суду Чернівецької області від 06 вересня 2022 року.
На обґрунтування касаційної скарги зазначала про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2020 року в справі № 200/19766/16-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд дійшов помилкового висновку, що позовну давність слід обраховувати з 31 липня 1999 року, оскільки право на позов відповідно до статті 76 ЦК УРСР виникає з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення свого права. День, коли вона досягла повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ), не може автоматично вважатись таким днем.
Вона дізналась про порушення своїх прав (видачу свідоцтва про право власності на спірний будинок батьку) у 2021 році під час розгляду справи № 720/1087/21 за позовом її матері ОСОБА_3 .
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 28 березня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Новоселицького районного суду Чернівецької області.
18 квітня 2023 року справа № 720/2422/21 надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 04 вересня 1991 року ОСОБА_6 отримав свідоцтво про право особистої власності на житловий будинок АДРЕСА_1, видане на підставі рішення Новоселицької районної ради № 149 від 13 вересня 1989 року. Згідно з цим свідоцтвом статус домоволодіння не визначений, проте зазначено, що воно належало ОСОБА_6 в цілому.
Відповідно до архівної довідки Архівного відділу Чернівецької районної державної адміністрації Чернівецької області № 06-05-4/1/10 від 11 січня 2022 року в документах архівного фонду виконкому Новоселицької районної ради народних депутатів Чернівецької області, протоколах засідань виконкому від 13 вересня 1989 року № 137 та від 11 жовтня 1989 року № 149 відсутні відомості про видачу свідоцтва про право індивідуального будівництва житлового будинку на ім`я ОСОБА_6 .
Домоволодіння на АДРЕСА_1 перейшло зі статусу робочого двору у колгоспний у зв`язку з прийняттям ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_2 у члени колгоспу "Дружба".