ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 754/1498/22
провадження № 61-3981св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Тітова М. Ю. (суддя-доповідач), Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Деснянська районна в м. Києві державна адміністрація,
терті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, ОСОБА_2,
провівши в порядку письмового провадження попередній розгляд справи за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року в складі судді Грегуля О. В. та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року в складі колегії суддів: Борисової О. В., Левенця Б. Б., Ратнікової В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У січні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, у якому просив: визнати протиправними і скасувати висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини за № 102/02/38-7987 (недоцільність проживання дитини з батьком) від 28 грудня 2021 року, який був складений на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 26 від 16 грудня 2021 року; визнати протиправними і скасувати висновок Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації, на яку покладені повноваження органу опіки та піклування, щодо визначення місця проживання малолітньої дитини за № 102/02/38-7952 (доцільність проживання дитини з матір`ю) від 28 грудня 2021 року, який був складений на підставі рішення комісії з питань захисту прав дитини Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації № 26 від 16 грудня 2021 року.
На обґрунтування позову зазначав, що з 01 жовтня 2010 року перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який розірваний рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року.
Під час перебування у шлюбі у сторін народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
В провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебуває справа № 754/1811/21 за позовом ОСОБА_2 до нього про визначення місця проживання дитини та за його зустрічним позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком.
В межах справи № 754/1811/21 органом опіки та піклування Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації були надані два висновки щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 28 грудня 2021 року за № 102/02/38-7987 та № 102/02/38-7952, які не відповідають дійсним обставинам справи, є упередженим, не відповідають вимогам СК України та Типового положення про комісію з питань захисту прав дитини, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 вересня 2008 року № 866.
З огляду на наведене, ОСОБА_1 просив позов задовольнити.
Короткий зміст судових рішень в справі
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції виходив з недоведеності позовних вимог. Доводи позивача про те, що в основу висновків органу опіки та піклування покладені неправдиві та сфальсифіковані дані, жодними належними та допустимими доказами не підтвердженні.
Постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року змінено, викладено його мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що оскаржувані висновки є доказами у справі № 754/1811/21за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батькомта підлягають оцінці в сукупності з іншими доказами, відтак ОСОБА_1 має захищати свій інтерес під час судового розгляду зазначеної справи, а не ініціювати окрему справу щодо оскарження висновків органу опіки та піклування.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У березні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просив скасувати рішення Деснянського районного суду м. Києва від 15 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року і ухвалити нове рішення про задоволення позову.
На обґрунтування касаційної скарги зазначав про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 711/276/17 та від 16 листопада 2022 року в справі № 308/8785/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Апеляційний суд ухилився від дослідження питання щодо порушення процедури проведення комісії з питань щодо порушення прав батька, щодо неприйняття та відхилення поданих ним доказів, безпідставної надання переваги одним доказам над іншими.
На підтвердження позовних вимог він надав докази порушення процедури організації засідань комісії, невідповідність та наклепи у текстах протоколів цих комісій, які були покладені в основу тексту висновків.
Служба у справах дітей при підготовці висновків не провела з ним співбесіду, не дослідила умови його проживання
Суд в межах справи про визначення місця проживання дитини оцінює тільки обґрунтованість висновку органу опіки та піклування та відповідність його інтересам дитини, проте не досліджує саму процедуру складення такого висновку на предмет дотримання встановленого законом порядку.
Судові рішення про відмову в позові є недостатньо мотивованими.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 23 травня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали з Деснянського районного суду м. Києва.
20 червня 2023 року справа № 754/1498/22 надійшла до Верховного Суду.
Представник Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Жуковська Я. В. та представник Служби у справах дітей та сім`ї Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації Кваснюк Н. В. направили відзиви на касаційну скаргу, в яких просили залишити її без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:
1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;
2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;
3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебували у зареєстрованому шлюбі з 01 жовтня 2010 року, який був розірваний рішенням Деснянського районного суду міста Києва від 30 листопада 2016 року.
У шлюбі народилася дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не змогли досягнути згоди щодо участі ОСОБА_1 у вихованні дитини.
У 2017 році позивач звернувся до Служби у справах дітей Деснянської районної в місті Києві державної адміністрації із заявою про визначення порядку його участі у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Розпорядженням Деснянської районної у місті Києві державної адміністрації № 338 від 22 червня 2017 року "Про участь батька у вихованні малолітньої дитини ОСОБА_3" позивачу визначено порядок участі у вихованні та спілкуванні із дитиною відповідно до встановленого графіку, а саме:
кожної п`ятниці з 18:00 год до 21:00 год у присутності матері дитини;
кожної суботи з 10:00 год до 15:00 год у присутності матері дитини;
кожної неділі з 12:00 год до 16:00 год у присутності матері дитини.
Позивач вказував, що ОСОБА_2 зазначене розпорядження систематично не виконувала, досягнути з нею домовленості про побачення з дитиною не вдалося.
На момент розгляду цієї справи судом першої інстанції в провадженні Деснянського районного суду міста Києва перебувала справа № 754/1811/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з батьком, під час розгляду якої Органом опіки та піклування Деснянської районної в м. Києві державної адміністрації надано два висновки щодо визначення місця проживання малолітньої дитини від 28 грудня 2021 року за №102/02/38-7987 та № 102/02/38-7952.