Постанова суду № 187/1017/19 від 20.12.2023 про визнання правочину неукладеним

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня2023 року

м. Київ

справа № 187/1017/19

провадження № 61-4155 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В.,

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1 ;

відповідач - ОСОБА_2,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року у складі судді Іщенко І. М. та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року у складі колегії суддів: Лаченкової О. В., Городничої В. С., Петешенкової М. Ю.,

ВСТАНОВИВ:

1. Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання правочину неукладеним,стягнення коштів та відшкодування моральної шкоди.

Позовна заява обґрунтована тим, що 10 травня 2013 року вона під впливом психологічного тиску з боку відповідачки ОСОБА_2, погроз кримінального переслідування за фактом нібито крадіжки грошей з квартири відповідачки, написала розписку про те, що взяла у відповідачки в борг грошові кошти в розмірі 14 250 дол. США, які насправді не отримувала, тобто даний правочин не був укладений.

Того ж дня, 10 травня 2013 року вона передала ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі 3 260 дол. США, а відповідачка написала розписку про отримання цих грошей, пообіцявши, що за фактом крадіжки до правоохоронних органів звертатися не буде. 13 травня 2013 року ОСОБА_2 повідомила її про негайне повернення залишку грошей за розпискою від 10 травня 2013 року. Оскільки залишок коштів вона зібрати не змогла, відповідачка звернулась до Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області із письмовою заявою про вжиття заходів до невстановленої особи, яка 10 травня 2013 року в період часу з 11:00 до 12:30 год. шляхом підбору ключа проникла до її квартири, звідки таємно викрала гроші в сумі 15 000 дол. США, після чого з місця скоєного злочину зникла, чим заподіяла їй майнову шкоду на вказану суму. При цьому відповідачка вказала на неї, позивачку, як на особу, яка могла скоїти цей злочин. Заява була внесена до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12013040660002684 з попередньою кваліфікацією за частино третьою статті 185 КК України.

Вказувала, що не маючи можливості витримати психологічний тиск з боку відповідачки внаслідок безпідставного звинувачення у вчиненні злочину, який вона не скоювала, 17 травня 2013 року вона вчинила спробу самогубства у зв`язку з чим потрапила до Дніпропетровської міської багатопрофільної клінічної лікарні № 4 з отруєнням. Її батько - ОСОБА_4 зібрав по знайомих 10 990 дол. США, які віддав відповідачці під розписку 27 травня 2013 року, після чого відповідачка склала письмову заяву до правоохоронних органів з проханням припинити кримінальне провадження відносно неї.

06 червня 2013 року постановою СВ Індустріального РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області кримінальне провадження № 12013040660002684 за фактом крадіжки в квартирі відповідачки було закрито.

Оскільки грошові кошти в розмірі 14 250 дол. США за розпискою від 10 травня 2013 року вона не отримувала, вказаний договір позики підлягає визнанню неукладеним на підставі статті 1051 ЦК України, а оскільки грошові кошти у вказаному розмірі були отримані відповідачкою за неукладеним договором без достатньої правової підстави, вони підлягають поверненню відповідно до положень статей 1212, 1213 ЦК України з урахуванням положень статті 625 ЦК України.

Також вважала, що діями ОСОБА_2 їй була завдана значна моральна шкода, яка виразилася у сильних душевних стражданнях, стресовому стані, пов`язаному із залякуванням і шантажем з боку відповідачки, що призвело до вчинення спроби самогубства.

Ураховуючи викладене, уточнивши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд поновити строк звернення до суду з позовом; визнати неукладеним письмовий правочин - боргову розписку від 10 травня 2013 року, надану нею ОСОБА_2 ; стягнути з ОСОБА_2 на свою користь грошові кошти в розмірі 85 302, 41 грн, що еквівалентно 3 260 дол. США, отримані відповідачкою відповідно до розписки від 10 травня 2013 року, а також грошові кошти в розмірі 287 568, 50 грн, що еквівалентно 10 990 дол. США, отримані відповідачкою відповідно до розписки від 27 травня 2013 року, моральну шкоду в розмірі 100 000 грн, а також 3 % річних у розмірі 33 558, 30 грн та судові витрати по справі.

Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

Судові рішення мотивовано тим, що відповідно до положень статті 1051 ЦК України позичальник має право оспорити договір позики на тій підставі, що грошові кошти або речі насправді не були одержані ним від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Якщо договір позики має бути укладений у письмовій формі, рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків для підтвердження того, що гроші або речі насправді не були одержані позичальником від позикодавця або були одержані у меншій кількості, ніж встановлено договором. Це положення не застосовується до випадків, коли договір був укладений під впливом обману, насильства, зловмисної домовленості представника позичальника з позикодавцем або під впливом тяжкої обставини.

Судами встановлено, що у лютому 2016 року ОСОБА_1 вже зверталася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просила визнати недійсним договір позики від 10 травня 2013 року (боргову розписку), як вчинений під впливом насильства. Рішенням Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Дніпровського апеляційного суду від 19 березня 2019 року, у справі № 202/582/16-ц у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено у зв`язку із недоведеністю факту вчинення насильства з боку відповідачки під час укладення оспорюваного правочину.

У зв`язку з недоведеністю факту того, що боргова розписка від 10 травня 2013 року була написана позивачем під впливом насильства, суди не вбачали законних підстав для прийняття як доказу безгрошовості цього договору показання свідка ОСОБА_4 .

Судами встановлено, що ОСОБА_1 власноручно писала боргову розписку від 10 травня 2013 року, грошові кошти в розмірі 3 260 дол. США та 10 990 дол. США були добровільно передані відповідачці за вказаним правочином, що спростовує доводи позивачки про безгрошовість договору позики від 10 травня 2013 року.

Висновки за результатами дослідження з використанням поліграфу, що здійснені експертом-поліграфологом ОСОБА_5 06 листопада 2017 року та 08 грудня 2017 року, спеціалістом по роботі з поліграфом ОСОБА_6 20 жовтня 2017 року суди визнали недопустимими доказами, оскільки спеціалісти, які проводили вказані дослідження, не попереджалися про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок та не входять до Реєстру судових експертів, не мають свідоцтва про присвоєння кваліфікації судового експерта.

За таких обставин, суди дійшли висновку, що обставини, на які посилалась ОСОБА_1 в позовній заяві, не підтверджені належними та допустимими доказами, у зв`язку з чим підстави для визнання неукладеним договору позики від 10 травня 2013 року відповідно до статті 1051 ЦК України, а також стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів, отриманих за цим правочином, 3 % річних та моральної шкоди, відсутні.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

У березні 2023 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Петриківського районного суду Дніпропетровської області від 26 липня 2022 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 08 лютого 2023 року та ухвалити нове судове рішення про направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Підставами касаційного оскарження указаного судового рішення заявник зазначає неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказує, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених постановах Верховного Суду від 06 квітня 2020 року у справі № 464/5314/17, від 19 серпня 2020 року у справі № 358/815/17, від 12 січня 2022 року у справі № 206/6401/18 (пункт 1 другої статті 389 ЦПК України).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Хопти С. Ф., Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д. від 29 червня 2023 року касаційне провадження у справі відкрито, витребувано цивільну справу № 187/1017/19 із Петриківського районного суду Дніпропетровської області.

У липні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 серпня 2023 року справу передано судді-доповідачеві Осіяну О. М.; судді, які входять до складу колегії: Білоконь О. В, Сакара Н. Ю.

Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій не дослідили обставини передачі ОСОБА_7 грошових коштів ОСОБА_1 на підставі боргової розписки від 10 травня 2013 року, отже не встановили справжню правову природу вказаного правочину.

Крім того, суди не звернули увагу на дописку відповідачки у розписці від 10 травня 2013 року про те, що вона не буде подавати заяву за фактом крадіжки в її квартирі, а також на підстави закриття кримінального провадження за фактом крадіжки у відповідачки грошових коштів у розмірі 15 000 дол. США, тобто не врахували існування між сторонами не лише боргових зобов`язань.

Також поза увагою судів попередніх інстанцій залишена та обставина, що судом у справі № 202/582/16-ц фактично досліджені докази та встановлені обставини того, що гроші за оспорюваним правочином від 10 травня 2013 року позивачка не отримувала, тобто розписка була написана без реального отримання коштів, а правочин укладено без наміру створення наслідків, обумовлених ним.

Відзив на касаційну скаргу не надійшов.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

Відповідно до копії розписки, складеної 10 травня 2013 року ОСОБА_1, остання отримала в борг у ОСОБА_7 грошові кошти в розмірі 14 250 дол. США, які зобов`язалася повернути протягом місяця. Розписка складена в присутності свідків ОСОБА_8 та ОСОБА_4 . Внизу розписки міститься дописка, зроблена ОСОБА_7, про те, що заяву за фактом крадіжки в її квартирі вона подавати не буде (а. с. 97, т. 1).

Відповідно до розписки, складеної 10 травня 2013 року ОСОБА_7, остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 3 260 дол. США в рахунок погашення боргу за розпискою від 10 травня 2013 року. Розписка складена в присутності свідка ОСОБА_4 . Також у розписці ОСОБА_7 зазначила, що заяву за фактом крадіжки в її квартирі вона подавати не буде (а. с. 6, т. 2).

Відповідно до розписки, складеної 27 травня 2013 року ОСОБА_7, остання отримала від ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 10 990 дол. США в рахунок погашення боргу за розпискою від 10 травня 2013 року (а. с. 26, т. 2).

Відповідно до постанови заступника начальника СВ Індустріального району РВ ДМУ ГУМВС України в Дніпропетровській області Лимарева І. В. від 06 червня 2013 року кримінальне провадження № 12013040660002684 закрито на підставі заяви потерпілої ОСОБА_7 від 31 травня 2013 року, яка вказала, що грошові кошти у розмірі 15 000 дол. США, за фактом викрадення яких відкрите кримінальне провадження, вона знайшла в іншому місці (а. с. 101, т. 1).

Згідно виписки з медичної карти стаціонарного хворого, ОСОБА_1 перебувала на стаціонарному лікуванні КЗ "Дніпропетровська МБКЛ № 4" ДОР) з 17 травня 2013 року по 23 травня 2013 року у зв`язку з отруєнням карбофосом, який зі слів хворої вона переплутала з вином (а. с. 24, т. 2).

Згідно висновку за результатами дослідження з використанням поліграфу, здійсненого експертом-поліграфологом Хоружим О. А. 06 листопада 2017 року, вранці 10 травня 2013 року ОСОБА_1 не отримувала від ОСОБА_9 грошові кошти в розмірі 14 250 дол. США (а. с. 20-23, т. 2).

Згідно висновку про результати поліграфічного тестування, здійсненого спеціалістом по роботі з поліграфом ОСОБА_6 20 жовтня 2017 року, батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на питання чи передавав він 10 травня 2013 року ОСОБА_9 15 000 дол. США відповів "ні". На думку поліграфолога значимих реакцій не виявлено (а. с. 8, т. 2).

Згідно висновку за результатами дослідження з використанням поліграфу, здійсненого експертом-поліграфологом Хоружим О. А. 18 грудня 2017 року, 10 травня 2013 року батько ОСОБА_1 - ОСОБА_4 домовлявся з відповідачкою про спільне відвідування 13 травня 2013 року відділу поліції з метою ознайомлення з матеріалами слідчих дій щодо крадіжки 15 000 дол. США у ОСОБА_9 громадянкою ОСОБА_1 (а. с.14-19, т. 2).

Свідок ОСОБА_4 в суді першої інстанції пояснив, що він є батьком позивачки ОСОБА_1 вказував, що йому відомо, що 09 травня 2013 року його дочка ОСОБА_1 разом з відповідачкою ОСОБА_7 у квартирі останньої святкували День Перемоги до вечора. 10 травня 2013 року йому зателефонувала донька ОСОБА_1 та повідомила, що її звинувачують у крадіжці 15 000 дол. США. Через півгодини він приїхав до неї додому, дочка перебувала в стресовому стані та повідомила, що до неї приходили дві особи в цивільному одязі з поліції, вимагали написати зізнання у скоєнні крадіжки та повернути 15 000 дол. США, в іншому випадку погрожували посадити до в`язниці та відібрати дітей. Вказував, що разом з позивачкою пішов до квартири відповідачки, щоб розібратися з ситуацією, яка склалася. Разом з ними пішли його дружина ОСОБА_10 та сусідка ОСОБА_8, які до квартири не заходили, однак він зателефонував ОСОБА_4 для того щоб вона по телефону чула, що відбувається в квартирі. Відповідачка почала звинувачувати ОСОБА_1 спочатку в крадіжці 15 000 дол. США, а потім, порахувавши грошові кошти відповідно до своїх записів, назвала суму 14 250 дол. США та вимагала написати розписку про отримання ОСОБА_1 в борг зазначеної суми. Позивачка заперечувала крадіжку грошей, при цьому у неї тремтіли руки, стан був ненормальним, тому він сказав останній, щоб вона написала розписку, а потім, заспокоївшись, вони вирішать це питання. ОСОБА_1 написала боргову розписку на суму 14 250 дол. США, після чого він зателефонував ОСОБА_8, щоб та зайшла в квартиру відповідачки, та вони разом ОСОБА_8 поставили свої підписи на розписці. Також ОСОБА_4 вказував, що того ж дня, 10 травня 2013 року, взяв в борг у ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 3 260 дол. США, які одразу ж під розписку передав відповідачці. Вказані події призвели до психологічного розладу у ОСОБА_1, в результаті якого 17 травня 2013 року вона вчинила спробу самогубства та до 23 травня 2013 року перебувала в лікарні. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що остання хотіла позбавити себе життя, оскільки грошей у відповідачки не брала. 17 травня 2013 року в районному відділі поліції йому вдалося з`ясувати, що кримінальне провадження відкрито не відносно його дочки, а відносно невстановленої особи. 24 травня 2013 року прийшла повістка з райвідділу поліції. Він особисто повідомив працівників поліції, що віддасть залишок суми відповідачці, щоб вони не чіпали його дочку, та вимагав, щоб поліція знайшла особу, винну у вчиненні крадіжки грошей. 27 травня 2013 року в присутності працівника поліції Лимарь він передав залишок по борговій розписці відповідачці, а остання написала заяву, що не звинувачує ОСОБА_1 в крадіжці грошей. Оригінал розписки від відповідачки він отримав 20 січня 2016 року.

2. Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.

Відповідно до частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 - задоволенню не підлягає.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Частиною третьою статті 3 ЦПК України передбачено, що провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

................

Перейти до повного тексту