Постанова
Іменем України
05 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 752/8869/19
провадження № 61-4199св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Пророка В. В, Сердюка В. В. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_3,
відповідач - ОСОБА_4,
треті особи: Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, Суворовська районна адміністрація Одеської міської ради, ОСОБА_5,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_3, на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року в складі судді Дяченка В. Г., ухвали Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року та від 07 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У травні 2019 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2,звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа - Голосіївська районна в місті Києві державна адміністрація, про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів їхнього спілкування.
Ухвалою Суворовського районного суду міста Одеси від 03 вересня 2019 року до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору - Суворовську районну адміністрацію Одеської міської ради як орган опіки та піклування.
Позов мотивований тим, що малолітні неповнорідні брат ОСОБА_2 та сестра ОСОБА_2 не проживають разом, проте вони мають право на спілкування відповідно до статті 259 СК України. Сторони у справі зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню між собою.
Позивач виконує всі свої обов`язки щодо налагодження спілкування дітей. Водночас відповідачка навмисно руйнує сімейні зв`язки брата і сестри, зокрема не надає дочці інформації про брата, а брату - про сестру, не забезпечує сестрі можливість бачитися з братом, а брату - із сестрою та спілкуватися між собою як очно, так і іншими засобами комунікації (телефонний чи інтернет-зв`язок).
З огляду на викладене та з урахуванням заяви про зміну позовних вимог від 28 серпня 2019 року ОСОБА_1,який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2,просив:
зобов`язати ОСОБА_4 усунути перешкоди в спілкуванні, зустрічах (побаченнях) малолітнього ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2 ;
визначити ОСОБА_2 такий спосіб спілкування, зустрічі (побачень)
з малолітньою ОСОБА_2, а саме: особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої
і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв, кожного другого та четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_1, без присутності матері - ОСОБА_4 та/або інших представників, членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_2 десятирічного віку;
визначити такий порядок виконання рішення суду, а саме: зобов`язати ОСОБА_4 забезпечувати побачення ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2 кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до
19 год 00 хв, кожної першої і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв та кожного другого і четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання дитини в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля за адресою: АДРЕСА_1 до досягнення дитиною десятирічного віку.
Короткий зміст рішень судів, першої, апеляційної та касаційної інстанцій
Рішенням Суворовського районного суду міста Одеси від 07 листопада 2019 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що наявні в матеріалах справи докази підтверджують обставини, які не стосуються предмета доказування - найбільш прийнятного для інтересів дітей способу їх спілкування. Водночас зазначені докази вказують на неможливість на теперішній час участі батьків при спілкуванні дітей через нерозв`язані між ними інші спори.
Позивач запропонував порядок спілкування дітей через особисті зустрічі (побачення) кожного першого та третього вівторка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв, кожної першої і третьої суботи місяця з 12 год 00 хв до 15 год 00 хв та кожного другого і четвертого понеділка місяця з 17 год 00 хв до 19 год 00 хв поблизу місця проживання в рекреаційних зонах та зонах дитячого дозвілля ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 у присутності ОСОБА_1, без присутності матері - ОСОБА_4 та/або інших представників, членів сім`ї дитини зі сторони матері дитини, до досягнення малолітньою ОСОБА_2 десятирічного віку. При цьому позивач наполягав, що запропонований ним порядок спілкування є єдиним прийнятним способом.
Суд вважав запропонований спосіб неприйнятним через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, та присутність однієї сторони спору без іншої, що унеможливлює виконання норми статті 141 СК України. Іншого порядку сторони не запропонували, зустрічного позову з визначенням порядку спілкування брата та сестри не подано, клопотань щодо експертного дослідження прийнятності зазначеного способу спілкування дітей не надано.
Щодо зобов`язання відповідача усунути перешкоди в спілкуванні дітей, то, на переконання суду, позивач не надав належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких перешкод.
Таким чином, суд вважав, що запропонований спосіб спілкування малолітніх брата і сестри не буде відповідати їх інтересам.
Постановою Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року - без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що ОСОБА_1 не довів обставини, на які посилався як на підставу своєї апеляційної скарги, належних та допустимих доказів на спростування висновків суду першої інстанції не надав. Зокрема, він не спростував надані відповідачкою психоконсультаційні дослідження малолітньої ОСОБА_2 та висновок експертів, відповідно до яких у дитини наявна сепараційна тривога у разі відсутності матері, для забезпечення найкращих інтересів дитини слід припинити зустрічі з батьком.
Посилання ОСОБА_1 під час апеляційного розгляду справи щодо встановлення судом іншого порядку та місця виконання рішення суду не взяті до уваги апеляційним судом, оскільки позивач фактично заявив про зміну позовних вимог.
Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2, задоволено частково. Постанову Одеського апеляційного суду від 10 вересня 2020 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, щосуд апеляційної інстанції не звернув уваги на те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та малолітньої дочки ОСОБА_2, із двох взаємовиключних підстав.
Так, апеляційний суд не дослідив належним чином факт наявності/відсутності дій відповідачки, які свідчили б про створення нею перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри, встановлення якого є першочерговим завданням суду у цій справі, оскільки недоведеність цього факту позивачем є самостійною і достатньою підставою для відмови у позові.
Під час нового апеляційного перегляду справи ОСОБА_1 подав заяву про відмову від частини позовних вимог, а саме в частині зазначення адреси побачень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просив виключити словосполучення " АДРЕСА_1".
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відмову від частини позовних вимог відмовлено. Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що задоволення заяви ОСОБА_1 про відмову від зазначення у позові адреси побачень ОСОБА_2 з малолітньою ОСОБА_2, а саме: АДРЕСА_1, призведе до встановлення судом іншого порядку та місця виконання рішення суду, що є неприпустимим. Отже, у цьому випадку позивачем фактично заявлено про зміну позовних вимог, які не можуть бути взяті до уваги судом апеляційної інстанції на підставі положень частини шостої статті 367 ЦПК України.
ОСОБА_4 звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про залучення до участі в справі в якості третьої особи матері малолітнього ОСОБА_2 - ОСОБА_5 .
Ухвалою Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року до участі у справі в якості третьої особи залучено ОСОБА_5 .
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що рішення суду може вплинути на права та обов`язки ОСОБА_5, яка є матір`ю малолітнього ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, в інтересах якого заявлений позов.
Постановою Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року змінено, викладеного його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині судове рішення залишено без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанції, дійшовши правильного висновку про відсутність створення ОСОБА_4 перешкод у спілкуванні неповнорідних брата та сестри, необґрунтовано зазначив в оскаржуваному судовому рішенні про те, що запропонований ОСОБА_1 спосіб (порядок) спілкування неповнорідних малолітніх сестри і брата через незручне місце побачень дітей, яке віддалене від місць їх проживання, суперечить інтересам малолітньої ОСОБА_2, тобто відмовив у задоволенні позову ОСОБА_1 з двох взаємовиключних підстав.
Аргументи учасників справи
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
24 березня 2023 року ОСОБА_1, який діє в інтересах малолітнього сина ОСОБА_2 та в інтересах малолітньої дочки ОСОБА_2, подав до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 07 листопада 2019 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 21 лютого 2023 року, ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року та постанову Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року в указаній вище справі, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення заявлених ним позовних вимог.
У касаційній скарзі заявник посилається на пункт 3 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування частини третьої статті 259 СК України, яка передбачає, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов`язані сприяти їхньому спілкуванню.
Тобто вказане словосполучення передбачає вчинення дій з боку одного із батьків, а не його пасивну поведінку. Посилаючись на відсутність судової практики щодо встановлення способів контакту брата та сестри, заявник просить Верховний Суд такий висновок викласти.
Заявник також посилається на пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України, зокрема зазначає, що судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу та вказує, що суд апеляційної інстанції: необґрунтовано відхилив клопотання про заслуховування думки дитини ОСОБА_2 щодо її контакту з братом; необґрунтовано відхилив відео доказ, поданий відповідно до статті 45 ЦПК України малолітньою дитиною ОСОБА_2 щодо висловлення своєї думки щодо суті спору та відмовив у його дослідженні; залучив до участі в справі третю особу на стадії апеляційного провадження; не прийняв відмову від частини позовних вимог, що суперечить нормі ЦПК України, а мотиви такого неприйняття суперечать інтересам малолітніх дітей; не забезпечив право дітей на контакт.
При цьому заявник також оскаржує ухвалу Одеського апеляційного суду
від 21 лютого 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 07 березня 2023 року, що не підлягають оскарженню окремо від постанови суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Інші учасники справи не скористалися своїм правом на подання до Верховного Суду відзиву на касаційну скаргу
Провадження в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2023 року відкрито касаційне провадження, витребувано матеріали справи та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Підставами відкриття касаційного провадження є пункти 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
У червні 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
Ухвалою Верховного Суду від 30 листопада 2023 року справу призначено до судового розгляду у порядку спрощеного позовного провадження колегією у складі п`яти суддів.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що батьками ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_1 і ОСОБА_6 .
Батьками ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, є ОСОБА_1 та ОСОБА_4 .
Сторони у справі перебували у шлюбі з 03 грудня 2014 року до 17 травня 2018 року.
Розпорядженням Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації від 23 лютого 2018 року № 124 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю - ОСОБА_4 .
Згідно з довідкою про реєстрацію місця проживання особи, виданою Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, місце проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, з 13 квітня 2018 року і дотепер зареєстровано за адресою: АДРЕСА_2 .
Розпорядженням Києво-Святошинської районної державної адміністрації Київської області від 21 червня 2019 року № 474 визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, з батьком ОСОБА_1, який проживає за адресою: АДРЕСА_3 . Ці обставини також підтверджуються довідкою з місця проживання, виданою виконавчим комітетом Гатненської сільської ради від 06 вересня 2019 року № 984.
У протоколі психоконсультаційного дослідження дитини від 19 жовтня 2018 року зазначено, що з поведінки дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, вбачається наявність психологічної травми, при розмові про батька, дитина стає настороженою, підходить і притуляється до мами, тривожиться і шукає у неї захисту. Рекомендовано, крім іншого, обмежити спілкування з людьми, які дестабілізують дитину.
У протоколі психоконсультаційного дослідження дитини від 09 листопада 2018 року вказано, що, зі слів дитини, вона сильно налякана поведінкою батька (тато бив маму), під час гри дитина постійно озирається, чи мама поруч; якщо мама відходить, то дитина тривожиться і біжить до неї (сепараційна тривога). Присутній страх втрати мами. Мама на цей час є стабілізатором для дівчинки.
У висновку експерта Бюро психологічних досліджень Журавльової М. О. від 26 липня 2019 року № 23/19, окрім іншого, рекомендовано для забезпечення найкращих інтересів дитини ОСОБА_2 припинення зустрічей з батьком.
Ухвалою Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року у справі № 752/21544/18 зобов`язано ОСОБА_4 забезпечити явку малолітньої ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, до Міського центру дитини, розташованого на вул. Дегтярівська, 3-А м. Києва, кожного понеділка з 15 години до 16 годин 30 хвилин для проведення спільних зустрічей (контактів) з ОСОБА_1 у присутності ОСОБА_4 та фахівця Міського центру дитини (за згодою), без участі будь-яких інших осіб, починаючи з наступного понеділка з дати постановлення цієї ухвали до ухвалення остаточного рішення у цій цивільній справі.
Постановою державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві Ковальчука Д. О. про накладення штрафу від 21 травня 2019 року із ОСОБА_4 стягнуто штраф за невиконання ухвали Голосіївського районного суду міста Києва від 10 грудня 2018 року та зобов`язано її виконати рішення суду протягом десяти робочих днів та попереджено про кримінальну відповідальність за умисне невиконання рішення суду.
Постановою Київського апеляційного суду від 23 січня 2019 року скасовано постанову Голосіївського районного суду міста Києва від 26 червня 2018 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною другою статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) та ухвалено нову постанову, якою провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною другою статті 173-2 КУпАП закрито у зв`язку з відсутністю у його діях складу адміністративного правопорушення (справа № 752/12845/18).
Постановою Київського апеляційного суду від 05 лютого 2019 року скасовано рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 06 грудня 2018 року у справі за заявою ОСОБА_4, що діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_1, про видачу обмежувального припису. Відмовлено ОСОБА_4, що діє від свого імені та в інтересах малолітньої ОСОБА_2, заінтересована особа ОСОБА_1, у задоволенні заяви про видачу обмежувального припису (справа № 752/25278/18).
З відповіді Генеральної прокуратури України від 02 лютого 2019 року встановлено відсутність кримінальних проваджень, в яких містяться відомості про притягнення ОСОБА_1 до кримінальної відповідальності як підозрюваного, обвинуваченого.
Згідно з довідкою Міністерства внутрішніх справ України серії ІІА № 1391019 позивач ОСОБА_1 не притягувався до кримінальної відповідальності, судимостей не має.
Сертифікатом про проходження профілактичного наркологічного огляду від 30 травня 2019 року серії 2РРС № 480190 встановлено відсутність протипоказань для роботи ОСОБА_1 на керівній посаді.
Відповідно до висновку фахівця за результатами психодіагностичного обстеження ОСОБА_1 від 26 грудня 2018 року психотип ОСОБА_1 не є таким, що вказує на здатність до систематичного фізичного, психологічного, емоційного насильства, жорстокого поводження з дітьми.
У поясненнях, наданих у судовому засіданні Одеському апеляційному суду 07 березня 2023 року, третя особа ОСОБА_6 - мати ОСОБА_2, зазначила, що неповнорідну сестру Єлизавету, яка проживає з відповідачкою, окремо від позивача, ОСОБА_7 бачив всього кілька разів та не виявляв бажання спілкуватися з нею і підтримувати будь-які стосунки. За час проживання зі ОСОБА_6 . ОСОБА_7 ніколи не згадував про сестру Єлизавету і не виявляв бажання знову її побачити та спілкуватися.
Також третя особа ОСОБА_6 зазначила, що ОСОБА_4 ніколи не створювала її сину ОСОБА_8 (спільний син з ОСОБА_1 ) перешкоди у спілкуванні з сестрою ОСОБА_9 . ОСОБА_4 не порушувала і не порушує права їхнього з ОСОБА_1 сина ОСОБА_8, а навпаки, його права порушує саме позивач, зловживаючи своїми батьківськими правами, використовуючи дитину для маніпуляції у справах з колишньою дружиною.
У грудні 2020 року ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_2 звертався до суду з позовом до ОСОБА_4, треті особи: орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, ОСОБА_5 про усунення перешкод у спілкуванні неповнорідних брата і сестри та встановлення способів їх спілкування (цивільна справа № 523/19109/20).
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року, залишеним без змін постановою Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 у справі № 523/19109/20 відмовлено.
Постановою Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 523/19109/20 (провадження № 61-6311св22) касаційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах малолітніх дітей ОСОБА_2, ОСОБА_2 залишено без задоволення, а рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 20 липня 2021 року та постанову Одеського апеляційного суду від 24 травня 2022 року залишено без змін.
Судові рішення у справі № 523/19109/20 мотивовані тим, що позивачем ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження створення відповідачкою ОСОБА_4 перешкод у вільному спілкуванні неповнорідних брата та сестри, а також доказів на підтвердження того, що діти проживали однією сім`єю, тому, з урахуванням відсутності усталених контактів і прихильності між дітьми, суди дійшли висновку про те, що примусові зустрічі дітей не відповідають принципам якнайкращого забезпечення їх інтересів.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
За частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
Згідно з абзацом 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року, передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (частина третя статті 51 Конституції України).
За частиною сьомою статті 7 СК України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України "Про охорону дитинства", за положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Сімейний кодекс України регулює зокрема сімейні особисті немайнові та майнові відносини між бабою, дідом, прабабою, прадідом та внуками, правнуками, рідними братами та сестрами, мачухою, вітчимом та падчеркою, пасинком (частина друга статті 2 СК України).