ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 756/16749/21
провадження № 61-15873св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),
суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ),
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Дяченко Ігор Вікторович, на рішення Оболонського районного суду м. Києва у складі судді Луценка О. М. від 23 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду у складі колегії суддів: Крижанівської Г. В., Матвієнко Ю. О., Шебуєвої В. А., від 17 жовтня 2023 року.
Зміст позовної заяви та її обґрунтування
1. У листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Оболонський районний у м. Києві відділ державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), про визнання батьківства.
2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав, що протягом
2019-2020 років він перебував у стосунках з ОСОБА_4 .
3. У лютому 2020 року він дізнався від ОСОБА_3, що вона вагітна їх спільною дитиною. Усвідомлюючи, що скоро народиться спільна дитина, він пришвидшив його будівництво та ремонт будинку за адресою:
АДРЕСА_1 , з метою подальшого спільного проживання у ньому разом з ОСОБА_3 та їхньою дитиною. ОСОБА_3 також брала активну участь у плануванні інтер`єру будинку. Ремонт тривав у період з березня по липень 2020 року, після чого, з початку липня сторони почали проживати разом. Спільне проживання тривало менше місяця та припинилось з ініціативи ОСОБА_3 .
4. Позивач вказував, що ним та ОСОБА_3 у травні 2020 року було подано до Оболонського районного у місті Києві відділу державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) спільну заяву про реєстрацію шлюбу у заплановану дату - 17 червня 2020 року. Однак, у зв`язку з виниклими непорозуміннями щодо організації подальшого сімейного життя шлюб не було зареєстровано.
5. ІНФОРМАЦІЯ_1 у Пологовому будинку № 7 КНП "Перинатальний центр м. Києва" у нього та ОСОБА_3 народилася спільна дитина.
21 жовтня 2020 року він разом зі своєю матір`ю, а також разом з батьками та бабусею ОСОБА_3 були присутніми на виписці останньої та їх спільної дитини з пологового будинку. У період часу з народження спільної дитини до кінця листопада ОСОБА_3 з власної ініціативи обмежувала спілкування з ним виключно засобами телефонного зв`язку, відмовлялась від особистих зустрічей.
6. Зауважував, що протягом всього часу перебування у стосунках та навіть після їх фактичного припинення з ініціативи відповідачки він надавав кошти на утримання як ОСОБА_3 особисто, так і їхнього сина, піклувався про відповідачку у період вагітності. Також зазначав, що оскільки матір`ю дитини умисно не надавалася інформація щодо факту реєстрації народження спільного сина, він вважав, що ОСОБА_3 не зареєструвала народження дитини у встановленому законом порядку в органах державної реєстрації актів цивільного стану.
7. Після народження дитини ОСОБА_3 повністю припинила спілкування з ним, що унеможливило його спілкування з сином, а також отримання будь-якої інформації щодо спільної дитини.
8. Посилався на те, що після звернення 10 червня 2021 року до суду з позовом до ОСОБА_3 про визнання батьківства (справа № 756/9112/21) йому стало відомо, що 24 грудня 2020 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) було складено актовий запис № 3478 щодо їх спільної з відповідачкою дитини. Батьками дитини, відповідно до свідоцтва про народження, зазначено ОСОБА_5 та ОСОБА_6 .
9. Вказував, що ОСОБА_2 записаний як батько у свідоцтві про народження дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, на прохання матері дитини ОСОБА_3 . Водночас, ОСОБА_2 визнає, що не є біологічним батьком ОСОБА_7 .
10. Позивач вважає, що саме він є біологічним батьком дитини, цікавиться подальшою долею сина та має бажання виховувати його, забезпечувати матеріально.
11. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просив суд: визнати його батьком дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 ; виключити з актового запису № 3478 про народження ОСОБА_7, складеного 24 грудня 2020 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), відомості про громадянина
ОСОБА_2, як батька дитини та внести зміни до вказаного актового запису про народження дитини, зазначивши його батьком дитини, змінити дитині ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, прізвище з " ОСОБА_8" на " ОСОБА_9" та по батькові з " ОСОБА_10" на " ОСОБА_11".
Стислий виклад позиції інших учасників справи
12. ОСОБА_12 позов та обставини, викладені на його обґрунтування, визнав у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог не заперечував. Зазначив, що наприкінці 2020 року ОСОБА_3 звернулася до нього з проханням внести його дані,як батька її дитини ОСОБА_7, який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 . На момент внесення цих відомостей до свідоцтва про народження дитини ( ІНФОРМАЦІЯ_3 ) він знав та був впевнений в тому, що не є біологічним батьком дитини. Після реєстрації народження дитини, 05 лютого 2021 року між ним та ОСОБА_3 було укладенонотаріально посвідчений договір про проживання та виховання дитини, за умовами якого дитина проживає з матір`ю, якаодноособово без окремого погодження самостійно вирішує усі питання життя дитини, в тому числі виїзду за кордон на необмежений строк та навіть щодо виходу з громадянства України іприйняття громадянства іншої держави. Вважав, що батьком дитини є позивач ОСОБА_1 .
13. ОСОБА_3 заперечувала проти задоволення позову, посилаючись на те, що походження дитини було встановлене в порядку статті 126 СК України, за заявою жінки та чоловіка, які не перебувають між собою у шлюбі. Батько
дитини - ОСОБА_2 виконує взяті на себе зобовʼязання за договором між батьками про проживання та виховання дитини від 05 лютого 2021 року. Зосереджувала увагу на тому, що особисті звернення ОСОБА_2 до поліції та органу опіки й піклування свідчать про його турботу та піклування про дитину. Водночас, вимоги ОСОБА_1 є такими, що заявлені з пропуском позовної давності, визначеної частиною другою статті 129 СК України. У цьому контексті відповідачка звертала увагу суду на дату народження дитини -
ІНФОРМАЦІЯ_1, а також обізнаність позивача про її вагітність та день народження дитини.
Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції
14. Рішенням Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня
2023 року, з урахуванням ухвали Оболонського районного суду м. Києва
від 21 липня 2023 року про виправлення описки, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
15. Визнано громадянина України ОСОБА_1 батьком дитини ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
16. Виключено з актового запису № 3478 про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного 24 грудня 2020 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) відомості про громадянина України ОСОБА_2, як батька дитини.
17. Внесено зміни до актового запису № 3478 про народження ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, складеного 24 грудня 2020 року Оболонським районним у м. Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), а саме: зазначено батьком дитини громадянина України
ОСОБА_1, змінено дитині прізвище з " ОСОБА_8" на " ОСОБА_9" та по батькові з " ОСОБА_10" на " ОСОБА_11".
18. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що з огляду на надані позивачем докази у їх сукупності, детальні і послідовні покази свідків, письмові пояснення ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також з урахуванням неможливості проведення у справі призначеної судом генетичної експертизи у зв`язку з неналежною процесуальною поведінкою відповідачки ОСОБА_3, що є підставою для застосування положень частини першої статті 109 Цивільного процесуального кодексу України, позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими та доведеними, а позов - таким, що підлягає задоволенню.
Основний зміст та мотиви судового рішення апеляційного суду
19. Постановою Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 залишено без задоволення. Рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2023 року залишено без змін.
20. Суд апеляційної інстанції погодився з висвноками суду першої інстанції щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1, зазначивши, що суд першої інстанції правильно застосував наслідки ухилення відповідачки від участі у проведенні судово-генетичної експертизи, а також надав обґрунтовану правову оцінку всім доказам у справі у їх сукупності. Крім того, зауважено на необґрунтованості доводів ОСОБА_3 щодо відсутності можливості надати суду докази та навести свої заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1, з огляду на те, що остання, будучи належним чином повідомленою про розгляд справи в суді апеляційної інстанції, жодних доказів на спростування позовних вимог не надала, клопотань про проведення
судово-генетичної експертизи не заявляла.
Узагальнені доводи касаційної скарги
21. 07 листопада 2023 року ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Дяченко І. В., звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду м. Києва від 23 червня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.
22. Підставами касаційного оскарження судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій заявниця зазначає неправильне застосування судами норм матеріального і порушення норм процесуального права, вказавши, що суди застосували норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12 грудня 2018 року у справі № 752/11896/17, від 10 квітня 2019 року у справі № 461/10610/13-ц, від 07 грудня 2021 року у справі
№ 905/902/20, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2018 року у справі
№ 904/5995/16, у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 522/18010/18, та у постановах Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/10965/17, від 20 червня 2018 року у справі № 127/2871/16-ц, від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/18036/17, від 18 жовтня 2018 року у справі № 811/1507/18,
від 14 грудня 2018 року у справі № 914/809/18, від 26 червня 2019 року у справі № 205/1649/16-ц, від 02 червня 2020 року у справі № 910/17792/17,
від 09 вересня 2020 року у справі №572/2515/15-ц, від 16 вересня 2020 року у справі №442/2933/14-ц, від 13 січня 2021 року у справі №264/949/19,
від 20 січня 2021 року у справі №182/8536/18, від 18 лютого 2021 рокуу справі №569/13821/18, від 15 квітня 2021 року у справі № 645/1098/18, від 21 квітня 2021 року у справі № 201/15019/14-ц, від 21 квітня 2021 року у справі
№363/3458/18, від 04 серпня 2021 року у справі №494/1611/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 676/1503/19, від 09 лютого 2022 року у справі
№ 753/20634/17, від 23 лютого 2022 року у справі № 639/4467/18, від 25 травня 2022 року у справі № 675/2136/19, від 12 вересня 2022 року у справі
№ 120/16601/21-а, від 21 вересня 2022 року у справі № 645/5557/16-ц, від
29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22, від 29 грудня 2022 року у справі
№ 686/15304/19-ц, від 24 березня 2023 року у справі № 570/2653/21,
від 30 травня 2023 року у справі № 914/4127/21, від 04 липня 2023 року у справі № 620/4707/22 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а також вказує, що суди не дослідили зібрані у справі докази та встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Зазначає, що судом першої інстанції не перевірено повноваження адвоката Савченко А. Ю. на представництво інтересів позивача в суді та проігноровано клопотання про застосування позовної давності. Крім того, вказує, що ОСОБА_3 не було належним чином повідомлено про розгляд справи, чим позбавлено можливості надати суду докази і навести свої заперечення проти позовних вимог ОСОБА_1 та призначення у справі судових експертиз (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
23. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій не враховано її доводів про пропуск позивачем позовної давності при зверненні до суду з позовом та не розглянуто її заяву про застосування наслідків її спливу. Заявниця зосереджує увагу на тому, що у спірних правовідносинах відомості про батька дитини записані за спільною заявою відповідачів на підставі частини першої статті 126 СК України, а тому строки позовної давності, визначені статтею 129 СК України, застосовуються до цих правовідносин.
24. Крім того, судом апеляційної інстанції не було розглянуто її заяву про залишення позовної заяви без розгляду, з підстав її подання та розгляду за участю неуповноваженої особи.
25. Вважає, що судами попередніх інстанцій неправильно встановлені фактичні обставини справи, не враховано відсутність належних та допустимих доказів її обізнаності про призначення у справі судово-генетичної експертизи, залишені поза увагою подані нею докази, натомість прийнято до уваги недопустимі докази, подані позивачем з пропуском процесуального строку на їх подання. Зазначає про відсутність правових підстав для призначення у справі повторної судово-медичноі експертизи.
26. Посилається на те, що прийнята судами попередніх інстанцій до уваги заява відповідача ОСОБА_2 про визнання позову є такою, що не відповідає положенням частини першої статті 183 ЦПК України, а також інтересам дитини.
27. Наголошує на відсутності у суду першої інстанцій правових підстав для здійснення розгляду справи без її участі, зокрема проведення підготовчого судового засідання, з огляду на відсутність доказів її належного повідомлення про дату, час та місце судового розгляду.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
28. Ухвалою Верховного Суду від 14 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 756/16749/21, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції, відмовлено у задоволенні клопотання ОСОБА_3, від імені якої діє адвокат Дяченко І. В., про зупинення дії постанови
Київського апеляційного суду від 17 жовтня 2023 року до закінчення касаційного провадження.
29. 30 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшли матеріали цивільної справи.
30. Ухвалою Верховного Суду від 13 грудня 2023 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу
31. 04 грудня 2023 року ОСОБА_1, від імені якого діє адвокат
Каращенко Ю. В., через засоби поштового звʼязку подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючисть на необгрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні. Додатково просить суд, у випадку встановлення пропуску ним позовної давності, визнати причини такого пропуску поважними.
32. На обгрунтування доводів відзиву зазначає, що відповідачка належним чином повідомлялася про дату, час та місце судового розгляду справи в суді першої інстанції, зокрема згідно з наявними у суду відомостями про її місце проживання, щодо зміни якого вона не повідомляла. Акцентує увагу на обізнаностіь ОСОБА_13 про розгляд справи, з огляду на доводи її заяви про застосування наслідків спливу позовної давності. Крім того, відповідачці було також відомо про необхідність проведення призначеної судово-генетичної експертизи у справі.
33. Судами попередніх інстанцій було правильно застосовано приписи статті 109 ЦПК України, надано належну правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності, а також поведінці відповідачки як під час розгляду справи, так і при його намаганні вирішити спір в досудовму порядку.
34. Вважає безпідставними доводи касаційної скарги про наявність підстав для залишення його позовної заяви без розгляду у зв`язку з відсутністю у матеріалах справи доказів на підтвердження повноважень його представника на представлення його інтересів. Посилається на здійснення представництва його інтересів в суді уповноваженим представником та перевірку судом першої інстанції усіх доданих до позовної заяви документів.
35. Заяву відповідачки про пропуск позовної давності вважає необґрунтованою, з огляду на те, що на момент народження дитини він не знав та не міг знати про порушення права на батьківство. Актовий запис про народження сина складено лише 24 грудня 2020 року, а свідоцтво про його народження ним отримано лише під час розгляду справи № 756/9112/21, позовну заяву у якій було подано 10 червня 2021 року.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
36. 24 грудня 2020 року Оболонським районним у місті Києві відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено актовий запис № 3478 про народження ОСОБА_7, матір`ю якого зазначено
ОСОБА_3, а батьком ОСОБА_2 .
37. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 20 січня 2022 року призначено судово-медичну (генетичну) експертизу методом ДНК аналізу, на вирішення експертів по проведенню судово-медичної (генетичної) експертизи методом ДНК аналізу поставлено питання чи є ОСОБА_1 біологічним батьком ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, матір`ю якого є ОСОБА_3 .?
38. Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 05 грудня
2022 року призначено повторнусудову генетичну експертиз.
39. Однак ОСОБА_3 разом з дитиною ОСОБА_7 у визначений час до експертної установи для проведення зазначених вище експертиз не прибула.
40. З протоколів опитування ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16,
ОСОБА_17, встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 перебували у стосунках у період 2019-2020 років, чекали на спільну дитину та протягом певного часу проживали разом у будинку за адресою:
АДРЕСА_1 . ОСОБА_1 утримував ОСОБА_3, робив ремонт у власному будинку для подальшого спільного проживання сім`ї з дитиною. Вказане також підтверджується скріншотами (знімками з екрану телефону ОСОБА_1 ), заявами свідків ОСОБА_14, ОСОБА_15, довідками про рух коштів від 25 травня 2021 року № QEVR-20210525-153677, від 25 травня 2021 року № QEVR-20210525-153678, випискою по операціям на рахунку від 24 травня 2021 року, роздруківкою декларації, поданої 09квітня 2020 року громадянкою України ОСОБА_3 .
Позиція Верховного Суду
41. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.
42. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьоюстатті 411 цього Кодексу.
43. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
44. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
45. Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
46. Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
47. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.