ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
05 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 127/10203/16
провадження № 61-13721св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Ігнатенка В. М., Пророка В. В., Сердюка В. В.,
учасники справи:
скаржники: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
суб`єкт оскарження - головний державний виконавець Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Шумер Оксана Василівна,
боржники: ОСОБА_1, ОСОБА_3,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2023 року у складі судді Король О. П. та постанову Вінницького апеляційного суду від 30 серпня 2023 року у складі колегії суддів Матківської М. В., Войтка Ю. Б., Міхасішина І. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст скарги
У липні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою, в якій просили визнати протиправними дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Шумер О. В. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2023 року № 72157290 щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/10203/16-ц, виданого 16 лютого 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") залишку заборгованості у розмірі 33 358,09 дол. США та 14 635,40 грн судового збору.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
і мотиви їх ухвалення
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 25 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 повернув без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що скаржниками не дотримано вимог статті 183 ЦПК України, оскільки до скарги не додано доказів надіслання (надання) її копій іншим учасникам справи. Таким чином, скарга підлягає поверненню на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України.
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2 оскаржили її в апеляційному порядку.
Вінницький апеляційний суд постановою від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2023 року залишив без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що ОСОБА_1, ОСОБА_2 подали скаргу на дії державного виконавця з порушенням вимог частини другої статті 183 ЦПК України, оскільки не додали до неї доказів її надіслання (надання) стягувачу (АТ КБ "ПриватБанк") та державному виконавцю, тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку про повернення скарги без розгляду.
Апеляційний суд вказав, що посилання заявників на те, що спеціальна норма, яка визначає порядок оскарження бездіяльності (дії) державного виконавця, визначена статтями 447?450 ЦПК України, не передбачає обов`язку заявника направляти сторонам копії скарги, оскільки у Розділі VII ЦПК України законодавцем не визначено вимог до форми і змісту скарги, а тому при її подачі слід керуватися загальними вимогами процесуального законодавства, передбаченими статтею 183 ЦПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі, поданій у вересні 2023 року, ОСОБА_1 просить скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, посилаючись на порушення судами норм процесуального права.
Підставою касаційного оскарження заявник зазначає пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України, оскільки суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених
у постанові Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 569/13154/20 (провадження № 61-15520св20).
Касаційна скарга мотивована тим, що вимоги частини другої статті 183 ЦПК України не регулюють спірні процесуальні правовідносини, тому не підлягають застосуванню у цій справі, оскільки вказана норма процесуального права поширюється виключно на заяви (клопотання, заперечення), подані до суду без дотримання вимог частин першої або другої цієї статті. При цьому Розділ VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень" - це окремий вид судового провадження, який містить у собі окремий процесуальний режим розгляду справ. У спірному випадку, вирішивши питання про повернення скарги без розгляду, суди попередніх інстанцій помилково застосували положення статті 183 ЦПК України, замість застосування загальних положень, що регулюють прийняття скарги до розгляду.
Отже, судові процедури повинні бути справедливими, оскільки особа безпідставно не може бути позбавлена конституційного права на доступ до суду.
У жовтні 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила оскаржувані судові рішення скасувати, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини третьої статті 179 ЦПК України до відзиву застосовуються правила, встановлені частинами третьою-п`ятою статті 178 цього Кодексу.
У свою чергу згідно з частиною п`ятою статті 178 ЦПК України до відзиву додаються, зокрема, документи, що підтверджують надіслання (надання) відзиву і доданих до нього доказів іншим учасникам справи.
Частиною четвертою статті 183 ЦПК України визначено, що суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду.
До відзиву ОСОБА_2 не додала докази надсилання його копій іншим учасникам справи, у зв`язку з цим Верховний Суд повертає цей відзив без розгляду.
Інший учасник судового процесу не скористався правом подати відзив на касаційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 29 вересня 2023 року відкрив касаційне провадження у справі та витребував матеріали цивільної справи
№ 127/10203/1-ц з Вінницького міського суду Вінницької області.
У листопаді 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2023 року справу призначив до судового розгляду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що заочним рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року позов Публічного акціонерного товариства комерційного банку "ПриватБанк" (далі - ПАТ КБ "ПриватБанк") до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості задоволено частково. Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" заборгованість в сумі 38 717,99 дол. США, що на момент винесення рішення еквівалентно 1 002 408,76 грн. В решті позовних вимог відмовлено. Стягнено з ОСОБА_1, ОСОБА_3 солідарно на користь ПАТ КБ "ПриватБанк" судовий збір у розмірі 14 635,40 грн.
У вересні 2019 року ОСОБА_1 подав до суду заяву про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01 листопада 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд заочного рішення у цивільній справі № 127/10203/16-ц за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, ОСОБА_3 про стягнення заборгованості залишено без задоволення.
У липні 2023 року ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулися до суду зі скаргою, в якій просили визнати протиправними дії головного державного виконавця Першого відділу державної виконавчої служби у місті Вінниці Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (місто Київ) Шумер О. В. та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 05 липня 2023 року № 72157290 щодо примусового виконання виконавчого листа № 127/10203/16-ц, виданого 16 лютого 2017 року Вінницьким міським судом Вінницької області, про стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" залишку заборгованості у розмірі 33 358,09 дол. США та 14 635,40 грн судового збору (а. с. 1-8, т. 3).
Вінницький міський суд Вінницької області ухвалою від 25 липня 2023 року скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 повернув без розгляду на підставі частини четвертої статті 183 ЦПК України (а. с. 10, т. 3).
Не погодившись з вказаною ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1, ОСОБА_2 оскаржили її в апеляційному порядку (а. с. 17-20, т. 3).
Вінницький апеляційний суд постановою від 30 серпня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 залишив без задоволення. Ухвалу Вінницького міського суду Вінницької області від 25 липня 2023 року залишив без змін (а. с. 84-87, т. 3).
У серпні 2023 року ОСОБА_3 подала до суду заяву про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року.
Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 30 жовтня 2023 року заяву ОСОБА_3 про перегляд заочного рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 29 вересня 2016 року у цивільній справі № 127/10203/16-ц залишено без задоволення.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції (частина третя статті 406 ЦПК України).
Частинами першою, другою, п`ятою статті 263 ЦПК України визначено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону ухвала суду першої інстанції та постанова апеляційного суду не відповідають.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.