ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
11 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 523/19706/19
провадження № 61-12112сво22
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Червинської М. Є. (суддя-доповідач),
суддів: Грушицького А. І., Гулька Б. І., Крата В. І., Луспеника Д. Д., Погрібного С. О., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Суворовського районного суду міста Одеси від 09 грудня 2020 року у складі судді Кисельова В. К. та постанову Одеського апеляційного суду від 08 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Драгомерецького М. М., Громіка Р. Д., Дришлюка А. І.,
1. Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2019 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що з 19 жовтня 2018 року перебуває у шлюбі з ОСОБА_2, від якого ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_3 .
На час народження дитини вони проживали в квартирі матері відповідача АДРЕСА_1 .
18 липня 2019 року ОСОБА_2 протиправно без її на те згоди відлучив від неї півторамісячну дитину, а її саму вигнав із квартири та заборонив наближатися до доньки, яка за своїм віком не здатна протидіяти небезпечним обставинам, у яких опинилася.
Вказувала, що з цього приводу вона зверталася до правоохоронних органів, органів опіки та піклування, служб у справах дітей, Уповноваженого Президента України з прав дитини, а також до громадських організацій, які сприяють захисту прав матері та дітей.
Лише у вересні 2019 року, після втручання представників поліції та органу опіки і піклування, відповідач дозволив їй спілкування з дитиною у його присутності у парковій зоні.
Заради інтересів дочки вона погодилась на пропозицію відповідача знову проживати разом, але згодом останній, вчинивши шахрайські дії з її банківською карткою, забрав дитину та зник у невідомому напрямку.
У грудні 2019 року її викликав на допит слідчий Шевченківського відділення поліції Приморського відділу поліції в місті Одесі Головного управління Національної поліції в Одеській області, де повідомив про розшук ОСОБА_2 з приводу шахрайських дій щодо заволодіння коштами інших осіб.
На теперішній час їй невідомо, де, з ким, у якому стані та в яких умовах перебуває її малолітня дитина, водночас їй на телефон надходять погрози з приводу її звернень до правоохоронних органів.
Зазначала, що з вересня 2016 року навчається в Комунальному закладі "Одеський педагогічний коледж" за спеціальністю "Дошкільна освіта", проживає разом із бабусею та матір`ю в квартирі АДРЕСА_2, має можливість утримувати та виховувати доньку.
Посилаючись на те, що батько негативно впливає на загальний розвиток доньки, просила визначити місце проживання ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, з матір`ю ОСОБА_1 у квартирі АДРЕСА_2 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.
Визначено місце проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом із матір`ю ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, за адресою: АДРЕСА_3 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції виходив із того, що визначення місця проживання дитини разом із матір`ю відповідатиме якнайкращим інтересам дитини. Враховуючи вік дитини та з урахуванням виключно її інтересів, суд вважав, що саме мати в найбільшій мірі може сприяти більш гармонійному розвитку малолітньої доньки.
Короткий зміст постанови апеляційного суду
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 25 травня 2022 року рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 09 грудня 2020 року залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, вважав його законним та обґрунтованим.
Аргументи учасників справи
Узагальнені доводи вимог касаційної скарги
05 грудня 2022 року ОСОБА_2 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржені судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду від 31 травня 2022 року в справі № 140/8301/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
Також заявник вказує на порушення судом норм процесуального права, а саме суд необґрунтовано відхилив клопотання про відкладення розгляду справи (пункт 4 частини другої статті 389, пункт 3 частини третьої статті 411 ЦПК України).
Касаційна скарга аргументована тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні справи.
Матеріали справи не містять доказів того, що за місцем проживання батька створюється загроза життю та здоров`ю дитини або негативно впливатиме на її розвиток.
Мати ОСОБА_1 за час розгляду справи жодного разу не виявила бажання побачитись із дитиною, не цікавилась її життям.
Крім того, суд першої інстанції посилався на висновок Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради від 30 листопада 2020 року, в якому зазначено, що орган опіки та піклування не мав достатньо підстав для остаточного висновку щодо визначення місця проживання дитини, оскільки відповідач на засідання ради не з`явився, а встановити його місце знаходження не вдалось. Проте він ( ОСОБА_2 ) на засідання ради взагалі не викликався й на цей факт звертав увагу в судовому засіданні та просив викликати представника Органу опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради для надання пояснень з цього приводу, але суд першої інстанції вказані обставини проігнорував.
Визначаючи місце проживання дитини з матір`ю та взявши до уваги вказаний висновок органу опіки та піклування, суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що орган опіки та піклування не складав акт обстеження умов проживання батька і не встановлював дійсні обставини проживання малолітньої ОСОБА_3 разом із батьком. Вважає, що суди розглянули справу за відсутності висновку органу опіки та піклування за місцем проживання батька, який мав бути складений задля забезпечення належного розгляду справи, що є порушенням статті 19 СК України.
Доводи інших учасників справи
Представник ОСОБА_1 - адвокат Черевиченко Н. А. подала відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін, як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Зазначала, що висновок органу опіки та піклування щодо розв`язання спору є дорадчим документом та не тягне за собою виникнення будь-яких прав чи обов`язків для суб`єктів відповідних правовідносин і не має обов`язкового характеру.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 січня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі № 523/19706/19.
Витребувано з Суворовського районного суду міста Одеси цивільну справу № 523/19706/19 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю.
20 лютого 2023 року вказана справа передана на розгляд до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 травня 2023 року справу № 523/19706/19 призначено до розгляду в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 червня 2023 року зазначену справу передано на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 12 червня 2023 року справу № 523/19706/19 прийнято до свого провадження та призначено до розгляду Верховним Судом у складі Обʼєднаної палати Касаційного цивільного суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
У справі, яка переглядається, суди попередніх інстанцій установили, що з 19 жовтня 2018 року ОСОБА_1 та ОСОБА_2 перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають спільну дитину ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
У липні 2019 року між сторонами виникла спірна ситуація з приводу виконання батьківських обов`язків щодо малолітньої дочки, внаслідок якої відповідач фактично усунув позивачку від виховання та годування дитини.
З цього приводу ОСОБА_1 зверталася до правоохоронних органів, органів опіки та піклування, служб у справах дітей, Уповноваженого Президента України з прав дитини, а також до громадських організацій, які сприяють захисту прав матері та дітей.
Із вересня 2019 року сторони, заради інтересів дитини, відновили подружні відносини та почали спільно проживати й виховувати малолітню дочку ОСОБА_3 .
У грудні 2019 року ОСОБА_2 разом із малолітньою дитиною без згоди ОСОБА_1 виїхав у невідомому напрямку; місце перебування дитини відповідач приховує від позивачки, яка протягом тривалого часу не має змоги спілкуватися з нею та виховувати її.
Щодо дій відповідача ОСОБА_1 неодноразово зверталась до правоохоронних органів, про що свідчать талони-повідомлення від 18 липня, 19 липня, 22 липня 2019 року, 15 грудня 2019 року.
У висновку від 30 листопада 2020 року Орган опіки та піклування Суворовської районної адміністрації Одеської міської ради зазначив, що не має достатньо підстав для остаточного висновку щодо визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, оскільки ОСОБА_2 на засідання ради не з`явився, а встановити його місце знаходження не вдалось.
2.Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів або палати, передає справу на розгляд об`єднаної палати, якщо ця колегія або палата вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів з іншої палати або у складі іншої палати чи об`єднаної палати.
Ухвала суду касаційної інстанції про передачу справи на розгляд Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду мотивована тим, що при розгляді судом спорів щодо місця проживання дитини обов`язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Розгляд справи без отримання відповідного висновку органу опіки та піклування у цій категорії справ, який має бути складений задля забезпечення належного розгляду такого спору, є порушенням імперативного правила статті 19 СК України.
Разом із тим, у постанові від 14 лютого 2023 року справі № 208/4682/20 (провадження № 61-11294св22) Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, вирішуючи спір щодо місця проживання дитини, дійшов висновку про те, що хоча ненадання висновку органом опіки і піклування, залученим судом до участі у справі, і є порушенням статті 19 СК України, проте не може бути єдиною та достатньою підставою для скасування правильних по суті судових рішень, ухвалених за відсутності такого висновку.
Передаючи справу на розгляд Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду, колегія суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду вважала, що є підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2023 року справі № 208/4682/20 (провадження № 61-11294св22), оскільки вважає, що розгляд справи без отримання відповідного висновку органу опіки та піклування у цій категорії справ, який має бути складений задля забезпечення належного розгляду такого спору, є порушенням імперативного правила статті 19 СК України.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду заслухав суддю-доповідача, перевірив наведені у касаційній скарзі доводи, за результатами чого робить висновок про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з таких мотивів.
Європейський суд з прав людини зауважує, що національні суди мають вибирати способи такого тлумачення, які зазвичай можуть включати акти законодавства, відповідну практику, наукові дослідження тощо (VOLOVIK v. UKRAINE, № 15123/03, § 45, ЄСПЛ, 06 грудня 2007 року).
Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).
Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України "Про охорону дитинства").
Приймаючи рішення в інтересах дитини суд має враховувати право дитини мати і зберігати стосунки з обома батьками.
Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першорядно повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах.
У справі, яка є предметом перегляду об`єднаної палати, у контексті першочергового врахування найкращих інтересів дитини, які переважають над інтересами батьків, встановивши, що для забезпечення інтересів саме визначення місця проживання малолітньої ОСОБА_3 з матір`ю відповідатиме її інтересам, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов висновку про задоволення позову ОСОБА_1 про визначення місця проживання дитини з матір`ю.