?
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 926/900/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Волковицької Н. О., Мачульського Г. М.,
секретаря судового засідання - Денисевича А. Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Сторожинецької міської ради на постанову Західного апеляційного господарського суду від 27.09.2023 (колегія суддів: Плотніцький Б. Д., Кравчук Н. М., Скрипчук О. С.) у справі
за позовом Сторожинецької міської ради до відповідачів: 1) Чернівецької районної ради Чернівецької області, 2) Комунального некомерційного підприємства "Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області, 3) Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Фармація" про визнання протиправним і скасування рішення та визнання недійсним договору,
за участю представників:
позивача - Олійник Г. М.,
відповідача - 2 - Фрунзи А. Е.,
відповідача - 3 - Романюка І. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
1. Сторожинецька міська рада Чернівецького району Чернівецької області (далі - Міськрада) звернулася до суду з позовом до Чернівецької районної ради Чернівецької області (далі - Райрада), яка є правонаступником Сторожинецької районної ради Чернівецької області, Комунального некомерційного підприємства "Сторожинецька багатопрофільна лікарня інтенсивного лікування" Сторожинецької міської ради Чернівецького району Чернівецької області (далі - Лікарня), Товариства з обмеженою відповідальністю "АВ Фармація" (далі - Товариство) про визнання протиправним і скасування рішення XXIV сесії Райради VIII скликання від 26.10.2018 № 106-24/2018 "Про погодження виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Сторожинецької центральної районної лікарні" (далі - оспорюване рішення) та визнання недійсним з дня вчинення договору від 26.10.2018 про спільну діяльність, укладеного Райрадою, Лікарнею та Товариством.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач послався на те, що оспорюваним рішенням Райрада незаконно погодила виділення земельної ділянки під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Лікарні, внаслідок чого відповідачі уклали удаваний договір спільної діяльності на земельній ділянці з кадастровим номером 7324510100:01:005:0394, розташованій на вул. Видинівського, 22 у м. Сторожинці, Чернівецької обл. Позивач наполягає на тому, що цей договір є договором суперфіцію і його обмежено у праві розпорядження земельною ділянкою комунальної власності за принципом конкурентного права. Він також звернув увагу на те, що Лікарня не мала права на укладення з іншими особами оспорюваного договору, оскільки ця обставина призвела до реєстрації права власності на частину земельної ділянки, яка належить до комунальної власності територіальної громади м. Сторожинця, від імені якої права власника здійснює Міськрада.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
3. Земельна ділянка комунальної власності з кадастровим номером 7324510100:01:005:0394 та цільовим призначенням - для будівництва й обслуговування будівель закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги загальною площею 2,2841 га, розташована за адресою: вул. Видинівського, 22, м. Сторожинець, Чернівецька обл., перебуває у Лікарні на праві постійного користування, про що свідчить державний акт на право постійного користування земельною ділянкою від 19.07.2012 серії ЯЯ № 351869, виданий на підставі рішення Міськради від 29.12.2011 № 242/10-2011.
4. 21.09.2018 Лікарня і Товариство уклали договір (протокол) про наміри, в якому домовилися про виконання спільного проекту з проектування та будівництва на території Лікарні нового об`єкта охорони здоров`я - діагностично-лабораторного комплексу з аптекою для обслуговування пільгових категорій громадян.
5. 24.09.2018 Лікарня звернулася до голови Райради з клопотанням про погодження виділення земельної ділянки на території закладу площею приблизно 250 кв. м для такого будівництва.
6. В оспорюваному рішенні Райрада погодила виділення земельної ділянки за названою вище адресою під будівництво діагностично-лабораторного комплексу з аптекою на території Лікарні й укладення договору спільної діяльності між нею та Товариством на цій земельній ділянці.
7. 13.11.2018 Лікарня повідомила голову Міськради про оспорюване рішення і згоду Райради на укладання договору про спільну діяльність як інвестиційного проекту, в якому частка Лікарні складає право користування земельною ділянкою, а Товариства - кошти на реалізацію будівництва. Зазначила також, що результат спільної діяльності буде визначений відповідно до внесків сторін і відображений у площах, право власності на які матимуть змогу сторони зареєструвати за собою.
8. 19.11.2018 голова Міськради надав відповідь (лист № 2358) разом із юридичним висновком, в якому зазначено, що внаслідок спільної діяльності за оспорюваним договором Товариство отримає право власності на частину приміщень комплексу, збудованого на спірній земельній ділянці, та, як наслідок, на набуття права на частину ділянки, тоді як відповідно до статті 141 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) однією з підстав припинення права користування земельною ділянкою є набуття іншою особою права власності на жилий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. У підсумку зазначено, що забудова земельної ділянки, наданої у постійне користування Лікарні, можлива лише будівлями закладів охорони здоров`я та соціальної допомоги з обов`язковим дотриманням вимог чинного законодавства щодо визначення власника таких будівель.
9. 26.12.2018 Райрада, Лікарня та Товариство уклали договір про спільну діяльність терміном дії до 31.12.2020, предметом якого є об`єднання зусиль (спільних внесків) учасників та узгодження їх дій з метою будівництва та експлуатації діагностично-лабораторного комплексу з аптекою для обслуговування пільгових категорій громадян на названій вище земельній ділянці на території Лікарні. Товариство зобов`язалося 100 % фінансувати та будувати об`єкт. Учасники реєструють за собою право власності на нього після прийняття його в експлуатацію і після прийняття об`єкта в експлуатацію Райрада і Лікарня надають Товариству право вільного розпорядження своєю часткою з правом реєстрації приватної власності.
10. 21.10.2019 сторони договору підписали остаточний акт розподілу об`єкта спільної діяльності, 10.09.2019 на підставі рішення № 176 Виконавчого комітету Міськради присвоєно поштову адресу збудованому нерухомому майну, 11.12.2019 Товариство зареєструвало за собою право власності на нежитлове приміщення аптеки за названою вище адресою.
11. 12.11.2020 Міськрада прийняла рішення № 293-48/2020 про зміну засновника Лікарні шляхом виключення зі складу засновників Райради та включення Міськради, зміну назви Лікарні, закріплення за нею на праві оперативного управління комплексу будівель, споруд та іншого окремого індивідуально визначеного майна, а також визначення її балансоутримувачем.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
12. 13.03.2023 Господарський суд Чернівецької області ухвалив рішення про часткове задоволення позову, визнав недійсним з моменту вчинення оспорюваний договір, а в решті позову відмовив. Cуд першої інстанції виснував, що оспорюване рішення прийнято з перевищенням повноважень Райради як неналежного власника та порушенням чинного законодавства України, і погодився з позицією позивача про те, що оспорюваний договір є договором суперфіцію.
13. Місцевий господарський суд зазначив, що, погодивши виділення земельної ділянки, переданої у постійне користування Лікарні, та не заперечивши про надання Товариству можливості здійснення її забудови, останнє і Райрада порушили статтю 122 ЗК України та не врахували, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є документом, який надає право користувачу земельної ділянки надавати її третім особам, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання у спільну діяльність, оскільки таким правом наділений лише орган, уповноважений державою на здійснення цих функцій. Суд також указав про порушення права позивача, оскільки Райрада розпорядилася спірною земельною ділянкою всупереч встановленому законом порядку без погодження з Міськрадою як власником. Разом з тим, установивши невідповідність оспорюваного рішення положенням закону, відмова у задоволенні позовної вимоги про визнання його протиправним і скасування мотивована спливом позовної давності.
14. Задовольняючи позовну вимогу про визнання недійсним договору, суд першої інстанції виснував, що сторони договору про спільну діяльність мали намір "обійти" встановлену законодавством процедуру набуття права користування земельною ділянкою для її забудови та приховати справжній правочин, наслідком укладення якого є забудова земельної ділянки комунальної власності, переданої у постійне користування Лікарні, та реєстрація права власності на її частину. Суд звернув увагу на те, що, здійснивши за собою реєстрацію права власності на нерухоме майно, Товариство підпадає під виключення, передбачені пунктом 1 частини другої статті 134 ЗК України, згідно з якими не підлягають продажу, передачі в користування на конкурентних засадах (на земельних торгах) земельні ділянки державної чи комунальної власності у разі розташування на них об`єктів нерухомого майна (будівель, споруд), що перебувають у власності фізичних або юридичних осіб. Водночас суд зазначив про дотримання позивачем позовної давності за вимогою про визнання недійсним договору, яка розпочалася з моменту ухвалення Міськрадою рішення про зміну засновника Лікарні (12.11.2020).
15. 27.09.2023 Західний апеляційний господарський суд прийняв постанову про скасування цього рішення та ухвалив нове - про відмову у позові.
16. Суд апеляційної інстанції вважає, що цей договір є інвестиційним договором. Зазначив про те, що вина голови Міськради, який після отримання від Лікарні листа від 13.11.2018 на порушення пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту не виніс на розгляд сесії Міськради питання про погодження здійснення забудови на земельній ділянці, наданій у постійне користування Лікарні, не може тлумачитись як вина Товариства. Звернув увагу на те, що у випадку задоволення позову про визнання недійсним договору про спільну діяльність Товариство втратило би правовстановлюючий документ на нерухоме майно, яке ним побудовано за власний рахунок, що є невиправданим втручанням держави у мирне володіння майном. Отримавши після укладення договору про спільну діяльність майнові права на нежитлові приміщення, Товариство мало законні очікування на реалізацію свого права й отримання їх у власність після завершення будівництва та введення об`єкта в експлуатацію. За наслідками виконання цього договору у Товариства не виникли будь-які права на земельну ділянку під об`єктом спільної діяльності відповідно до статті 120 ЗК України, оскільки воно набуло право власності лише на нежитлові приміщення, а не на будівлю в цілому.
Короткий зміст касаційної скарги
17. Міськрада звернулася з касаційною скаргою про скасування постанови апеляційного господарського суду та залишення у силі рішення суду першої інстанції.
18. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки він вважає, що судові рішення ухвалені без урахування висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 17.06.2020 у справі № 914/2298/17, від 07.07.2021 у справі № 903/601/20, від 21.06.2019 у справі № 910/22880/17, від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, від 28.09.2022 у справі № 483/448/20 та від 20.04.2023 у справі № 9/41.
19. Скаржник наполягає на відсутності у землекористувача права передавати земельну ділянку у вторинне користування. Наголосив на незаконності реєстрації права власності Товариства на приміщення у будівлі, зведеній на земельній ділянці комунальної власності на виконання договору про спільну діяльність і переданій у користування Лікарні, оскільки не допускається набуття права власності на об`єкти нерухомого майна особою, яка не має власності або іншого речового права на земельну ділянку, що передбачає можливість набуття права власності на будівлю, розташовану на ній. За принципом єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі право власності набуває той, хто має речове право на землю. Міськрада звернула увагу на те, що, скасовуючи рішення місцевого суду в частині відмови у позові про визнання недійсним оспорюваного рішення та ухвалюючи нове аналогічне рішення у цій частині, суд апеляційної інстанції жодним чином не мотивував своє рішення та не надав оцінку оспорюваному рішенню. Крім того, на переконання скаржника, апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили станом на момент його оскарження Товариством.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
20. Товариство у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а постанову - без змін. Стверджує про неподібність правовідносин сторін у цій справі та у справах № 914/2298/17 і № 903/601/20, на які посилається скаржник. Наполягає на тому, що у нього як власника саме нежитлового приміщення не виникло прав на земельну ділянку під об`єктом спільної діяльності, реєстрація ним права власності на нежитлові приміщення аптеки не підпадає під дію норм частини першої статті 377, частини другої статті 415 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та частини другої статті 120 ЗК України та не суперечить висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18, на яку також послався скаржник. Продублювало позицію апеляційного господарського суду про те, що вина голови Міськради, який після отримання від Лікарні листа від 13.11.2018 на порушення пункту 34 частини першої статті 26 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та Регламенту не виніс на розгляд сесії Міськради питання про погодження здійснення забудови на земельній ділянці, наданій у постійне користування Лікарні, не може тлумачитись як вина Товариства, а також позицію про те, що у випадку визнання недійсним договору про спільну діяльність Товариство втратило би правовстановлюючий документ на нерухоме майно, яке ним побудовано за власний рахунок, що є невиправданим втручанням держави у мирне володіння майном. Вважає, що у Міськради відсутнє порушене право для захисту, оскільки вона під час укладення оспорюваного договору повідомлялася про його укладення і не заперечувала проти цього; за наслідками укладення оспорюваного договору не відбулося відчуження жодних прав на землю комунальної власності на користь Товариства на підставі статті 120 ЗК України, оскільки воно набуло у власність нежитлові приміщення у складі будівлі, а не цілком окрему будівлю чи споруду. Райрада і Лікарня при прийнятті оскаржуваного рішення та укладенні оспорюваного договору не порушували статті 122 ЗК України, так як не передавали земельну ділянку із постійного користування Лікарні іншим особам.
Позиція Верховного Суду
21. Спірним питанням у цій справі є висновки судів попередніх інстанцій щодо наявності чи відсутності підстав для визнання протиправним і скасування оспорюваного рішення і недійсним договору про спільну діяльність.
22. Місцевий господарський суд виснував, що, погодивши оспорюваним рішенням виділення земельної ділянки та не заперечивши про надання Товариству можливості здійснення забудови на ній, незважаючи на те, що вона перебуває у постійному користуванні Лікарні, остання і Райрада проігнорували положення статті 122 ЗК України, а також те, що державний акт на право постійного користування земельною ділянкою не є документом, який надає право користувачу надавати її третім особам, тобто розпоряджатися нею, у тому числі шляхом надання в спільну діяльність. Таким правом наділений лише відповідний орган, уповноважений державою на здійснення даних функцій. У зв`язку з цим суд першої інстанції установив, що право позивача порушено, оскільки Райрада розпорядилася земельною ділянкою всупереч встановленого законом порядку без погодження з Міськрадою як власника. Разом з тим відмова у задоволенні цієї позовної вимоги мотивована спливом позовної давності. Щодо законності оспорюваного договору суд першої інстанції зазначив, що відповідачі мали намір обійти встановлену законодавством процедуру набуття права користування земельною ділянкою для здійснення її забудови та приховати справжній правочин, а тому визнав його недійсним.
23. Суд апеляційної інстанції, відмовляючи у задоволенні позову повністю, виходив, зокрема, з того, що за наслідками виконання договору про спільну діяльність у Товариства не виникли будь-які права на землю під об`єктом спільної діяльності відповідно до статті 120 ЗК України, оскільки воно набуло право власності лише на нежитлові приміщення аптеки, а не на будівлю чи споруду.
24. Як зазначалося раніше, суди встановили, що на момент прийняття оспорюваного рішення спірна земельна ділянка перебувала у користуванні Лікарні на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою, виданого на підставі рішення Міськради від 29.12.2011. Згодом Райрада в оспорюваному рішенні погодила виділення цієї земельної ділянки на території Лікарні під будівництво Товариством діагностично-лабораторного комплексу з аптекою, а також дала згоду на укладання оспорюваного договору.