ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 907/849/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Случ О. В. - головуючий, Волковицька Н. О., Могил С. К.
за участю секретаря судового засідання - Росущан К. О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна"
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2023 (суддя Андрейчук Л. В.)
і постанову Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 (головуючий суддя Орищин Г. В., судді Галушко Н. А., Желік М. Б.)
у справі № 907/849/22
за первісним позовом Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна",
про усунення перешкод у користуванні власністю
і за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна"
до Приватного акціонерного товариства лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна",
про зобов`язання вчинити певні дії,
(у судовому засіданні взяли участь представники: позивача - Бут Д. В., відповідача - Поврозник А. П., Бохан О. С., третьої особи - Олійник Р. Б.)
ВСТУП
1. Позивач звернувся з цим позовом до суду, посилаючись на припинення договору про спільну діяльність, укладеного між відповідачем і третьою особою, та небажання відповідача повернути в добровільному порядку отримане раніше майно для здійснення спільної діяльності, яке належить позивачеві.
2. Відповідач (позивач за зустрічним позовом) навпаки наполягав на тому, що договір про спільну діяльність не є припиненим, та не може бути припиненим без згоди його сторін, а відтак у зустрічному позові вказував на необхідність визнання правовідносин за договором про спільну діяльність дійсними та триваючими, просив зобов`язати позивача утриматись від вчинення дій спрямованих на порушення договірних господарських відносин за договором про спільну діяльність.
3. Суди першої та апеляційної інстанції визнали обґрунтованими вимоги позивача за первісним позовом, та відмовили у задоволенні зустрічних позовних вимог.
4. Ключовим питанням, яке постало перед Верховним Судом у цій справі є наявність або відсутність права учасника відповідно до частини 1 статті 1142 Цивільного кодексу України на односторонню відмову від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність, який укладено до 01.01.2004, та який забороняє односторонню відмову від договору.
5. Саме так наведене питання формулює скаржник у касаційній скарзі в обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
6. За результатом розгляду касаційної скарги, Верховний Суд погоджується з тим, як суди відповіли (позитивно) на зазначене питання, про що детально викладено нижче.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Узагальнений зміст і підстави позовних вимог
7. Приватне акціонерне товариство лікувально-оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (далі - позивач, ПрАТ "Укрпрофоздоровниця") звернулося до суду з позовом про усунення перешкоди у користуванні майном шляхом звільнення Товариством з обмеженою відповідальністю "Аква-Поляна" (далі - відповідач, ТОВ "Аква-Поляна") нерухомого майна - цеху по розливу мінеральної води (літ. A, Б), загальною площею 1935,00 кв.м (до реконструкції будівля колишнього клубу-їдальні (колишній корпус № 4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. А), загальною площею 1557,00 кв.м та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м, які мали загальну площу 1904,3 кв.м) розташованого за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, буд.104 та повернення його позивачеві.
8. В обґрунтування своїх вимог позивач покликається на припинення договору про спільну діяльність від 26.07.2002 № 2108080/2002-2, укладеного між ТОВ "Аква-Поляна" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Санаторій "Поляна" (далі - третя особа, ТОВ "Санаторій "Поляна"), та небажання відповідача повернути в добровільному порядку отримане раніше майно для здійснення спільної діяльності, яке належить позивачеві.
9. ТОВ "Аква-Поляна" звернулося до суду із зустрічною позовною заявою про визнання правовідносин за договором про спільну діяльність від 26.07.2002 № 2108080/2002-2, укладеним між ТОВ "Аква-Поляна" і ТОВ "Санаторій "Поляна", дійсними та триваючими та про зобов`язання ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" утриматись від вчинення дій спрямованих на порушення договірних господарських відносин за договором про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2.
10. За твердженням позивача за зустрічним позовом, ТОВ "Санаторій "Поляна" вчинило конклюдентні дії, котрі свідчать про намір продовжити правовідносини за договором. Зокрема, відповідач (позивач за зустрічним позовом) вказує, що ТОВ "Санаторій "Поляна" підписало протокол розподілу дивідендів за договором про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 за перший квартал 2022 року з чітким зазначенням періоду з 01.01.2022 по 31.03.2022 року; ТОВ "Санаторій "Поляна" без будь-яких заперечень прийняло всю суму належних йому дивідендів відповідно до підписаного протоколу; ТОВ "Санаторій "Поляна" навіть після 07.03.2022 регулярно продовжувало відпускати мінеральну воду за договором на відпуск мінеральної води та договором про спільну діяльність, укладеними з ТОВ "Аква-Поляна".
Узагальнений зміст і обґрунтування судових рішень
11. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 06.06.2023, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023, первісні позовні вимоги задоволено в повному обсязі: зобов`язано ТОВ "Аква-Поляна" звільнити нерухоме майно - цех по розливу мінеральної води (літ. А, Б), загальною площею - 1935,00 кв.м (до реконструкції будівля колишнього клубу-їдальні (колишній корпус №4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. А), загальною площею 1557,00 кв.м та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м, які мали загальну площу 1904,3 кв.м) розташований за адресою: Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, буд. 104 та повернути його позивачеві; в задоволенні зустрічного позову відмовлено повністю.
12. При ухваленні оспорюваних рішень, суди виходили, зокрема, з такого.
13. Так, суди встановили, що спірне майно зареєстроване на праві власності за ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", а цех по розливу мінеральної води (літ. A, Б), загальною площею 1935,00 кв.м, утворився в результаті реконструкції будівлі колишнього клубу-їдальні (колишній корпус № 4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. А), загальною площею 1557,00 кв.м та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м, які мали загальну площу 1904,3 кв.м), тобто є одним і тим же об`єктом нерухомого майна.
14. Суди встановили, що пункт 1.8 договору про спільну діяльність від 26.07.2002 № 2108080/2002-2 є нікчемним в силу закону, та на підставі статей 1141, 1142 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), дійшли висновку, що договір про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 припинився 29.03.2022, тобто через три місяці з моменту отримання ТОВ "Аква-Поляна" листа ТОВ "Санаторій "Поляна" про відмову від подальшої участі у договорі простого товариства.
15. Ураховуючи факт припинення договору про спільну діяльність та, відповідно, користування спірним майном без згоди власника цього майна (ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", за яким зареєстроване право власності), наявні підстави для повернення майна його власнику - позивачеві відповідно до статті 391 ЦК України.
16. Відмовляючи в задоволенні зустрічних позовних вимог суди констатували, що договір про спільну діяльність від 26.07.2002 № 2108080/2002-2 припинився 29.03.2022, а наявні в матеріалах справи докази (лист від 17.10.2022 №553 та лист від 22.08.2022 №217) переконливо свідчать про дотримання ТОВ "Санаторій "Поляна" послідовної позиції щодо припинення договору про спільну діяльність. Таким чином, відсутні підстави для задоволення позовної вимоги за зустрічним позовом про визнання правовідносин за договором про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2, укладеним між ТОВ "Аква-Поляна" і ТОВ "Санаторій "Поляна", дійсними та триваючими.
17. У задоволенні позовної вимоги за зустрічним позовом про зобов`язання ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" утриматись від вчинення дій, спрямованих на порушення договірних господарських відносин за договором про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2, суди відмовили, оскільки ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" не було стороною договору про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 та, враховуючи припинення спірного договору про спільну діяльність, відсутній факт порушення права позивача за зустрічним позовом, як передумови для звернення до суду для його захисту, що є самостійною підставою для відмови в задоволенні зустрічного позову в цій частині.
Касаційна скарга
18. Не погодившись із прийнятими рішеннями, позивач звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить рішення суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції скасувати і ухвалити нове рішення, яким у задоволенні первісних вимог відмовити повністю, а зустрічний позов ТОВ "Аква-Поляна" - задовольнити в повному обсязі.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Узагальнені доводи касаційної скарги
19. ТОВ "Аква-Поляна" не погоджується з оскаржуваними рішеннями, оскільки вважає, що вони прийняті з такими порушеннями матеріального та процесуального права.
20. Суди попередніх інстанцій неправильно застосували норму статті 391 ЦК України, без урахування висновку Верховного Суду щодо застосування цієї статті у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №922/3166/20, внаслідок чого дійшли неправильного висновку про можливість задоволення негаторного позову у даній справі (п. 1 ч. 2 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України)).
21. Скаржник наголошує, що цех по розливу мінеральної води (літ. A, Б), загальною площею 1935,00 кв.м, створено в результаті спільної діяльності та не погоджується з висновками судів про те, що ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" є титульним володільцем вказаного нерухомого майна, а також вказує, що правовідносини щодо користування вказаним майном є договірними, що виключає застосування статті 391 ЦК України.
22. Висновок судів попередніх інстанцій про нікчемність пункту 1.8 договору про спільну діяльність, а відтак припинення договору па підставі статей 1141 та 1142 ЦК України, зроблений внаслідок неправильного застосування норми частини 1 статті 58 Конституції України та без урахування висновків Верховного Суду України щодо застосування вказаної норми, викладених у постанові від 22.02.2017 у справі № 6-2705цс16 (п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
23. Скаржник зазначає, що договір про спільну діяльність №2108080/2002-2 укладений 26.07.2002 року в період дії ЦК УРСР 1963 року. Норми, що регулювали правовідносини, які виникли з договору про спільну діяльність (договору про сумісну діяльність) містилися у главі 38 ЦК УРСР 1963 року (статті 430 - 434) і не передбачали жодних умов щодо односторонньої відмови учасника від подальшої участі в такому договорі, а отже сторони цілком правомірно включили до нього пункт 1.8, та погодили відсутність у них права на односторонню відмову від подальшої участі у вказаному договорі.
24. Водночас, в оскаржуваних рішеннях суди попередніх інстанцій дійшли висновку про нікчемність пункту 1.8 договору про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2, що обмежував право учасників па односторонню відмову від безстрокового договору про спільну діяльність, на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 1142 ЦК України, а також визнали за учасником даного договору про спільну діяльність права на односторонню відмову від подальшої участі у договорі на підставі абз. 1 ч. 1 ст. 1142 ЦК України, незважаючи на те, що вказаний договір був укладений до набрання чинності ЦК України, тобто, по суті, суди надали вказаним нормам зворотної сили всупереч положенням ч. 1 ст. 58 Конституції України.
25. Окрім того, скаржник наголошує, що суди попередніх інстанції допустили можливість визнання правочину нікчемним на підставі норм, які на момент вчинення правочину не діяли (ст.ст. 215, 1142 ЦК України тощо), що свідчить про надання судами цим нормам ЦК України зворотної сили.
26. Скаржник також наголошує на тому, що відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норм ч. 1 ст. 58 Конституції України, ч.ч. 1, 2 ст. 5, ч. 1 ст. 216, ч. 1 ст. 1141, ч. 1 ст. 1142, п.п. 4, 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, а також норми ч. 1 ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність" у їх взаємозв`язку у подібних правовідносинах, а саме - щодо наявності / відсутності права учасника відповідно до ч. 1 ст. 1142 ЦК України на односторонню відмову від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність, який укладено до 01.01.2004, та який забороняє односторонню відмову від договору (п. 3 ч. 2 ст. 287 ГПК України).
27. Відповідач зазначає, що:
(1) абзац 2 пункту 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України стосується так званих "триваючих" правовідносин, які виникли до набрання чинності ЦК України, але тривають і після набрання ним чинності, водночас договір про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 не передбачав право сторін на односторонню відмову від подальшої участі у договорі, а відтак це право у сторін договору не виникало до набрання чинності ЦК України та не може продовжувати існувати після набрання ним чинності;
(2) ЦК України розрізняє поняття "відмова від договору" та "розірвання договору", а відтак наявні всі підстави вважати, що законодавець свідомо у пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України не поширив дію положень ЦК України щодо відмови від договорів (в тому числі односторонньої відмови від договорів) на договори, що були укладені до 01.01.2004 і продовжують діяти після цієї дати, з огляду на це, відсутні підстави для застосування норми ч. 1 ст. 1142 ЦК України до договору про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 з посиланням на положення пункту 9 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України;
(3) одностороння відмова ТОВ "Санаторій "Поляна" від подальшої участі у договорі про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 на підставі статті 1142 ЦК України, порушує гарантії, передбачені ч. 1 ст. 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", а також підриває визначеність та стабільність відносин, які виникли між сторонами з цього договору, що, в свою чергу, порушує легітимні очікування ТОВ "Аква-Поляна" щодо продовження дії цього договору як інвестора, який сподівався на продовження господарської діяльності на базі відповідного об`єкта інвестування з метою задоволення своїх майнових інтересів;
(4) суди визнали нікчемним пункт 1.8 договору про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 на підставі абз. 2 ч. 1 ст. 1142 ЦК України, хоч ця норма не набрала чинності на момент укладення вказаного правочину, що згідно з ч. 1 ст. 215 ЦК України виключало можливість її застосування в даному випадку.
28. Окрім того, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій проігнорували факт наявності ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2023 у справі №757/12536/23-к про накладення арешту із забороною відчуження, розпорядження та користування нерухомим майном належним ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", в тому числі й спірного об`єкта нерухомості, та передачі такого майна в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (далі - Національне агентство), внаслідок чого суди прийняли рішення про права, інтереси та (або) обов`язки особи, що не була залучена до участі у справі (п. 4 ч. 2 ст. 287, п. 8 ч. 1 ст. 310 ГПК України).
Узагальнені доводи інших учасників справи
29. ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" подало відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги. Позивач зазначає, що наведена скаржником судова практика не є релевантною з огляду на неподібність правовідносин. Зазначає, що висновки судів щодо застосування статті 391 ЦК України відповідають правовій позиції Верховного Суду, наведеній у постанові від 25.05.2023 у справі № 924/1351/20 (924/214/22). Вказує, що не зважаючи на те, що договір про спільну діяльність укладений до набрання чинності відповідних норм ЦК України, при регулюванні відносин щодо розірвання (односторонньої відмови від договору), які виникли після набрання ним чинності, а саме у грудні 2021 року, підлягає застосуванню саме вказана імперативна норма, яка передбачає безумовне право на відмову від подальшої участі у безстроковому договорі простого товариства і це право, закріплене нормою закону, що носить обов`язковий характер, не може бути обмежене положенням договору (пунктом 1.8). Право ТОВ "Санаторій Поляна" на односторонню відмову від договору про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2 прямо передбачено законом (ст. 1142 ЦК України), що відповідає вимогам статті 525 ЦК України. Окрім того, позивач наголошує, що ні в суді першої інстанції, ні в суді апеляційної інстанції відповідач не посилався на необхідність застосування у спірних правовідносинах статті 58 Конституції України, статті 18 Закону України "Про інвестиційну діяльність", і лише у касаційній скарзі відповідач почав посилатися на відповідні норми. Окрім того, позивач наголосив, що наявність ухвали Печерського районного суду міста Києва від 03.04.2023 року у справі №757/12536/23-к в жодному разі не позбавляє ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" права звертатися з позовом про захист права власності до незаконного користувача майна, що безпідставно утримує нерухоме майно після припинення договору про спільну діяльність. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
30. Третя особа також подала відзив, у якому не погоджується з доводами касаційної скарги з аналогічних підстав. Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Обставини справи, установлені судами попередніх інстанцій
31. 26.07.2002 між Дочірнім підприємством "Санаторій "Поляна" Закритого акціонерного товариства лікувально - оздоровчих закладів профспілок України "Укрпрофоздоровниця" (правонаступником якого є ТОВ "Санаторій "Поляна") і Дочірнім підприємством "Аква-Поляна" Товариства з обмеженою відповідальністю "Сумаф" (правонаступником якого є ТОВ "Аква-Поляна"), укладено договір про спільну діяльність №2108080/2002-2 (далі - договір про спільну діяльність), за змістом якого сторони дійшли згоди організувати спільну інвестиційну діяльність шляхом об`єднання майна та зусиль спільно діяти в сфері проведення реконструкції та модернізації спальних корпусів лікувально-оздоровчого комплексу санаторію "Поляна", виробництва, розливу і реалізації мінеральної води, а також для досягнення наступних спільних господарських цілей: розширення додаткових видів послуг, підвищення рівня обслуговування, збільшення кількості відпочиваючих; задоволення попиту споживачів на якісну мінеральну воду з лікувальними властивостями; одержання прибутку.
32. Пунктом 1.7 договору про спільну діяльність передбачено, що договір набирає сили з дати його підписання і є безстроковим.
33. Пунктом 2.3 договору про спільну діяльність передбачено, що санаторій має право вийти з числа учасників у порядку і на умовах, передбачених даним договором.
34. Пункт 1.8 договору про спільну діяльність встановлює, що дія договору може бути припинена тільки за письмовою згодою сторін. Одностороння зміна умов договору або одностороння відмова від виконання зобов`язань за договором не допускається.
35. Згідно з наявними в матеріалах справи додатку №3 до договору про спільну діяльність та доповнення до договору про спільну діяльність від 15.08.2002, у спільну діяльність передбачено внесення, зокрема, всього колишнього корпусу № 4 в складі будівлі колишньої клуб-їдальні літ. А з прибудовою літ. Б, власником яких є ПрАТ "Укрпрофоздоровниця".
36. У 2003 році проведена реконструкція існуючого корпусу № 4 ДП "Санаторій "Поляна" під цех для розливу мінеральної води з прибудовою складу готової продукції та прохідної, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією акта державної технічної комісії про готовність закінченого будівництвом об`єкта до експлуатації, затвердженого розпорядженням Голови Свалявської районної державної адміністрації №24 від 27.01.2004.
37. З наявного в матеріалах справи технічного паспорта, виготовленого станом на 24.05.2021 на замовлення ТОВ "Аква-Поляна", вбачається, що площа цеху по розливу мінеральної води (літери А, Б) складає 1935,0 кв.м.
38. При цьому факт реконструкції клубу-їдальні (літ. Аʼ), загальною площею 1557,00 кв.м та складу (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м у цех по розливу мінеральної води (літ. A, Б), загальною площею - 1935,00 кв.м підтверджується наявним у матеріалах справи висновком від 24.05.2021 № 01, складеним експертом інженером з інвентаризації нерухомого майна ФОП Головнич С. С.
39. 18.02.2004 колишня клуб-їдальня загальною площею 1904,3 кв.м (будівля колишнього клубу-їдальні літ А з прибудовою літ. Б), яка належить на праві власності ЗАТ "Укрпрофоздоровниця", у відповідності до договору оренди № 2108080/2004-5 була передана в оренду ТОВ "Аква-Поляна" для використання під цех розливу мінеральної води.
40. Згодом, 31.03.2010, після завершення договору оренди, будівля колишнього клубу-їдальні літ А з прибудовою літ. Б загальною площею 1904,3 кв.м за актом приймання-передачі повернута ДП "Санаторій "Поляна".
41. З наявної в матеріалах справи копії акта приймання-передачі вбачається, що 01.04.2010 ТОВ "Аква-Поляна" прийняло будівлю колишнього клубу-їдальні літ. А з прибудовою літ. Б загальною площею 1904,3 кв.м, як внесок ДП "Санаторій "Поляна" у відповідності з умовами договору про спільну діяльність.
42. Вказані обставини визнаються та не заперечуються сторонами у справі.
43. 23.06.2021 Наглядовою радою ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" прийнято рішення №Р18-18, згідно з яким надано згоду ДП "Санаторій "Поляна" на розірвання договору про спільну діяльність.
44. 02.12.2021 року ТОВ "Санаторій "Поляна" направило на адресу ТОВ "Аква-Поляна" заяву про відмову від подальшої участі у договорі простого товариства, в якій повідомлялося про односторонню відмову ТОВ "Санаторій "Поляна" від подальшої участі у безстроковому договорі про спільну діяльність та, відповідно, про припинення дії даного договору після спливу трьохмісячного терміну з дня отримання відповідної заяви, що підтверджується наявною в матеріалах справи копією заяви та поштовою квитанцією від 02.12.2021 про направлення поштового відправлення №8931300421965 на адресу ТОВ "Аква-Поляна".
45. Згідно з наявною в матеріалах справи роздруківкою з сайту Укрпошти поштове відправлення №8931300421965 вручене ТОВ "Аква-Поляна" 29.12.2021, що не заперечується представником ТОВ "Аква-Поляна". Проте, ТОВ "Аква-Поляна" в зустрічному позові та в апеляційній скарзі зазначає про отримання вказаної заяви 08.12.2021.
46. 15.06.2022 наказом №65 голови правління ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" створено комісію з представників ПрАТ "Урпрофоздоровниця" та ТОВ "Санаторій "Поляна" для організації процедури повернення майна переданого у спільну діяльність. 16.06.2022 ТОВ "Аква-Поляна" вручено лист-попередження про те, що 20.06.2022 буде проводитись процедура повернення майна.
47. 20.06.2022 о 12.00 члени комісії прибули на територію ТОВ "Аква-Поляна" з метою проведення процедури повернення майна, переданого у спільну діяльність. Згідно з актом комісії від 20.06.22, встановлено, що не дивлячись на надання підтверджуючих документів щодо права власності ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" на майно та завчасне попередження про необхідність повернення майна раніше переданого у спільну діяльність, директор ТОВ "Аква-Поляна" протиправно відмовився повертати належні ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" будівлі, а саме клуб-їдальню (літ. Аʼ) та складу (літ. Б), що були реконструйовані у цех для розливу мінеральної води (літ. A, Б).
48. Разом з тим, як встановлено судом першої інстанції та не заперечується сторонами, в провадженні Господарського суду Закарпатської області перебувала справа №907/438/21 за позовом ТОВ "Аква-Поляна" до ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" і ТОВ "Санаторій "Поляна" з предметом позову - визнання права власності, зокрема, на цех для розливу мінеральної води (літ. A, Б), загальною площею 1935,00кв.м (до реконструкції будівля колишнього клубу-їдальні (колишній корпус № 4 сан. Поляна, а саме: клуб-їдальня (літ. Аʼ), загальною площею 1557,00 кв.м та склад (літ. Б), загальною площею 347,3 кв.м, які мали загальну площу 1904,3 кв.м) розташований за адресою: 89313, Закарпатська область, Мукачівський район, с. Поляна, вул. Духновича, буд.104.
49. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 20.01.2022 у справі №907/438/21, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.05.2022 та постановою Касаційного господарського суду у складі Верховного суду від 20.09.2022, в задоволенні позовних вимог ТОВ "Аква-Поляна" відмовлено.
50. Водночас, при розгляді справи №907/438/21 судами було встановлено наступне:"... власником внесеного відповідачем-1 (прим. ДП "Санаторій "Поляна") у спільну діяльність майна було і є ПрАТ "Укрпрофоздоровниця" (до перейменування ЗАТ "Укрпрофоздоровниця")". Судами також встановлено, що право власності на спірне майно, наявне у відповідача-2, не припинялося, а отже відсутні правові підстави для позбавлення його такого права. Крім цього, відповідач не надав суду доказів набуття ним права власності на спірні об`єкти нерухомості (цех по розливу мінеральної води (літ. A, Б) площею 1 935,00 кв.м та вбудовані приміщення ресторану ТОВ "Аква-Поляна" площею 202,9 кв.м), яке могло би бути захищено судом на підставі приписів ст. 392 ЦК України. При цьому аналіз змісту договору про спільну діяльність від 26.07.2002 №2108080/2002-2, не дає підстав для висновку, що ним передбачено виникнення у позивача права власності (зокрема, і спільної часткової власності, а тим більше приватної) на реконструйовані в процесі реалізації спільної діяльності будівлі та приміщення. Доводи апеляційної скарги про те, що договір про спільну діяльність погоджено ЗАТ "Укрпрофоздоровниця" не змінює статусу цього майна, власником якого є ПрАТ "Укрпрофоздоровниця", і відповідно не могло перейти у спільну часткову власність.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Оцінка аргументів учасників справи і висновків суду попередньої інстанції
51. Згідно з частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
52. Судові рішення у справі оскаржуються відповідачем з підстав, передбачених пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини 2 статті 287 ГПК України
53. Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадку якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
54. Відповідно до положень цієї норми, касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових:
- суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду;
- спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
55. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і вказаного вище пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.
56. При цьому, з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.
57. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).
58. Водночас колегія суддів суду касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.