ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 917/1024/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Денисюк І. Г.,
представники учасників справи:
прокуратури - Голуб Є. В.,
відповідачів - Подольський В. О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 (судді: Попков Д. О. - головуючий, Стойка О. В., Радіонова О. О.) у справі
за позовом заступника керівника Полтавської обласної прокуратури в інтересах держави, в особі: Полтавської обласної державної адміністрації (на час дії воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація) та Великобудищанської сільської ради Полтавської області
до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області; Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області; Селянського (Фермерського) Господарства "ЛІДІЯ"; Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС-Д"
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький"
за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія"
про визнання недійсними договорів оренди землі та договорів сервітутів, скасування державної реєстрації права оренди та сервітуту на земельні ділянки, повернення земельних ділянок та скасування державної реєстрації земельних ділянок в Державному земельному кадастрі,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У вересні 2022 року заступник керівника Полтавської обласної прокуратури (далі - прокурор) в інтересах держави, в особі Полтавської обласної державної адміністрації (на час дії воєнного стану - Полтавська обласна військова адміністрація) (далі - Полтавська облдержадміністрація) та Великобудищанської сільської ради Полтавської області (далі - Великобудищанська сільська рада) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовом до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області (далі - Миргородська райдержадміністрація), Головного управління Держгеокадастру у Полтавській області (далі - ГУ Держгеокадастру у Полтавській області), Селянського (фермерського) господарства "ЛІДІЯ" (далі - СФГ "ЛІДІЯ") та Товариства з обмеженою відповідальністю "СЕНС-Д" (далі - ТОВ "СЕНС-Д") про:
- визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного між Гадяцькою райдержадміністрацією (далі - Гадяцька райдержадміністрація) та СФГ "ЛІДІЯ" щодо земельної ділянки площею 111,9639 га, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005;
- визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного між Гадяцькою райдержадміністрацією та СФГ "ЛІДІЯ" щодо земельної ділянки площею 80,5079 га, кадастровий номер 5320485300:00:006:0003;
- визнання недійсним договору оренди землі від 01.12.2011, укладеного між Гадяцькою райдержадміністрацією та СФГ "ЛІДІЯ" щодо земельної ділянки площею 88,1726 га, кадастровий номер 5320485300:00:005:0002;
- визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019, укладеного між СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д" щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту становить 5,2928 га;
- визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 20.08.2019, укладеного між СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д" щодо частини земельної ділянки площею 111,9639 га, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005, площа сервітуту становить 2,3909 га;
- визнання недійсним договору про встановлення земельного сервітуту від 20.11.2019, укладеного між СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д" щодо частини земельної ділянки площею 88,1726 га, кадастровий номер 5320485300:00:005:0002, площа сервітуту становить 1,9449 га;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права оренди СФГ "ЛІДІЯ" на спірні земельні ділянки з припиненням права оренди на них;
- скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо земельних ділянок з припиненням права користування (сервітуту) за ТОВ "СЕНС-Д";
- зобов`язання СФГ "ЛІДІЯ" повернути спірні земельні ділянки Великобудищанській сільраді за актами приймання-передачі;
- скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію спірних земельних ділянок та припинення усіх прав щодо них.
1.2. Позовні вимоги з посиланням, зокрема, на положення статей 19, 20, 122, 124, 134, 152, 210, 211 Земельного кодексу України, статей 92, 203, 215 Цивільного кодексу України обґрунтовані тим, що оспорювані договори оренди укладені в порушення визначеного законодавством порядку отримання юридичними особами в оренду земель, оскільки земельні торги щодо спірних земельних ділянок не проводилися, отже відповідачами були створені умови, за яких інші потенційні орендарі не мали рівних можливостей для реалізації свого права на отримання у користування земельні ділянки.
Прокурор наголошує, що земельні ділянки були передані в користування СФГ "ЛІДІЯ" за відсутності відповідного рішення уповноваженого органу та договору купівлі-продажу права оренди.
Умови використання земельних ділянок згідно з оскаржуваними договорами оренди землі не відповідають цільовому призначенню земельних ділянок, визначених на підставі документації із землеустрою, а також оспорювані договору з боку орендаря підписані Станіславським О. М. як виконавчим директором СФГ "ЛІДІЯ" за відсутності повноважень на представництво і вчинення будь-яких дій від імені господарства.
Водночас, як зазначав прокурор, спірні земельні ділянки відносяться до земель природно-заповідного фонду відповідно до законодавства і не можуть використовуватися для ведення сільського господарства.
Згідно з відомостями Публічної кадастрової карти України земельні ділянки, кадастрові номери 5320485300:00:007:0005, 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002, розташовані в межах прибережної захисної смуги.
Щодо оскаржуваних договорів сервітутів, укладених між СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д", прокурор вказував на те, що оскільки СФГ "ЛІДІЯ" не є законним користувачем земельних ділянок та набуло право оренди на підставі договорів від 01.12.2011 без належних правових підстав та з порушенням вимог законодавства, господарство не мало права на розпорядження земельними ділянками.
1.3. ГУ Держгеокадастру у Полтавській області у відзиві на позовну заяву просило відмовити в її задоволенні, вказуючи на відсутність у заступника керівника Полтавської обласної прокуратури підстав для подання позову, оскільки Полтавська облдержадміністрація, інтереси якої прокурор вважає порушеними, повідомила прокурора про те, що не є розпорядником спірних земельних ділянок, а тому прокурором не доведено наявність підстав для здійснення представництва інтересів держави у суді.
ГУ Держгеокадастру у Полтавській області зазначало, що здійснило реєстрацію земельних ділянок за наявності всіх необхідних документів, а також вказувало на необхідність визнання управління неналежним відповідачем.
1.4. ТОВ "СЕНС-Д" у відзиві на позовну заяву також просило відмовити в її задоволенні посилаючись, зокрема на те, що процедура підготовки, організації та проведення земельних торгів для продажу земельних ділянок або надання права на їх оренду фактично станом на дату укладення спірних договорів (01.12.2011) не була врегульована. Отже, положення статей 135-139 Земельного кодексу України на спірні правовідносини не поширюються, що свідчить про правомірність дій сторін за оспорюваними договорами та спростовує доводи прокурора щодо порушення порядку проведення земельних торгів, оскільки такі зміни закону набрали чинності після укладення оспорюваних договорів, а саме 19.08.2012.
ТОВ "СЕНС-Д" наголошувало, що передача спірних земельних ділянок відбулася у відповідності до норм чинного на той час законодавства, а саме на підставі розпорядження Гадяцької райдержадміністрації від 07.03.2012 № 171 про затвердження документації із землеустрою та надання відповідних земель у користування СФГ "ЛІДІЯ".
При цьому передача земельних ділянок у користування СФГ "ЛІДІЯ" відбулася з дотриманням Гадяцькою райдержадміністрацією положень статті 122 Земельного кодексу України.
Відповідач вважав, що використання земель сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не порушує вимоги земельного законодавства, оскільки таке використання відбувається у відповідності до категорії цільового призначення земельних ділянок.
ТОВ "СЕНС-Д" звертало увагу на те, що 07.12.2011 Полтавською облрадою прийнято рішення "Про організацію, оголошення та створення, зміну меж, категорій та об`єктів ПЗФ Полтавської області", яким підтверджено наявність наміру щодо організації Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький", але не підтверджено факт його створення.
Так, Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" створено як юридичну особу, але не вчинило необхідних дії щодо внесення відомостей до Державного земельного кадастру, не встановлено межі парку в натурі, не здійснено передачу територій парку під охорону землевласникам і землекористувачам з оформленням охоронних зобов`язань.
1.5. СФГ "ЛІДІЯ" у відзиві на позовну заяву просило залишити позовну заяву без розгляду на підставі пункту 1 частини 1 статті 226 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи, що у цьому випадку немає передбачених законом виключних випадків коли прокурор може звернутися до суду за захистом інтересів держави, а твердження прокурора про те, що Великобудищанська сільська рада чи інший суб`єкт владних повноважень неналежним чином здійснює захист своїх прав є безпідставними та не підтверджується належними та допустимими доказами.
СФГ "ЛІДІЯ" також заявило про застосування позовної давності, вказавши на те, що на час укладення спірних договорів оренди в 2011 році та суборенди землі в 2012 році, уповноваженим органом держави щодо розпорядження цими землями в силу вимог чинної на той час редакції статті 122 та пункту 12 Розділу Х "Перехідні положення" Земельного кодексу України була Гадяцька райдержадміністрація, повноваження якої в подальшому внаслідок змін у законодавстві перейшли до ГУ Держгеокадастру у Полтавській області.
Відповідач вважає, що перебіг позовної давності необхідно рахувати з часу, коли саме Гадяцька райдержадміністрація довідалась або могла довідатися про начебто порушення прав держави, а не з моменту, коли Великобудищанській сільській раді як позивачу у справі, в особі якої звернувся прокурор з позовом, чи прокурору стало відомо про порушення прав. Отже, строк позовної давності за вимогами про недійсність договорів оренди від 01.12.2011, які були зареєстровані 01.06.2012, закінчився 01.06.2015.
1.6. Полтавська обласна (військова) адміністрація просила задовольнити позовні вимоги прокурора, погодившись з доводами, викладеними у позовній заяві.
1.7. Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" у поясненнях підтримав позовні вимоги прокурора, просив їх задовольнити, акцентуючи увагу, зокрема на тому, що знаходження спірних земельних ділянок в межах парку підтверджується технічною документацією із землеустрою щодо інвентаризації земель парку та витягом з проекту створення парку. Створення парку на землях Плішивецької сільської ради на сінокосах та пасовищах обумовлено їх природною цінністю з метою збереження лучних степів, а тому проведення сінокосів та пасовищ в ріллю є неприпустимим і нівелює мету створення парку - збереження природних екосистем.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 12.04.2023 позов задоволено частково, визнано недійсними договори про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019, 20.08.2019, 20.11.2019, які укладені між СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д"; скасовано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державну реєстрацію права користування (сервітут) щодо земельних ділянок та припинено право користування (сервітут) за ТОВ "СЕНС-Д. У решті позову відмовлено.
2.2. Суд першої інстанції установив порушення законодавства при укладенні договорів оренди землі від 01.12.2011, однак дійшов висновку про пропуск позовної давності до вимог про недійсність договорів оренди від 01.12.2011, про застосування якої заявив відповідач, що стадо підставою також для відмови у задоволенні позовних вимог щодо зобов`язання СФГ "ЛІДІЯ" повернути земельні ділянки.
Водночас, суд першої інстанції в частині позовних вимог щодо недійсності договорів про встановлення земельних сервітутів від 04.06.2019, укладених СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д" зазначив, що враховуючи те, що СФГ "ЛІДІЯ" не є законним користувачем земельних ділянок щодо яких встановлені сервітути, оскільки господарством 01.12.2011 набуто право оренди без належних правових підстав та з порушенням вимог законодавства, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в цій частині та в частині вимог про скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права користування (сервітут) з припиненням прав ТОВ "СЕНС-Д" на земельні ділянки.
2.3. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 рішення Господарського суду Полтавської області від 12.04.2023 в частині задоволення позовних вимог скасовано, ухвалено нове рішення про відмову у задоволення позову повністю, з огляду на необґрунтованість позовних вимог.
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про недоведеність прокурором відсутності у Гадяцької райдержадміністрації передбачених частиною 3 статті 122 Земельного кодексу України повноважень з розпорядження земельними ділянками з мотивів наявності прибережних захисних смуг, адже обґрунтованість віднесення вказаних ділянок сільськогосподарської категорії на дату укладення спірних договорів оренди за матеріалами справи не спростована.
Щодо доводів прокурора про віднесення спірних земельних ділянок до категорії земель природно-заповідного фонду, то суд апеляційний суд вказав, що матеріали справи не містять рішення уповноваженого органу про встановлення/відведення орендованих спірних земельних ділянок Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" як земель природно-заповідного фонду, яке і мало бути згідно з приписами статей 20, 21 Закону України "Про Державний земельний кадастр" належною підставою (разом із відповідною документацією з землеустрою згідно з вимогами статей 22, 25 Закону України "Про землеустрій") для відображення відповідних відомостей у Державному земельному кадастрі. Сама по собі подальша зміна обставин і виникнення підстав для переведення орендованих до категорії природно-заповідного фонду не може визначати законність як хронологічно попередніх фактів укладення спірних договорів оренди, так і формування (реєстрацію) відповідних земельних ділянок як земель сільськогосподарського призначення.
Суд апеляційної інстанції також зазначив, що оскільки задоволені місцевим судом позовні вимоги щодо договорів сервітуту та реєстрації відповідного права не обґрунтовані самостійними підставами, то вони є похідними і умовою задоволення передбачають визнання недійсними договорів оренди, то відмова у задоволенні основних вимог зумовлює скасування рішення в частині задоволених із прийняттям нового рішення про їх відхилення. Апеляційний суд визнав слушними зауваження ТОВ "СЕНС - Д" про те, що відмовивши у задоволенні позовних вимог щодо договорів оренди (хоча й через застосування позовної давності, а не у зв`язку із неналежністю позивача), суд першої інстанції не мав правових підстав для окремого задоволення похідних вимог за умов не спростованої у розумінні статті 204 Цивільного кодексу України презумпції правомірності набуття СФГ "ЛІДІЯ" статусу користувача земельними ділянками шляхом визнання недійсними договорів.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись з постановою Східного апеляційного господарського суду від 24.07.2023 прокурор у касаційній скарзі просить її скасувати та направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, обґрунтовуючи доводи касаційної скарги посиланням на пункт 1 частини 2 статті 257 Господарського процесуального кодексу України, вказуючи на порушення судом норм права та ухвалення рішення без урахування висновків Верховного Суду у подібних правовідносинах, а саме:
- суд апеляційної інстанції застосував статті 631, 638, 640, 210 Цивільного кодексу України, статті 15, 16 Закону України "Про оренду землі" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 322/1178/17, постановах Верховного Суду від 21.11.2018 у справі № 753/12832/15-ц, від 17.05.2022 у справі № 670/106/20;
- суд апеляційної інстанції застосував статті 6, 7, 43, 44, 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд" без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21;
- суд застосував статті 88, 89 Водного кодексу України та статті 60, 61 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц, а також застосував положення статей 73-79 Господарського процесуального кодексу України без урахування висновку щодо застосування цих норм, викладених у постановах Верховного суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18, від 21.08.2020у справі № 904/2357/20;
- суд апеляційної інстанції також застосував статтю 122 Земельного кодексу України, статтю 23 Закону України "Про прокуратуру", пункт 24 Перехідних положень Земельного кодексу України (у редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин" від 28.04.2021) без урахування висновків щодо застосування цих норм, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.09.2022 у справі № 483/448/20, від 20.06.2023 у справі № 633/408/18, постанові Верховного Суду від 27.08.2020 у справі № 917/1461/17;
- суд застосував положення статті 134 Земельного кодексу України без урахування висновків щодо застосування цієї норми, викладених у постанові Верховного суду від 13.12.2022 у справі № 916/3141/21, постанові Верховного Суду України від 03.06.2014 у справі № 13/17/5022-675/2012.
3.1.1. Так, прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що Великобудищанська сільська рада набула право власності на спірні земельні ділянки на підставі Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляцїї у сфері земельних відносин" від 28.04.2021 № 1423-ІХ (далі - Закон України від 28.04.2021 № 1423-ІХ), який набрав чинності 27.05.2021, тобто хронологічно вже після укладення спірних договорів та здійснення відповідних державних реєстрацій. Ураховуючи зазначене суд дійшов висновку, що статус Великобудищанської сільської ради як уповноваженого розпорядника відповідними землями комунальної власності об`єктивно не може свідчити про порушення прав сільської ради, яких ще не існувало на момент виникнення спірних правовідносин. Тому належність визначення прокурором Великобудищанської сільської ради як позивача за похідною вимогою перебуває у залежності від задоволення основної вимоги про недійсність договорів оренди, а відтак, і від належності визначення як позивача Полтавської облдержадміністрації, як уповноваженої особи щодо спірних земельних ділянок саме на момент виникнення спірних правовідносин.
Отже, висновки суду апеляційної інстанції зводяться до з`ясування належності визначення прокурором Полтавської облдержадміністрації як позивача, з посиланням на те, що Великобудищанська сільська рада є належним позивачем лише в частині позовних вимог про повернення земельних ділянок.
Прокурор звертає увагу на те, що відповідно до постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 той факт, що під час розгляду та вирішення справи внаслідок змін у чинному законодавстві інтерес у поверненні спірної земельної ділянки отримала певна територіальна громада, не є перешкодою для продовження представництва прокурором інтересів держави, задоволення позову у разі його обґрунтованості та для виконання судового рішення у частині повернення земельної ділянки на користь належного суб`єкта (територіальної громади). Перехід права розпорядження певними земельними ділянками від держави до територіальної громади не впливають на можливість задоволення цього позову та виконання рішення суду на користь належного суб`єкта (територіальної громади).
Проте суд апеляційної інстанції, на переконання заявника касаційної скарги, не надав правової оцінки таких підстав позову прокурора як позаконкурентний порядок набуття СФГ "ЛІДІЯ" права оренди на три спірні земельні ділянки, економічну необґрунтованість орендної плати та укладення договорів за відсутності відповідного розпорядження уповноваженого органу.
3.1.2. Прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції стосовно доведення прокурором віднесення спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду, посилаючись, зокрема, на норми статей 210, 638, 640 Цивільного кодексу України, статті 15, 18, 20 України "Про природно-заповідний фонд", визначив моментом укладення спірних договорів дату їх підписання сторонами - 01.12.2011, у той час як чинності (момент виникнення права оренди) такі договори набули 01.06.2012, а саме з дати реєстрації цих договорів.
За висновками суду апеляційної інстанції саме станом на 01.12.2011 судом оцінювалась обґрунтованість тверджень прокурора щодо наявності права розпорядження спірними земельними ділянками у Полтавської облдержадміністрації, а не у Гадяцької райдержадміністрації, і саме вказана дата визначає відповідну редакцію законодавства, яке підлягає застосуванню. Суд дійшов висновку, що оскільки рішення Полтавської облради про організацію Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" було ухвалено 07.12.2011, отже після укладення спірних договорів оренди землі, то підстав відносити спірні землі до земель природно-заповідного фонду на час укладення договорів немає.
Проте прокурор вказує на те, що суд апеляційної інстанції не взяв до уваги, що умовами спірних договорів передбачено набрання чинності договорами після їх підписання та державної реєстрації, а також передбачено право орендаря приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором, зареєстрованим у встановленому законом порядку та у п`ятиденний строк після державної реєстрації договору надати його копію до Гадяцької міжрайонної державної податкової інспекції, провести державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки.
Прокурор вважає, що визначаючи моментом укладення спірних договорів оренди землі календарну дату - 01.12.2011 суд апеляційної інстанції залишив поза увагою аргументи прокурора про те, що в спірних договорах оренди не зазначено такі істотні умови як кадастрові номери земельних ділянок та наявність обмежень на використання земельних ділянок у виді прибережної захисної смуги, що є порушенням статті 15 Закону України "Про оренду землі".
Крім того прокурор акцентував увагу на тому, що всупереч вимогам статті 16 Закону України "Про оренду землі" для укладення договорів оренди була відсутня така обов`язкова підстава як рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України або за результатами аукціону.
3.1.3. У касаційній скарзі прокурор зазначає про те, що в силу частини 5 статті 53 Закону України "Про природно-заповідний фонд України" з моменту організації на підставі рішення Полтавської обласної ради від 07.12.2011 Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" землі, на яких розташовано парк, набули особливого, виключного статусу та імперативно віднесені до земель природно-заповідного фонду за фактом знаходження на них об`єктів, які мають спеціальний статус та перебувають під особливою державною охороною. Будь-яких рішень щодо скасування такого статусу, зміни цільового призначення або його вилучення уповноваженими органами державної влади та місцевого самоврядування не приймалось. При цьому Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" створено без вилучення земельних ділянок, водних та інших природних об`єктів у їх власників або користувачів.
Скаржник акцентував увагу на тому, що знаходження спірних земельних ділянок в межах Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" підтверджується листом Інституту географії Національної академії наук України від 02.08.2021 № 01-03/184, проектом створення регіонального ландшафтного парку, затвердженого головою Гадяцької районної ради від 04.10.2011, листом Великобудищанської сільської ради від 01.04.2021 № 02-32/454, яким судом не надано належної оцінки, вказуючи також на те, що у постановах Верховного Суду від 13.08.2019 у справі № 910/11164/16, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19, від 06.07.2022 у справі № 575/462/21, від 22.06.2022 у справі № 752/3093/19 неодноразово висловлювались правові позиції про виключність статусу об`єктів та територій природно-заповідного фонду та незаконність зміни цільового їх призначення органами державної влади та місцевого самоврядування.
Окрім того, у постанові Верховного Суду від 07.10.2020 у справі № 910/2323/18 зазначено, що незалежно від завершення процедури встановлення меж об`єкта природно-заповідного фонду в натурі цільове призначення відповідних територій як земель природно-заповідного фонду є незмінним.
Отже, як зазначає заявник касаційної скарги, станом на момент укладення договорів оренди землі від 01.06.2012 (дата реєстрації) та договорів про встановлення сервітутів від 04.06.2019, від 20.08.2019, від 20.11.2019, спірні земельні ділянки відносились до земель природно-заповідного фонду, розпорядження якими відносилось до компетенції Полтавської облдержадміністрації, а станом на час подання позовної заяви власником зазначених земель є Великобудищанська сільська рада, яка ініціювала вжиття прокуратурою заходів щодо усунення порушень земельного законодавства.
3.1.4. Прокурор вказує на те, що незаконна передача спірних земельних ділянок в оренду СФГ "ЛІДІЯ" стала передумовою для укладення в подальшому договорів сервітутів з ТОВ "СЕНС-Д", однак зазначені договори сервітутів від 04.06.2019, від 20.08.2019 та від 20.11.2019 не відповідають вимогам частини 1 статті 203 Цивільного кодексу України, оскільки суперечить актам цивільного законодавства, а саме частині 2 статті 100 Земельного кодексу України щодо суб`єктного складу осіб, між якими можуть виникати правовідносини щодо укладання договорів земельних сервітутів, а отже підлягають визнанню недійсними.
Крім того прокурор наголосив на тому, що укладення договорів сервітуту щодо використання земель природно-заповідного фонду в дослідно-промислових цілях для облаштування свердловин, не відповідає меті і завданням Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький", оскільки Положенням про Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький" визначено, що на території парку забороняється, зокрема, порушення режиму охорони і використання водоохоронних зон та прибережних захисних смуг, будь-яка господарська та інша діяльність, які суперечать меті і завданню парку (пункт 4.2.1 Положення), геологорозвідувальні роботи, розробка всіх видів корисних копалин, порушення та руйнування ґрунтового покриву та гідрологічного і гідрохімічного режимів, руйнування геологічних відслоєнь, підривні роботи (пункт 4.2.10 Положення).
3.1.5. У касаційній сказі прокурор також звернув увагу на тому, що Велика Палата Верховного Суду у постанові від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц наголосила на тому, що прибережні захисні смуги є природоохоронною територією з режимом обмеженої господарської діяльності (статті 61, 62 Земельного кодексу України, статті 89, 90 Водного кодексу України). Отже, землі прибережних захисних смуг є землями водного фонду України, на які розповсюджується особливий порядок їх використання та надання їх у користування.
Прокурор вважає, що висновки суду апеляційної інстанції щодо сумісності ведення фермерського господарства на землях водного фонду не відповідають приписам статей 61, 62 Земельного кодексу України, статей 89, 90 Водного кодексу України, а також висновкам щодо їх застосування, сформованим Верховним Судом у постанові Великої Палати від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.
3.1.6. Крім того прокурор вважає, що суд апеляційної інстанції взяв до уваги аргументи ТОВ "СЕНС-Д", однак необґрунтовано відхилив наданий прокурором на підтвердження розташування земельних ділянок в межах прибережної захисної смуги лист Регіонального офісу водних ресурсів у Полтавській області від 06.05.2021 № 1092/01-05.
3.2. ТОВ "СЕНС-Д" у відзиві на касаційну скаргу, заперечуючи проти її задоволення, просить залишити постанову суду апеляційної інстанції без змін, вказуючи на безпідставність доводів прокурора та зазначаючи, зокрема, що передача земельних ділянок відбулася у відповідності до норм чинного законодавства, а саме на підставі розпорядження Гадяцької райдержадміністрації про затвердження документації із землеустрою та надання відповідних земель у користування СФГ "ЛІДІЯ" від 07.03.2012 № 171. При цьому прийняття такого розпорядження після укладення оспорюваних договорів оренди землі вказує виключно на наявність певної процедурної помилки, яка була допущена Гадяцькою райдержадміністрацією при прийнятті такого розпорядження та не є порушенням норм законодавства.
Відповідач вважає, що СФГ "Лідія" є законим орендарем земельних ділянок, оскільки, на момент укладення оспорюваних договорів оренди земельних ділянок останній та Гадяцька райдержадміністрація діяли відповідно до вимог законодавства, яке було чинним на час укладання договорів, досягли всіх суттєвих умов договорів оренди земельних ділянок, які виконувались сторонами.
При цьому ТОВ "СЕНС-Д" вказувало на те, що суд апеляційної інстанції правильно встановив ненадання прокурором доказів приналежності спірних земельних ділянок до земель природно-заповідного фонду та розташування у межах прибережної смуги.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, поясненнях присутніх у судовому засіданні представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід задовольнити з огляду на таке.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 01.12.2011 між Гадяцькою райдержадміністрацією (орендодавець) та СФГ "ЛІДІЯ" (орендар) були укладені договори оренди землі, а саме:
- договір оренди земельної ділянки, площею 80,5079 га (у тому числі сіножаті - 42,6079 га та пасовища - 37,9000 га), кадастровий номер 5320485300:00:006:0003, для ведення фермерського господарства (вид використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно з відомостями Державного земельного кадастру - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.), що розташована на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району, який зареєстровано 01.06.2012 у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі за № 532040004002569 та в подальшому право оренди на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2020 номер запису про інше речове право 39617553;
- договір оренди земельної ділянки, площею 111,9639 га (у тому числі сіножаті - 77,0639 га та пасовища - 34,9000 га), кадастровий номер 5320485300:00:007:0005 для ведення фермерського господарства (вид використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно з відомостями Державного земельного кадастру - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.), що розташована на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району, який зареєстровано 01.06.2012 у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі за № 532040004002570 та в подальшому право оренди на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 номер запису про інше речове право 32316185;
- договір оренди земельної ділянки, площею 88,1726 га (у тому числі сіножаті - 74,2726 га та пасовища - 13,90 га) кадастровий номер 5320485300:00:005:0002 для ведення фермерського господарства (вид використання земельної ділянки в межах категорії земель сільськогосподарського призначення згідно з відомостями Державного земельного кадастру - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва (код КВЦПЗ 01.01.), що розташована на території Плішивецької сільської ради Гадяцького району, який зареєстровано 01.06.2012 у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі за № 532040004002568 та в подальшому право оренди на підставі якого зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 07.12.2020 номер запису про інше речове право 39616529.
За змістом пунктів 8, 9 зазначених договорів їх строк дії встановлений з 01.12.2011 до 31.12.2022. Орендна плата визначена у розмірі 1% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки.
Договори підписані з боку орендодавця - головою Гадяцької районної державної адміністрації Полтавської області - Беседою В. М., а з боку орендаря - виконавчим директором Станіславським О. М.
Реєстрація зазначених договорів здійснена 01.06.2012 відділом Держкомзему у Гадяцькому районі на підставі Технічної документації із землеустрою щодо поділу та об`єднання земельних ділянок від 08.12.2011.
4.3. За змістом листа відділу Держкомзему у Гадяцькому районі від 16.12.2011 № 1874, виданого за результатами розгляду технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право користування земельними ділянками для укладення договорів оренди із СФГ "ЛІДІЯ" на земельних ділянках, загальною площею 280,6444 га існують обмеження у їх використанні, а саме - прибережна захисна смуга річки Псел.
Крім того, у відповідь на запит прокуратури Регіональний офіс водних ресурсів у Полтавській області у листі від 06.05.2021 № 1092/01-05 повідомив, що спірні земельні ділянки кадастрові номери 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005 та 5320485300:00:005:0002 частково перебувають у межах прибережної захисної смуги річки Псел, а через земельну ділянку, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005 протікає водотік без назви.
4.4. Судом першої інстанції встановлено, що рішенням від 07.12.2011 Полтавської облради вирішено організувати Регіональний ландшафтний парк "Гадяцький".
Розпорядженням голови Гадяцької райдержадміністрації від 16.05.2013 № 172 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький".
У листі від 12.05.2021 № 6374/1/01-52 Полтавська облдержадміністрація у відповідь на запит прокуратури повідомила, що земельні ділянки, кадастрові номери 5320485300:00:006:0003, 5320485300:00:007:0005 та 5320485300:00:005:0002, які передано в оренду СФГ "ЛІДІЯ", розташовані в межах Регіонального ландшафтного парку "Гадяцький" та зазначено про наявність відповідних підтверджуючих картографічних матеріалів у Департаменті екології та природних ресурсів облдержадміністрації.
4.5. Судами також встановлено, що 12.10.2012 між СФГ "ЛІДІЯ" (орендар) та СТОВ "Мрія" (суборендар) було укладено договори суборенди земельних ділянок, кадастрові номери 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002, які зареєстровано у відділі Держкомзему у Гадяцькому районі 12.10.2012.
Крім того, згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно СФГ "ЛІДІЯ" та ТОВ "СЕНС-Д" було укладено договори про встановлення земельних сервітутів щодо частин земельних ділянок, які перебувають в оренді у СФГ "Лідія", а саме:
- договір про встановлення земельного сервітуту від 04.06.2019 для розміщення (буріння) розвідувальної свердловини № 2 та облаштування тимчасової дослідно-промислової установки вуглеводнів Бобрицької площі щодо частини земельної ділянки, площею 111,9639 га кадастровий номер 5320485300:00:007:0005. Площа сервітуту становить 5,2928 га. Строк договору до 31.12.2022. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 05.07.2019 за № 32322438;
- договір про встановлення земельного сервітуту від 20.08.2019 для облаштування Бобрицької площі (тимчасова під`їзна дорога до розвідувальної свердловини № 2 Бобрицької площі) щодо частини земельної ділянки, площею 111,9639 га, кадастровий номер 5320485300:00:007:0005. Площа сервітуту становить 2,3909 га. Строк договору до 31.12.2022. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 04.09.2019 за № 33126375;
- договір про встановлення земельного сервітуту від 20.11.2019 для прокладання та експлуатації ліній електропередач, зв`язку, трубопроводів, інших лінійних комунікацій щодо частини земельної ділянки, площею 88,1726 га, кадастровий номер 5320485300:00:005:0002. Площа сервітуту становить 1,9449 га. Строк дії договору становить 1 рік з моменту його державної реєстрації. Право на підставі договору сервітуту зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 23.01.2020 за № 35221422.
4.6. 26.11.2020 ГУ Держгеокадастру у Полтавській області прийнято накази № 18265-СГ та № 18267-СГ, якими у зв`язку з виготовленням СФГ "ЛІДІЯ" проектів землеустрою, що забезпечують еколого-економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь, укладено додаткові угоди до договорів оренди землі щодо земельних ділянок, кадастрові номери 5320485300:00:006:0003 та 5320485300:00:005:0002 про внесення змін до них в частині часткової зміни складу угідь на ріллю, збільшення розміру орендної плати до 12 % від нормативної грошової оцінки землі та зміни строку дії договорів, а саме визначивши, що договори оренди земельних ділянок укладені строком на 7 років з моменту укладання додаткових угод.
4.7. Судами встановлено, що згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 № 1635-р "Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій" Гадяцька райдержадміністрацію було реорганізовано шляхом приєднання до Миргородської районної державної адміністрації Полтавської області, яка стала правонаступником останньої.