ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 907/138/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Вронська Г.О., Студенець В.І.
за участю секретаря судового засідання - Омельчук А.В.,
за участю представників учасників справи:
відповідача - Ільтьо І.І. (самопредставництво)
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Мукачівської міської ради
на постанову Західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Бонк Т.Б., судді -Бойко С.М., Якімець Г.Г.)
від 22.11.2022
за позовом ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3
до Мукачівської міської ради
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів - Центр культури та відпочинку "Паланок"
про визнання незаконним та скасування рішення
Короткий зміст позовних вимог та заперечень
1. У березні 2022 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ), яка працює на посаді хормейстра у Центрі культури та відпочинку "Паланок" (далі - Центр культури), ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 ) в інтересах неповнолітньої ОСОБА_3 (далі - ОСОБА_3 ), яка займається в середній групі хореографічного колективу "Паланок" при Центрі культури, звернулись до Господарського суду Закарпатської області з позовом до Мукачівської міської ради (далі - Міськрада) про визнання незаконним та скасування рішення від 30.09.2021 №528 "Про реорганізацію Центру культури та відпочинку "Паланок" шляхом приєднання до Комунального закладу Палац культури і мистецтв Мукачівської міської ради".
2. Позов обґрунтовано таким:
- оспорюване рішення прийнято з порушенням нормативно встановленого порядку формування базової мережі закладів культури (за відсутності належного погодження з Міністерством культури та інформаційної політики), без урахування соціально-економічних, національних, культурно-освітніх, духовних і мовних потреб населення, яке компактно проживає неподалік знаходження Центру культури в мікрорайоні "Підгород-Паланок" та наближених селах Мукачівської об`єднаної територіальної громади;
- оскаржуваним рішенням незаконно позбавлено Центр культури права користування майном - будівлею та земельною ділянкою, чим порушено права ОСОБА_1 на працю в цій будівлі, а ОСОБА_3 - на навчання в ній;
- пред`явлення позову за правилами господарського судочинства обґрунтовано тим, що відповідач, приймаючи рішення про припинення Центру культури, діяв не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи - Центру культури, тому оскаржуване рішення є рішенням власника корпоративних прав, засновника комунальної установи, щодо припинення зазначеної юридичної особи;
- спір з приводу оскарження рішень ради як власника корпоративних прав, засновника комунального закладу є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю або припиненням діяльності юридичної особи, а тому має розглядатися за правилами господарського судочинства. На обґрунтування наведеного позивач посилався на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 09.09.2020 у справі № 260/91/19.
3. Міськрада звернулась до суду першої інстанції із заявою про закриття провадження у справі, яка мотивована таким:
- оскаржуване рішення прийнято відповідачем, як органом місцевого самоврядування - суб`єктом владних повноважень, з метою оптимізації та впорядкування закладів культури клубного типу, ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів, раціонального використання бюджетних коштів, забезпечення можливості надання якісних культурних послуг на території Мукачівської міської територіальної громади Комунальною установою "Центр громадськості та національних культур" (далі - Комунальний заклад), яка забезпечена належною матеріально-технічною базою;
- при прийнятті оскаржуваного рішення було враховано збереження штатних одиниць працівників Центру культури, однією з яких є ОСОБА_1 та переведення таких на відповідні посади у Комунальному закладі;
- подальше функціонування двох аматорських колективів Центру культури, в т.ч. хореографічний колектив "Паланок", де займається ОСОБА_3, буде забезпечено на базі "Палацу культури і мистецтв" Мукачівської міськради;
- висновок Великої Палати Верховного Суду, зроблений у справі №260/91/19 не підлягає застосуванню, оскільки спірні правовідносини не є подібними до правовідносин, що були предметом розгляду у вищезазначеній справі.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 30.09.2021 Міськрада ухвалила рішення реорганізувати Центр культури шляхом приєднання до Комунального закладу (пункт 1); вважати Комунальний заклад правонаступником Центру культури (пункт 2).
5. Указане рішення було прийнято з метою оптимізації та впорядкування діяльності закладів культури клубного типу, ефективного використання матеріально-технічних, кадрових, фінансових та управлінських ресурсів, раціонального використання бюджетних коштів, відповідно до статей 104, 106, 107 ЦК України, статті 19 Закону України "Про культуру", з урахуванням рекомендації постійної комісії з питань гуманітарної політики (протокол № 1 від 29.09.2021) та керуючись статтею 25, частиною першою статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".
6. Позивачі, вважаючи вказане рішення Міськради незаконним, звернулись до господарського суду з позовом про його скасування.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції
7. Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2022 провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини першої статті 231 ГПК України, оскільки цей спір не підлягає вирішенню за правилами господарського судочинства.
8. Ухвала суду мотивована таким:
- предметом позовних вимог є законність оскаржуваного рішення, яким вирішено реорганізувати Центр культури шляхом приєднання до Комунального закладу через недотримання процедур, передбачених Законом України "Про культуру" та Порядку формування базової мережі закладів культури, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24.10.2012 № 984;
- відповідно до статті 22 Закону України "Про культуру", пункту 1 Постанови Кабінету Міністрів України № 984 та предмету регулювання оскаржуваного рішення, таке було прийнято Міськрадою саме як органом місцевого самоврядування на виконання наданих законом повноважень щодо формування базової мережі закладів культури;
- Міськрада прийняла оскаржуване рішення в порядку статті 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", як суб`єкт владних повноважень, а правовідносини, що виникли у зв`язку з його прийняттям, мають публічно-правовий характер. Захист прав відповідних осіб на працю та заняття творчою діяльністю у будівлі, в якій був розташований реорганізований згідно з оскаржуваним рішенням Центр культури, від порушень з боку цього суб`єкта владних повноважень, якщо ці порушення полягають, зокрема, у недотриманні процедури чи порядку прийняття рішення, є завданням адміністративного судочинства;
- обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням органу місцевого самоврядування спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням відповідачем владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів;
- те, що Міськрада одночасно є засновником юридичної особи Центру культури не є визначальним, оскільки у спірних правовідносинах рада діяла як суб`єкт владних повноважень щодо формування базової мережі закладів культури, тому оспорюване рішення в цьому випадку є рішенням суб`єкта владних повноважень в розумінні КАС України, а не рішенням власника корпоративних прав (засновника), комунальної установи;
- спірні відносини у цій справі не є подібними до спірних відносин у справі № 260/91/19, на висновок Великої Палати Верховного Суду в якій посилається позивач, оскільки у зазначеній справі, предметом якої було визнання протиправним та нечинним рішення районної ради про державну реєстрацію припинення комунального закладу шляхом ліквідації, районна рада приймала рішення як власник комунального підприємства, не здійснюючи владних функцій як орган місцевого самоврядування;
- оскільки спір не підвідомчий господарському суду, провадження у справі підлягає закриттю на підставі пункту першого частини першої статті 231 ГПК України.
9. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 22.11.2022 скасовано ухвалу суду першої інстанції, а справу направлено до Господарського суду Закарпатської області для продовження розгляду.
10. Постанова суду обґрунтована таким:
- до компетенції Міськради належить здійснення розпорядчих функцій та прийняття рішень, зокрема, про створення, ліквідацію, реорганізацію та перепрофілювання підприємств, установ та організацій комунальної власності відповідної територіальної громади;
- аналіз статей 10, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування", статті 169 ЦК України дає підстави для висновку, що створення органом місцевого самоврядування комунального підприємства є діяльністю по розпорядженню власністю територіальної громади, яка містить ознаки приватноправового спору з майнових відносин (аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 29.09.2022 у справі №260/583/20);
- власником Центру культури є Міськрада. Отже, оскаржуване рішення відповідача прийнято ним в межах повноважень ради та є розпорядчим документом щодо власності територіальної громади, який передбачає індивідуалізовані приписи щодо реорганізації конкретної юридичної особи. А тому Міськрада реалізовувала організаційно-господарську діяльність та діяла не як суб`єкт владних повноважень, а як засновник юридичної особи. Відповідно, оскаржуване рішення в цьому випадку не є рішенням суб`єкта владних повноважень у розумінні КАС України, а є рішенням власника корпоративних прав (засновника) комунальної установи, необхідним для припинення/створення закладу;
- враховуючи висновки, викладені Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 09.09.2020 у справі № 260/91/19 та від 10.09.2019 у справі №921/36/18, що спори, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності юридичної особи, є корпоративними у розумінні пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України незалежно від того, чи позивач є акціонером (учасником) юридичної особи, і мають розглядатись за правилами ГПК України, цей спір має розглядатися за правилами господарського судочинства.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. 16.12.2022 Міськрада звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Господарського суду Закарпатської області від 10.08.2022.
12. Касаційна скарга обґрунтована таким:
- з аналізу норм статей 2, 20, 167 ГПК України вбачається, що спір про оскарження правомірності рішення Міськради "Про реорганізацію Центру культури шляхом приєднання до Комунального закладу ", не відноситься до спорів, що виникають з корпоративних відносин, тому застосування до спірних правовідносин пункту З частини першої статті 20 ГПК України, безпідставне;
- висновок суду апеляційної інстанції щодо підвідомчості цього спору господарському суду є помилковим, оскільки незгода позивачів з оскаржуваним рішенням відповідача ґрунтувалась не на порушенні відповідачем прав позивачів на працю чи відвідування гуртків закладу, а на тому, що з його прийняттям порушуються соціально-економічні, національні, культурно-освітні, духовні і мовні потреби населення, яке проживає неподалік знаходження Центру культури;
- обсяг та зміст конкретних обставин цієї справи та їх нормативне регулювання дають підстави вважати, що незгода з рішенням органу місцевого самоврядування, спричиняє публічно-правовий спір, пов`язаний зі здійсненням владних управлінських функцій, що підпадає під юрисдикцію адміністративних судів;
- суд апеляційної інстанції не врахував, що обставини справи №260/91/19 та справи, що розглядається, є відмінними: по-перше, у справі №260/91/19 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що спірні правовідносини урегульовані частиною четвертою статті 16 Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я", а у справі, що розглядається - не регулюються нормами Закону України "Основи законодавства України про охорону здоров`я"; по-друге, позовні вимоги у справі № 260/91/19 обґрунтовані порушенням трудових прав працівників ліквідованого закладу і гарантованих Конституцією України прав мешканців району на безоплатну медичну стоматологічну допомогу, а у цій справі вимоги обґрунтовані публічно-правовим інтересом (рішенням порушуються соціально-економічні, національні, культурно-освітні, духовні і мовні потреби населення); по-третє, у справі № 260/91/19 позивачі просили визнати протиправним та нечинним рішення райради, а у цій - визнати рішення незаконним та скасувати.
13. Верховний Суд ухвалою від 21.12.2022 відкрив касаційне провадження у цій справі.
14. Ухвалою від 18.01.2023 касаційне провадження було зупинено до закінчення перегляду Великою Палатою Верховного Суду справи №925/1741/21, а ухвалою від 20.11.2023 поновлено провадження у справі та призначено її до розгляду, у зв`язку з ухваленням Великою Палатою Верховного Суду рішення у справі № 925/1741/21.
15. Позивачки та третя особа не подали відзивів на касаційну скаргу, що відповідно до частини третьої статті 295 ГПК України не перешкоджає перегляду оскаржуваного судового рішення.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство
16. Розглянувши подану касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що вона підлягає задоволенню з огляду на таке.
17. Велика Палата Верховного Суду неодноразово наводила критерії розмежування судової юрисдикції. Такими критеріями є передбачені законом умови, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, як-то: суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка у законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ (постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.01.2021 у справі №127/21764/17, від 23.03.2021 у справі 367/4695/20).
18. При визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі.
19. Відповідно до частини другої статті 4 ГПК юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
20. У справі, що розглядається, позивачки не є суб`єктами господарської діяльності, а звернулися як фізичні особи на захист порушених, на їх думку, прав на соціально-економічні, національні, культурно-освітні, духовні і мовні потреби населення внаслідок реорганізації Центру культури шляхом його приєднання до Комунального закладу.
21. Згідно із пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів.