ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 916/144/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кондратова І.Д. - головуючий, судді - Бакуліна С.В., Губенко Н.М.,
за участю секретаря судового засідання Омельчук А.В.,
за участю представників сторін:
представника позивача - Святецького М.П (самопредставництво);
представника відповідача - Цвери І.С. (адвоката);
прокурора - Ющенко М.А.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд"
на рішення Господарського суду Одеської області
(суддя Волков Р.В.)
від 15.03.2021
та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду
(головуючий - Богацька Н.С., судді - Савицький Я.Ф., Поліщук Л.В.)
від 31.01.2023
у справі за позовом Міністерства оборони України
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд";
2) Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача: Державного підприємства Міністерства оборони України "Одеський автомобільний ремонтний завод",
за участю Заступника військового прокурора Одеського гарнізону Південного регіону України,
про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги.
Короткий зміст позовних вимог
1. У січні 2017 року Міністерство оборони України (надалі - Міністерство) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Дартосбуд" (надалі - Товариство) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Лізингова компанія "Контрактова" (надалі - Компанія) про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 21 вересня 2015 року, за яким Товариство набуло право вимоги до Державного підприємства "Одеський автомобільний ремонтний завод" (надалі - ДП) за договором № 50 від 05 вересня 2008 року.
2. В обґрунтування підстав позову Міністерство посилалось на те, що оспорюваний Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, а Товариство, яке набуло право вимоги до ДП не має спеціального статусу фінансової установи та ліцензії на здійснення фінансових послуг, тому не має права надавати фінансові послуги. Договір суперечить нормам статей 1077, 1079 ЦК України та статей 4, 5, 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг" в частині суб`єктного складу сторін, що є підставою для визнання його недійсним.
3. Право на позов і порушення своїх прав Міністерство обґрунтовувало тим, що вимоги Товариства не підлягали включенню до реєстру вимог кредиторів у справі про банкрутство. Ці вимоги можуть бути задоволені лише за рахунок майна ДП, яке перебуває у процедурі банкрутства і не має власного майна. Це негативно вплине на права та інтереси Міністерства, як уповноваженого органу, оскільки може призвести до зменшення обсягу військового майна, яке перебуває у його управлінні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
4. 05.09.2008 між Компанією, як замовником, та ДП, як виконавцем, укладено договір № 50 (далі договір №50 від 05.09.2008), відповідно до пункту 1.1 якого виконавець зобов`язується на свій ризик за завданням замовника виготовити напівпричепи-контейнеровози згідно зі специфікацією, вказаною у пункті 1.2 цього договору, та передати цей товар у власність замовника, а останній зобов`язується прийняти та оплатити товар.
5. У пункті 1.3 договору № 50 від 05.09.2008 узгоджено, що загальна ціна цього договору становить 1687500,00 грн, в тому числі ПДВ (20%) 281250,00 грн.
6. 22.09.2008 сторони уклали додаткову угоду № 1 до договору № 50 від 05.09.2008, згідно з якою підпункти 2.3.1-2.3.4 пункту 2.3 вказаного договору виклали в іншій редакції, відповідно до якої замовник, зокрема, зобов`язався: протягом п`яти календарних днів з моменту укладення цього договору сплатити на користь виконавця авансовий платіж у розмірі 675000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у розділі 8 "Реквізити та підписи сторін" цього договору (підпункт 2.3.1 пункту 2.3 договору №50 від 05.09.2008); протягом двадцяти календарних днів з моменту укладення цього договору сплатити на користь виконавця авансовий платіж у розмірі 405000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок виконавця, вказаний у розділі 8 "Реквізити та підписи сторін" цього договору (підпункт 2.3.1.1 пункту 2.3 договору №50 від 05.09.2008); протягом трьох календарних днів з моменту передачі товару від виконавця до замовника за актом прийому-передачі сплатити виконавцю грошові кошти в сумі 607500,00 грн шляхом їх безготівкового перерахування на поточний рахунок виконавця, вказаний у розділі 8 "Реквізити та підписи сторін" цього договору, за умови, що переданий Замовнику товар належної якості та відповідає специфікації, встановленій в пункті 1.2 цього договору (підпункт 2.3.2 пункту 2.3 договору №50 від 05.09.2008).
7. 28.10.2008 сторони уклали угоду про розірвання договору № 50 від 05.09.2008, у пункті 2 якої узгоджено, що виконавець протягом трьох днів з моменту укладення цієї угоди повертає замовнику отриманий від нього авансовий платіж у загальному розмірі 1080000,00 грн шляхом безготівкового перерахування коштів на поточний рахунок замовника, вказаний в пункті 4 цієї угоди.
8. 26.01.2009 сторони підписали акт звірки розрахунків, за яким заборгованість ДП перед Компанією за угодою б/н від 28.10.2008 про розірвання договору становить 1080000,00 грн.
9. Рішенням Господарського суду Одеської області від 27.01.2009 у справі №13/178-08-5061 стягнуто з ДП на користь Компанії 1080000,00 грн заборгованості за договором №50 від 05.09.2008.
10. 21.09.2015 Компанія (первісний кредитор) та Товариство (новий кредитор) уклали договір про відступлення права вимоги б/н (далі Договір), згідно з пунктами 1, 2 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Первісний кредитор відступає Новому кредитору, який набуває право вимагати від ДП належного виконання обов`язків за договором №50 від 05.09.2008, а саме: сплати заборгованості у сумі 1080000,00 грн.
11. Пунктом 4 Договору визначено, що сума цього договору складає 702000 грн. Новий кредитор сплачує первісному кредитору суму, вказану в цьому пункті договору, в день укладення даного договору.
12. У пункті 5 Договору визначено, що право вимоги за договором №50 від 05.09.2008 переходить до нового кредитора після повної сплати новим кредитором на користь первісного кредитора суми, передбаченої пунктом 4 даного договору, та підписання цього договору.
13. На виконання вказаного вище договору Товариство перерахувало на користь Компанії грошові кошти в сумі 702000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням №256 від 21.09.2015.
14. 21.09.2015 Компанія та позивач підписали акт приймання-передачі відступлення прав б/н, відповідно до якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор набуває (приймає) право вимагати від ДП належного виконання обов`язків за договором № 50 від 05.09.2008, а саме: сплати заборгованості за договором у сумі 1080000 грн.
15. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.09.2015 у справі №1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП здійснено заміну кредитора ТОВ "Лізингова компанія "Контрактова" його правонаступником ТОВ "Дартосбуд".
16. Міністерство у справі № 1-23-32/135-08-4825 про банкрутство ДП залучено до участі як орган управління державним (військовим) майном банкрута.
17. Відповідно до статуту ДП у редакції наказу Міністра оборони України від 04.09.2007 № 508, вказане підприємство засноване на державній власності, діє як державне унітарне комерційне підприємство та належить до сфери управління Міністерства.
18. ДП створене з метою одержання прибутку, виконання державного замовлення Міністерства оборони України з ремонту озброєння та військової техніки, замовлень інших контрагентів, юридичних та фізичних осіб України та інших держав з ремонту та виготовлення продукції загально технічного та іншого призначення; виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг для потреб національної економіки; іншої діяльності, яка не суперечить чинному законодавству України.
19. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, яка міститься в матеріалах справи, нежитлові будівлі загальною площею 24728,2 кв.м, що знаходяться за адресою: м. Одеса, вул. Артилерійська, буд. 4, зареєстровані на праві господарського відання за ДП, власником зазначеного майна є Держава Україна в особі Міністерства оборони України.
Короткий зміст судових рішень
20. Господарський суд Одеської області рішенням від 08.11.2018 відмовив у задоволенні позову повністю.
21. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 22.01.2019 скасував рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2018. Позов задовольнив та визнав недійсним договір про відступлення права вимоги від 21.09.2015.
22. Постановою Верховного Суду від 16.04.2019 року було задоволено касаційну скаргу Товариства, рішення Господарського суду Одеської області від 08.11.2018 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.01.2019 у справі № 916/144/17 скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
23. Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції, що оспорюваний Договір про відступлення права вимоги за своєю правовою природою є договором факторингу, що був укладений з порушенням вимог чинного законодавства, оскільки за суб`єктним складом договір суперечить статті 1079 ЦК України, пункту 1 частини 1 статті 1, пункту 11 частини 1 статті 4 та частині 1 статті 7 Закону України "Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг".
24. Водночас Верховний Суд зауважив, що суди не встановили з достовірністю, в чому полягає порушення прав та інтересів Міністерства оборони України внаслідок укладення спірного договору, яким чином Договір впливає на його права та інтереси.
25. Господарський суд Одеської області рішенням від 15.03.2021 позов задовольнив.
26. Суд дійшов висновку, що оспорюваний Договір є договором факторингу, за суб`єктним складом суперечить вимогам чинного законодавства, оскільки Товариство не включено до Державного реєстру фінансових установ, не має статусу фінансової установи та не мав право здійснювати факторингові операції.
27. Суд дійшов висновку, що Договір порушує права та інтереси Міністерства, який є органом управління державним (військовим) майном банкрута, безпосередньо зацікавлене у здійсненні дій, направлених на збереження майна, зокрема коштів зазначеного Підприємства, а тому вчинення дій, направлених на виявлення та оспорення правочинів, предметом яких є заборгованість Підприємства, укладених з порушенням законодавства.
28. Південно-західний апеляційний господарський суд постановою від 27 січня 2022 року скасував рішення суду першої інстанції та відмовив у задоволенні позову.
29. Суд апеляційної інстанції погодився з висновком місцевого господарського суду, що оспорюваний договір за своєю правовою природою є договором факторингу та суперечить вимогам чинного законодавства. Однак суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що права та інтереси Міністерства у цій справі не порушені.
30. Суд апеляційної інстанції зазначив, що сам факт відступлення права вимоги до боржника не свідчить про порушення прав Міністерства. У результаті укладення оспорюваного договору не змінився обсяг майнових зобов`язань, оскільки до нового кредитора перейшли права у тому ж розмірі, що існували у первісного кредитора; не змінився і строк їх погашення. Суд апеляційної інстанції врахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові 09.10.2018 у справі № 916/2005/17.
31. Справа була передана на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду для вирішення питання, чи порушує укладення оспорюваного договору права та інтереси Міністерства, яке не є стороною договору, але є органом управління боржника (банкрута) та здійснює управління його майном, яке є державним (військовим) майном.
32. Постановою об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.09.2022 було скасовано постанову суду апеляційної інстанції, а справу передано на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
33. За висновками об`єднаної палати суд апеляційної інстанції належним чином не дослідив обставини наявності у Міністерства порушених прав та/або інтересів, існування заінтересованості у визнанні його недійсним, оскільки при вирішенні зазначеного питання не застосував положення законодавства, що регулює відносини у сфері управління об`єктами державної власності, та норми законодавства, які встановлюють умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом.
34. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зробила такі висновки:
- участь у зборах кредиторів тих кредиторів, вимоги яких визнані на підставі договору, що суперечить вимогам чинного законодавства, прямо порушує майнові інтереси органу, уповноваженого управляти державним майном боржника (банкрута);
- цей орган може мати обґрунтований інтерес щодо особи кредитора боржника;
- цей орган, як заінтересована особа, що має статус учасника справи про банкрутство, має право на подання позову щодо оспорення укладеного з порушенням чинного законодавства правочину, предметом якого є заборгованість боржника. І такий інтерес може не збігатися за своєю метою з метою, досягнення якої прагне сам боржник у майновій сфері та/або окремі кредитори;
- суд залишив поза уваги, що у справі про банкрутство ДП до реєстру вимог кредиторів були включені вимоги Товариства за оспорюваним договором, який, як встановили суди, суперечить вимогам чинного законодавства. Суд не з`ясував, чи набуло Товариство внаслідок його включення до реєстру вимог кредиторів статусу учасника зборів кредиторів боржника та чи призвело це (якщо призвело, то яким чином) до порушення прав та / або інтересів позивача;
- правовідносини у справі № 916/144/17, що переглядається, та у справі № 916/2005/17, на яку послався суд апеляційної інстанції, не є подібними. У цій справі не був встановлений факт укладення правочину з порушенням чинного законодавства, і новим кредитором стала особа, яка набула право вимоги та права кредитора у справі про банкрутство ДП у законний спосіб.
35. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду доручила суду апеляційної інстанції з`ясувати з достовірністю, чи існує у Міністерства, яке звернулось до господарського суду з позовом у цій справі, заінтересованість у визнанні недійсним укладеного між відповідачами спірного договору, стороною якого він не є, порушене, невизнане чи оспорене суб`єктивне матеріальне право та / або законний інтерес, на захист яких подано позов, в чому полягає порушення, невизнання чи оспорення прав та/або інтересів позивача спірним договором, чи підлягає захисту порушене (невизнане чи оспорене) право та/або інтерес в судовому порядку.
36. За результатами нового розгляду суд апеляційної інстанції ухвалив постанову від 31.01.2023, якою рішення суду першої інстанції залишив без змін.
37. Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, що оспорюваний правочин за своєю правовою природою є договором факторингу, який за суб`єктним складом суперечить вимогам закону, і такий договір може бути визнаний недійсним за позовом Міністерства з огляду на особливості провадження у справах про банкрутство державних підприємств, оскільки:
- договір безпосередньо стосується майнових (грошових) зобов`язань боржника;
- Міністерство є суб`єктом управління об`єктами державної власності, зокрема, державним (військовим) майном, і залучено до участі у справі про банкрутство ДП;
- включення до реєстру вимог кредиторів вимог Товариства, що визнані на підставі договору, що суперечить вимогам чинного законодавства, прямо порушує майнові інтереси Міністерства;
- зазначені висновки узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 18.04.2019 у справі № 1-23-32/135-08-4825.
38. Суд апеляційної інстанції встановив, що у результаті укладення оспорюваного Договору обсяг майнових зобов`язань ДП не змінився, оскільки до нового кредитора перейшли права в тому ж розмірі, що вони існували у первісного кредитора, та не змінився строк їх погашення, тому відмовив у задоволенні клопотанні про передачу справи № 916/144/17 для розгляду позову в межах провадження у справі про банкрутство ДП, враховуючи висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 12.03.2019 у справі № 918/420/16 (провадження № 12-130гс18, пункти 32-34) про те, що спір про дійсність договору купівлі-продажу (відступлення прав вимоги), укладений між кредиторами боржника, який не створює для боржника жодних додаткових фінансових зобов`язань, не повинен розглядатися у межах процедури банкрутства боржника, а юрисдикція розгляду такого спору визначається за загальними правилами відповідно до статті 20 ГПК України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та підстава (підстави) відкриття касаційного провадження. Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
39. 20.02.2023 Товариство звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просило постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
40. Підставами касаційного оскарження судового рішення скаржник визначив пункти 1 та 4 частини другої статті 287 ГПК України.
41. В обґрунтування доводів касаційної скарги скаржник зазначає:
- цей спір підвідомчий господарському суду, який розглядає справу про банкрутство ДП (справа № 1-23-32/135-08-4825). Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду щодо застосування норми частини другої статті 7 КУзПБ, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21);
- суди неповно дослідили умови договору про відступлення права вимоги, не врахували, що за умовами договору новий кредитор мав сплатити первісному кредитору вартість відступлених вимог. Та обставина, що новий кредитор не доплатив 378000,00 грн може вказувати на порушення умов договору. Суд апеляційної інстанції не врахував висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 07 вересня 2022 року у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21), що можлива різниця між вартістю права вимоги та ціною його продажу може бути зумовлена ліквідністю цього майнового права та сама по собі (за відсутності інших ознак) не означає наявність фінансової послуги, яку новий кредитор надає попередньому. Відступлення права вимоги не за "номінальною вартістю" вимоги не свідчить про те, що таке відступлення відбулось на підставі договору факторингу. Учинений відповідачами правочин не є договором факторингу не тому, що право вимоги відступлене за "номінальною вартістю", а тому, що спірний договір відповідає визначенню договору купівлі-продажу, наведеному у статті 655 ЦК України (пункти 9.10 та 9.14);
- суд апеляційної інстанції не виконав вказівки, що були викладені у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02 вересня 2022 року, зокрема, щодо з`ясування, чи набуло Товариство внаслідок його включення до реєстру вимог кредиторів статусу учасника зборів кредиторів боржника та чи призвело це (якщо призвело, то яким чином) до порушення прав та/ або інтересів Міністерства, що є порушенням частини п`ятої статті 310 ГПК України;
- суд апеляційної інстанції без постановлення ухвали, що викладена окремим документом, необґрунтовано, без урахування висновків Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21), відхилив клопотання позивача щодо передачі для розгляду до Господарського суду Одеської області справи № 916/144/17 про визнання недійсним договору у межах провадження про банкрутство ДП (справа № 1-23-32/135-08-4825), що є порушенням вимог частини другої статті 232, статті 234, частини четвертої статті 236 ГПК України.
42. 09 травня 2023 року скаржник подав клопотання про розгляд справи без його участі.
Позиція інших учасників справи
43. Прокурор та Міністерство у відзивах на касаційну скаргу, просять скаргу залишити без задоволення, а судові рішення - без змін. В обґрунтування своїх заперечень зазначають, що:
- юрисдикція розгляду спору про недійсність оспорюваного договору визначається за загальними правилами відповідно до статті 20 ГПК України, що відповідає висновку Великої Палата Верховного Суду в постанові від 12 березня 2019 року у справі № 918/420/16 (провадження № 12-130гс18, пункти 32-34);
- висновок Великої Палати Верховного Суду, що викладений у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21),щодо юрисдикційності спору господарському суду, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, стосується інших правовідносин. Зокрема, у цій справі розглядався спір про недійсність правочину, який має ознаки такого, що прикриває договір доручення щодо виконання обов`язку боржника іншою особою, наслідком учинення та виконання якого стало виведення грошових коштів боржника у процедурі банкрутства;
- скаржник не обґрунтував визначену ним підставу касаційного оскарження, що передбачена пунктом 4 статті 287 ГПК України, оскільки підставою для передачі на новий розгляд може бути відхилення не будь-яких клопотань, а лише про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи;
- скаржник необґрунтовано посилається на висновки Великої Палати Верховного Суду, що викладені у постанові від 07 вересня 2022 у справі № 910/16579/20 (провадження № 12-60гс21) щодо відсутності ознак факторингу у договорі, оскільки у справі, що переглядається, Верховний Суд у постановах від 16.04.2019 та 02.09.2022 зробив висновок, що оспорюваний Договір за своєю правовою природою є договором факторингу, що був укладений з порушенням вимог чинного законодавства;
- аргументи скаржника, який знову ставить під сумнів правильність наданої у постанові судом апеляційної інстанції правової оцінки оспорюваного договору про відступлення права вимоги, суперечить принципу правової визначеності та обов`язковості судових рішень.
Рух справи в суді касаційної інстанції
44. Верховний Суд від 30.05.2023 зупинив касаційне провадження у справі № 916/144/17 до закінчення перегляду в касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи № 910/8115/19 (910/13492/21).
45. 08.08.2023 Велика Палата Верховного Суду розгляд справи № 910/8115/19 (910/13492/21) завершила ухваленням постанови, яку 07.09.2023 оприлюднено в Єдиному Державному реєстрі судових рішень, тому ухвалою Верховного Суду від 20.11.2023 касаційне провадження за касаційною скаргою було поновлено.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосоване законодавство.
46. Відповідно до частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду.