ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/20639/20
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Багай Н. О., Зуєва В. А.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Романюк І. І. (адвокат),
відповідача-1 - Рибченка О. Г. (адвокат), Шаблатовича А. М. (директора),
відповідача-2 - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс"
на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 (суддя Пригуза П. Д.), постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 (судді: Якімець Г. Г. - головуючий, Бойко С. М., Бонк Т. Б.) у справі
за позовом Київського міського відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів-УСІ"
до: 1) Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс", 2) Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва",
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка",
про визнання недійсними контракту та договору.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У грудні 2020 року Київське міське відділення Всеукраїнської громадської організації "Українська спілка інвалідів - УСІ" (далі - КМВ ВГО "УСІ") звернулось до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергополіс" (далі - ТОВ "Енергополіс") та Підприємства "Центр соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва" (далі - Підприємство "ЦСТРІ м. Києва", Підприємство) про визнання недійсними інвестиційного контракту від 01.06.2003 та інвестиційного договору від 07.05.2004.
2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладення інвестиційного контракту від 01.06.2003 та інвестиційного договору від 07.05.2004 порушують право власності КМВ ВГО "УСІ", яке не надавало згоди на їх укладання, за результатами цих угод було відчужено право власності на частину об`єкта нерухомого майна спальний корпус санаторію, належного КМВ ВГО "УСІ" на правах власності на користь відповідача - ТОВ "Енергополіс". При цьому загальні збори як вищий керівний орган КМВ ВГО "УСІ" не приймали рішення про реалізацію права власності на спальний корпус санаторію, не погоджували укладення Інвестиційного договору про реконструкцію об`єкта нерухомості за рахунок залучених коштів, зокрема від ТОВ "Енергополіс".
Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 у задоволенні позову відмовлено.
Суд першої інстанції встановив, що суб`єктивне право позивача є порушеним, ним правомірно подано позов про захист порушеного права, правопорушниками якого є ТОВ "Енергополіс" та Підприємство "ЦСТРІ м. Києва". В той же час, суд дійшов висновку, що право позивача не підлягає судовому захисту через пропуск ним строків позовної давності.
4. Додатковим рішення господарського суду Закарпатської області від 20.04.2023 в задоволенні заяви про ухвалення додаткового рішення, поданої 20.03.2023 адвокатом Рибченко Олександром Георгійовичем в інтересах ТОВ "Енергополіс" відмовлено повністю.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що витрати на правову допомогу ТОВ "Енергополіс", як правопорушника, не можуть бути покладені на сторону, яка є потерпілою, з власності якої через дії ТОВ "Енергополіс" без належних правових підстав вибула частина її майна за оспорюваними договорами, що є доведеним у цій справі.
Як зазначив суд першої інстанції, відмова у задоволенні вимог позивача не пов`язана із необґрунтованістю його позовних вимог, а пов`язана виключно із пропущенням строків позовної давності, коли порушене право особи не може бути захищеним. Повна відмова у задоволенні позовних вимог не змінює правової природи дій відповідача-1, через дії якого позивач був позбавлений частини свого майна.
5. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023 скасовано; прийнято нове рішення, яким позовні вимоги КМВ ВГО "УСІ" задоволено: визнано недійсним Інвестиційний контракт від 01.06.2003 № 0601/1, укладений між Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" та ТОВ "Енергополіс"; визнано недійсним Інвестиційний договір від 07.05.2004 № 7, укладений між Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" та ТОВ "Енергополіс".
Суд апеляційної інстанції визнав необґрунтованим висновок суду першої інстанції про обізнаність КМВ ВГО "УСІ" щодо існування оспорюваних інвестиційних контрактів у зв`язку з тим, що ОСОБА_1 знала про них, однак останньою нічого не повідомлялося про зазначені контракти ні вищому керівному органу громадської організації - загальним зборам, ні керівному органу громадської організації у період між загальними зборами - президії у складі шести інших осіб, та, як це вбачається із положень статутів, до компетенції саме цих колегіальних органів віднесено вирішення питань права власності на майно та кошти КМВ ВГО "УСІ", і, відповідно, прийняття необхідних рішень для захисту цього права. КМВ ВГО "УСІ" не було учасником попередніх судових спорів, ні у справі № 907/584/14, ні у справі № 907/762/16, не було стороною спірних інвестиційних договорів та не надавало жодної згоди на їх укладення, тому об`єктивно не могло бути обізнане про факт укладення таких інвестиційних контрактів. Окрім того, суд зазначив, що обізнаність окремої особи, яка діяла від імені громадської організації, і яка приховала відповідні факти, свідчить про порушення в діяльності цієї особи і не обґрунтовує обізнаності самої громадської організації.
6. Ухвалою Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у задоволенні заяви ТОВ "Енергополіс" про ухвалення додаткового рішення відмовлено, оскільки, враховуючи положення пункту 2 частини 1 статті 129 та частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з огляду на прийняття рішення про задоволення позовних вимог, у суду апеляційної інстанції не було підстав для відшкодування відповідачу понесених ним судових витрат та прийняття додаткової постанови у справі №910/20639/20 щодо вирішення питання про судові витрати.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. У касаційній скарзі ТОВ "Енергополіс" просить скасувати постанову апеляційного суду повністю, а рішення суду першої інстанції змінити в його мотивувальній частині, а саме відмовити КМВ ВГО "УСІ" у задоволені позовної вимоги про визнання недійсними інвестиційного договору № 6 (без дати) та інвестиційного контракту від 07.05.2004 № 7 з підстави недоведення порушення цими договорами прав позивача; ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 скасувати повністю та здійснити новий розподіл понесених ТОВ "Енергополіс" судових витрат.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
8. На обґрунтовування наявності підстави для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 1 частини 2 статті 287 ГПК України скаржник посилається на не врахування правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме пунктів 4, 5 статті 267 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/19766/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17.
Скаржник зазначає також як підставу для касаційного оскарження згідно з приписами пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України - відсутність висновків Верховного Суду щодо питання застосування:
1) статті 37 Закону України "Про власність" у такому аспекті: чи могло виникати право повного господарського відання, як похідне право від права власності, безпосередньо за фактом придбання майна унітарним підприємством об`єднання громадян, чи спочатку повинно виникнути та бути належним чином зареєстроване право власності на майно у об`єднання громадян, а потім майно могло бути передане унітарному підприємству на праві повного господарського відання;
2) статті 21 Закону України "Про об`єднання громадян" у такому аспекті: під використаним законодавцем в зазначеній статті Закону словосполученням "мають право" розуміється безпосереднє право власності об`єднань громадян на все майно унітарних підприємств, чи опосередковане право на майно унітарних підприємств через право власності об`єднань громадян на самі унітарні підприємства;
3) частини 2 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні" у такому аспекті: чи розповсюджувались на унітарні підприємства громадських організацій визначені цією нормою права можливості володіти майном як на праві власності, так і на праві повного господарського відання з урахуванням визначення такої можливості у Статутах унітарних підприємств;
4) статті 12 Закону України "Про господарські товариства" у такому аспекті: чи мали право товариства з обмеженою відповідальністю, що були засновані громадськими об`єднаннями, за волевиявленням громадських об`єднань (рішення про передачу майна у власність, затвердженого Статуту) набувати у власність у будь-який спосіб рухоме та/чи нерухоме майно, чи набуття такого майна товариствами з обмеженою відповідальністю було можливе виключно на правах господарського відання.
Крім того, скаржник зазначає як підставу для касаційного оскарження згідно з положеннями пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України - порушення судами першої та апеляційної інстанцій норми процесуального права, а саме проігноровано такий принцип здійснення судочинства як змагальність сторін у судовому процесі, оскільки було повністю проігноровано посилання ТОВ "Енергополіс" на конкретні докази, які містяться в матеріалах цієї судової справи та які доводять факт непорушення прав КМВ ВГО "УСІ" оскаржуваними інвестиційними договорами.
Узагальнений виклад позицій інших учасників справи
9. КМВ ВГО "УСІ" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених в оскаржуваній постанові.
Розгляд справи Верховним Судом
10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 30.10.2023 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ "Енергополіс" на рішення Господарського суду Закарпатської області від 14.03.2023, постанову Західного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 та ухвалу Західного апеляційного господарського суду від 11.09.2023 у справі № 910/20639/20 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 28.11.2023.
11. Ухвалами Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 28.11.2023 та від 12.12.2023 у судових засіданнях оголошувалися перерви до 12.12.2023 та 19.12.2023 відповідно.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. Між ТОВ "Енергополіс" та Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" укладено інвестиційний контракт від 01.06.2003 № 0601/1, а пізніше інвестиційний договір від 07.05.2004 № 7, за умовами якого:
- Підприємство зобов`язалося власними силами і засобами, за власний рахунок та залучених від позивача коштів, реконструювати об`єкт інвестування - спальний корпус № 2 санаторію "Квітка Полонини", який знаходиться за адресою: Закарпатська область, Свалявський район, село Солочин, санаторій "Квітка полонини" (пункт 1.1);
- остаточна ціна реконструкції визначається після її закінчення шляхом розрахунку фактичної її вартості. Фінансування інвестування позивачем проводиться частково етапами, суми по наступних етапах погоджуються додатково; в разі необхідності його розмір може бути збільшено (пункти 2.2, 2.4);
- ТОВ "Енергополіс" після закінчення інвестування має право отримати у власність частку загальної площі санаторію, пропорційну його частці в інвестуванні за цим договором (пункт 3.1.5);
- Підприємство "ЦСТРІ м. Києва" зобов`язане по закінченні спорудження санаторію (об`єкта інвестування) та здачі його в експлуатацію: визначити частку ТОВ "Енергополіс" в реконструкції санаторію (об`єкта інвестування) пропорційно загальним фактичним витратам на фінансування реконструкції; визначити загальну площу спальних кімнат (номерів для відпочинку), кімнат соціальної сфери обслуговування санаторію (об`єкта інвестування), тощо, яка відповідає частці фінансування ТОВ "Енергополіс" в загальному обсязі інвестування; передати ТОВ "Енергополіс" у власність зазначені площі протягом 30 днів з моменту введення санаторію (об`єкта інвестування) в експлуатацію; надати ТОВ "Енергополіс" усі необхідні документи на ці площі, а також сприяти йому в оформленні права власності на ці площі (пункти 4.3.1, 4.3.2, 4.3.3, 4.3.4 ).
13. За результатами реконструкції об`єкта актом державної приймальної комісії про прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта від 20.06.2007, об`єкт нерухомості - спальний корпус № 2 (корпус В загальною площею 2399,3 м2, розташований у будинку 1 "а" санаторію "Квітка Полонини" в с. Солочин Свалявського району) прийнято в експлуатацію.
14. У результаті реконструкції було створено новий об`єкт, площа якого збільшилась з 1791,0 м2 до нової площі - 2399,3 м2. До об`єкта інвестування було добудовано один поверх спального корпусу № 2 санаторію, у результаті чого було збільшено площу корпусу на 608,3 м2.
15. Між ТОВ "Енергополіс", Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Квітка" як відповідачем у іншій справі виникли та розглянуті господарськими судами спори щодо визнання права власності на частку в реконструйованому спальному корпусі, рішення, прийняти за результатами розгляду спорів, набрали законної сили.
16. Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019, залишеним без змін постановою Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 та постановою Верховного Суду від 10.11.2020 у справі № 907/762/16, за ТОВ "Енергополіс" було визнано право власності на частку у розмірі 5295/10000 реконструйованого корпусу санаторію.
17. Постановою Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та постановою Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 907/762/16 були переглянуті судові рішення у справі щодо визнання права власності на частку у спільному майні за ТОВ "Енергополіс", що ініційовано КМВ ВГО "УСІ", оскільки воно не брало участі у цій справі, а судом вирішено питання про його права та інтереси.
18. У справі № 907/762/16 приймало участь КМВ ВГО "УСІ" у якості третьої особи, яка не заявляла самостійних вимог на предмет спору, за апеляційною скаргою від 05.01.2021 до Західного апеляційного господарського суду просило скасувати рішення Господарського суду Закарпатської області від 15.11.2019 і постанову Західного апеляційного господарського суду від 16.06.2020 у справі № 907/762/16 та прийняти нове рішення, яким відмовити ТОВ "Енергополіс" у задоволенні позовних вимог. Скаржник вважав оскаржувані рішення ухваленими внаслідок неповного з`ясування обставин, що мають значення для справи, та про права, інтереси та обов`язки особи, яку не було залучено до участі у справі - КМВ ВГО "УСІ".
Предметом оскарження до суду апеляційної та касаційної інстанції з боку КМВ ВГО "УСІ" були судові рішення у справі з тих підстав, що:
1) ТОВ "Центр Квітка" було створене КМВ ВГО "УСІ" у 2013 році у порядку виділу з іншого створеного раніше тим же КМВ ВГО "УСІ" підприємства - Підприємства "ЦСТРІ м. Києва", при цьому КМВ ВГО "УСІ" було єдиним учасником ТОВ "Центр Квітка", відтак втрата Товариством права власності на більш ніж половину єдиного наявного у ТОВ "Центр Квітка" об`єкта нерухомого майна суттєво впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків КМВ ВГО "УСІ" як єдиного засновника Товариства та його єдиного власника, зокрема, на його право щодо участі в розподілі прибутку ТОВ "Центр Квітка" та одержанні своєї частки, тобто права на майно;
2) згідно з пунктом 4.8 статуту Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" (у редакції, затвердженій протоколом № 2 засідання президії КМВ ВГО "УСІ" від 31.08.2001, чинній на момент укладення інвестиційного договору № 7) основні та обігові засоби Підприємства є власністю власника (тобто КМВ ВГО "УСІ") та належать Підприємству на праві повного господарського відання;
3) відповідно до реєстраційного посвідчення на об`єкти нерухомого майна від 12.04.2001 спальний корпус № 2, який розташовано в с. Солочин за № 1 "а", зареєстровано за Центром соціально-трудової реабілітації інвалідів м. Києва на праві колективної власності, у зв`язку з чим право розпоряджатися спальним корпусом № 2 санаторію "Квітка Полонини" належить виключно власнику цього майна - КМВ ВГО "УСІ";
4) КМВ ВГО "УСІ" не надавало будь-якої згоди на укладення інвестиційного договору № 7, на підставі якого за оскаржуваним рішенням суду визнано за ТОВ "Енергополіс" право власності на частину об`єкта нерухомого майна, належного КМВ ВГО "УСІ", а загальні збори як вищий керівний орган Відділення не приймали рішення про реалізацію права власності КМВ ВГО "УСІ" на спальний корпус "В" санаторію шляхом погодження укладення інвестиційного договору № 7 про реконструкцію цього об`єкта нерухомості за рахунок залучених коштів та подальшого відчуження частини об`єкта на користь Товариства;
5) Шаблатович А. М., як директор Закарпатської філії Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" та одночасно як директор ТОВ "Енергополіс", був присутній 25.10.2013 на конференції КМВ ВГО "УСІ", отже, йому станом на 25.10.2013, а не 27.02.2014 (з листа Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" на пропозицію ТОВ "Енергополіс" виконати умови інвестиційного договору № 7) було достеменно відомо про те, що право власності на спальний корпус (об`єкт інвестування) передається від Підприємства Товариству, однак позивач звернувся до суду з цим позовом лише 24.11.2016, тобто через більш як три роки;
6) невжиття Товариством активних дій протягом майже семи років з моменту введення об`єкта реконструкції в експлуатацію свідчить про пасивність поведінки позивача при здійсненні захисту прав та про відсутність поважних причин пропуску ТОВ "Енергополіс" строку позовної давності для звернення до суду за захистом свого порушеного права.
19. Верховний Суд у постанові від 28.09.2021 у справі № 907/762/16 (пункти 48, 49) зазначив: "Касаційна інстанція враховує, що згідно з преамбулою та статтею 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини рішенням Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 у справі за заявою № 48553/99 "Совтрансавто-Холдінг" проти України" та рішенням Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 у справі за заявою № 28342/95 "Брумареску проти Румунії" встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення основним елементом верховенства права принципу правової певності, який передбачає серед іншого і те, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлене під сумнів.
Зміст оскаржуваної постанови свідчить про те, що, задовольнивши позов, суд апеляційної інстанції фактично переглянув рішення місцевого господарського суду відповідно до викладеного у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 11.07.2019 у справі № 910/4881/18 висновку про те, що здійснення повторного апеляційного перегляду судового рішення, яке вже було переглянуто в касаційному порядку Верховним Судом (в цьому випадку - з ухваленням постанови від 10.11.2020, яка є остаточною та не може бути поставлена під сумнів), є порушенням принципу правової певності, оскільки таке рішення не може бути поставлено під сумнів, а здійснення перегляду цього рішення не є виправданим та обґрунтованим, оскільки може мати наслідком порушення прав інших осіб, які покладаються на чинність рішення, здійснюючи свої права та обов`язки протягом усього часу чинності цього рішення".
20. У справі № 907/762/16 в суді апеляційної та касаційної інстанції брало участь у розгляді КМВ ВГО "УСІ". Стосовно осіб, які брали участь у цій справі господарськими судами встановлено наявність господарських договірних відносин за договором про спільну інвестиційну діяльність, у результаті якого ТОВ "Енергополіс" було інвестовано в об`єкт спільної діяльності кошти та визнано право власності на частки у спільному майні. При цьому, як вбачається з постанови Західного апеляційного господарського суду від 11.05.2021 та постанови Верховного Суду від 28.09.2021 у справі № 907/762/16 були розглянуті аргументи, що заявлені КМВ ВГО "УСІ" про перевищення повноважень керівником Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" при укладанні інвестиційних угод через ненадання згоди КМВ ВГО "УСІ" на їх укладання, неприйняття загальними зборами як вищим керівним органом рішення про реалізацію права власності КМВ ВГО "УСІ" на спальний корпус "В" санаторію; втрату в результаті договору Товариством права власності на більш ніж половину єдиного наявного у ТОВ "Центр Квітка" об`єкта нерухомого майна, що суттєво впливає на обсяг корпоративних прав та обов`язків КМВ ВГО "УСІ" як єдиного засновника Товариства та його єдиного власника, зокрема, на його право щодо участі в розподілі прибутку ТОВ "Центр Квітка" та одержанні своєї частки, тобто права на майно; про обізнаність Шаблатовича А. М. як директора Закарпатської філії Підприємства "ЦСТРІ м. Києва" та одночасно як директор ТОВ "Енергополіс" з 25.10.2013 - його участі у конференції КМВ ВГО "УСІ", що право власності на спальний корпус (об`єкт інвестування) передається від Підприємства Товариству, що він втратив право на судовий захист своїх прав як інвестора.
21. Предметом спору у цій справі є дійсність/недійсність укладених між ТОВ "Енергополіс" та Підприємством "ЦСТРІ м. Києва" інвестиційного контракту від 01.06.2003 № 0601/1 та інвестиційного договору від 07.05.2004 № 7.
Позиція Верховного Суду
22. Згідно з положеннями частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
23. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу ТОВ "Енергополіс" необхідно задовольнити частково з таких підстав.
24. Касаційне провадження у цій справі відкрито на підставі пунктів 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України.
25. При цьому самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, пунктами 1, 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України (що визначено самим скаржником), покладається на скаржника.
26. Відповідно до приписів частини 2 статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадках якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами 1, 3 статті 310 цього Кодексу.
27. На переконання скаржника, суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме статті 267 ЦК України, викладеного у постановах Верховного Суду від 26.11.2019 у справі № 914/3224/16, від 29.06.2021 у справі № 904/3405/19, Верховного Суду від 15.01.2020 у справі № 200/19766/16-ц, від 15.05.2018 у справі № 922/2058/17, від 13.11.2018 у справі № 924/127/17, від 15.01.2019 у справі № 910/2972/18, від 10.04.2019 у справі № 6/8-09, від 13.08.2019 у справі № 910/11614/18, від 22.08.2019 у справі № 910/15453/17, від 03.09.2019 у справі № 920/903/17, від 19.11.2019 у справі № 910/16827/17 (саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин).
28. Обґрунтовуючи підставу касаційного оскарження, передбачену пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування: статті 37 Закону України "Про власність", статті 21 Закону України "Про об`єднання громадян" частини 2 статті 10 Закону України "Про підприємства в Україні", статті 12 Закону України "Про господарські товариства" щодо права власності унітарних підприємств на придбане ними майно.
29. Скаржник також вважає, що ухвалюючи оскаржувані судові рішення, судами першої та апеляційної інстанцій були порушені норми господарського процесуального права, проігнорований такий принцип здійснення судочинства як змагальність сторін у судовому процесі, а саме: було повністю проігноровано посилання ТОВ "Енергополіс" на конкретні докази, які містяться в матеріалах даної судової справи та які доводять факт непорушення прав КМВ ВГО "УСІ" оскаржуваними інвестиційними договорами.
30. Отже, необхідно з`ясувати наявність або відсутність неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
31. Попередні судові інстанції, з`ясувавши доведеність позивачем порушення його суб`єктивного права, дійшли протилежних висновків щодо позовної давності.
32. Водночас відповідно до частини 1 статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
33. Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову.
34. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб.
35. У статті 4 ГПК України передбачено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.
36. Під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин і забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав.