ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
cправа № 910/1056/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Кролевець О.А. - головуючий, Баранець О.М., Вронська Г.О.,
за участю секретаря судового засідання - Грабовського Д.А.
та представників
Позивача: Сидорчук Я.О.
Відповідача : Литвин В.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
на постанову Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023
(головуючий - Алданова С.О., судді Корсак В.А., Євсіков О.О.)
та рішення Господарського суду міста Києва від 05.06.2023
(суддя - Алєєва І.В.)
у справі №910/1056/23
за позовом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва"
про стягнення 1 548 614, 45 грн,
ВСТАНОВИВ:
1. Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України (далі - ВЧ НОМЕР_1, позивач) звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Анва" (далі - ТОВ "Анва", відповідач) про стягнення 1 548 614, 45 грн заборгованості.
2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач зобов`язання за договором виконав з суттєвим порушенням строків, у зв`язку із чим наявні підстави, встановлені договором, для сплати штрафу та пені.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.06.2023, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 02.10.2023, позов задоволено частково; стягнуто з відповідача на користь позивача пені у розмірі 253.161, 38 грн, штрафу у розмірі 211.422, 96 грн та витрати зі сплати судового збору; в іншій частині позову відмовлено.
4. Приймаючи рішення у даній справі, суди зазначили, що матеріалами справи підтверджується наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу та пені за несвоєчасну поставку товару. Водночас, суди встановили, що відповідачем вчинялись дії щодо виконання зобов`язання за договором у визначений строк та мінімізації наслідків такого прострочення. При цьому, беручи до уваги наведені вище обставини, дотримуючись принципу збалансованості інтересів сторін, а також враховуючи діяльність відповідача, яка спрямована на забезпечення військових ЗСУ одягом, де з боку позивача немає зауважень щодо його якості, суд зробив висновок про часткове задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, зменшивши розмір присуджених до стягнення з відповідача штрафних санкцій на 70 %.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
5. Не погоджуючись з висновками судів попередніх інстанцій, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду в частині відмови у позові та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.
6. У касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та зазначає, що суди попередніх інстанцій застосували норму права щодо зменшення розміру неустойки, без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, які викладені в постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/16969/20.
7. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушили норми статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України, та вказує на те, що суди нівелювали значення пені та штрафу як відповідальності за порушення зобов`язання, при цьому суди залишили поза увагою обставини неналежної поведінки відповідача, що призвела до прострочення поставки товару оборонного призначення та не надали всебічної, повної та об`єктивної оцінки наявним у справі доказам. Крім того, суди прийняли докази відповідача, які не підтверджують наявність виняткових обставин, поважність причин несвоєчасного виконання зобов`язання та поведінку відповідача, яка б свідчила про вжиття ним всіх можливих заходів для своєчасного виконання зобов`язання, водночас, суди не взяли до уваги, що порушення відповідачем своїх зобов`язань завдало суттєвого порушення господарському інтересу позивача на своєчасне отримання товару оборонного призначення; у зв?язку з чим суди безпідставно зменшили розмір штрафних санкцій на 70 % .
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
8. Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на необґрунтованість доводів касаційної скарги щодо наявності підстав для скасування прийнятих у справі судових рішень, та водночас вказуючи на законність і обґрунтованість судових у справі, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржувані судові рішення без змін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
9. Судами попередніх інстанцій встановлено, що 13.06.2022 між Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України (замовник) та ТОВ "Анва" (постачальник) було укладено договір №274/ВЗЗ-2022 (далі - договір), за умовами якого постачальник зобов`язався поставити замовнику якісні товари, зазначені у специфікації, яка є невід`ємною частиною договору, а позивач прийняти та оплатити такі товари.(п. 1.1).
10. Пунктом 1.2. договору визначено, що найменування, номенклатура, асортимент та кількість товару зазначена в додатку № 1 до договору.
11. Сторонами підписано специфікацію, яка є додатком № 1 до договору від 13.06.2022, якою погоджено найменування товару (асортимент) - ціну за одиницю - 838, 98 грн, кількість товару - 21 000 одиниць та загальну вартість - 17 618 580, 00 грн.
12. Пунктом 5.1. Розділу 5 договору передбачено, що дата та місце поставки товару зазначається у письмовій заявці позивача, яка вручається під особистий підпис відповідачу (представнику відповідача) або у разі неприбуття вищевказаних осіб, надсилається відповідачу рекомендованим листом з описом вкладеного, направленим на адресу відповідача, зазначену в розділі 13 Договору.
13. Пунктом 5.2. Розділу 5 договору визначено, що передача (приймання-здача) товару здійснюється в пунктах відвантаження за відповідною адресою.
14. Відповідно до пункту 5.6. Розділу 5 договору право власності на товар переходить від постачальника до замовника після прийняття товару на склад позивача, факт чого засвідчується підписами уповноважених на це представників сторін у відповідній видатковій накладній.
15. Згідно з підпунктом 6.3.1. договору постачальник зобов`язаний забезпечити поставку якісного товару у строки, встановлені цим договором.
16. Заявкою № 78/8/2-774 від 16.06.2022 позивач визначив наступні строки та кількість поставки товару:
- до 31.07.2022 - 3 000 штук;
- до 15.08.2022 - 6 000 штук;
- до 31.08.2022 - 6 000 штук;
- до 15.09.2022 - 6 000 штук.
17. Факт отримання та погодження заявки № 78/8/2-774 від 16.06.2022 відповідачем підтверджується підписом його директора - Курганським С.П.
18. Матеріалами справи підтверджується фактична поставка відповідачем товарів у наступні строки та у відповідній кількості:
- видатковою накладною № 170 від 15.08.2022 на товар у кількості 1020 штук вартістю 855 759, 60 грн;
- видатковою накладною № 184 від 19.08.2022 на товар у кількості 6000 штук вартістю 5 033 880, 00 грн;
- видатковою накладною № 278 від 03.11.2022 на товар у кількості 1 650 штук вартістю 1 384 317, 00 грн;
- видатковою накладною № 286 від 11.11.2022 на товар у кількості 1 950 штук вартістю 1 636 011, 00 грн;
- видатковою накладною № 306 від 29.11.2022 на товар у кількості 2 300 штук вартістю 1 929 654, 00 грн;
- видатковою накладною № 320 від 07.12.2022 на товар у кількості 2 250 штук вартістю 1 887 705, 00 грн;
- видатковою накладною № 337 від 12.12.2022 на товар у кількості 1 100 штук вартістю 922 878, 00 грн;
- видатковою накладною № 353 від 14.12.2022 на товар у кількості 2 750 штук вартістю 2 307 195, 00 грн.
19. Таким чином, відповідач за умовами договору свої зобов`язання виконав з порушенням строків, в зв`язку з чим, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача штрафних санкцій у вигляді пені в розмірі 843 871, 25 грн. та штрафу в розмірі 704 743, 20 грн.
Позиція Верховного Суду
20. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі, та заперечення викладені у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга позивача не підлягає задоволенню з таких підстав.
21. Відповідно до статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права (1). Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (2). У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається (3). Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги (4).
22. Верховний Суд, забезпечуючи реалізацію основних засад господарського судочинства закріплених у частині 3 ст. 2 ГПК України, зокрема, ураховуючи принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, змагальності сторін, та дотримуючись принципу верховенства права, на підставі встановлених фактичних обставин здійснює перевірку застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.
23. Так самим скаржником у касаційній скарзі з огляду на принцип диспозитивності визначаються підстава, вимоги та межі касаційного оскарження, а тому тягар доказування наявності підстав для касаційного оскарження, передбачених, зокрема, п. 1 ч. 2 ст. 287 ГПК України, покладається на скаржника.
24. Як вказувалось, у касаційній скарзі скаржник посилається на п. 1 частини 2 ст. 287 ГПК України, та вказує на неврахування судами при прийнятті судових рішень правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 14.03.2023 у справі №910/16969/20, щодо зменшення розміру неустойки. Скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій, порушили норми статей 74, 78, 86, 236, 282 ГПК України приймаючи рішення про зменшення заявлених до стягнення штрафних санкцій.
25. За змістом пункту 1 частини 2 ст. 287 ГПК України оскарження судових рішень з підстави, передбаченої цим пунктом, може мати місце за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих же норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; ухвалення різних за змістом судових рішень у справі, в якій подано касаційну скаргу, і у справі, в якій винесено постанову Верховного Суду; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.
26. Отже, під час вирішення питання обґрунтованості доводів скарги про неврахування судами правового висновку Верховного Суду щодо питань застосування тих чи інших норм права, процесуальний закон також передбачає необхідність оцінювання правовідносин на предмет їх подібності.
27. З цією метою суд насамперед має визначити, які правовідносини є спірними, після чого застосувати змістовий критерій порівняння, а за необхідності - також суб`єктний і об`єктний критерії. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків сторін спору) є основним, а два інші - додатковими. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, необхідним є специфічний суб`єктний склад цих правовідносин або їх специфічний об`єкт. Такий правовий висновок викладено у пунктах 96, 97 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19.
28. При цьому, касаційний суд вказує, що неврахування висновку Верховного Суду щодо застосування норми права, зокрема, має місце тоді, коли суди попередніх інстанцій, посилаючись на норму права, застосували її інакше (не так, в іншій спосіб витлумачили тощо), ніж це зробив Верховний Суд в іншій справі, яка є подібною до справи, що розглядається Судом.
29. Не можна посилатись на неврахування висновку Верховного Суду, як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.
30. З урахуванням зазначеного, проаналізувавши зміст касаційної скарги Верховний Суд зазначає, що наведені скаржником доводи не можуть бути підставою для скасування судових рішень з огляду на наступне.
31. Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
32. Відповідно до частини 1 статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
33. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (частина 1 статті 530 Цивільного кодексу України).
34. Згідно із ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.
35. Пункт 3 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
36. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).
37. Судами у справі встановлено порушення строків поставки товару за договором, а тому суди зробили висновки про наявність підстав для нарахування позивачем штрафних санкцій за договором.
38. Частиною 2 статті 216 Господарського кодексу України визначено, що застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.
39. Господарсько-правова відповідальність базується на принципах, згідно з якими: потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; передбачена законом відповідальність виробника (продавця) за недоброякісність продукції застосовується також незалежно від того, чи є застереження про це в договорі; сплата штрафних санкцій за порушення зобов`язання, а також відшкодування збитків не звільняють правопорушника без згоди другої сторони від виконання прийнятих зобов`язань у натурі; у господарському договорі неприпустимі застереження щодо виключення або обмеження відповідальності виробника (продавця) продукції (частина 3 статті 216 Господарського кодексу України).
40. Згідно із частинами 1, 2 статті 217 Господарського кодексу України господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.
41. Згідно із статтею 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.