ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 520/9340/17
провадження № 61-9042св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О. (суддя-доповідач), Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Федорченко Тетяна Михайлівна, Одеська міська рада,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року у складі колегії суддів: Погорєлової С. О., Заїкіна А. П., Таварткіладзе О. М.,
Історія справи
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2017 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., Одеська міська рада, про визнання заповіту недійсним.
Позов мотивований тим, що батьки сторін ОСОБА_4 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 31 жовтня 1958 року.
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла мати ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько ОСОБА_4 .
Під час шлюбу батьки набули у власність домоволодіння АДРЕСА_1 та земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташовану на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області .
Правовстановлюючі документи на зазначене майно оформлені на ім`я батька, водночас, в силу приписів законодавства про шлюб та сім`ю, майно належало їм на праві спільної сумісної власності.
До 1992 року позивач разом з батьками зробила наступну реконструкцію в будинку: кухню було переобладнано у жилу кімнату; замість коридору збудовано прибудову літ. "а1", яка складалась з двох приміщень: кухні та кладової; збудовано прибудову літ. "а3", яка складалась з двох приміщень: кухні та санвузлу; збудовано прибудову літ. "а4" яка складалась з одного приміщення - тамбуру площею 2 кв. м; збудований навіс.
До 1992 року позивачем особисто збудовано двоповерхову прибудову літ. "А2", яка складається з п`яти приміщень: коридору, санвузлу, кухні, жилої кімнати на першому поверсі, жилої кімнати на другому поверсі та гараж.
Внаслідок зазначеної реконструкції будинок було фактично поділений на три самостійні квартири: квартира № 1 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 1-1 - 1-3 загальною площею 28,6 кв. м, жилою - 12,3 кв. м, яка знаходилась у користуванні батьків; квартира № 2 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 2-1 - 2-6 загальною площею 60,2 кв. м, жилою - 46,8 кв. м, яка знаходиться у володінні та користуванні позивача; квартира № 3 у складі приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 1-1 - 1-4 загальною площею 31,4 кв. м, жилою - 18,3 кв. м, яка знаходиться у користуванні відповідача.
Пізніше батьками було добудовано другий поверх над будинком літ "А", з прибудовами літ. "а1", "а3", внаслідок чого площа квартири № 3 збільшилася до 99,5 кв. м, жила до 63,3 кв. м.
У 2008 року ОСОБА_2 побудувала прибудову до будинку між прибудовами літ. "а1", "а3" із знесенням прибудови літ. "а4"; у 2010 року - прибудову до будинку між прибудовами літ. "а1", "а2" на місці навісу літ "К" та гаражу літ. "И", загальною площею 27 кв. м. За рахунок цих прибудов площа квартири № 3 збільшилася ще приблизно на 44 кв. м.
Окрім того, відповідачем ОСОБА_2 на частині земельної ділянки АДРЕСА_1, яка знаходиться у її користуванні, у 2012, 2014, 2016 року було збудовано три окремі житлові будинки, які використовуються нею для особистих потреб.
Будівельні роботи з реконструкції, перебудови, прибудови домоволодіння АДРЕСА_1 проводилися хоча і на наданій батькам для будівництва та обслуговування будинку земельній ділянці, проте без дозволу на проведення будівельних робіт та проєкту будівництва, що свідчить про самочинне будівництво.
На думку позивача, реконструйований внаслідок спільних грошових та трудових затрат членів сім`ї ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 будинок є об`єктом її з батьками спільної сумісної власності, а її частка у спільній власності дорівнює обсягу проведеної нею особисто реконструкції: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року літ. "А2".
Після смерті матері залишилось троє спадкоємців першої черги: ОСОБА_4, ОСОБА_1 та ОСОБА_2, кожен з яких постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а тому прийняв спадщину.
Належна ОСОБА_1 частка у спадщині, що залишилась після смерті матері, складає 1/6 частку домоволодіння АДРЕСА_1 у складі житлового будинку та прибудов літ. "А", "а1", "а3".
16 вересня 2004 року батько ОСОБА_4 склав заповіт, відповідно до якого заповідав ОСОБА_1 та ОСОБА_2 в рівних частках належну йому земельну ділянку, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області .
У вересні 2013 року батько викликав землевпорядника, який за допомогою технічних приладів визначив на місцевості межу розподілу земельної ділянки АДРЕСА_1, на дві рівні частини між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Всі погодились з запропонованим варіантом, заперечень ні у кого не було.
ОСОБА_1 вказувала, що до самої смерті батько рішення щодо розподілу будинку та ділянки він не змінював. Після смерті батька позивач дізналася про наявність заповіту, виданого батьком на ім`я ОСОБА_2 на усе майно.
ОСОБА_1 вважала, що воля батька не була і не могла бути направлена на позбавлення її прав на спадщину, у зв`язку із чим заповіт, посвідчений 12 червня 2013 року, має бути визнаний судом недійсним.
Крім того, вона як непрацездатна донька ОСОБА_4, незалежно від наявності заповіту, має право на обов`язкову частку у спадщині.
Також позивач вважала за необхідне визначити порядок поділу спадкового майна в натурі між спадкоємцями та визначити порядок користування земельною ділянкою.
З урахуванням уточнених позовних вимог позивач просила:
визнати недійсним заповіт, складений від імені ОСОБА_4 12 червня 2013 року, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., реєстраційний номер 2360;
визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року літ. "а2": 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м.
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_5, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 38/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № № 1-1 -1-5; приміщення 2-5 квартири № 2, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень квартири № 3, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № № 4-1 - 4-3 та на 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області .
визнати за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на: 76/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень квартири № 3, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року №№ 4-1 - 4-3; 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області .
в порядку поділу спільного майна виділити ОСОБА_1 в натурі частину домоволодіння АДРЕСА_1 у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м; приміщень другого поверху на будинком літ "А", прибудовами "а1", "а3" у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року № 3-5 - коридор площею 9,5 кв. м, 3-6 - житлова площею 45 кв. м, 3-7 - кладова площею 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4;
визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до другого варіанту порядку користування земельною ділянкою, визначеного висновком № 626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 24 вересня 2020 року (додаток № 2).
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2022 року позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., Одеська міська рада, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, задоволено.
Визнано недійсним заповіт від 12 червня 2013 року, складений від імені ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., р/н 2360.
Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року літ. "а2": 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м.
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_1, право власності на 38/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень квартири № 3, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 4-1 - 4- 3 та на 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області .
Визнано за ОСОБА_1 в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, право власності на: 76/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень квартири № 3, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року № 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № № 4-1 - 4- 3; 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області.
В порядку поділу спільного майна виділено ОСОБА_1 в натурі частину домоволодіння АДРЕСА_1 у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м; приміщень другого поверху на будинком літ "А", прибудовами "а1", "а3" у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року № 3-5 - коридор площею 9,5 кв. м, 3-6 - житлова площею 45 кв. м, 3-7 - кладова площею 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4.
Визначено порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до другого варіанту порядку користування земельною ділянкою, визначеного висновком № 626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 24 вересня 2020 року (додаток № 2).
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що:
домоволодіння АДРЕСА_1 та земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області належали ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на праві спільної сумісної власності;
добудови, прибудови до будинку АДРЕСА_1 як такі, що будувались без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, мають ознаки самочинного будівництва;
за наведених обставин, з урахуванням набуття ОСОБА_4 права користування земельною ділянкою під забудовою, наявності позитивних висновків компетентних органів щодо можливості збереження та подальшої експлуатації реконструйованого будинку АДРЕСА_1, фактичне використання реконструйованого будинку сторонами для власного проживання, суд вважав за можливе при вирішенні спору, визначенні складу спірного майна, визначенні часток сторін у майні та поділі цього майна виходити з наступного складу домоволодіння АДРЕСА_1 : приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 1-1 - 1-5; приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року № 2-1 - 2-6; приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року № 3-1 - 3-7; приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 4-1 - 4- 3;
до правовідносин щодо виникнення та подальшого здійснення ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 права спільної сумісної власності на домоволодіння АДРЕСА_1 у зв`язку з прибудовою ОСОБА_1 двоповерхової прибудови, позначеної на технічному паспорті, складеному КП "ОМБТІ та РОН" 22 травня 2006 року, літ. "а2" у складі приміщень: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м, які виникли на початку 1980-х років та продовжувались після набрання чинності ЦК України, підлягають застосуванню наведені норми ЦК України та СК України;
доведеними є доводи позивача про те, що вона власними силами та коштами за допомогою свого чоловіка та його родичів з дозволу своїх батьків здійснила прибудову до житлового будинку АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року літ. "а2": 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м. Про це свідчать як пояснення сторін у справі, так і показання свідків: ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 ;
в ході розгляду справи відповідач ОСОБА_2 не заперечувала той факт, що батьки віддали ОСОБА_1 житлову кімнату, де вона мешкала разом з чоловіком та сином, до якої в подальшому було добудовано двоповерхову прибудову, якою на протязі всього часу з моменту будівництва до теперішнього часу користується ОСОБА_1, та вказувала на те, що не заперечує, щоб зазначена частина залишалась у ОСОБА_1 . Також ОСОБА_2 не ставить питання про виселення ОСОБА_1 з займаного нею житла;
отже, після здійснення ОСОБА_1 прибудови до будинку фактично він набув статусу об`єкта права спільної сумісної власності ОСОБА_4, ОСОБА_5 та ОСОБА_1 . Таким чином, на підставі положень статей 357, 370 ЦК України позивач ОСОБА_1 має право на виділ в натурі частки з майна, що є у спільній сумісній власності;
відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24 вересня 2020 року, складеного судовим експертом Голевим О., приміщення №№ 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-6 у складі приміщень будинку АДРЕСА_1, позначені у технічному паспортi будинку від 14 травня 2019 року, та приміщення, позначені на малюнку 5 у висновку № 612 від 23 січня 2020року №№ 3-1, 3-8, 4-1, 4-2, 4-3, складають частку в розмірі: 24/100 (6/25). Тобто частка ОСОБА_1 у спільному майні дорівнює 24/100 часток домоволодіння;
суд відхилив доводи представника відповідача, викладені у відзиві на позовну заяву, щодо недоведеності позовних вимог в частині визнання права власності на збудовану ОСОБА_1 прибудову до будинку, з таких мотивів. З досліджених судом доказів та пояснень відповідача ОСОБА_2 вбачається, що для задоволення потреб її родини ОСОБА_2 у житлі здійснювала прибудову до будинку АДРЕСА_1, зокрема, в глибині прибудинкової території побудувала житлові та господарські будівлі: літ. "Б" - житловий будинок, "В" - житловий будинок, "Г" - господарська будівля. Судом не встановлено надання батьками переваг жодній з дочок, отже за умови надання ОСОБА_4 у користування ОСОБА_2 та її родини частини будинку та частини земельної ділянки для особистого користування та здійснення будівництва, надання можливості здійснювати будівництво, є логічною та очевидною поведінка ОСОБА_4 щодо надання частини будинку, земельної ділянки та можливості збудувати собі житло й іншій дочці - ОСОБА_1 ;
відповідачем ОСОБА_2 протягом судового розгляду справи не надано суду письмових доказів щодо надання згоди батьками на будівництво для потреб її сім`ї інших споруд, як житлових, так і надвірних, а саме, трьох будинків літ. "Б", "В", "Г". Стороною відповідача ОСОБА_2 надано суду договір підряду № 12-1203 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 12 березня 2012 року щодо ремонтно-будівельних робіт (поточного ремонту) по комплексному пристосуванню (будівництво, переобладнанню, переплануванню) трьох приміщень площею 64,9 кв. м, 77 кв.м, 252 кв. м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, однак, вказаний документ так само не містить інформацію, що на такі дії є письмова згода власника домоволодіння ОСОБА_4 ;
з урахуванням того, за життя ОСОБА_5 та ОСОБА_4 між сторонами не було спорів щодо порядку користування домоволодінням, права ОСОБА_1 на прибудову "а2" ніким не оспорювались, позивач після оформлення права власності на реконструйований будинок на ім`я ОСОБА_4 правомірно очікувала оформлення на неї 1/2 частки спірного будинку, до складу якої мала увійти зроблена нею прибудова "а2", про наявність заповіту, складеного ОСОБА_4 12 червня 2013 року на ім`я ОСОБА_2, вона не знала, про порушення своїх прав дізналась після смерті батька, позивачем не було пропущено позовну давність при зверненні до суду з вимогою про визнання за нею права приватної власності на 24/100 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22.06.2006 року літ. "а2": 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м;
частка ОСОБА_1 у домоволодінні АДРЕСА_1 у складі: приміщень прибудови, позначеної на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року літ. "а2": 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м. дорівнює 24/100 частин домоволодіння, отже, до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить 38/100 (100/100 - 24/100)/2) частин домоволодіння у складі приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року №№ 3-1 - 3-7; приміщень, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № № 4-1 - 4- 3. Також до складу спадщини після смерті ОСОБА_5 входить 1/2 частка земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області ;
оскільки за життя ОСОБА_5 не склала заповіту, то після її смерті залишилось троє спадкоємців першої черги: чоловік ОСОБА_4, дочка ОСОБА_1, дочка ОСОБА_13, які були зареєстровані та проживали разом з ОСОБА_5 на час її смерті, а отже вони прийняли спадщину. Таким чином кожен зі спадкоємців ОСОБА_5 отримав у спадщину по 1/3 частині спадкового майна;
тому підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування після смерті матері, ОСОБА_5 право власності на:
38/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень квартири № 3, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червні 2006 року № 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 4-1 - 4- 3 та 1/6 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області .
після смерті ОСОБА_4, з урахуванням його частки у спільній власності на домоволодіння (38/100) та частки домоволодіння, отриманої у спадщину після смерті дружини ОСОБА_5 (38/300), залишилась спадщина у складі 38/75 часток домоволодіння АДРЕСА_1 у складі: приміщень квартири № 1, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 1-1 - 1-5; приміщення 2-5 квартири № 2, позначеного на технічному паспорті на домоволодіння від 22 червня 2006 року; приміщень квартири № 3, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року № 3-1 - 3-7; приміщень квартири № 4, позначених на технічному паспорті на домоволодіння від 10 липня 2020 року № 4-1 - 4- 3;
крім того, до складу спадщини після смерті ОСОБА_4, з урахуванням його частки у спільній власності на земельну ділянку (1/2) та частки земельної ділянки, отриманої у спадщину після смерті дружини ОСОБА_5 (1/6), залишилась спадщина у складі 2/3 часток земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області ;
з огляду на досліджені судом докази: пояснення сторін, показання свідків, зміст відеозаписів за участю ОСОБА_4, фотографій ділянки, доведеними є доводи позивача про те, що складення ОСОБА_4 12 червня 2013 року заповіту на ім`я ОСОБА_2 на усе належне йому майно, не відповідало внутрішній волі ОСОБА_4, оскільки фактично домоволодіння АДРЕСА_1 було поділене в натурі між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ще за життя ОСОБА_4 . За таких обставин, заповіт від імені ОСОБА_4, посвідчений 12 червня 2013 року приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., підлягає визнанню недійсним на підставі частини другої статті 1257 ЦК України;
у зв`язку з визнанням недійсним заповіту, частки кожного зі спадкоємців у спадщині після смерті ОСОБА_4 є рівними, а отже є законними та підлягають задоволенню вимоги ОСОБА_1 про визнання за нею в порядку спадкування після смерті батька, ОСОБА_4 на: 76/300 часток домоволодіння АДРЕСА_1 та 1/3 частку земельної ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,44 га, яка розташована на території Таїровської селищної ради, поле № 1 ділянка НОМЕР_1, Овідіопольського району Одеської області ;
відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24 вересня 2020 року, приміщення № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, частина приміщень 3-5, 3-6, 3-7, які розташовані над приміщеннями 2-5, 3-43 у складі приміщень будинку АДРЕСА_1, позначених у технічному паспорті будинку від 14 травня 2019 року, та приміщень, позначених на малюнку 5 в висновку № 612 від 23 січня 2020 року № 3-1, 3- 8,4-1, 4-2, 4-3 складають частку в розмірі: 1/2. З урахуванням фактично сформованого порядку користування, в складі всього домоволодіння АДРЕСА_1, частка приміщень № 2-1, 2-2, 2-3, 2-4, 2-5, 2-6, 3-2, 3-3, 3-4, частина приміщень 3-5, 3-6, 3-7, які розташовані над приміщеннями 2- 5, 3-4, становить: 49/100;
з урахуванням того, що частка ОСОБА_1 в домоволодінні АДРЕСА_1 дорівнює 186/300 (24/100 (або 72/300) + 38/300 + 76/300), тобто є більшою ніж 49/50, а приміщення, які ОСОБА_1 просить виділити їй у власність, не порушують порядку користування приміщеннями, можливо виділити в натурі ОСОБА_1 частину домоволодіння АДРЕСА_1 (яка фактично була виділена їй за життя батьків): у складі наступних приміщень, позначених на технічному паспорті будинку від 22 червня 2006 року: 2-1 - коридору площею 3,9 кв. м; 2-2 - санвузлу площею 3,3 кв. м; 2-3 - кухні площею 6,2 кв. м; 2-4 - жилої кімнати площею 5,8 кв. м; 2-5 - жилої кімнати площею 17,3 кв. м; 2-6 - жилої кімнати площею 23,7 кв. м; 3-2 - кухні площею 10,3 кв. м; 3-3 - санвузлу площею 6 кв. м; 3-4 - жилої кімнати площею 13,1 кв. м; приміщень другого поверху на будинком літ "А", прибудовами "а1", "а3" у складі частини приміщень, позначених на технічному паспорті домоволодіння від 22 червня 2006 року № 3-5 - коридор площею 9,5 кв. м, 3-6 - житлова площею 45 кв. м, 3-7 - кладова площею 13,6 кв. м, розташованих над приміщеннями 2-5, 3-4;
відповідно до висновку додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи № 626 від 24 вересня 2020 року на розгляд суду експертом було запропоновано два варіанти користування земельною ділянкою АДРЕСА_1, яке можливо встановити між двома співвласниками, пропорційно до їхніх часток у домоволодінні, що визначені у відповіді на питання № 3б;
при першому варіанті порядку користування в особисте користування ОСОБА_14 пропонується виділити земельну ділянку площею 344 кв. м, що становить частку 49/100 від загальної площі земельної ділянки; в особисте користування ОСОБА_2 пропонується виділити земельну ділянку площею 358 кв. м, що становить частку 51/100 від загальної площі земельної ділянки. Графічно перший варіант порядку користування земельною ділянкою відображений на плані додатку № 1;
другий варіант порядку користування пропонується з відступом від ідеальних часток співвласників, але який максимально наближений до фактично сформованого порядку користування з урахуванням варіанту виділу частини домоволодіння ОСОБА_1, розглянутому при вирішенні питання № 3б. При цьому варіанті порядку користування в особисте користування ОСОБА_1 виділяється земельна ділянка площею 316 кв. м, що менше ідеальної частки 49/100 на 28 кв. м; в особисте користування ОСОБА_2 виділяється земельна ділянка площею 386 кв. м, що більше від ідеальної частки 51/100 на 28 кв. м. Графічно другий варіант порядку користування земельною ділянкою відображений на плані додатку № 2;
оскільки відповідно до позовних вимог в редакції уточненої позовної заяви ОСОБА_1 просила визначити порядок користування земельною ділянкою АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідно до другого варіанту порядку користування земельною ділянкою, визначеного висновком № 626 додаткової судової будівельно-технічної, земельно-технічної та оціночно-технічної експертизи від 24 вересня 2020 року (додаток № 2), приймаючи до уваги, що при цьому варіанті буде збережено порядок користування земельної ділянки що склався між сторонами, слід цю вимогу задовольнити.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 задоволено частково.
Рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2022 року скасовано.
Ухвалено нове судове рішення.
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, треті особи: приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Федорченко Т. М., Одеська міська рада, про визнання заповіту недійсним, визнання права власності, визначення порядку користування земельною ділянкою, відмовлено.
Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.
Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що:
допитані свідки повідомили про відомі їм обставини життя родини ОСОБА_2, однак, жоден зі свідків не підтвердив відсутність волевиявлення ОСОБА_4 щодо розпорядження належним йому майном на користь відповідача ОСОБА_2, також жоден зі свідків не підтвердив доводи позовної заяви ОСОБА_1 про те, що відповідач шляхом омани вмовила батька підписати у нотаріуса заповіт під виглядом оформлення довіреності на розпорядження майном. Жоден зі свідків (окрім онука спадкодавця ОСОБА_6, який також є сином позивача ОСОБА_1, та, відповідно, може бути особою, зацікавленою у певному розгляду справи) не відносився до кола близьких друзів та родичів ОСОБА_4, у зв`язку із чим логічним буде висновок про те, що спадкодавець навряд чи обговорював питання щодо розпорядження на випадок своєї смерті спірними будинком та земельною ділянкою зі сторонніми особами;
з наданих позивачем відеозаписів розмов ОСОБА_1 з батьком ОСОБА_4 у березні 2016 року не вбачається надання ОСОБА_4 однозначної вказівки щодо розпорядження належною йому спадщиною та спірним майном;
при посиланні на те, що у ОСОБА_4 була катаракта на обидва віка, він нічого не бачив та не міг читати, ОСОБА_1 вимог про визнання заповіту недійсним за статтею 225 ЦК України не заявила, а також не заявляла про призначення у справі посмертної судово-психіатричної експертизи. Таким чином, матеріали справи не містять доказів того, що станом на 12 червня 2013 року (момент вчинення оспорюваного заповіту) ОСОБА_4 був неспроможним розуміти значення своїх дій та керувати ними, також позивач не навела жодного іншого доказу про тимчасову недієздатність її батька в момент вчинення правочину;
оспорюваний заповіт відповідає вимогам закону щодо його форми та порядку укладення, особу заповідача встановлено за паспортом із зазначенням у заповіті реєстраційного номеру облікової картки платника податків, заповіт підписаний особисто заповідачем, зазначено місце складення заповіту, вказано дату й місце його посвідчення, заповіт посвідчений уповноваженою на те особою, яка перевірила дієздатність заповідача і з`ясувала його дійсну волю щодо розпорядження майном, а позивачем ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не доведено, що при посвідченні вказаного заповіту у її батька ОСОБА_4 було відсутнє волевиявлення на вчинення оспорюваного правочину. З урахуванням наведеного, встановивши, що ОСОБА_4 виявив свою волю щодо розпорядження належним йому майном на випадок смерті, відсутні правові підстави для задоволення позову ОСОБА_1 про визнання заповіту недійсним;
відповідно, не підлягають задоволенню і похідні позовні вимоги про визнання права власності, визначення порядку поділу спадкового майна в натурі між спадкоємцями та визначення порядку користування земельною ділянкою.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У травні 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу за підписом представника ОСОБА_3, у якій просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 14 березня 2023 року, залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 10 січня 2022 року.
Касаційна скарга обґрунтована тим, що:
оскільки заповіт є одностороннім правочином, а стаття 229 ЦК України не містить обмежень щодо застосування її положень до односторонніх правочинів, з огляду на те, що передбачені статтею 229 ЦК України підстави недійсності правочинів пов`язані з невідповідністю волі, з урахуванням того, що підставою недійсності заповіту є будь-які без обмежень випадки невідповідності заповіту волі заповідача, застосуванню в даному випадку при вирішенні питання про визнання недійсним оспорюваного заповіту підлягали у сукупності положення статей 203, 215, 229, 1257 ЦК України;
судова практика містить достатньо правових висновків з приводу застосування положень статті 229 ЦК України до двосторонніх правочинів, в основному до договорів дарування та купівлі-продажу, проте не містить висновків щодо застосування положень статті 229 разом із статтею 1257 ЦК України для випадків визнання недійсним заповіту, що вказує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах;
суд апеляційної інстанції в оскарженому судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 759/17065/14-ц, від 17 квітня 2019 року у справі № 636/1001/18-ц, від 05 серпня 2019 року у справі № 265/7791/15-ц, від 14 липня 2021 року у справі № 200/7924/16-ц, від 24 травня 2023 року у справі № 567/792/22, від 15 лютого 2023 року у справі № 520/1854/17, від 01 жовтня 2019 року у справі № 910/3907/18, від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 11 вересня 2019 року у справі № 487/10132/14-ц, від 16 червня 2020 року у справі № 145/2047/16-ц, від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 02 лютого 2021 року у справі № 925/642/19, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 30 квітня 2020 року у справі № 544/555/17, від 06 травня 2020 року у справі № 758/384/17, від 08 квітня 2020 року у справі № 130/2319/17-ц, від 25 січня 2021 року у справі № 759/15348/14-ц та у постановах Верховного Суду України від 18 червня 2014 року № 6-69цс14, від 21 жовтня 2015 року № 6-202цс15, від 02 грудня 2015 року № 6-2087цс15, від 16 березня 2016 року № 6-93цс16;
надані позивачем докази свідчать про наявність в діях ОСОБА_4 на момент оформлення оспорюваного заповіту помилки в правовій природі та юридичних наслідках вчинюваного правочину. На думку позивача, ОСОБА_4 вважав, що видає ОСОБА_2 довіреність для оформлення документів щодо приватизації земельної ділянки під будинком та оформлення реконструкції будинку та мав намір після оформлення документів передати кожній з сторін у спорі у власність по 1/2 частині домоволодіння відповідно до проведеного ним поділу будинку та земельної ділянки;
апеляційний суд належним чином не дослідив докази;
суд апеляційної інстанції фактично ухилився від розгляду позовних вимог ОСОБА_1 про визнання за нею права на частку в спадщині, що залишилась після смерті матері ОСОБА_5, про визнання за нею права на частку в спадщині, що залишилась після смерті батька ОСОБА_4, про визначення частки ОСОБА_1 у спільному майні з батьками на проведену за її особисті гроші та за рахунок особистих трудових зусиль прибудову житлового будинку, про поділ спадкового майна в натурі між сторонами та визначення порядку користування земельною ділянкою;