ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа №420/1461/20
адміністративне провадження № К/9901/3027/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Загороднюка А.Г.,
суддів: Соколова В.М., Єресько Л.О.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року (суддя: Аракелян М.М.) та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року (судді: Федусик А.Г., Бойко А.В., Шевчук О.А.) у справі за адміністративним позовом Національного університету "Одеська морська академія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення,
УСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та їх обґрунтування
У лютому 2020 року Національний університет "Одеська морська академія" (далі - позивач, НУ "Одеська морська академія") звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області (далі - відповідач, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області), у якому просив визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07 лютого 2020 року № 2.
На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про безпідставність висновків відповідача щодо включення позивачем при встановленні вартості освітніх послуг капітальних витрат у розмірі понад 10 відсотків. З цього приводу позивач вказав, що відповідно до Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами (далі - Порядок № 1) та Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами (далі - Порядок № 2), затверджених наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758, базою для розрахунку капітальних витрат є загальна вартість платної освітньої (іншої) послуги, з якої вираховується відсоткове співвідношення капітальних витрат, що і було здійснено позивачем, тобто правильно визначено вартість плати за навчання.
В частині встановленого відповідачем порушення щодо включення при встановленні вартості платних інших послуг, а саме плати за проживання в студентських гуртожитках, капітальних витрат у розмірі понад 10 відсотків, позивач у доповнення зазначив, що не погоджується з наведеними відповідачем розрахунком необґрунтовано отриманої виручки, долучивши до позовної заяви власний розрахунок.
Окрім того, позивач вказав на необґрунтованість висновків відповідача щодо завищення позивачем граничної торговельної надбавки (націнки) при розрахунку добової вартості харчування для курсантів. В цьому аспекті позивач зазначив, що НУ "Одеська морська академія" не здійснює діяльність у сфері роздрібної торгівлі та не отримує прибутку, а тому, з погляду позивача, на його діяльність, пов`язану з виробництвом та реалізацією продукції громадського харчування та організацією її споживання, не розповсюджуються вимоги Закону України "Про ціну і ціноутворення" від 21 червня 2012 року № 5007-VI та розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06 вересня 2017 року № 790/А-2017 щодо торговельної надбавки (націнки).
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року, адміністративний позов задоволено частково.
Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07 лютого 2020 року № 2 в частині накладення штрафу у сумі 104 492,00 грн та в сумі 189 139,97 грн, вилучення необґрунтовано одержаної виручки у розмірі 293 631,97 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що при визначенні вартості освітньої послуги чи іншої платної послуги базою для визначення розміру капітальних витрат є загальна вартість платної послуги. В той же час, суд апеляційної інстанції, підтвердивши висновки суду першої інстанції з цього приводу, зазначив, що капітальні витрати є складовою частиною "загальних" витрат, та відповідно до положень пунктів 2.2 та 2.6 розділу II Порядку № 1 та Порядку № 2 є складовою загальної вартості платної послуги у розмірі 10 відсотків.
Доводи відповідача про те, що кінцева вартість послуги має вже включати в себе розраховані капітальні витрати, які потрібно відраховувати у розмірі до 10 відсотків від суми усіх інших складових розрахунку вартості послуги, суди першої та апеляційної інстанцій відхилили з покликанням на помилковість трактування відповідачем вимог цих Порядків.
У зв`язку з наведеним, суди попередніх інстанцій констатували правильність застосування позивачем положення пунктів 2.6 розділу II Порядку № 1 та Порядку № 2 при визначенні вартості освітніх послуг.
Щодо порушення позивачем порядку визначення плати за проживання в студентських гуртожитках, суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зазначив, що позивач не заперечив вказане порушення, натомість висловив незгоду з розрахованим відповідачем розміром денної вартості проживання у гуртожитку, надавши самостійно здійснені розрахунки денної вартості проживання у гуртожитку. Проте, як зауважив суд першої інстанції, наведені числові показники позивач жодним чином не пояснив.
За цих обставин, суд першої інстанції констатував, що в цій частині відповідач дійшов обґрунтованого висновку про допущення позивачем порушення та одержання необґрунтованої виручки на суму 20 755,77 грн, та уважав, що сума адміністративно-господарських санкцій на вказану суму підлягає стягненню, а необґрунтовано одержана виручка - вилученню.
Що стосується завищення позивачем граничної торговельної надбавки, суд першої інстанції, позицію якого розділив суд апеляційної інстанції, зазначив, що застосування торговельної надбавки можливе лише до суб`єктів господарювання, які здійснюють роздрібну торгівлю та отримують прибуток.
Разом з тим, суди попередніх інстанцій установили, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань позивач не здійснює будь-яку діяльність, що відноситься до розділу 47 КВЕД (роздрібна торгівля), позивач здійснює діяльність із надання платних послуг за КВЕД 85.42 "Вища освіта".
Додатково суд апеляційної інстанції відмітив, що визначена позивачем добова вартість харчування в їдальні навчального закладу не містила в собі такої складової торговельної надбавки (націнки), як прибуток позивача, що узгоджується з його посиланнями щодо безприбутковості діяльності НУ "Одеська морська академія" при надання харчування в їдальні.
З огляду на вказане, суди попередніх інстанцій констатували необґрунтованість висновків відповідача щодо визначення позивачем добової вартості харчування з порушенням вимог розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06 вересня 2017 року №790/А-2017 в частині завищення граничної торговельної надбавки, встановленої на рівні 40 відсотків.
Підстави касаційного оскарження та їх обґрунтування
У касаційній скарзі Головне управління Держпродспоживслужби в Одеській області, покликаючись на порушення судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права, просить оскаржувані судові рішення скасувати та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Касаційну скаргу подано з підстав, передбачених пунктами 3, 4 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Щодо пункту 3 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави для касаційного оскарження, скаржник зазначає, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми матеріального права, а саме:
пункти 2.1, 2.2, 2.6 розділу II Порядку надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року №736/902/758;
пункти 2.1, 2.2, 2.6 розділу II Порядку надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року №736/902/758;
пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про ціни та ціноутворення".
Скаржник стверджує, що висновок суду першої інстанції про те, що базою для визначення розміру капітальних витрат є загальна вартість платної послуги, є таким, що суперечить нормам Порядку № 1, адже до загальної вартості послуги мають бути включені й капітальні витрати. Крім того, висновок суду апеляційної інстанції про те, що капітальні витрати є складовою частиною загальних витрат скаржник також уважає таким, що суперечить положенням Порядку № 1 та Порядку № 2, оскільки пункти 2.2 розділу II Порядку №1 та Порядку № 2 не містять таких складових вартості послуг як загальні витрати.
У контексті вказаного скаржник зауважує на тому, що вартість платної освітньої послуги складається із суми складових витрат, визначених пунктом 2.2 розділу II Порядку № 1, а саме витрат на оплату праці працівників, нарахувань на оплату праці відповідно до законодавства, безпосередніх витрат та оплати послуг інших організацій, капітальних витрат (у розмірі визначеному пунктом 2.6 цього Порядку), індексації заробітної плати, інших витрат відповідно до чинного законодавства.
З урахуванням зазначеного, скаржник доводить, що вартість платної освітньої послуги має вже включати в себе розраховані капітальні витрати, тож капітальні витрати слід відраховувати в розмірі до 10 відсотків від суми інших складових розрахунку вартості послуги, а саме від сукупності таких статей витрат як: заробітна плата, нарахування на оплату праці, використання товарів та послуг, видатки на відрядження, оплата комунальних послуг на електроенергію тощо.
Скаржник звертає увагу на те, що аналогічний механізм розрахунку відповідач використав при перевірці плати за проживання в студентських гуртожитках на підставі положень Порядку №2 Суд першої інстанції підтвердив правильність такого розрахунку. Вказане, за заувагою скаржника, призвело до формулювання судом першої інстанції двох суперечних одному висновків, а саме про незаконність рішення відповідача щодо порушення позивачем порядку формування вартості освітніх послуг в частині завищення капітальних витрат та про законність рішення відповідача щодо порушення позивачем порядку формування вартості проживання в студентських гуртожитках (екіпажі) НУ "Одеська морська академія" в частині завищення капітальних витрат.
На підставі викладеного скаржник стверджує, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми пунктів 2.1, 2.2, 2.6 розділу II Порядку № 1 та Порядку № 2.
Окрім цього, скаржник не погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно того, що державне регулювання в частині застосування граничних торговельних надбавок (націнок) не застосовується до суб`єктів господарювання, які не отримують прибуток.
З цього приводу скаржник зазначає, що державне регулювання шляхом застосування граничних торговельних надбавок (націнок) здійснюється з метою упорядкування витрат на продукцію громадського харчування, що реалізується в навчальних закладах, недопущення необґрунтованого зростання цін, забезпечення доступу до харчування широкого кола студентів.
Тому позиція суду першої інстанції про те, що до будь-яких суб`єктів, що не отримують прибуток не застосовується державне регулювання, на переконання скаржника, суперечить меті, з якою застосовуються державні регульовані ціни.
Крім того, скаржник заперечує проти висновків суду першої інстанції про те, що позивач відповідно до відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань не здійснює діяльність з роздрібної торгівлі, зазначаючи, що код виду діяльності не створює прав чи обов`язків для підприємств і організацій.
З урахуванням вказаного, скаржник зазначає, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували до спірних правовідносин пункт 12 частини першої статті 1 Закону України "Про ціни та ціноутворення" щодо встановлення торговельної надбавки (націнки).
Щодо пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підстави для касаційного оскарження, скаржник вказує на те, що суд апеляційної інстанції в частині завищення позивачем граничної торговельної надбавки (націнки) прийняв постанову на підставі недопустимих доказів, позаяк такі були отримані судом апеляційної інстанції з порушенням статей 73, 80, 306, 308 КАС України.
В цьому аспекті скаржник зазначає, що у постанові від 21 грудня 2020 року суд апеляційної інстанції послався на те, що "на відповідний запит суду Національним університетом було надано детальний розрахунок вартості окремої страви, зокрема, супу картопляного з кльоцками м/кур …", проте в матеріалах справи не міститься будь-яких ухвал про витребування доказів.
У матеріалах справи наявне клопотання представника позивача про долучення доказів, водночас всупереч вимог процесуального законодавства суд апеляційної інстанції не ставив на розгляд питання про долучення цих доказів до матеріалів справи.
Крім того, позивач на навів пояснень, доводів та доказів того, чому суд апеляційної інстанції має прийняти докази, які не були подані ним до суду першої інстанції.
Позиція інших учасників справи
Від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому останній, зазначаючи про безпідставність тверджень, наведених у касаційній скарзі, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін.
Рух касаційної скарги
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24 лютого 2021 року (судді: Чиркін С.М., ОСОБА_1., Шарапа В.М.) відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 серпня 2020 року та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 21 грудня 2020 року у справі № 420/1461/20 за позовом Національного університету "Одеська морська академія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Розпорядженням № 1885/0/78-23 від 10 листопада 2023 року заступника керівника апарату Верховного Суду - керівник секретаріату Касаційного адміністративного суду у зв`язку з увільненням від виконання обов`язків на період призову на військову службу судді ОСОБА_1., який входить до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи, призначено повторний автоматизований розподіл.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу справ між суддями від 10 листопада 2023 року визначено склад колегії суддів: Чиркін С.М. (головуючий суддя), Берназюк Я.О., Шарапа В.М.
13 листопада 2023 року суддями Чиркіним С.М., Берназюком Я.О. та Шарапою В.М. до початку розгляду справи по суті, заявлено самовідводи від участі у розгляді справи за цією касаційною скаргою у зв`язку із порушенням порядку визначення суддів для розгляду справи, встановленого статтею 31 КАС України, а саме: без врахування спеціалізації.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 13 листопада 2023 року задоволено заяви суддів Чиркіна С.М., Берназюка Я.О., Шарапи В.М. про самовідвід та відведено вказаних суддів від розгляду справи № 420/1461/20 за позовом Національного університету "Одеська морська академія" до Головного управління Держпродспоживслужби в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення.
Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 листопада 2023 року для розгляду цієї справи визначено новий склад колегії суддів: Загороднюк А.Г. - головуючий суддя, судді: Соколов В.М., Єресько Л.О.
Ухвалою Верховного Суду (суддя: Загороднюк А.Г.) від 20 грудня 2023 року призначено справу до розгляду.
Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
Судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 20 січня 2020 року по 31 січня 2020 року посадовими особами ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області проведено планову перевірку НУ "Одеська морська академія" з питань дотримання вимог законодавства у сфері захисту прав споживачів, дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
За результатами перевірки було складено акт від 31 січня 2020 року № 250, який був отриманий позивачем того ж дня - 31 січня 2020 року.
В акті перевірки стверджується про порушення позивачем вимог пункту 2.6 розділу II Порядку № 1 при формуванні НУ "Одеська морська академія" плати за навчання, зокрема в плату, в деяких випадках були включені "капітальні витрати" у розмірі понад 10 відсотків в межах вартості платної освітньої послуги.
За висновком відповідача вказане призвело до необґрунтованого завищення вартості освітніх послуг для вітчизняних студентів та іноземців, які навчаються за контрактом на денній та заочній формах освіти, внаслідок чого за 2 півріччя 2018-2019 та 1 півріччя 2019-2020 навчальних років НУ "Одеська морська академія" було необґрунтовано одержано виручку у сумі 104 492,00 грн.
Також при перевірці інших платних послуг, а саме плати за проживання в студентських гуртожитках, було встановлено завищення позивачем відсотку "капітальних витрат" при формуванні плати за проживання, адже "капітальні витрати" були включені у розмірі понад 10 відсотків в межах вартості платної послуги, чим порушено вимоги пункту 2.6 розділу II Порядку № 2.
Згідно з висновком відповідача, внаслідок встановленого порушення в період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року НУ "Одеська морська академія" необґрунтовано одержано виручку у сумі 20 755,77 грн.
Крім того, при розрахунку добової вартості харчування для курсантів, які навчаються за контрактом, слухачів підготовчих курсів навчально-методичного центру довузівської підготовки встановлено завищення встановленої граничної торговельної надбавки (націнки) у розмірі 40 відсотків. До складу встановленої з 01 липня 2018 року добової вартості харчування в розмірі 84,00 грн була врахована торговельна надбавка (націнка) в розмірі 55,5 відсотків та з 01 серпня 2019 року - в розмірі 90,00 грн 55,2 відсотків замість встановленої граничної торговельної надбавки 40 відсотків, чим порушено вимоги розпорядження Одеської обласної державної адміністрації від 06 вересня 2017 року № 790/А-2017 "Про внесення змін до розпорядження виконуючого обов`язки голови Одеської обласної державної адміністрації від 27 січня 2015 року № 30/А-2015".
В результаті цього, як встановлено відповідачем, сума необґрунтовано одержаної виручки НУ "Одеська морська академія" за період з 01 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року склала 189139,97 грн.
Не погоджуючись з результатами перевірки, позивачем надано відповідачу заперечення (зауваження) вих. №05/285 від 04 лютого 2020 року разом із відповідними додатками.
07 лютого 2020 року ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області прийнято рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення законодавства про ціни і ціноутворення від 07 лютого 2020 року № 2.
Згідно з вказаним рішенням, ГУ Держпродспоживслужби в Одеській області, на підставі пункту 6 частини першої статті 18, пункту 1 частини першої статті 20, частини другої статті 20 Закону України "Про ціни і ціноутворення", частини дев`ятої статті 7 Закону України "Про основні засади державного нагляду(контролю) у сфері господарської діяльності", застосовано до НУ "Одеська морська академія" штраф у сумі 314 387,74 грн та вилучено необґрунтовано одержану виручку у розмірі 314 387,74 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Основні засади цінової політики і відносини, що виникають у процесі формування, встановлення та застосування цін, а також здійснення державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення визначено Законом України "Про ціни і ціноутворення" від 21 червня 2012 року № 5007-VI (далі - Закон № 5007-VI).
Згідно з частиною першою статті 16 Закону № 5007-VI органами державного контролю (нагляду) та спостереження у сфері ціноутворення (далі - уповноважені органи) є: центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику з контролю за цінами; інші органи, визначені законом.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну службу України з питань безпечності харчових продуктів та захисту прав споживачів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 вересня 2015 року № 667 (далі - Положення № 667), Держпродспоживслужба є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства та який реалізує державну політику, зокрема з контролю за цінами.
Пунктом 2 Положення № 667 передбачено, що Держпродспоживслужба у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Відповідно до підпункту 1 пункту 3 Положення № 667 одним з основних завдань Держпродспоживслужби є контроль за цінами.
Згідно з підпунктом 11 пункту 4 Положення № 667 Держпродспоживслужба відповідно до покладених на неї завдань у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Держпродспоживслужба здійснює свої повноваження безпосередньо та через свої територіальні органи (пункт 7 Положення № 667).
Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві, затвердженого наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України від 12 квітня 2017 року № 209 (далі - Положення № 209) Головне управління Державної служби України з питань безпечності харчових продуктів та захисту споживачів в області, в місті Києві (далі - Головне управління) є територіальним органом Держпродспоживслужби та їй підпорядковане. Повноваження Головного управління поширюються на територію відповідної області, міста Києва.
Підпунктом 11 пункту 4 Положення № 209 встановлено, що Головне управління відповідно до покладених на нього завдань забезпечує реалізацію державної політики у сфері дотримання вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін: здійснює державний нагляд (контроль) за дотриманням вимог формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; здійснює державний нагляд (контроль) за достовірністю інформації, зазначеної у документах про формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; приймає рішення про застосування адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін; надає органам виконавчої влади, органам місцевого самоврядування, суб`єктам господарювання обов`язкові для виконання приписи про усунення порушень вимог законодавства щодо формування, встановлення та застосування державних регульованих цін.
Постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796 "Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами освіти, що належать до державної і комунальної форми власності" затверджено Перелік платних послуг, який може надаватися закладами освіти, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності (далі - Перелік).
Відповідно до вказаного Переліку, закладом освіти можуть надаватися, зокрема, платні освітні послуги та інші платні послуги.
Порядок надання платних освітніх послуг державними та комунальними навчальними закладами, затверджений наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 (далі - Порядок № 1).
Пунктом 1.1 розділу I Порядку № 1 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на навчальні заклади, що належать до державної і комунальної форм власності, у частині надання послуг відповідно до розділу 1 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796.
Відповідно до пункту 2.1 розділу II Порядку № 1 встановлення вартості платної освітньої послуги здійснюється на базі економічно обґрунтованих витрат, пов`язаних з її наданням.
Калькуляційною одиницею при цьому є вартість отримання відповідної платної освітньої послуги однією фізичною особою за весь період її надання у повному обсязі.
Пунктом 2.1 розділу II Порядку № 1 визначено, що складовими вартості витрат є: витрати на оплату праці працівників; нарахування на оплату праці відповідно до законодавства; безпосередні витрати та оплата послуг інших організацій; капітальні витрати; індексація заробітної плати, інші витрати відповідно до чинного законодавства.
Згідно з пунктом 2.6 розділу II Порядку № 1 до капітальних витрат на придбання (створення) основних засобів включаються витрати на забезпечення надання навчальним закладам платних освітніх послуг, а саме: придбання або створення основних засобів, зокрема навчального, лабораторного, спортивного, виробничого обладнання, приладів, механізмів, споруд, меблів, комп`ютерної та оргтехніки, придбання навчальної літератури, оновлення бібліотечних фондів; капітальне будівництво, придбання, ремонт, реконструкцію та реставрацію приміщень, будівель, споруд, транспортних засобів, що використовуються у навчальному процесі (у тому числі придбання будівельних матеріалів, виготовлення проектно-кошторисної документації); придбання програмного забезпечення (у тому числі з передачею прав на користування), авторських та суміжних прав.
Капітальні витрати враховуються у розмірі до 10 відсотків в межах вартості платної освітньої послуги, встановленої відповідно до цього Порядку, з урахуванням положень абзаців п`ятого та шостого пункту 2.1 цього розділу.
Порядок надання інших платних послуг державними та комунальними навчальними закладами затверджений наказом Міністерства освіти і науки України, Міністерства економіки України, Міністерства фінансів України від 23 липня 2010 року № 736/902/758 (далі - Порядок № 2).
Пунктом 1.1 розділу I Порядку № 2 передбачено, що дія цього Порядку поширюється на навчальні заклади, що належать до державної і комунальної форм власності, у частині надання платних послуг, відповідно до розділів 2-8 Переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної та комунальної форми власності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27 серпня 2010 року № 796.