ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 120/7116/22
адміністративне провадження № К/990/26985/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Мацедонської В. Е.,
суддів: Білак М. В., Кашпур О. В.
розглянув у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області про визнання протиправними дій, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року (головуючий суддя Залімський І. Г., судді: Мацький Є. М., Сушко О. О.),
І. Суть спору
У вересні 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивачка, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області (далі - відповідач, ГУ Держказначейства у Вінницькій області), у якому просила визнати протиправними дії відповідача щодо повернення виконавчого документа Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року у справі № 120/19342/21-а без прийняття до виконання.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначила, що дії відповідача є протиправними, оскільки 16 травня 2022 року позивачка звернулася до відповідача із заявою про стягнення коштів з рахунків бюджетних асигнувань Тульчинського відділу Державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на підставі виконавчого листа, виданого Вінницьким окружним адміністративним судом по справі № 120/19343/21-а, однак листом від 20 травня 2022 року відповідач повернув зазначений виконавчий документ без виконання з підстав невідповідності його вимогам частини першої статті 4 Закону України "Про виконавче провадження", а саме відсутності у ньому відомостей про ідентифікаційний код боржника.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи.
04 лютого 2022 року Вінницьким окружним адміністративним судом ухвалено рішення у справі № 120/19342/21-а яким, окрім іншого, стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Тульчинського відділу державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький) на користь ОСОБА_1 витрати, пов`язані з оплатою судового збору, у розмірі 454,00 грн. Судове рішення набрало законної сили 29 березня 2022 року.
30 березня 2022 року для виконання рішення суду у частині стягнення судових витрат, Вінницьким окружним адміністративним судом видано виконавчий лист № 120/19342/21-а. При цьому, у реквізитах даного виконавчого листа боржником вказано Тульчинський відділ державної виконавчої служби у Тульчинському районі Вінницької області Центрально - Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Хмельницький), а стягувачем - ОСОБА_1 .
Після отримання виконавчого документу та з метою примусового виконання ухваленого на її користь судового рішення в частині стягнення судових витрат, ОСОБА_1 звернулася до ГУ Держказначейства у Вінницькій області із заявою від 16 травня 2022 року, до якої долучила виконавчий лист від 30 березня 2022 року № 120/19342/21-а.
За результатами розгляду такої заяви відповідач листом від 20 травня 2022 року № 04.2-23-11/2751 повернув виконавчий лист стягувачу без виконання на підставі абзацу 5 підпункту 1 пункту 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 (далі - Порядок № 845).
Підставою такого повернення є те, що виконавчий документ оформлено судом з порушенням вимог, встановлених частиною першою статті 4 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VІІІ "Про виконавче провадження" (далі - Закон № 1404-VІІІ), а саме у ньому відсутні відомості про ідентифікаційний код боржника як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Також ГУ Держказначейства у Вінницькій області зазначило, що оскільки боржника обслуговує централізована бухгалтерія при Центрально-Західному міжрегіональному управлінні Міністерства юстиції (м. Хмельницький), тому виходячи із приписів пункту 24 Порядку № 845 рекомендовано ОСОБА_1 після усунення вищевикладених недоліків виконавчого документа звернутися із заявою про його примусове виконання до ГУ Держказначейства у Хмельницькій області.
Уважаючи такі дії відповідача протиправними, позивачка звернулася до адміністративного суду з цим позовом за захистом порушених, на її думку, прав та інтересів.
ІІІ. Рішення судів попередніх інстанцій та мотиви їх ухвалення.
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області щодо повернення ОСОБА_1 згідно листа від 20 травня 2022 року № 04.2-23-11/2751 без виконання виконавчого листа Вінницького окружного адміністративного суду від 30 березня 2022 року № 120/19342/21-а.
Суд першої інстанції виходив з того, що суб`єкти владних повноважень зобов`язані діяти ефективно, забезпечувати суб`єктивні права, свободи та інтереси осіб, які до них звертаються. Натомість, відповідач не скористався усіма наданими йому повноваженнями для реалізації права позивача на забезпечення примусового виконання судового рішення в частині відшкодування на його користь судових витрат, зокрема в межах цих повноважень відповідач не був позбавлений можливості звернутися до відповідних органів для отримання інформації - в даному випадку ідентифікаційного коду боржника, якої йому не вистачало для виконання судового рішення.
Суд першої інстанції дійшов висновку, що з урахуванням положень Закону № 1404-VІІІ та Порядку № 845 у ГУ Держказначейства у Вінницькій області були відсутні підстави для повернення виконавчого документа стягувачу згідно абзацу 5 підпункту 1 пункту 9 згаданого Порядку.
Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу Головного управління Державної казначейської служби України у Вінницькій області задоволено. Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 грудня 2022 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції наголосив, що зазначення у виконавчому документі ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань стягувача та боржника (для юридичних осіб - за наявності) є імперативною вимогою до виконавчого документа. Недотримання такої вимоги є самостійною та достатньою підставою для повернення виконавчого документу стягувачеві на підставі підпункту 1 пункту 9 Порядку № 845. До того ж, вказаний реквізит важливий для виконання відповідного виконавчого документа. При цьому, вжите у нормі частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ уточнення "за наявності" стосується випадків об`єктивної відсутності ідентифікаційного коду юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Водночас, суд апеляційної інстанції зазначив, що вжиття відповідачем заходів для отримання відомостей про код боржника в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, не зумовить відповідності виконавчого листа вимогам частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ. Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідач правомірно повернув виконавчий лист стягувачеві, що свідчить про відсутність підстав для задоволення позову.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
29 липня 2023 року ОСОБА_1 звернулась до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 26 квітня 2023 року.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 28 вересня 2023 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
V. Касаційне оскарження
У касаційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
На обґрунтування позиції, скаржниця зазначає, що судом апеляційної інстанції не враховано висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 26 грудня 2018 року у справі № 749/11814/16-ц та від 19 вересня 2019 року у справі № 469/1357/16-ц щодо застосування пункту 4 частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ.
Позивачка стверджує, що відповідач має право не тільки повертати виконавчий документ, а й повідомляти органу, який видав виконавчий документ, про наявність обставин, що ускладнюють чи унеможливлюють його виконання, у спосіб і порядку, які визначені таким документом, безоплатно отримувати необхідні для виконання виконавчих документів судові рішення, пояснення, довідки, іншу інформацію.
ОСОБА_1 уважає, що сама лише відсутність у виконавчому документі окремих відомостей про особу боржника не є підставою для повернення виконавчого документа без прийняття до виконання.
ГУ Держказначейства у Вінницькій області подало відзив на касаційну скаргу, у якому просить відмовити у її задоволенні, постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.
Відповідач зазначає, що правовідносини у справі, яка розглядається, і правовідносини у справах, на які посилається скаржниця, не є подібними, а тому обґрунтування касаційної скарги пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України є безпідставним.
ГУ Держказначейства у Вінницькій області стверджує, що підпунктом 4 частини першої статті 4 Закону № 1404-VІІІ передбачена вимога про зазначення у виконавчому документі відомостей про ідентифікаційний код боржника як юридичної особи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. При цьому, така вимога є імперативною нормою, тобто, зазначення передбачених частиною першою статті 4 Закону № 1404-VІІІ реквізитів у виконавчому документі є обов`язковим. Імперативними є також норми пункту 9 Порядку № 845, які містять перелік підстав, за якими органи Держказначейства зобов`язані повернути виконавчий документ стягувачу.
VІ. Релевантні джерела права й акти їх застосування.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Статтею 129-1 Основного Закону України передбачено, що судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.
Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначені Законом № 1404-VІІІ.