ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа №160/4221/23
адміністративне провадження №К/990/26319/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Радишевської О.Р., Уханенка С.А.
розглянув у порядку письмового провадження як суд касаційної інстанції адміністративну справу
за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії, провадження в якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року, постановлену суддею Дєєвим М.В., і постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Божко Л.А. (доповідач), суддів Лукманової О.М., Дурасової Ю.В.,
У С Т А Н О В И В :
І. Короткий зміст обставин справи і судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
1. У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до військової частини НОМЕР_1, у якому просив:
- визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації - січень 2008 року;
- зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення у період з 01 січня 2016 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням базового місяця для обчислення індексації грошового забезпечення січень 2008 року та компенсацію втрати частини доходів на суму заборгованості частини недоотриманої індексації з 01 січня 2016 року до 28 лютого 2018 року.
2. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 07 березня 2023 року відкрив спрощене позовне провадження в справі за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії й призначив розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін з 07 квітня 2023 року.
3. Військова частина НОМЕР_1 подала до суду першої інстанції відзив на позов ОСОБА_1 із проханням залишити його без розгляду з підстав того, що позов з аналогічним предметом і з аналогічних підстав був розглянутий у межах справи №160/18777/21.
4. Дніпропетровський окружний адміністративний суд ухвалою від 12 квітня 2023 року відмовив у задоволенні клопотання військової частини НОМЕР_1 про залишення позову без розгляду. Закрив провадження в адміністративній справі №160/4221/23 за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язати вчинити певні дії.
5. Третій апеляційний адміністративний суд постановою від 20 липня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року - без змін.
6. Закриваючи провадження у справі №160/4221/23, суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що у спірних правовідносинах є рішення суду (рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15 грудня 2021 року в справі №160/18777/21), яке набрало законної сили, у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, а тому є підстави для закриття провадження у справі відповідно до пункту 4 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
ІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року і направити справу №160/4221/23 для продовження розгляду до суду першої інстанції.
8. Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані ухвала суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції є незаконними, ухваленими з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без урахування правових висновків Верховного Суду.
9. Судом у справі №160/18777/21, як указує ОСОБА_1, вирішено його право на нарахування та виплату індексації грошового забезпечення у спірному періоді. При цьому визначення базового місяця для обчислення позивачеві індексації грошового забезпечення не здійснювалося, оскільки суд надав право відповідачеві самому встановлювати базовий місяць.
10. Предметом позову в справі №160/4221/23, як наголошує скаржник, є питання правильності розрахунку/обчислення індексації грошового забезпечення, зокрема, визначення січня 2008 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення позивачеві, а також неправомірність застосування відповідачем при її обчисленні грудня 2015 року як місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця), що свідчить про нетотожність позовних вимог у справі, що розглядається, та у справі №160/18777/21.
11. ОСОБА_1 посилається на неврахування судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постановах від 15 грудня 2022 року в справі №460/3473/21, від 31 січня 2023 року в справі №340/3391/22, від 16 лютого 2023 року в справі №420/19953/21, від 13 березня 2023 року в справі №560/11003/22, від 20 липня 2023 року в справі №380/14636/22 та інших. Указує, що відповідно до пункту 13 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року №1078, (далі - Порядок №1078) спори з питань індексації грошових доходів підлягають розгляду в судовому порядку, й питання обчислення сум індексації може бути предметом судового контролю, при цьому позовні вимоги щодо правильності їхнього обчислення можуть бути заявлені окремим позовом.
12. ОСОБА_1 наголошує, що позовні вимоги у справі №160/4221/23 можуть бути заявлені окремим адміністративним позовом і мають розглядатися судом по суті, а висновок судів першої та апеляційної інстанцій про наявність підстав для закриття провадження у цій справі згідно з пунктом 4 частини першої статті 238 КАС України є помилковим.
ІІІ. Рух справи у суді касаційної інстанції
13. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів Радишевської О.Р., Уханенка С.А. ухвалою від 10 серпня 2023 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
14. Військова частина НОМЕР_1 подала відзив на касаційну скаргу із проханням залишити її без задоволення, а оскаржувані ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 12 квітня 2023 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 липня 2023 року - без змін, оскільки вони прийняті з додержанням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими.
15. Ухвалою Верховного Суду у складі судді Касаційного адміністративного суду Кашпур О.В. від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду в порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами на 21 грудня 2023 року.
ІV. Позиція Верховного Суду
16. Надаючи оцінку обґрунтованості касаційної скарги та оскаржуваним судовим рішенням судів попередніх інстанцій, Верховний Суд, з урахуванням приписів статті 341 КАС України, виходить із таких міркувань.
17. Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
18. Згідно з приписами частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їхній захист шляхом, зокрема, визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії (пункти 3, 4 частини першої цієї статті).
19. За правилами частин першої-четвертої статті 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.
20. Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним і таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.
21. Неможливість повторного розгляду справи за наявності судового рішення, що набрало законної сили, ухваленого між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав, ґрунтується на правових наслідках дії законної сили судового рішення. Після набрання судовим рішенням законної сили сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їхні правонаступники не можуть знову заявляти в суді ті ж позовні вимоги й з тих же підстав.
22. За змістом пункту 4 частини першої статті 238 КАС України суд закриває провадження у справі якщо є такі, що набрали законної сили, постанова чи ухвала суду про закриття провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.
23. Зазначена підстава для закриття провадження у справі спрямована на усунення випадків повторного вирішення судом спорів, які вже розглянуті та остаточно вирішені по суті. Перешкодою для звернення до суду є наявність у тотожному спорі постанови/рішення чи ухвали суду про закриття провадження у справі, що набрали законної сили.
24. Відповідно до наведеної норми тотожними визнаються позови, у яких збігаються сторони, предмет і підстава, тобто коли позови повністю збігаються за складом учасників адміністративного процесу, вимогами та обставинами, що обґрунтовують звернення до суду. Нетотожність хоча б одного із цих чинників не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.
25. Предмет позову - це матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої він просить ухвалити судове рішення.
26. Визначаючи підстави позову, як елементу його змісту, суд повинен перевірити, на підставі чого, тобто яких фактів (обставин) і норм закону позивач просить про захист свого права.
27. У постанові від 09 жовтня 2018 року в справі №809/487/18 Верховний Суд констатував, що підстави адміністративного позову - це фактичні та юридичні обставини публічно-правового спору, які обґрунтовують можливість подання такого позову, це факти, які відповідно до норм матеріального права вказують на наявність (відсутність) між позивачем і відповідачем спірних правовідносин. Відтак, для встановлення тотожності підстав позову визначальне значення має коло обставин та фактів, якими позивач обґрунтовує свої позовні вимоги. Не є зміною підстав адміністративного позову викладення одних і тих же обставин, але в іншій стилістичній формі або із зазначенням обставин, які були відомі заявникові під час подання ним первісної заяви, але були названі ним інакше.
28. Отже, достатньою та необхідною правовою підставою для закриття провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 238 КАС України є одночасна сукупність таких умов: тотожність спору (підстави, предмет позову та сторони співпадають); наявність в іншій справі постанови/рішення чи ухвали суду, якими завершено розгляд справи і які набрали законної сили.
29. Таким чином, спірним є питання наявності у межах двох справ (№160/18777/21, №160/4221/23) одночасної сукупності вищевказаних умов для закриття провадження у справі, що розглядається.