ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 140/8173/22
адміністративне провадження № К/990/24174/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Кашпур О.В.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами в касаційній інстанції адміністративну справу № 140/8173/22
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у Волинській області про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на посаді, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,
за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, прийняту в складі колегії суддів: головуючого Глушка І.В., суддів Довгої О.І., Запотічного І.І.,
УСТАНОВИВ:
І. Короткий зміст позовних вимог
1. У грудні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 № 514-о "Про звільнення ОСОБА_1 ";
- поновити позивача на посаді начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області з 14.11.2022;
- стягнути з Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу.
2. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що оскаржуваний наказ є протиправним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки в порушення вимог частини 3 статті 87 Закону України "Про державну службу", статті 49-2 КЗпП України йому не були запропоновані всі наявні вакантні посади державної служби за наявності таких в Головному управлінні ДПС у Волинській області на момент попередження про скорочення займаної ним посади та звільнення. Позивач вказував на те, що пропозиція усіх рівнозначних наявних вакантних посад є обов`язковою для належного дотримання процедури звільнення державного службовця на підставі п. 1 ч. 1 статті 87 Закону України "Про державну службу". Крім того позивач зазначав про те, що в порушення статті 42 КЗпП України відповідач не проводив аналізу продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати, та тих, які підлягали звільненню.
ІІ. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
3. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 № 514-о "Про звільнення ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області з 15 листопада 2022 року; стягнуто з Головного управління ДПС у Волинській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 73974,70 грн.
4. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що фактичного скорочення штату працівників, як необхідної підстави для дострокового звільнення позивача з посади на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП України не відбулось. Виведення зі структури Головного управління ДПС у Волинській області, зокрема, з управління податкового аудиту співробітників відділу перевірок податкових агентів зі штатною чисельністю 8 співробітників та введення у складі організаційної структури Головного управління ДПС у Волинській області управління оподаткування фізичних осіб та у його складі підрозділу відділу перевірок податкових агентів з штатною чисельністю 8 осіб не вплинуло на штатну чисельність відділу, у якому працював позивач.
5. У попередженні про наступне звільнення від 12.10.2022 позивачу запропоновано лише одну вакантну посаду - начальника Ківерцівської державної податкової інспекції. Доказів пропонування інших посад, які були вакантними у відповідача або з`явилися після попередження про наступне звільнення відповідач не надав, як і не навів необхідного обґрунтування щодо неприйняття рішення про переведення позивача до реорганізованого відділу у складі іншого управління. Також суд вказав на те, що відповідач не надав доказів того, що під час звільнення позивача проводився аналіз продуктивності праці і кваліфікації тих працівників, які залишилися працювати і тих, які підлягали звільненню.
6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року скасовано рішення Волинського окружного адміністративного суду від 17 лютого 2023 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено.
7. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд апеляційної інстанції виходив із того, що реорганізація ГУ ДПС у Волинській області відбулася без скорочення чисельності або штату державних службовців, тобто кількість посад не змінилася. При цьому відбулося скорочення посади державної служби, на якій перебував позивач - начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту. У новій організаційній структурі ГУ ДПС у Волинській області функції, які виконував відділ перевірок податкових агентів управління податкового аудиту, передані до управління оподаткування фізичних осіб.
8. Суд апеляційної інстанції уважав, що відповідачем виконано обов`язок щодо працевлаштування позивача, а саме було вчинено заходи, направлені на забезпечення позивача можливістю продовжити державну службу з урахуванням його кваліфікації. ОСОБА_1 було попереджено про наступне звільнення завчасно, йому було запропоновано наявну вакантну посаду, рівнозначну тій, яку він обіймав, тому відповідач діяв у межах, передбачених чинним законодавством України.
9. Стосовно доводів позивача про те, що у відповідача був обов`язок запропонувати йому інші посади, що були вакантними в апараті Головного управління ДПС у Волинській області категорії "Б", то суд апеляційної інстанції вказав на те, що матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_1 могли пропонуватись інші посади, на які він може претендувати, враховуючи його фах, кваліфікацію та досвід трудової діяльності. При цьому, судом вказано, що визначення професійної компетентності та переважного права на залишення на роботі працівників відноситься до дискреційних повноважень відповідача.
ІІІ. Короткий зміст вимог касаційної скарги
10. Не погоджуючись із постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
11. Обґрунтовуючи наявність підстав для касаційного оскарження, касатор посилається на пункт 1 частини 4 статті 328 КАС України, відповідно до якого підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
12. Касатор вказує на те, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував частину третю статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення проведення конкурсів на зайняття посад державної служби та інших питань державної служби" від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ та статтю 42 КЗпП України, без урахування висновків Верховного Суду, які викладені у постановах від 05 квітня 2023 року у справі № 640/12871/21, від 30 листопада 2022 року у справі № 640/15797/21, від 10 листопада 2022 року у справі № 640/24023/21, від 22 вересня 2020 року № 161/7196/19, від 24 квітня 2019 року у справі № 813/1713/16.
13. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що положення частини третьої статті 87 Закону України "Про державну службу" в редакції Закону України від 23 лютого 2021 року № 1285-ІХ треба розуміти так, що в разі реорганізації державного органу, що є підставою для звільнення державного службовця у значенні пункту 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" суб`єкт призначення/керівник державної служби повинен запропонувати державному службовцеві, попередженому про звільнення, усі вакантні посади (за умови, що такі є), на які можна було б його перевести.
14. На момент попередження про наступне вивільнення у Головному управлінні ДПС у Волинській області вакантними були такі посади: начальник відділу позапланових перевірок ризикових платників; заступник начальника управління - начальник відділу якості перевірок та перевірок фінансових операцій; заступник начальника відділу контролю за виробництвом та обігом пального; заступник начальника управління - начальник відділу обслуговування акцизних складів та податкових постів, контролю за обігом марки акцизного податку; заступник начальника управління - начальник відділу адміністрування акцизного податку; заступник начальника управління - начальник відділу бухгалтерського обліку, звітності та бюджетування; начальник управління з податковим боргом; начальник відділу інфраструктури та господарського забезпечення; начальник Володимир-Волинської податкової інспекції; начальник Горохівської податкової інспекції. Проте позивачу було запропоновано лише одну посаду.
ІV. Позиція інших учасників справи
15. Головне управління ДПС у Волинській області надало до суду відзив на касаційну скаргу, в якому просить суд касаційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін.
V.Рух справи у суді касаційної інстанції
16. Ухвалою Верховного Суду в складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кашпур О.В., суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А., від 13 липня 2023 року відкрито касаційне провадження за скаргою ОСОБА_1 на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 15 червня 2023 року.
17. Касаційне провадження відкрито на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України.
18. Ухвалою Верховного Суду від 20 грудня 2023 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами на 21 грудня 2023 року.
VI. Стислий виклад обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій
19. Як установлено судами першої та апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 працював на різних посадах в органах державної податкової служби, в тому числі на посаді начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області.
20. Згідно додатку до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 18.08.2021 №2407 "Про введення в дію переліку змін до організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області" та штатного розпису Головного управлінням ДПС у Волинській області на 2022 рік, затвердженого 24.01.2022, затверджено штат працівників у кількості 533 штатних одиниці.
21. Наказом Державної податкової служби України від 04.02.2022 № 91 "Про введення в дію структур територіальних органів ДПС та затвердження методичних рекомендацій щодо побудови організаційних структур територіальних органів ДПС" та наказом Головного управління ДПС у Волинській області від 14.07.2022 № 248 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області" введено в дію з 21.07.2022 організаційну структуру та штатний розпис Головного управління ДПС у Волинській області.
22. Відповідно до додатку 1 до наказу Головного управління ДПС у Волинській області від 14.07.2022 №248 "Про введення в дію організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області", яким введено в дію з 21.07.2022 організаційну структуру та штатний розпис Головного управління ДПС у Волинській області на 2022 рік, затверджений 20.06.2022, затверджено штат працівників у кількості 556 штатних одиниці.
23. Як вбачається з попередження від 12.10.2022, ОСОБА_1 проінформовано, що його посада державної служби скорочується внаслідок зміни структури або штатного розпису державного органу Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців та про наступне звільнення його з посади, яку він обіймає. Одночасно позивачу запропоновано зайняти іншу рівнозначну вакантну посаду, а саме - посаду начальника Ківерцівської державної податкової інспекції.
24. Від запропонованої посади позивач відмовився.
25. В подальшому, наказом в. о. начальника Головного управління ДПС у Волинській області від 14.11.2022 №514-о "Про звільнення ОСОБА_1", припинено державну службу та звільнено з 14.11.2022 ОСОБА_1 з займаної посади начальника відділу перевірок податкових агентів управління податкового аудиту Головного управління ДПС у Волинській області, у зв`язку зі скороченням посади державної служби внаслідок зміни організаційної структури та штатного розпису Головного управління ДПС у Волинській області без скорочення чисельності або штату державних службовців, згідно з пунктом 1 частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу" та пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.
VIІ. ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХНЬОГО ЗАСТОСУВАННЯ
26. Конституція України.
Частина друга статті 19. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
27. Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України)
Частина 2 статті 2 КАС України. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.