ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 640/18338/20
касаційне провадження № К/9901/44790/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві
на рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року (головуючий суддя - Пащенко К.С.)
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Оксененко О.М.; судді: Лічевецький І.О., Мельничук В.П.)
у справі № 640/18338/20
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест"
до Головного управління ДПС у м. Києві
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
У С Т А Н О В И В:
У серпні 2020 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Мрія-Інвест" (далі - ТОВ "Мрія-Інвест", позивач, платник, товариство) звернулося до адміністративного суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві, відповідач, контролюючий орган, податковий орган) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 28 лютого 2020 року № 0133050305.
В обґрунтування позовних вимог платник зазначив, що контролюючим органом при розрахунку орендної плати за земельні ділянки використовувались витяги Головного управління Держгеокадастру у м. Києві за 2019 роки та експертне дослідження, отримане в рамках здійснення кримінального провадження від 17 жовтня 2017 року № 42017100000001297. Позивач наголошує, що експертне дослідження є виключно доказом у кримінальному провадженні та не може бути застосоване для визначення нормативної грошової оцінки земельних ділянок. Також, вказує, що отримані відповідачем витяги виготовлені не на замовлення ТОВ "Мрія-Інвест". При цьому, за висновком позивача, чинне законодавство України не передбачає необхідності або обов`язку платника отримувати щороку витяги з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельних ділянок.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, позов задоволено.
Приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, судові інстанції виходили з безпідставності висновків податкового органу щодо заниження позивачем податкового зобов`язання з орендної плати за землю з юридичних осіб, визначеного ТОВ "Мрія-Інвест" за період 2017-2019 роки, що свідчить про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 17 червня 2021 року, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Мотивуючи касаційну скаргу, податковий орган посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. Наголошує на помилковості висновків судових інстанцій, що законодавством України не передбачено обов`язку платника щодо звернення до відповідних органів державної влади для проведення нормативної грошової оцінки земельних ділянок частіше ніж один раз на п`ять-сім років. Відповідач вказує, що саме на позивача покладається обов`язок декларувати відповідні суми податку та вживати усіх заходів для вірного його обрахування. Також, зазначає, що судовими інстанціями не враховані правові висновки Верховного Суду, викладені в постанові від 03 серпня 2020 року у справі № 826/13307/18.
Ухвалою від 31 січня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у м. Києві.
25 травня 2022 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судовими інстанціями норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем було проведено документальну позапланову перевірку ТОВ "Мрія-Інвест" з питань дотримання вимог податкового законодавства при визначенні податкових зобов`язань з орендної плати за землю за 2017, 2018, 2019 роки, за результатами якої складено акт від 28 січня 2020 року № 18/1-26-15-05-03-05-10/32670462.
Відповідно до висновків акта перевірки контролюючим органом встановлено порушення платником вимог підпункту 271.1.1 пункту 271.1 статті 271, пунктів 286.2, 286.4 статті 286 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що призвело до заниження орендної плати, яка підлягає сплаті до бюджету, в загальній сумі 51 055 031,39 грн, в тому числі за 2017 рік на суму 12 671 373,37 грн, за 2018 рік на суму 18 460 480,61 грн, за 2019 рік на суму 19 923 177,41 грн.
На підставі названого акта перевірки відповідачем 28 лютого 2020 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 0133050305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання за платежем орендна плата з юридичних осіб на 47 979 572,52 грн, з яких за податковим зобов`язанням 38 383 658,02 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 9 595 914,50 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом названого акта індивідуальної дії, Верховний Суд зазначає таке.
Відповідно до підпункту 14.1.72 пункту 14.1 статті 14 ПК України земельний податок - обов`язковий платіж, що справляється з власників земельних ділянок та земельних часток (паїв), а також постійних землекористувачів (далі - податок для цілей розділу XII цього Кодексу).
Підпунктом 14.1.73 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що землекористувачі - юридичні та фізичні особи (резиденти і нерезиденти), яким відповідно до закону надані у користування земельні ділянки державної та комунальної власності, у тому числі на умовах оренди.
За приписами пункту 269.1 статті 269 ПК України платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.
Згідно із підпунктом 270.1.1 пункту 270.1 статті 270 ПК України об`єктами оподаткування є земельні ділянки, які перебувають у власності або користуванні.
Базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено (пункт 271.1 статті 271 ПК України).
Рішення рад щодо нормативної грошової оцінки земельних ділянок офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосування нормативної грошової оцінки земель або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом (пункт 271.2 статті 271 ПК України).
Відповідно до пункту 274.1 статті 274 ПК України ставка податку за земельні ділянки, нормативну грошову оцінку яких проведено, встановлюється у розмірі не більше 3 відсотків від їх нормативної грошової оцінки, для земель загального користування - не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для сільськогосподарських угідь - не менше 0,3 відсотка та не більше 1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки, а для лісових земель - не більше 0,1 відсотка від їх нормативної грошової оцінки.
Пунктом 286.1 статті 286 ПК України визначено, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.
Центральні органи виконавчої влади, що реалізують державну політику у сфері земельних відносин та у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно, у сфері будівництва щомісяця, але не пізніше 10 числа наступного місяця, а також за запитом відповідного контролюючого органу за місцезнаходженням земельної ділянки подають інформацію, необхідну для обчислення і справляння плати за землю, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із пунктом 286.2 статті 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов`язку подання щомісячних декларацій. При поданні першої декларації (фактичного початку діяльності як платника плати за землю) разом з нею подається довідка (витяг) про розмір нормативної грошової оцінки земельної ділянки, а надалі така довідка подається у разі затвердження нової нормативної грошової оцінки землі.
Підпунктом 14.1.42 пункту 14.1 статті 14 ПК України передбачено, що дані державного земельного кадастру - сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим земельних ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристики, розподіл серед власників землі та землекористувачів, підготовлених відповідно до закону.
Частиною першою статті 15 Закону України "Про Державний земельний кадастр" визначено, що до Державного земельного кадастру включаються такі відомості про земельні ділянки: кадастровий номер; місце розташування; опис меж; площа; міри ліній по периметру; координати поворотних точок меж; дані про прив`язку поворотних точок меж до пунктів державної геодезичної мережі; дані про якісний стан земель та про бонітування ґрунтів; відомості про інші об`єкти Державного земельного кадастру, до яких територіально (повністю або частково) входить земельна ділянка; цільове призначення (категорія земель, вид використання земельної ділянки в межах певної категорії земель); склад угідь із зазначенням контурів будівель і споруд, їх назв; відомості про обмеження у використанні земельних ділянок; відомості про частину земельної ділянки, на яку поширюється дія сервітуту, договору суборенди земельної ділянки; нормативна грошова оцінка; інформація про документацію із землеустрою та оцінки земель щодо земельної ділянки та інші документи, на підставі яких встановлено відомості про земельну ділянку.
Зміни до відомостей про земельну ділянку (крім випадків, визначених у частині другій цієї статті) вносяться до Поземельної книги за заявою власника або користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності на підставі документації, передбаченої цим Законом (частина третя статті 26 Закону України "Про Державний земельний кадастр").
Відповідно до частини першої статті 38 Закону України "Про Державний земельний кадастр" відомості з Державного земельного кадастру надаються державними кадастровими реєстраторами у формі: витягів з Державного земельного кадастру про об`єкт Державного земельного кадастру; довідок, що містять узагальнену інформацію про землі (території), за формою, встановленою Порядком ведення Державного земельного кадастру; викопіювань з картографічної основи Державного земельного кадастру, кадастрової карти (плану); копій документів, що створюються під час ведення Державного земельного кадастру.