ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 440/5151/19
касаційне провадження № К/9901/13168/21
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління ДПС у Полтавській області
на постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Григоров А.М.; судді - Бартош Н.С., Подобайло З.Г.)
у справі № 440/5151/19
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод"
до Головного управління ДПС у Полтавській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-
В С Т А Н О В И В:
У грудні 2019 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Новооржицький цукровий завод" (далі - ТОВ "Новооржицький цукровий завод"; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у Полтавській області (далі - ГУ ДПС у Полтавській області; відповідач; контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 16 вересня 2019 року № 0000891401, від 16 вересня 2019 року № 0000901401, від 16 вересня 2019 року № 0000911401 повністю та від 16 вересня 2019 року № 0000881401 в частині зменшення суми від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2019 року в розмірі 499207,00 грн.
Полтавський окружний адміністративний суд рішенням від 27 липня 2020 року в задоволенні позовних вимог відмовив повністю.
Вирішуючи спір, суд дійшов висновку про те, що операції із залучення Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до виконання робіт на об`єктах ТОВ "Новооржицький цукровий завод" відображено ним у бухгалтерському та податковому обліку з метою отримання податкових вигод, а саме додаткового формування витрат та податкового кредиту з метою зменшення об`єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість. Крім того, Полтавський окружний адміністративний суд зазначив, що оренда позивачем майна у свого засновника та кінцевого бенефіціарного власника - Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Астарта-Київ" призвела до значних видатків, адже загалом за період з квітня 2016 року по березень 2019 року ТОВ "Новооржицький цукровий завод" сплачено бенефіціарному власнику кошти в розмірі 105603543,66 грн, унаслідок чого фінансовий результат господарської діяльності платника в 2018 році та першому кварталі 2019 року був збитковим.
Другий апеляційний адміністративний суд постановою від 02 березня 2021 року рішення суду першої інстанції скасував та прийняв нове - про задоволення позову з огляду на доведеність платником реального характеру оспорюваних операцій та господарського характеру понесених за ними витрат.
ГУ ДПС у Полтавській області звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 02 березня 2021 року та залишити чинним рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 липня 2020 року.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на фіктивному характері господарських операцій платника з Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 . Також звертає увагу на невикористання ТОВ "Новооржицький цукровий завод" орендованого в Товариства з обмеженою відповідальністю фірми "Астарта-Київ" майна в господарській діяльності в період із січня по квітень 2017 року, у лютому, березні, грудні 2018 року, січні та лютому 2019 року, що обумовлює обов`язок платника нарахувати податкові зобов`язання з податку на додану вартість відповідно до пункту 198.5 статті 198 Податкового кодексу України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - ПК України), а також скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних податкову накладну на суму податку на додану вартість у розмірі 3838561,00 грн.
Верховний Суд ухвалою від 02 червня 2021 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ГУ ДПС у Полтавській області.
29 липня 2021 року від позивача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ним норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ "Новооржицький цукровий завод" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01 квітня 2016 року по 31 березня 2019 року, за результатами якої складено акт від 15 серпня 2019 року № 988/16-31-14-01-10/38960990.
Перевіркою встановлено, зокрема, порушення позивачем вимог підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14, пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пункту 188.1 статті 188, пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.5, 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201 ПК України, частини другої статті 3, частин першої, другої статті 9 Закону України від 16 липня 1999 року № 996-XIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 996-XIV), Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 "Доходи", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року № 290, пункту 6 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 16 "Витрати", затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318, у зв`язку з неправомірним формуванням даних податкового обліку за наслідками придбання робіт екскаватора, робіт з перевезення, будівельних та підрядних робіт у Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 з огляду на удаваний (фіктивний) характер проведених поставок, а також заниженням податкових зобов`язань з податку на додану вартість на 3838561,00 грн внаслідок віднесення до податкового кредиту сум податку на додану вартість, сплачених Товариству з обмеженою відповідальністю фірмі "Астарта-Київ" у ціні послуг з оренди обладнання для виробництва цукру, яке в окремих звітних (податкових) періодах не використовувалося в господарській діяльності.
На підставі зазначеного акта перевірки та з огляду на вказані порушення відповідачем 16 вересня 2019 року прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0000881401, згідно з яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток за перший квартал 2019 року в розмірі 499207,00 грн; № 0000891401, згідно з яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 293409,00 грн за основним платежем та 73352,25 грн за штрафними (фінансовими) санкціями; № 0000901401, згідно з яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 4053875,00 грн; № 0000911401, згідно з яким застосовано штраф у розмірі 1919280,50 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття ГУ ДПС у Полтавській області названих актів індивідуальної дії в оскаржуваній частині, Верховний Суд виходить із такого.
Відповідно до пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.
Згідно зі статтею 1 Закону № 996-XIV первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію.
Відповідно до частини першої статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.
Отже, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.
Вимога щодо реальних змін майнового стану платника податків як обов`язкова ознака господарської операції кореспондує з нормами ПК України.
Так, підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України передбачено, що об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.