ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 420/17886/21
адміністративне провадження № К/990/32784/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Рибачука А.І.
суддів: Тацій Л.В., Бучик А.Ю.
розглянувши у порядку письмового провадження у касаційній інстанції адміністративну справу № 420/17886/21
за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Одеській області (далі - ГУ ПФУ), Державної казначейської служби України (далі - ДКСУ) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії, провадження у якій відкрито
за касаційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2021, ухвалене судом у складі головуючого судді Харченко Ю.В.
та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022, ухвалену судом у складі колегії суддів: головуючого судді - Осіпова Ю.В., суддів: Косцової І.П., Скрипченка В.О.,
УСТАНОВИВ:
I. РУХ СПРАВИ
1. 28.09.2021 ОСОБА_1 звернувся до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ГУ ПФУ та ДКСУ, у якому просив:
визнати протиправною відмову ГУ ПФУ у відшкодуванні шкоди, якої він зазнав внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону України від 28.02.1991 № 796-ХІІ "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі - Закон №796-ХІІ) в редакції Закону України від 28.12.2014 №76-VIII "Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність деяких законодавчих актів України" (далі - Закон №76-VIII);
стягнути з Держави Україна в особі ДКСУ шкоду у розмірі 439802,60 грн за рахунок бюджетних коштів шляхом безспірного списання з відповідного казначейського рахунку.
В обґрунтування позову ОСОБА_1 зазначив, що в силу вимог статті 52 Конституції України та статті 1175 Цивільного Кодексу України (далі - ЦК України) він має право на відшкодування шкоди, завданої дією норми частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону 76-VIII за період з 01.01.2015 по 07.07.2021, внаслідок виплати йому пенсії в розмірі, визначеному нормою закону, яку було визнано неконституційною рішенням Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021.
2. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 17.12.2021 позов задовольнив частково:
визнав протиправною відмову ГУ ПФУ, викладену у листі від 16.09.2021 №16730-17263/Г-02/8-1500/21;
зобов`язав ГУ ПФУ повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.08.2021 про відшкодування шкоди, завданої дією частини третьої статті 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону № 76-VIII, за період з 01.01.2015 по 07.07.2021, у розмірі 439802,60 грн;
в задоволенні решти позовних вимог відмовив.
3. П`ятий апеляційний адміністративний суд постановою від 03.11.2022 скасував рішення суду першої інстанції та ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні позовних вимог.
4. 23.11.2022 ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 та постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022, ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог.
5. Верховний Суд ухвалою від 05.12.2022 відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
6. 13.12.2022 від ГУ ПФУ до суду касаційної інстанції надійшов відзив на зазначену вище касаційну скаргу, у якому відповідач просить залишити останню без задоволення, а постанову П`ятого апеляційного адміністративного суду від 03.11.2022 - без змін.
7. 22.12.2022 від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій він вказує на необґрунтованість відзиву відповідача та просить задовольнити касаційну скаргу.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
8. У справі, яка розглядається суди встановили, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорії).
26.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ із заявою, в якій, з посиланням на рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021, просив відшкодувати йому матеріальну шкоду на загальну суму 439802,60 грн, завдану внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону № 76-VIII.
Відповідач листом від 16.09.2021 №16730-17263/Г-02/8-1500/21, з посиланням на пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 29.06.2021 №1584-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон №1584-ІХ), повідомив позивача, що з 01.07.2021 пенсії, призначені за нормами Закону №796-ХІІ, особам, з числа учасників ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, не можуть бути менше: для осіб з інвалідністю І групи - 10340,35 грн, для осіб з інвалідністю II групи - 8272,28 грн, для осіб з інвалідністю III групи - 6204,21 грн, відтак, оскільки розмір його пенсії як особи з інвалідністю II групи становить 9733,50 грн, що перевищує мінімальний розмір пенсії для осіб з інвалідністю ІІ групи (8272,28 грн), підстави для перерахунку його пенсії відсутні.
Не погоджуючись з такими діями відповідача, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
9. Задовольняючи частково позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що оспорювана відмова ГУ ПФУ не відповідає критеріям ясності, чіткості, доступності, зрозумілості та обґрунтованості у зв`язку з тим, що ГУ ПФУ, надаючи відповідь на заяву позивача, не в повній мірі надало оцінку її доводам, оскільки позивач в прохальній частині своєї заяви просив про відшкодування шкоди, якої він зазнав внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №76-VІІ, натомість ГУ ПФУ повідомило позивача про відсутність підстав для перерахунку йому пенсії. При цьому, відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що станом на час розгляду цієї справи на виконання рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 не розроблений порядок (юридичний механізм) відшкодування шкоди, завданої громадянам України внаслідок дії актів, що визнані неконституційними, а відтак визначити розмір та спосіб відшкодування шкоди, завданої позивачу внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону № 796-XII у редакції Закону № 76-VIII неможливо.
10. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, виходив з того, що умовою виникнення у позивача права на перерахунок пенсії у розмірі 8 мінімальних пенсій за віком було неприведення Верховною Радою України протягом трьох місяців з дня ухвалення рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(ІІ)/2021 (тобто до 07.07.2021) нормативного регулювання, встановленого статтею 54 Закону №796-ХІІ в редакції Закону №76-VІІ у відповідність із Конституцією України та цим рішенням, а враховуючи, що на виконання вимог зазначеного рішення Конституційного Суду України Верховною Радою України прийнятий Закон №1584-ІХ, яким внесено зміни до Закону №796-ХІІ, в тому числі в частині визначення розміру пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання внаслідок Чорнобильської катастрофи - відсутні підстави для відшкодування позивачу матеріальної шкоди у вигляді недоотриманих пенсійних виплат за період з 01.01.2015 до 07.07.2021
Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що обраний позивачем спосіб захисту порушеного права, шляхом відшкодування матеріальної шкоди, завданої дією згаданої вище норми та обґрунтовування позовних вимог у спосіб, що притаманний спорам про відшкодування шкоди з наведенням відповідного нормативного регулювання, не змінює суті спірних правовідносин, які виникли між сторонами у справі, та підстави їх виникнення, а тому позовні вимоги про відшкодування шкоди задоволенню не підлягають.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
11. Касаційна скарга позивача обґрунтована тим, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статті 56, частини третьої статті 152 Конституції України та статті 1175 ЦК України, відтак протиправно відмовили в задоволенні вимоги про відшкодування шкоди, якої він зазнав внаслідок дії частини третьої статті 54 Закону № 796-ХІІ в редакції Закону №76-VІІ, що була визнана неконституційною, у зв`язку з чим просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове, яким позов задовольнити.
V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
12. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, в межах касаційного перегляду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виходить з такого.
13. Колегія суддів констатує, що 28.06.1996 Верховна Рада України від імені Українського народу - громадян України всіх національностей, зокрема, дбаючи про забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя, прагнучи розвивати і зміцнювати демократичну, соціальну, правову державу прийняла Конституцію України - Основний Закон України.
14. Статтею 1 Основного Закону задекларовано, що Україна є суверенна і незалежна, демократична, соціальна, правова держава.
15. Відповідно до статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.
16. Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Норми Конституції України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
17. Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
18. Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
19. Згідно зі статтею 16 Основного Закону забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України, подолання наслідків Чорнобильської катастрофи - катастрофи планетарного масштабу, збереження генофонду Українського народу є обов`язком держави.
20. Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
21. Частиною першою статті 129 Конституції України встановлено, що суди зобов`язані вирішувати спори, керуючись верховенством права.
22. Юрисдикцію, повноваження адміністративних судів та порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України.
23. Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень (частина перша статті 2 КАС України).
24. Згідно з частиною першою статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом: 1) визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта чи окремих його положень; 2) визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень; 3) визнання дій суб`єкта владних повноважень протиправними та зобов`язання утриматися від вчинення певних дій; 4) визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною та зобов`язання вчинити певні дії; 5) встановлення наявності чи відсутності компетенції (повноважень) суб`єкта владних повноважень; 6) прийняття судом одного з рішень, зазначених у пунктах 1-4 цієї частини, та стягнення з відповідача - суб`єкта владних повноважень коштів на відшкодування шкоди, заподіяної його протиправними рішеннями, дією або бездіяльністю.
25. Положеннями частин першої та третьої статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.
26. Забороняється відмова в розгляді та вирішенні адміністративної справи з мотивів неповноти, неясності, суперечливості чи відсутності законодавства, яке регулює спірні відносини (частина четверта статті 6 КАС України).
27. Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в ГУ ПФУ та отримує пенсію, призначену відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ як особа з інвалідністю ІІ групи внаслідок захворювання, пов`язаного із ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (І категорії) і його звернення з позовом до суду було зумовлено виникненням права на відшкодування шкоди, завданої дією статті 54 Закону № 796-ХІІ у редакції Закону № 76-VIII, яку було визнано неконституційною.
28. Правовідносини щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їхнього життя і здоров`я, створення єдиного порядку визначення категорії зон радіоактивного забруднення територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту населення врегульовані Законом №796-ХІІ.
29. За змістом статті 1 Закону №796-XII цей нормативно-правовий акт спрямований на захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та розв`язання пов`язаних з нею проблем медичного і соціального характеру, що виникли внаслідок радіоактивного забруднення території.
Державна політика в галузі соціального захисту потерпілих від Чорнобильської катастрофи та створення умов проживання і праці на забруднених територіях базується на принципах, зокрема, соціального захисту людей, повного відшкодування шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.
30. Пенсійне забезпечення осіб, які віднесені до І категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи врегульовано положеннями статті 54 Закону №796-XII, яка неодноразово зазнавала змін.
31. Так, відповідно до статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону України від 06.06.1996 №230/96-ВР "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи"" (далі - Закон №230/96-ВР) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу в зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.
Обчислення і призначення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи із заробітку за межами зони відчуження провадиться на загальних підставах відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення" (1788-12).
В усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:
по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;
по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;
по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;
дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.
Порядок обчислення пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи визначається Кабінетом Міністрів України.
32. 28.12.2014 прийнято Закон № 76-VIII, яким статтю 54 Закону № 796-XII викладено у такій редакції:
"Пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв`язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
В усіх випадках розмір середньомісячної заробітної плати для обчислення пенсії за роботу у зоні відчуження у 1986-1990 роках не може перевищувати 3,0 тис. карбованців.