1. Правова система ipLex360
  2. Судові прецеденти
  3. Постанова суду


ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 грудня 2023 року

м. Київ

справа № 826/8760/17

адміністративні провадження № К/990/27954/22, № К/990/17885/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Юрченко В.П.,

суддів: Васильєвої І.А., Бившевої Л.І.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні в касаційній інстанції адміністративну справу № 826/8760/17

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, провадження по якій відкрито

за касаційними скаргами Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.12.2020 (суддя Качур І.А.), постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07.09.2022 та додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05.04.2023 (головуючий суддя Кузьменко В.В., судді: Ганечко О.М., Василенка Я.М.),

В С Т А Н О В И В:

В липні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" (далі також - позивач, Товариство) звернулося до суду з позовом до Головного управління ДПС в м. Києві (далі також - відповідач, контролюючий орган), в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0033251404 та №0033301404 від 07.07.2017; №0038441404 та №0038471404 від 31.07.2017; №0044411304 від 29.08.2017.

Обґрунтовуючи позовну заяву, Товариство посилалось на безпідставність висновків відповідача про порушення ним положень податкового законодавства та формування відповідних податкових вигод за результатами господарських операцій із контрагентами (ТОВ "ОБРІЙ-НК", ТОВ "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1", ТОВ "АГРОБІЗНЕС ЮГ"), які, як вважає податковий орган, фактично не відбулися, оскільки такі господарські операції є реальними, а їх виконання підтверджується сукупністю належних доказів (первинних документів).

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року, позов задоволено.

Додатковою постановою Шостого апеляційного адміністративного суду 05 квітня 2022 року задоволено заяву Товариства про ухвалення додаткового судового рішення у справі та стягнуто з Головного управління Державної податкової служби у місті Києві за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 39 848,00 грн (тридцять дев`ять тисяч вісімсот сорок вісім грн).

В ході розгляду справи судами попередніх інстанцій встановлено, що контролюючим органом відповідно до п. 200.11 ст. 200 Податкового кодексу України (далі також - ПК України) в порядку, встановленому п.п. 78.1.8 п. 78.1 ст. 78 ПК України проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" з питань достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на поточний рахунок платника податку за лютий 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.03.2017 № 9044088613), за березень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 18.04.2017 № 9068437146), за квітень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 17.05.2017 № 9091734170), за травень 2017 року (податкова декларація з податку на додану вартість від 19.06.2017 № 91166117996).

За результатами перевірки складено акт від 15.06.2017 № 309/26-15-14-04-01/37817784, відповідно до висновків якого встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України Товариством завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за лютий 2017 року на 2 919 947,00 грн, за березень 2017 року - 5 005 871, 00 грн та завищено суму від`ємного значення за березень 2017 року на 741 296, 00грн.

За результатами перевірки складено акт від 13.07.2017 № 485/26-15-14-04-01/37817784, відповідно до висновків якого встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України ТОВ "Агро-промислова компанія Співдружність Україна" завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за квітень 2017 року на 1595333,00 грн. та завищено суму від`ємного значення за квітень 2017 року на 25589, 00 грн.

За результатами перевірки складено акт від 04.08.2017 № 544/26-15-14-04-01/37817784 відповідно до висновків якого встановлено, що в порушення п. 185.1 ст. 185, п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 200.1, п. 200.4 ст. 200, п. 201.1 ст. 201 ПК України позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування ПДВ за травень 2017 року на 373298,00 грн.

Контролюючим органом зроблено висновок про те, що господарські операції не мали реального характеру, оскільки стали наслідком фіктивних договірних відносин Товариства з контрагентами ТОВ "ОБРІЙ-НК", ТОВ "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1", ТОВ "АГРОБІЗНЕС ЮГ". Проаналізувавши наявну інформацію, відповідачем зазначено, що договори щодо придбання товару (кукурудзи 3 класу) у вказаних контрагентів на загальну суму ПДВ 8 667 114, 00 грн було укладено без мети настання реальних наслідків, а відтак у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

На підставі актів перевірки відповідачем прийнято спірні податкові повідомлення - рішення від 07.07.2017 №0033251404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 7925818,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 3962909,00 грн, №0033301404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 741296,00 грн; від 31.07.2017 №0038441404, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1595333,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 797666,50 грн та №0038471404, яким зменшено розмір від`ємного значення суми податку на додану вартість на 25589,00 грн; від 29.08.2017 №0044411304, яким зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 373298,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 186649,00 грн.

Не погоджуючись із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, позицію якого підтримав й апеляційний суд, виходив з того, що контролюючим органом не наведено доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені належними документами, а також не надано доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі. Також, не подано відповідачем належних та достатніх доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку, не наведено доводів щодо здійснення позивачем операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект.

З такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій не погодився відповідач та подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

У касаційній скарзі контролюючий орган зазначає про помилковість висновків судів попередніх інстанцій та прийняття ними рішень без повного, належного та всебічного дослідження всіх обставин справи. Насамперед йдеться про нереальність господарських операцій з контрагентами ТОВ "ОБРІЙ-НК", ТОВ "ЮГ АГРО-ПРАЙД 1", ТОВ "АГРОБІЗНЕС ЮГ", на підставі яких позивачем формувались дані податкового обліку, а також про непідтвердження платником податку їх фактичного здійснення належними і допустимими доказами, оформленими у відповідності до вимог нормативних актів, наявність ознак фіктивності господарської діяльності контрагентів по ланцюгу постачання (ТОВ "РАЙН-ТЕХ", ТОВ "ГРАНТ ЮГ", ТОВ "ТАЙМС-ІКС", ТОВ "КАБАЛ"), відсутність у них відповідних ресурсів і умов, необхідних для виконання спірних операцій та наявність податкової інформації щодо провадження вказаними товариствами діяльності, спрямованої на здійснення операцій, пов`язаних з наданням податкової вигоди третім особам.

За змістом касаційної скарги підставою касаційного оскарження вказано пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Верховний Суд ухвалою від 27 жовтня 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС в м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 24 грудня 2020 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 вересня 2022 року у цій справі.

У відзиві на касаційну скаргу Товариство проти доводів та вимог останньої заперечило, вважаючи їх безпідставними, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій, які просить залишити без змін, - обґрунтованими та законними.

Також контролюючим органом подано касаційну скаргу на додаткову постанову суду апеляційної інстанції від 05.04.2023, в якій останній просить таку постанову скасувати та прийняти нову, якою у задоволенні заяви Товариства про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу відмовити.

Обґрунтовуючи вимоги касаційної скарги, відповідач посилається на те, що заявлений позивачем розмір правничої допомоги є безпідставним та необґрунтовано завищеним, а суд, відповідно до правової позиції Верховного Суду, не зобов`язаний присуджувати стороні усі заявлені нею витрати. Вважає, що судом апеляційної інстанції не враховано критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності) та розумності таких витрат, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Правовою підставною касаційного оскарження судового рішення апеляційної інстанцій у цій справі скаржником зазначено пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвалою Верховного Суду від 22 травня 2023 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача на додаткову постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 квітня 2023 року.

Позивач подав відзив на касаційну скаргу контролюючого органу, подану на додаткову постанову суду апеляційної інстанції, в якому просить таку постанову залишити без змін, а касаційну скаргу відповідача - без задоволення. Стверджує, що заявлені ним витрати на правничу допомогу є обґрунтованими та співмірними зі складністю справи й наданими послугами, часом, витраченим на надання послуг, обсягом послуг та ціною позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, обговоривши доводи касаційних скарг, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки та збори в порядку та в розмірах встановлених законом.

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема: визначають вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регулює Податковий кодекс України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

За змістом підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а").

Пункт 198.3 статті 198 ПК України встановлює, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

У відповідності до пункту 198.2 статті 198 ПК України датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

За визначенням статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV) первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону №996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Як встановлено підпунктом 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

У відповідності до статті 1 Закону №996-XIV господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

За змістом підпункту 14.1.18 пункту 14.1 статті 14 ПК України бюджетне відшкодування - відшкодування від`ємного значення податку на додану вартість на підставі підтвердження правомірності сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість за результатами перевірки платника, у тому числі автоматичне бюджетне відшкодування у порядку та за критеріями, визначеними у розділі V цього Кодексу.

Пункт 200.1 статті 200 ПК України визначає, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

При від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума: а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу - б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на поточний рахунок платника податку та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету; в) та/або зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду (пункт 200.4 статті 200 ПК України).

Отже правові наслідки у виді виникнення у покупця права на формування відповідних сум податкових вигод виникають за наявності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій та їх документального підтвердження сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності та належним чином складеної податкової накладної; ділової мети, розумних економічних причин для здійснення операції й подальшого використання придбаного товару (робіт, послуг) у межах господарської діяльності платника.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність наявності вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкових вигод, а покупця - права на їх формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Про необґрунтованість податкової вигоди можуть свідчити також підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин: неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності; відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності у зв`язку з відсутністю управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів; облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов`язані з виникненням податкової вигоди, якщо для такого виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій; здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку; відсутність первинних документів обліку.

При цьому, слід врахувати, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені у разі фактичного здійснення господарської операції.


................
Перейти до повного тексту