ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 820/405/18
касаційне провадження № К/9901/67828/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Бившевої Л.І.,
суддів: Юрченко В.П., Ханової Р.Ф.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 07.11.2018 (головуючий суддя - Бондар В.О., судді - Калитка О.М., Кононенко З.О.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Техно-Буд" до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення,
УСТАНОВИВ:
Дочірнє підприємство "Техно-Буд" (далі у тексті - позивач, Підприємство, платник) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі у тексті - відповідач, Управління, контролюючий орган), в якому, з урахуванням уточнень, просить суд скасувати податкове повідомлення-рішення Управління від 15.01.2018 № 0005491215 про нарахування штрафних санкцій на загальну суму 46741,79 грн.
Позовні вимоги позивач мотивує безпідставністю прийняття контролюючим органом оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, оскільки, ним під час проведення перевірки не були з`ясовані всі обставини щодо сплати податків з боку позивача. Також, позивач зазначає про порушення контролюючим органом права платника на участь у проведенні перевірки.
Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21.06.2018 у задоволенні позову відмовив.
Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції виходив з правомірності та обґрунтованості прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 07.11.2018 скасував рішення суду першої інстанції та прийняв нове рішення, яким визнав протиправним та скасував податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 №0005491215.
Задовольняючи позовні вимоги, суд апеляційної інстанції виходив з того, що неправомірна відмова контролюючого органу в укладанні договору про визнання електронних документів без повідомлення про це платника податків та, за відсутності законодавчо передбачених причин, мало своїм безпосереднім наслідком відсутність можливості у Підприємства зареєструвати податкові накладні належним чином. З приводу реєстрації податкових накладних від 02.02.2017 №1, №2, №3, від 03.02.2017 №4, №5, від 06.02 2017 №6, від 07.02.2017 №7, №8, №9, №10, №11, від 08.02.2017 №12, від 09.02.2017 №13, №14, №15, від 10.02.2017 №16, №17, №18, від 13.02.2017 №19, від 15.02.2017 №20; від 27.02.2017 №29, від 28.02.2017 №30; від 16.05.2017 № 7, від 17.05.2017 №13 у Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН), протягом 07.03.2017, 17.03.2017, 20.06.2017, суд апеляційної інстанції дійшов до висновку про безпідставне застосування до платника штрафних санкцій, оскільки відбувалось блокування реєстрації податкових накладних у ЄРПН по всій території України, про що постійно робилися повідомлення на сайті ДФС, та внесення вказаних накладних до реєстру здійснювалося Підприємством за фактом розблокування системи.
Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, відповідач подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
У доводах касаційної скарги відповідач стверджує, що судами залишено поза увагою питання несвоєчасної реєстрації позивачем податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, за що до позивача були застосовані штрафні санкції. Скаржник доводить, що судом апеляційної інстанції невірно надано оцінку доказам щодо своєчасної реєстрації платником податкових накладних в ЄРПН.
В касаційній скарзі не вказано, в чому саме полягає неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, контролюючий орган фактично викладає обставини, якими він керувався під час прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.
Позивач відзив (заперечення) на касаційну скаргу не надав до суду, що не перешкоджає її розгляду.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 03.01.2019 відкрив провадження за касаційною скаргою відповідача та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.12.2023 визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 20.12.2023.
Відповідачем 06.03.2023 заявлено клопотання про процесуальну заміну відповідача відповідно до частини першої статті 52 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 30.09.2020 №893, наказів ДПС України від 24.12.2020 №755, від 30.09.2020 №529.
Статтею 52 КАС України встановлено, що у разі вибуття або заміни сторони чи третьої особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд допускає на будь-якій стадії судового процесу заміну відповідної сторони чи третьої особи її правонаступником. Усі дії, вчинені в адміністративному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього в такій самій мірі, у якій вони були б обов`язкові для особи, яку він замінив.
У відповідності до положень частини першої статті 52 КАС України у справі здійснено заміну відповідача - Головного управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України (ЄДРПОУ ВП 43983495).
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи відповідача та дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає, з огляду на наступне.
Судами попередніх інстанцій установлено, що контролюючим органом проведено камеральну перевірку Підприємства з питань дотримання граничних термінів реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних в ЄРПН за період січень, лютий, березень, травень, липень, жовтень 2017 року, за результатами якої складено акт від 30.11.2017 №22901/20-40-12-15-17/32440544 (далі - акт перевірки), яким встановлено порушення платником вимог пункту 201.10 статті 201 ПК України, а саме, порушення граничних термінів реєстрації в ЄРПН податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних, що підлягають наданню покупцям - платникам податку на додану вартість, відповідно до наведеної у акті таблиці 1.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом застосовано штрафні санкції відповідно до пункту 120-1.1 статті 120-1 ПК України.
Акт перевірки направлено відповідачем засобами поштового зв`язку на адресу позивача, однак конверт із документами повернувся до відповідача із відміткою відділення поштового зв`язку за закінченням терміну зберігання. З огляду на вказані обставини посадовими особами відповідача 10.01.2018 складено акт про неможливість вручення Підприємству акту камеральної перевірки.
На підставі висновків акта перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.01.2018 №0005491215, яким до позивача застосовано штраф у загальній сумі 46741,79 грн, в тому числі: за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних на 15 і менше календарних днів на суму податку на додану вартість у розмірі 392986,80 грн, застосовано штраф в розмірі 10% у сумі 39298,68 грн; за затримку реєстрації податкових накладних /розрахунків коригування до податкових накладних від 16 до 30 календарних днів на суму податку на додану вартість у розмірі 38215,55 грн застосовано штраф в розмірі 20% у сумі 7443,11 грн.
Надаючи оцінку правомірності прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, Верховний Суд виходить із такого.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК України, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Пунктом 20.1.4 статті 20 ПК України (тут і надалі - в редакції на момент виникнення спірних правовідносин, ПК України) встановлено право контролюючих органів проводити перевірки платників податків.
Даною нормою визначено, що ці перевірки повинні проводитися в порядку, встановленому ПК України.
Відповідно до пункту 49.2 статті 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.
Пунктом 54.1 статті 54 ПК України визначено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.
Згідно з підпунктом 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 ПК України (у редакції після 01.01.2017) камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій).
Предметом камеральної перевірки також може бути своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, акцизних накладних та/або розрахунків коригування до акцизних накладних у Єдиному реєстрі акцизних накладних, виправлення помилок у податкових накладних та/або своєчасність сплати узгодженої суми податкового (грошового) зобов`язання виключно на підставі даних, що зберігаються (опрацьовуються) у відповідних інформаційних базах.
Порядок проведення камеральної перевірки врегульовано положеннями статті 76 ПК України, пунктом 76.1 якої передбачено, що камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) такого органу або направлення на її проведення. Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова.
Порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу (пункт 76.2 статті 76 ПК України)
Згідно з пунктом 86.2 статті 86 ПК України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Системний аналіз норм, які визначають порядок камеральної перевірки та які діяли на час проведення перевірки контролюючим органом в межах спірних правовідносин, свідчить про те, що контролюючий орган мав право перевірити в межах камеральної перевірки своєчасність подання податкових декларацій (розрахунків) та/або своєчасність реєстрації податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних, згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов`язкова. Камеральна перевірка проводиться на систематичній основі, тобто перевіряються всі без винятку податкові декларації та уточнюючі розрахунки, подані платником, якого перевіряють.
Стосовно доводів скаржника про несвоєчасну реєстрацію податкових накладних в ЄРПН, колегія суддів зазначає про наступне.
Підпунктами "а", "б" пункту 185.1 статті 185 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України та постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України.
Підпунктом 14.1.60 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що єдиний реєстр податкових накладних (ЄРПН) - реєстр відомостей щодо податкових накладних та розрахунків коригування, який ведеться центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику в електронному вигляді згідно з наданими платниками податку на додану вартість електронними документами.
Відповідно до пункту 201.10 статті 201 ПК України при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.
Абзацами 14, 15 пункту 201.10 статті 201 ПК України передбачено, що реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних має бути здійснена з урахуванням граничних строків: для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 1 по 15 календарний день (включно) календарного місяця, - до останнього дня (включно) календарного місяця, в якому вони складені; для податкових накладних / розрахунків коригування до податкових накладних, складених з 16 по останній календарний день (включно) календарного місяця, - до 15 календарного дня (включно) календарного місяця, наступного за місяцем, в якому вони складені. У разі порушення таких строків застосовуються штрафні санкції згідно з цим Кодексом.
Згідно з пунктом 120-1.1 статті 120-1 ПК України порушення платниками податку на додану вартість граничного строку, передбаченого статтею 201 цього Кодексу, для реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до такої податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (крім податкової накладної, що не надається отримувачу (покупцю), складеної на постачання товарів/послуг для операцій: які звільнені від оподаткування або які оподатковуються за нульовою ставкою) тягне за собою накладення на платника податку на додану вартість, на якого відповідно до вимог статей 192 та 201 цього Кодексу покладено обов`язок щодо такої реєстрації, штрафу в розмірі, зокрема, 10 відсотків суми податку на додану вартість, зазначеної в таких податкових накладних/розрахунках коригування, - у разі порушення строку реєстрації до 15 календарних днів.
Таким чином, на платника податків - продавця товарів/послуг покладено обов`язок по реєстрації податкової накладної, якій має бути здійснений протягом чітко визначеного строку, за порушення якого законодавець передбачив можливість застосування фінансових санкцій.
Положеннями пункту 74.2. статті 74 ПК України встановлено, що в Єдиному реєстрі податкових накладних забезпечується проведення постійного автоматизованого моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації таких податкових накладних/розрахунків коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних.
Критерії оцінки ступеня ризиків, достатніх для зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Відповідно до пункту 74.3 статті 74 ПК України зібрана податкова інформація та результати її опрацювання використовуються для виконання покладених на контролюючі органи функцій та завдань, а також центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику, для формування та реалізації єдиної державної податкової та митної політики.