ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 240/1235/21
адміністративні провадження №К/990/2219/22, №К/990/5695/22
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду (далі - Суд):
cудді-доповідача - Радишевської О.Р.,
суддів - Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.
розглянув як суд касаційної інстанції в порядку спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін адміністративну справу № 240/1235/21
за позовом ОСОБА_1 до Житомирської обласної прокуратури, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області - про стягнення невиплаченої заробітної плати, вихідної допомоги при звільненні, середнього заробітку за затримку розрахунку, провадження в якій відкрито
за касаційними скаргами ОСОБА_1 та Житомирської обласної прокуратури на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10 червня 2021 року, ухвалене у складі головуючої судді Єфіменко О.В., і постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09 листопада 2021 року, ухвалену у складі головуючого судді Сушка О.О. суддів: Мацького Є. М., Залімського І. Г.,
УСТАНОВИВ:
І. Суть спору
1. ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з позовом до Житомирської обласної прокуратури (далі - відповідач), за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, - Головного управління Державної казначейської служби України в Житомирській області - з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо невиплати частини заробітної плати та вихідної допомоги при звільненні, а також не проведення повного розрахунку при звільненні;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 невиплачену частину заробітної плати за період із 26.03.2020 по 31.12.2020 в сумі 279210,71грн, яка включає невиплачену частину посадового окладу, надбавку за вислугу років, надбавку за роботу в умовах режимних обмежень;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 вихідну допомогу при звільненні в сумі 21 380,94 грн;
- стягнути з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку, виходячи із середньоденної заробітної плати у сумі 1 018,14 грн за кожен день затримки розрахунку.
2. Обґрунтовуючи позов, позивач зазначив, що Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 № 6р/2020 визнано неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яким передбачено що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
3. Позивач також уважав, що при звільненні йому мали виплатити передбачену статтею 44 Кодексу законів про працю України вихідну допомогу.
4. Посилаючись на те, що відповідач при звільненні не виплатив йому заробітної плати в повному обсязі та вихідну допомогу, позивач зазначив, що у спірних правовідносинах існують передбачені статтею 117 Кодексу законів про працю України умови для стягнення на його користь середнього заробітку за увесь час затримки остаточного розрахунку.
ІІ. Установлені судами фактичні обставини справи
5. З 01.11.2013 по 31.12.2020 ОСОБА_1 працював у Бердичівській міжрайонній прокуратурі на посаді прокурора і наказом керівника Житомирської обласної прокуратури № 342к від 23.12.2020 звільнений з посади прокурора Бердичівської міжрайонної прокуратури та органів Житомирської обласної прокуратури на підставі пункту 9 частини першої статті 51 Закону України "Про прокуратуру" з 31.12.2020.
6. З розрахункового листа, виданого Бердичівською місцевою прокуратурою, судами попередніх інстанцій встановлено, що в період з 26.03.2020 по 30.09.2020 посадовий оклад позивача становив 5660 грн.
7. Стверджуючи, що розмір посадового окладу не відповідав вимогам закону, а також про те, що в день звільнення відповідач не виплатив вихідну допомогу, позивач звернувся до суду.
ІІІ. Рішення судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їхнього ухвалення
8. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 позов задоволено частково:
- визнано протиправною бездіяльність Житомирської обласної прокуратури щодо ненарахування ОСОБА_1 з 26.03.2020 по 31.12.2020 заробітної плати, відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру";
- зобов`язано Житомирську обласну прокуратуру нарахувати ОСОБА_1 за період з 26.03.2020 по 31.12.2020 заробітну плату, виходячи з розміру посадового окладу, розрахованого відповідно до положень статті 81 Закону України "Про прокуратуру", з урахуванням усіх встановлених у цей період надбавок і премій та виплатити різницю між нарахованою таким чином сумою (без урахування податків і зборів) та фактично отриманою сумою виплат за вказаний період.
- стягнуто з Житомирської обласної прокуратури на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні, починаючи з 31.12.2020 і по день фактичного розрахунку;
- у задоволенні іншої частини вимог відмовлено.
9. Задовольняючи вимоги, що стосувалися виплати заробітної плати за період з 26.03.2020 по 31.12.2020, суд першої інстанції виходив з того, що за вказаний період заробітна плата позивачеві виплачувалася на підставі постанови Кабінету Міністрів України № 505 від 31.05.2012 "Про упорядкування структури та умов оплати праці працівників органів прокуратури" (далі - Постанова № 505).
10. Застосування вказаної постанови до правовідносин з виплати заробітної плати прокурорам було обумовлено застереженням, яке містилося в пункті 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України, відповідно до якого норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VІІ застосовуються у порядку та розмірах, установлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
11. Водночас 26.03.2020 Конституційний Суд України ухвалив Рішення № 6-р/2020, яким визнав неконституційним окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, що передбачало застосування статті 81 Закону України "Про прокуратуру" у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.
12. Суд першої інстанції уважав, що з 26.03.2020 (з дня визнання неконституційними вказаних положень) заробітна плата позивача мала розраховуватися в порядку, встановленому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру", а не Постановою № 505.
13. Посилаючись на неповну виплату позивачеві заробітної плати при звільненні, суд першої інстанції також дійшов висновку про наявність підстав для зобов`язання відповідача нарахувати та виплатити позивачеві середній заробіток за час затримки розрахунку. При цьому суд першої інстанції вважав, що середній заробіток має бути стягнуто по день ухвалення ним рішення, а не "по день фактичного розрахунку", як вимагав позивач, адже запропоноване позивачем формулювання способу захисту порушених прав є вимогами "на майбутнє", захист яких неможливий в порядку адміністративного судочинства.
14. Суд першої інстанції дійшов висновку про безпідставність вимог позивача про стягнення вихідної допомоги, які ґрунтувалися на положеннях статті 44 Кодексу законів про працю України. Суд першої інстанції зазначив, що організація і порядок діяльності органів прокуратури України визначаються спеціальним Законом України "Про прокуратуру", яким не передбачено виплати вихідної допомоги при звільненні.
15. Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021 рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 в частині стягнення з Житомирської обласної прокуратури середнього заробітку за час затримки розрахунку скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
16. В іншій частині рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 залишено без змін.
17. Ухвалюючи нове рішення про відмову в задоволенні вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку, суд апеляційної інстанції зазначив, що з моменту звільнення у роботодавця виникає обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити працівникові всі суми, що йому належать. Якщо роботодавець не виконує цей обов`язок, він вчиняє триваюче правопорушення, відповідальність за яке визначена статтею 117 КЗпП України. Припиненням такого правопорушення є проведення фактичного розрахунку, тобто реальне виконання цього обов`язку (виплата всіх сум, що належать звільненому працівникові).
18. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції уважав, що лише на момент припинення вказаного правопорушення, яким є день фактичного розрахунку, працівник може визначити остаточний обсяг своїх вимог і саме в день фактичного розрахунку в особи виникає право на звернення до суду з такими вимогами.
19. Суд апеляційної інстанції погодився з мотивацією суду першої інстанції в частині вимог позивача про стягнення заробітної плати за період з 26.03.2020 по 31.12.2020 та про стягнення вихідної допомоги.
IV. Провадження в суді касаційної інстанції
20. 17 січня 2022 року до Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, у якій позивач просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про стягнення вихідної допомоги та ухвалити в цій частині нове про задоволення позову; змінити рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині вимог про стягнення заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
21. За доводами позивача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суди попередніх інстанцій, відмовляючи у задоволенні вимог, що стосувалися стягнення вихідної допомоги, застосували статтю 44 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постановах Верховного Суду від 23 грудня 2020 року у справі №560/3971/19, від 21 жовтня 2021 року в справі №260/1890/19, від 27 січня 2021 року у справі №380/1662/20, від 18 лютого 2021 року у справі №640/23379/19, від 25 лютого 2021 року у справі №640/8451/20, від 17 березня 2021 року у справі №420/4581/20, від 30 березня 2021 року у справі №640/25354/19, від 31 березня 2021 року у справі №320/2449/20, від 15 квітня 2021 року у справі №440/3166/20, від 09 липня 2021 року у справі №160/4745/20, від 22 липня в справі №300/2000/20, від 11 серпня 2021 року в справі №640/9375/20, від 30 вересня 2021 року в справі №160/10949/20.
22. Як зазначає позивач, у вказаних справах Верховний Суд виклав правову позицію, відповідно до якої частиною п`ятою статті 51 Закону України "Про прокуратуру" та частиною четвертою статті 40 КЗпП України передбачений виключний перелік випадків, коли до правовідносин щодо звільнення прокурорів не застосовуються норми КЗпП України. Перелік не містить питання виплати вихідної допомоги при звільненні прокурора, а отже, не заборонено застосування положень статті 44 КЗпП України при вирішенні спірного питання.
23. Посилаючись на вказаний висновок, позивач уважає, що суди попередніх інстанцій помилково відмовили у задоволенні вимог про стягнення вихідної допомоги при звільненні.
24. Позивач також зазначає про застосування судом апеляційної інстанції статті 117 КЗпП України без урахування висновку щодо застосування цієї норми, викладеного у постановах Верховного Суду від 30.09.2021 у справі № 160/10949/20 та від 11.08.2021 в справі № 640/9375/20.
25. Як зазначає позивач, застосований Верховним Судом у вказаних справах підхід до тлумачення статті 117 КЗпП України свідчить, що вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку можуть бути заявлені одночасно з вимогами про стягнення невиплачених сум, право на які особа мала на день звільнення.
26. Таким чином, позивач уважає помилковими висновки суду апеляційної інстанції про те, що вимоги про стягнення середнього заробітку є передчасними, адже на день звернення до суду відповідач не провів повного розрахунку.
27. 11 лютого 2022 року до Суду від відповідача надійшла касаційна скарга рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 10.06.2021 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 09.11.2021, у якій відповідач просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю.
28. За доводами відповідача, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, у спірних правовідносинах відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування статті 81 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII, у взаємозв`язку з положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" від 19.09.2019 № 113-IX (далі - Закон № 113-IX) щодо оплати праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, після прийняття Конституційним Судом України Рішення від 26 березня 2020 року у справі № 6-р/2020.
29. Скаржник зауважує, що у спірний період окружні та обласні прокуратури не розпочали роботу, а позивач не обіймав посаду прокурора ані в окружній, ані в обласній прокуратурі, а отже, враховуючи положення пункту 3 розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 113-IX, позивач не має права на виплату заробітної плати в порядку, встановленому статтею 81 Закону України "Про прокуратуру".
V. Джерела права та акти їхнього застосування
30. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.
31. Правові засади організації і діяльності прокуратури України, статус прокурорів, порядок здійснення прокурорського самоврядування, а також систему прокуратури України визначає Закон України "Про прокуратуру" від 14.10.2014 № 1697-VII (далі - Закон № 1697-VII).
32. Відповідно до частини першої статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.
33. Згідно з частиною другою статті 81 Закону №1697-VII заробітна плата прокурора складається з посадового окладу, премій та надбавок за: 1) вислугу років; 2) виконання обов`язків на адміністративній посаді та інших виплат, передбачених законодавством. Преміювання прокурорів здійснюється в межах фонду преміювання, утвореного в розмірі не менш як 10 відсотків посадових окладів та економії фонду оплати праці.
34. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону №1697-VII (у її первинній редакції) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури встановлюється у розмірі 12 мінімальних заробітних плат, визначених законом, що запроваджується поетапно: з 1 липня 2015 року - 10 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2016 року - 11 мінімальних заробітних плат; з 1 січня 2017 року - 12 мінімальних заробітних плат.
35. Відповідно до частини третьої статті 81 Закону №1697-VII (у редакції Закону України від 06 грудня 2016 року №1774-VIII) посадовий оклад прокурора місцевої прокуратури з 1 січня 2017 року становить 12 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
36. Підпунктом 5 пункту 63 розділу І Закону України "Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин" від 28.12.2014 № 79-VIII розділ VI "Прикінцеві та перехідні положення" Кодексу доповнено, зокрема, пунктом 26, яким, серед іншого, визначено, що стаття 81 Закону №1697-VII застосовується у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
37. На підставі цієї норми оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснювалася відповідно до Постанови № 505.
38. Пунктами 1, 2, 6 Постанови № 505 затверджено схеми посадових окладів працівників органів прокуратури згідно з додатками 1-5; надано право керівникам органів прокуратури у межах затвердженого фонду оплати праці, серед іншого, установлювати працівникам органів прокуратури посадові оклади відповідно до затверджених цією постановою схем посадових окладів, а також зазначено, що видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Видатки, пов`язані з реалізацією цієї постанови, здійснюються в межах асигнувань на оплату праці, затверджених у кошторисах на утримання органів прокуратури. Упорядкування посадових окладів окремих працівників органів прокуратури здійснювати в межах затвердженого фонду оплати праці.
39. Пунктом 9 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2015 рік" від 28.12.2014 № 80-VIII установлено, що положення частини другої статті 33, статті 81 Закону України "Про прокуратуру" застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів і бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
40. Аналогічні положення були закріплені у пункті 11 "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII.
41. Рішенням Конституційного Суду України від 26.03.2020 у справі № 6-р/2020 визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), окреме положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами, застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування.
42. Пунктом 2 резолютивної частини вказаного Рішення Конституційного Суду України визначено, що положення пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України у частині, яка передбачає, що норми і положення статті 81 Закону України "Про прокуратуру" зі змінами застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування, визнане неконституційним, втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.
43. 25 вересня 2019 року (до ухвалення рішення Конституційного Суду України від 26.03.2020 №6-р/2020, але після внесення конституційного подання щодо визнання неконституційними окремих положень пункту 26 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України) набрав чинності Закон України від 19.09.2019 №113-ІХ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо першочергових заходів із реформи органів прокуратури" (далі - Закон № 113-ІХ).
44. Законом № 113-ІХ унесено низку змін до законів України, зокрема до Закону України "Про прокуратуру" (щодо назв органів прокуратури, їх структури, чисельності, заробітної плати та інші). У розділі ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ започатковано реформу органів прокуратури, втілення якої передбачало, зокрема, атестуванням усіх прокурорів України на відповідність вимогам професійної компетентності, етики і доброчесності.
45. Успішне проходження цієї атестації визначено умовою для переведення працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур на посаду прокурора в Офісі Генерального прокурора, обласній прокуратурі, окружній прокуратурі та, опосередковано, для виплати заробітної плати у розмірі, визначеному у статті 81 Закону України "Про прокуратуру".
46. Так, відповідно до частин третьої, четвертої статті 81 Закону № 1697-VII (у редакції Закону № 113-ІХ) посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 15 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року.
47. З 01 січня 2021 року посадовий оклад прокурора окружної прокуратури становить 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01 січня календарного року, а з 01 січня 2022 року - 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.
48. Посадові оклади інших прокурорів установлюються пропорційно до посадового окладу прокурора окружної прокуратури з коефіцієнтом: 1) прокурора обласної прокуратури - 1,2; 2) прокурора Офісу Генерального прокурора - 1,3.
49. Пунктом 3 розділу ІІ "Прикінцеві і перехідні положення" Закону № 113-ІХ до дня початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур їх повноваження здійснюють відповідно Генеральна прокуратура України, регіональні прокуратури, місцеві прокуратури.
50. Після початку роботи Офісу Генерального прокурора, обласних прокуратур, окружних прокуратур забезпечення виконання функцій прокуратури призначеними до них прокурорами здійснюється з дотриманням вимог законодавства України та особливостей, визначених Генеральним прокурором.
51. За прокурорами та керівниками регіональних, місцевих і військових прокуратур, прокурорами і керівниками структурних підрозділів Генеральної прокуратури України зберігається відповідний правовий статус, який вони мали до набрання чинності цим Законом, при реалізації функцій прокуратури до дня їх звільнення або переведення до Офісу Генерального прокурора, обласної прокуратури, окружної прокуратури. На зазначений період оплата праці працівників Генеральної прокуратури України, регіональних прокуратур, місцевих прокуратур, військових прокуратур здійснюється відповідно до постанови Кабінету Міністрів України, яка встановлює оплату праці працівників органів прокуратури.
52. Дія цього пункту не поширюється на випадок, передбачений підпунктом 4 пункту 21 цього розділу.
53. Згідно зі статтею 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку; у разі призову або вступу на військову службу, направлення на альтернативну (невійськову) службу (пункт 3 статті 36) - у розмірі двох мінімальних заробітних плат; внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) - у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку; у разі припинення трудового договору з підстав, зазначених у пункті 5 частини першої статті 41, - у розмірі не менше ніж шестимісячний середній заробіток.
54. Статтею 116 КЗпП України передбачено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
55. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.