ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа №120/3350/23
адміністративне провадження № К/990/34491/23
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Тацій Л.В.,
суддів: Стеценка С.Г., Стрелець Т.Г.,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Адміністрації Державної прикордонної служби України на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2023 (постановлене судом у складі головуючого-судді Жданкіної Н.В.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023 (ухвалену судом у складі: головуючого судді Боровицького О. А., суддів: Шидловського В.Б., Курка О. П.) у справі за позовом ОСОБА_1 до Адміністрації Державної прикордонної служби України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, -
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2023 року ОСОБА_1 (далі-позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Адміністрації Державної прикордонної служби України (далі-відповідач, Адміністрація Держприкордонслужби), у якому позивач просив:
визнати протиправними дії Адміністрації Державної прикордонної служби України щодо відмови ОСОБА_1 у підготовці та поданні до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документів, необхідних для призначення пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII;
зобов`язати Адміністрацію Державної прикордонної служби України підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області документи, необхідні для призначення пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до вимог пункту "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.92 № 2262-XII.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначив, що проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби України. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 05.01.2023 № 7-ОС його звільнено в запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.01.2023. На момент звільнення зі служби його загальна вислуга років становила 25 років 01 місяць 00 днів.
У зв`язку з цим 13.02.2023 позивач звернувся до відповідача із заявою та просив підготувати та направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області подання про призначення пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Однак, за результатами розгляду цієї заяви відповідач листом від 01.03.2023 № 11/Т-2010-3916 повідомив про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки його вислуга років на військовій службі становить лише 16 років 06 місяців 16 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Позивач із посиланням на постанови Верховного Суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а, від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 вказав, що для призначення пенсії за вислугу років повинна враховуватися вислуга років не лише у календарному, але й у пільговому обчисленні.
Короткий зміст рішень судів першої й апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 09.06.2023, яке залишено без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 12.09.2023, позов ОСОБА_1 задоволено повністю.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції виходив із того, що для призначення пенсій за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України "Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам, які мають право на пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім військовослужбовців строкової служби і членів їх сімей та прирівняних до них осіб" від 17.07.1992 №393 (далі - Порядок № 393).
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права, Адміністрація Держприкордонслужби звернулася з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.
На обґрунтування касаційної скарги заявник зазначає, що оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій прийняті з неправильним застосуванням статті 12 Закону № 2262-XII та положень Порядку № 393 у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 16.02.2022 № 119 (далі - постанова КМУ № 119), у зв`язку з чим суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про наявність підстав для зобов`язання Адміністрації підготувати та направити необхідні документи до Управління для призначення позивачу пенсії за вислугу років відповідно до пункту "а" статті 12, статті 17-1 Закону № 2262-ХІІ із зарахуванням до вислуги років для призначення такої пенсії вислуги років у пільговому обчисленні.
Відповідач у касаційній скарзі звертає увагу на те, що правовий висновок, який викладено в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду від 03.03.2021 у справі № 805/3923/18-а стосувався застосування пункту "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ у співвідношенні до Порядку № 393 в його попередній редакції. Тобто норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини у справі № 805/3923/18-а та у даній справі № 360/17/23 є різними, оскільки до спірних правовідносин у справі № 360/17/23 застосуванню підлягає Порядок № 393 в редакції постанови КМУ № 119.
З огляду на це заявник вказує про відсутність висновку Верховного Суду щодо визначення вислуги років військовослужбовця для призначення пенсії після набрання чинності постанови КМУ № 119, якою внесені зміни до постанови КМУ № 393.
ПРОЦЕСУАЛЬНІ ДІЇ У СПРАВІ ТА КЛОПОТАННЯ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 16.10.2023 року визначено такий склад колегії суддів: головуючий суддя - Тацій Л.В., судді: Стеценко С.Г., Стрелець Т.Г. касаційну скаргу передано судді-доповідачу.
Верховний Суд ухвалою від 01.11.2023 відкрив касаційне провадження.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу в органах Державної прикордонної служби. Наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Державної прикордонної служби України від 05.01.2023 № 7-ОС його звільнено в запас на підставі підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок та військову службу", виключено зі списків особового складу та всіх видів забезпечення 05.01.2023.
Станом на 05.01.2023 вислуга років позивача становила: у календарному обчисленні - 16 років 06 місяців 16 днів, у пільговому обчисленні - 08 років 06 місяців 14 днів, загальна військова вислуга років - 25 років 01 місяць 00 днів.
13.02.2023 позивач звернувся із заявою до Адміністрації Державної прикордонної служби України із проханням оформити та подати подання до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
За результатами розгляду заяви відповідач листом від 01.03.2023 № 11/Т-2010-3916 повідомив позивача про відсутність підстав для вчинення таких дій, оскільки його вислуга років на військовій службі становить лише 16 років 06 місяців 16 днів, що не відповідає умовам призначення пенсії за вислугу років, встановленим пунктом "а" статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
Не погоджуючись з такою відмовою, позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували, зокрема, на службі в органах внутрішніх справ, визначає Закон № 2262-ХІІ. Цим Законом держава гарантує гідне пенсійне забезпечення осіб, які мають право на пенсію, шляхом встановлення їм пенсій не нижче прожиткового мінімуму, визначеного законом, перерахунок призначених пенсій у зв`язку із збільшенням рівня грошового забезпечення, надання передбачених законодавством державних соціальних гарантій, вжиття на державному рівні заходів, спрямованих на їх соціальний захист.
Статтею 1 Закону № 2262-XII встановлено, що особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом при наявності встановленої цим Законом вислуги на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони і в державній пожежній охороні, службі в Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, в органах і підрозділах цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби України мають право на довічну пенсію за вислугу років.
Згідно з пунктом "в" статті 1-2 Закону № 2262-ХІІ право на пенсійне забезпечення на умовах цього Закону мають звільнені зі служби (крім випадків призначення пенсії в разі втрати годувальника дружині (чоловіку) з урахуванням вимог частини п`ятої статті 30 цього Закону, яка призначається незалежно від звільнення зі служби) особи із числа військовослужбовців Збройних Сил, інших військових формувань, органів державної безпеки і внутрішніх справ колишнього Союзу РСР, Національної гвардії України, Прикордонних військ України, військ цивільної оборони України.