ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 грудня 2023 року
м. Київ
справа №821/1566/16
адміністративне провадження № К/9901/31135/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів -Юрченко В.П., Бившева Л.І.,
розглянувши в порядку письмового провадження
касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року (Судді: Єщенко О.В., Димерлій О.О., Вербицька Н.В.),
у справі № 821/1566/16
за позовом Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України"
до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області
про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,
В С Т А Н О В И В:
В жовтні 2016 року Дочірнє підприємство "Херсонський облавтодор" Відкритого акціонерного товариства "ДАК "Автомобільні дороги України" (в інтересах відокремленого підрозділу, філії "Горностаївський райавтодор") (далі - позивач) звернулося до Херсонського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Херсонській області (далі - відповідач), в якому просило суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення: від 03.10.2016 року №0000471302 про визначення суми грошового зобов`язання на загальну суму 58 779,35 грн, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 31 391,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 405 грн та пені на суму 3 983,08 грн, та від 03.10.2016 року №0000491302 про визначення суми грошового зобов`язання на загальну суму 4 283,73 грн, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 2 624,21 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 581,2 грн та пені на суму 78,32 грн (т. 1 а.с. 3-5).
Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 05 грудня 2016 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено (т. 2 а.с. 160-164).
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 16.03.2017 року за наслідками апеляційного перегляду справи за скаргою позивача, постанову суду першої інстанції від 05 грудня 2016 року скасовано. Прийнято нове судове рішення про часткове задоволення адміністративного позову. Визнані протиправними та скасовані: податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000491302 повністю; податкове повідомлення-рішення від 03.10.2016 року №0000471302 в частині визначення суми грошового зобов`язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 30 873,09 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 154,81 грн та про нарахування пені на суму 3 983,08 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено (т. 2 а.с. 214-222).
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в доводах якої посилався на правильність висновків суду першої інстанції про правомірність прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень з огляду на порушення, зафіксовані актом перевірки. Зокрема, відповідач посилається на те, що підставою для збільшення грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб за період січень-вересень 2015 року у сумі 30 873,09 грн, а також зобов`язання зі сплати військового збору за вказаний період у сумі 2 624,21 грн, передував висновок контролюючого органу про завищення позивачем витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів в результаті не підтвердження під час перевірки первинними документами, оскільки в подорожніх листах відсутні відомості щодо показників спідометра при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, руху пального. Додатково скаржник вказує, що вже після проведення перевірки, позивачем внесені зміни в подорожні листи щодо показників спідометра, проте не вказано рух пального. Отже витрати з подальшого списання таких паливно-мастильних матеріалів на адресу підзвітних осіб не знайшли свого підтвердження, та вважаються наданими позивачем підзвітним особам для особистих потреб, тому у розумінні вимог податкового законодавства є додатковим благом, а тому підлягають оподаткуванню податком на доходи фізичних осіб з відповідним утриманням військового збору з цього доходу. Також скаржник посилається на не підтвердження придбання позивачем частини паливно-мастильних матеріалів у відповідності до авансових звітів від 16 січня 2014 року та від 05 вересня 2014 року, підзвітною особою філії "Горностаївський райавтодор" - ОСОБА_1 . Враховуючи викладене, відповідач просив суд скасувати рішення апеляційної інстанції та залишити в силі постанову суду першої інстанції (т. 3 а.с. 9-11).
Відповідно до частини першої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин перевіряє правильність застосування судом першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що остання не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, у період з 25.08.2016 року по 07.09.2016 року ГУ ДФС у Херсонській області проведено документальну планову виїзну перевірку філії "Горностаївський райавтодор" Дочірнього підприємства "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.06.2016 року, за результатами якої складено акт від 14.09.2016 року №99/21-22-14-01 (т. 1, а.с. 23-53), з висновками про порушення позивачем, зокрема:
- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України, в результаті чого підприємством завищено витрати на загальну суму 181 291 грн., в т.ч. за 2013 рік - у сумі 1 238 грн., за 2014 рік - 5 106 грн., за 2015 рік - 174 947 грн.;
- п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок з доходів фізичних осіб на суму 601,77 грн., у тому числі у 2013 році - на 15,56 грн., у 2014 році - 255,6 грн., у 2015 році - 224,71 грн., у І кварталі 2016 року - 105,88 грн.;
- п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховуються утримані суми податку з доходів фізичних осіб у бюджет у перевіряємий період; Наказу ДПА України "Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, і сум утриманого з них податку та подання податковими агентами податкового розрахунку сум доходу нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку" (із змінами та доповненнями), п. 51.1 ст. 51 Податкового кодексу України, в результаті чого допущено не відображення даних про фактично проведені виплати фізичним особам у перевіряємому періоді у поданих за формою 1 ДФ розрахунках;
- п.п. "г" 164.2.18, 164.2.19 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено нарахування військового збору у перевіряємому періоді на суму 2 665,23 грн., у тому числі на 41,02 грн занижено податок з доходів фізичних осіб у 2014 році та на 2 624,21 грн занижено податок з доходів фізичних осіб у 2015 році;
- п.п. 168.4.4 п. 168.4 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого несвоєчасно перераховуються утримані суми військового збору в бюджет у перевіряємому періоді.
Не погодившись з висновками акту перевірки, позивач подав заперечення на акт перевірки, які були залишенні без задоволення контролюючим органом (т.1 а.с. 69-70, 71-73).
На підставі висновків акта перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:
- від 03.10.2016 року № 0000471302, яким позивачу, на підстав пп. 54.3.5 п. 54.3 статті 54, п. 127.1 статті 127 ПК України, з огляду на порушення ст. 164 ПК України, визначено до сплати грошове зобов`язання на загальну суму 58 779,35 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб за основним платежем у розмірі 31 391,27 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 23 405 грн та нараховано пеню на суму 3 983,08 грн (т. 1 а.с. 21,22);
- від 03.10.2016 року № 0000491302, яким позивачу, на підставі пп. 54.3.5 п. 54.3 статті 54, п. 127.1 статті 127 ПК України, з огляду на порушення пп. "г" 164.2.17 п. 164.2 статті 164, п. 164.5 статті 164 ПК України визначено до сплати грошове зобов`язання на загальну суму 4 283,73 грн, у тому числі: з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 2 624,21 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями у сумі 1 581,2 грн, та нараховано пеню на суму 78,32 грн (т. 1 а.с. 19,20).
Із наявного в матеріалах справи розрахунку сум податкових повідомлень-рішень (додаток № 5 до акту перевірки), розрахунків штрафних санкцій (т. І, а.с. 63-68, т. 2, а.с. 103, 105) судами попередніх інстанцій встановлено, що оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями визначені позивачу грошові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб на загальну суму 31 391,27 грн: за період січень - вересень 2014 року в сумі 518,18 грн, січень-вересень 2015 року у сумі 30 873,09 грн, військовий збір за наведені періоди у сумі 2 624,21 грн, із застосуванням згідно п. 127.1 ст. 127 Податкового кодексу України штрафних (фінансових) санкцій у сумі 1 581,2 грн (за 2014 рік), та у сумі 23 405 грн (2015 рік), та нарахуванням пені на підставі п.п. 129.1.3 п. 129.1 ст. 129 ПК України на суму на суму 3 983,08 грн (за 2014 рік), на суму 78,32 грн (за 2015 рік).
Відмовляючи в задоволенні адміністративного позову, суд першої інстанції дійшов висновку про документальне не підтвердження позивачем витрат по придбанню паливно-мастильних матеріалів, посилаючись на те, що подорожній лист вантажного автомобіля типової форми 2-ТН, який надавався відповідачу в якості первинного документу скасовано спільним наказом Міністерства інфраструктури України та Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 29 грудня 1995 року N 488/346" №1005/1454 від 10 грудня 2013 року, тому нечинний документ не можна розглядати як належний первинний документ в розумінні ПК України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні". Інших документів та матеріалів на підтвердження зафіксованого контролюючим органом порушення позивач не надав, а у справі відсутні докази, що реєстри руху пального за січень-вересень 2015 року по філії "Горностаївський райавтодор" ДП "Херсонський облавтодор" ВАТ "ДАК "Автомобільні дороги України" подавались до податкового органу, тоді як у письмових запереченнях відповідач вказує на відсутність таких реєстрів. Таким чином, за відсутності первинних документів у позивача, а також за відсутності належних доказів правомірності не нарахування податку з доходів фізичних осіб в розмірі 31391,27 грн, до Філії як податкового агенту правомірно застосовано штрафні санкції та нарахована пеня за порушення вимог пп.164.2.11, пп. "г" 164.2.17 п.164.2.17 ст.164 ПК України. Також судом першої інстанції встановлено не підтвердження витрат на придбання позивачем частини паливно-мастильних матеріалів у відповідності до авансових звітів від 16 січня 2014 року та від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року, всього не відзвітовано суму в розмірі 3139,27 грн з якої за вимогами п.164.5 ст.164 ПК України правомірно утримано податок з доходів фізичних осіб в розмірі 518,18 грн. Враховуючи викладене, за висновком суду першої інстанції до позивача правомірно застосовані штрафні санкції, нарахований військовий збір, штрафні санкції і пеня оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями за періоди січень - вересень 2014 року, січень-вересень 2015 року (т. 2 а.с. 160-164).
Скасовуючи рішення суду першої інстанції і приймаючи нове рішення про часткове задоволення адміністративного позову, колегія суддів, дослідивши матеріали справи, встановила, що висновки контролюючого органу не у повній мірі відповідають дійсним обставинам справи, оскільки в матеріалах справи наявні подорожні листи, які містять відомості щодо руху пального, його залишок при виїзді із гаража та при поверненні в гараж, відповідні показники спідометра тощо, із яких можливо встановити витрачання пального на службових автомобілях підприємства, а отже і використання вказаних паливно-мастильних матеріалів за призначенням, тобто у межах господарської діяльності підприємства. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції погодила висновок суду першої інстанції про правомірність збільшення позивачу грошового зобов`язання за основним платежем у розмірі 518 грн та застосування штрафних (фінансових) санкцій у сумі 250,19 грн податковим повідомленням-рішенням від 03.10.2016 року №0000471302, оскільки в порушення п.п. "г" 164.2.17 п.164.2 статті 164 Податкового кодексу України позивачем не відзвітовано частину коштів зазначених в авансових звітах від 16 січня 2014 року, від 05 вересня 2014 року, від 26 вересня 2014 року всього на суму в розмірі 3 139,27 грн з якої за вимогами п.164.5 ст.164 ПК України належить утримати податок з доходів фізичних осіб в розмірі 518,18 грн та застосувати штрафні санкції у сумі 250,19 грн (т. 2 а.с. 222).