ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
30 листопада 2023 року
м. Київ
справа № 161/3455/18
провадження № 51-1964км22
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду в складі:
головуючого ОСОБА_1,
суддів ОСОБА_2, ОСОБА_3,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4,
прокурора ОСОБА_5,
виправданих ОСОБА_6, ОСОБА_7,
захисників ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора на ухвалу Волинського апеляційного суду від 11 травня 2022 року в кримінальному провадженні № 42017030000000382 за обвинуваченням
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця смт. Велика Писарівка Сумської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 368-3 Кримінального кодексу України (далі - КК), та
ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, уродженця с. Підсинівка Волинської області та жителя АДРЕСА_1,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 - ч. 4 ст. 368-3 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами обставини
За вироком Луцького міськрайонного суду Волинської області від 16 вересня 2021 року ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано невинуватими у вчиненні інкримінованих злочинів та виправдано на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) у зв`язку з недоведеністю вчинення ними цих кримінальних правопорушень.
Органом досудового розслідування ОСОБА_7 обвинувачувався в тому, що він, здійснюючи з 29 червня 1993 року індивідуальну адвокатську діяльність та будучи обраним 05 жовтня 2012 року головою кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області і наділений організаційно-розпорядчими та адміністративно-господарськими повноваженнями, тобто службовою особою юридичної особи приватного права, 26 вересня 2017 року висунув пропозицію ОСОБА_11, який подав документи на складання кваліфікаційного іспиту на зайняття адвокатською діяльністю та був допущений до його здачі, про передачу йому неправомірної вигоди в сумі 2000 доларів США за позитивне оцінювання та голосування на іспиті, забезпечення його успішного проходження та видачу відповідного свідоцтва, яка сприймалась ОСОБА_11 як реальне умисне створення умов, за яких він змушений надати неправомірну вигоду з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів у вигляді неуспішного проходження кваліфікаційного іспиту на право зайняття адвокатською діяльністю у разі несплати коштів в якості неправомірної вигоди.
Надалі ОСОБА_7, з метою приховання своїх злочинних намірів, уникнення кримінальної відповідальності та можливості бути викритим правоохоронними органами при отриманні неправомірної вигоди, залучив до реалізації свого умислу адвоката ОСОБА_6 та 27 вересня 2017 року повідомив ОСОБА_11 про необхідність передачі через нього грошових коштів у сумі 2000 доларів США.
ОСОБА_6, здійснюючи із 16 листопада 2011 року індивідуальну адвокатську діяльність та діючи за попередньою змовою з ОСОБА_7, 27 вересня близько 14:00 поблизу приміщення кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури Волинської області на вул. Парковій, 5 в м. Луцьку отримав від ОСОБА_11 2000 доларів США та був затриманий на місці працівниками поліції.
При перегляді вироку за апеляційною скаргою прокурора Волинський апеляційний суд ухвалою від 11 травня 2022 року залишив це рішення без змін.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор ОСОБА_12, який брав участь у розгляді справи в суді апеляційної інстанції, просить скасувати ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд у цьому суді через істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність.
На думку прокурора, апеляційний суд не перевірив належним чином доводи сторони обвинувачення, наведені в апеляційній скарзі, щодо:
- відсутності провокації злочину з боку правоохоронних органів;
- відсутності порушення правил підслідності кримінального провадження;
- відсутності порушення правил підсудності при наданні дозволу на проведення НСРД;
- розгляду провадження незаконним складом суду.
Також прокурор вважає, що апеляційний суд безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про допит свідків та дослідження доказів у справі.
З урахуванням цих обставин стверджує, що ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370 та 419 КПК.
У поданих письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_10 просить залишити цю скаргу без задоволення, а ухвалу апеляційного суду - без зміни.
Позиція учасників судового провадження в суді касаційної інстанції
Прокурор касаційну скаргу підтримала.
Виправдані та їхні захисники заперечили проти задоволення касаційної скарги і просили залишити оскаржувану ухвалу без зміни.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, наведені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку про таке.
Згідно з ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Відповідно до ст. 62 Конституції України особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Обов`язок доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК, покладається на слідчого, прокурора, а в установлених цим Кодексом випадках - на потерпілого.
Відповідно до вимог ст. 86 КПК доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатись суд при ухваленні судового рішення
Згідно зі ст. 87 КПК недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, у тому числі внаслідок здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а також шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
Тобто, отримання відомостей у кримінальному провадженні під час здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов, а також проведення досудового розслідування неуповноваженою особою або органом визнається істотним порушенням прав людини і основоположних свобод та має наслідком визнання отриманих доказів недопустимими.
У частині доводів прокурора щодо безпідставного визнання місцевим та апеляційним судами недопустимими зібрані докази у справі через порушення правил підслідності колегія суддів зазначає наступне.
Досудове розслідування у кримінальному провадженні здійснюється відповідно до встановлених ст. 216 КПК правил підслідності.
Суд першої інстанції встановив, і з цим висновком погодився і суд апеляційної інстанції, що досудове розслідування в кримінальному провадженні здійснювалось неуповноваженим органом - слідчим відділом прокуратури Волинської області, що не узгоджується з вимогами вказаної норми, за правилами якої досудове розслідування в цій категорії злочинів повинно проводитись слідчими органами Національної поліції.
Згідно з положеннями ч. 2 ст. 218 КПК, якщо слідчому із заяви, повідомлення чи з інших джерел стало відомо про обставини, які можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, розслідування якого не віднесене до його компетенції, він проводить досудове розслідування у справі доти, доки прокурор не визначить підслідність цього кримінального провадження іншому органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 5 ст. 36 КПК Генеральний прокурор, керівник регіональної прокуратури, їх перші заступники та заступники своєю вмотивованою постановою мають право доручити здійснення досудового розслідування будь-якого кримінального правопорушення іншому органу досудового розслідування, у тому числі, слідчому підрозділу вищого рівня в межах одного органу, у разі неефективного досудового розслідування. При цьому, у розумінні ч. 5 ст. 36 та ч. 2 ст. 218 КПК допускається зміна лише територіальної підслідності, але не предметної.