ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 754/11899/19
провадження № 61-5004св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Гулька Б. І., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Акціонерне товариство "Альфа-Банк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, прийняту у складі колегії суддів: Савченка С. І., Ігнатченко Н. В., Мережко М. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Акціонерного товариства "Укрсоцбанк" (далі - АТ "Укрсоцбанк"), правонаступником якого є Акціонерне товариство "Альфа-Банк" (далі - АТ "Альфа-Банк"), про визнання недійсними кредитного та іпотечного договорів.
Позовну заяву ОСОБА_1 мотивував тим, що 26 лютого 2008 року між ним і банком укладений договір кредиту № 40.29-48/122, згідно з яким банк зобов`язався надати йому як позичальнику кредит для придбання квартири у розмірі 143 650 доларів США зі сплатою 11,75 % річних терміном до 25 лютого 2022 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 26 лютого 2008 року між ним та банком укладений іпотечний договір № 013/116-I, за яким він передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
Позивач заперечував отримання ним кредиту в іноземній готівковій валюті, вказував, що отримав грошові кошти в національній валюті у розмірі 725 432,50 грн, унаслідок чого були порушені його права. Вказував, що укладений кредитний договір містить умови, які є несправедливими в цілому, суперечать принципу сумлінності, що є наслідком істотного дисбалансу договірних прав та обов`язків на погіршення його становища як споживача, що у свою чергу, є підставою для визнання такого договору недійсним.
Зокрема, договором не передбачено покладання на позивача валютних ризиків (курсові різниці), і він навіть не був попереджений про них, як цього вимагала постанова Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168 "Про затвердження Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту". Порушуючи указані правила, відповідач не надав йому у письмовому вигляді інформації про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість кредиту, яка повинна бути затверджена рішенням уповноваженого органу банку та доведена до відома його відповідних структурних підрозділів, чим порушено Правила надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту та статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (у редакції, до діяла на момент виникнення кредитних правовідносин).
Розрахунок платежів споживача за кредитним договором проведений поверхово, оскільки у ньому зазначено тільки два показники: дату платежу та суму, що підлягає сплаті; є незрозумілою для споживача, оскільки не зазначено, із чого складаються вказані суми та на момент укладення договору взагалі відсутня інформація щодо кінцевих сум. Графік погашення платежів відсутній, а пункт 1.1.1 кредитного договору передбачає тільки щомісячні суми мінімально необхідного платежу - 855 доларів США без розподілу його на "тіло" кредиту та проценти (без інших платежів). На момент укладення договору йому не було надано інформації про збільшення його витрат на суму пенсійних зборів до Пенсійного фонду та біржових комісій під час купівлі продажу іноземної валюти (наявні на той час платежі). Згідно з пунктом 3.8. постанови Національного банку України № 168 у разі надання кредиту в іноземній валюті, банки зобов`язані під час укладення кредитного договору: попередити споживача, що валютні ризики під час виконання зобов`язань за кредитним договором несе споживач; надати інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних з конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним.
Зазначав, що про вказані обставини щодо ненадання повної інформації про реальну вартість кредиту за кредитним договором № 40.29-48/122 зазначено у висновку проведеної судово-економічної експертизи від 11 серпня 2017 року № 20986/16-45, яка була проведена у рамках судової справи № 754/17520/15-ц за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до нього про стягнення заборгованості. Експертом зроблено висновок про те, що банк не зміг підтвердити документально чи спростувати надання кредитних коштів у вигляді готівкової іноземної валюти за кредитним договором від 26 лютого 2008 року № 40.29-48/122, а тому за результатами дослідження наявних у матеріалах справи документів провести розрахунок відсотків за користування кредитними коштами також було неможливим, наслідком чого стала відмова у позові про стягнення грошових коштів.
Надаючи йому кредит в іноземній валюті на придбання нерухомого майна - квартири, банк не виконав функції агента валютного контролю, оскільки він відповідно до наданого дозволу про перелік операцій, які мав право здійснювати, мав право лише на залучення та розміщення іноземної валюти на валютному ринку України (без індивідуальної ліцензії). Надаючи йому кредит в іноземній валюті, банк, як агент валютного контролю, знав, що, позичальник ці кредитні кошти буде використовувати для розрахунків готівкою, а значить використає їх як засіб платежу в готівковому грошовому обігу, що заборонено статтею 99 Конституції України, статтею 3 Декрету Кабміну України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю", статтею 32 Закону України "Про Національний банк" та постановою Національного банку України від 30 травня 2007 року № 200 "Про затвердження Правил використання готівкової іноземної валюти на території України та внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України", таким чином ввівши в оману Позивача.
Дії банку порушували вимоги статті 230 ЦК України, статті 1, 2, 4, 6 Закону України "Про захист прав споживачів", мають місце несправедливі умови та нечесна підприємницька практика. Окрім того, відповідно до частини другої статті 230 ЦК України сторона, яка застосувала обман, повинна відшкодувати другій стороні збитки у подвійному розмірі та моральну шкоду, що завдані у зв`язку з вчиненням цього правочину. Враховуючи, що він сплатив банку 159 183,93 доларів США, банк повинен повернути йому зазначену суму у подвійному розмірі за мінусом отриманої, а саме: (159 183,93 (фактично сплачені кошти) х 2) - 14 3650,00 = 174 717,86 доларів США).
ОСОБА_1 просив суд:
- визнати недійсним договір кредиту від 26 лютого 2008 року № 40.29-48/122;
- визнати недійсним іпотечний договір від 26 лютого 2008 року № 013/116-I;
- зобов`язати відповідача скасувати обтяження на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру АДРЕСА_1 ;
- на підставі частини другої статті 230 ЦК України стягнути з відповідача завдані збитки у сумі 174 717,86 доларів США.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року, ухваленим у складі судді Галась І. А., позов ОСОБА_1 до АТ "Альфа-банк" задоволено частково.
Визнано недійсним договір кредиту від 26 лютого 2008 року № 40.29-48/122.
Визнано недійсним іпотечний договір від 26 лютого 2008 року № 013/116-I посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С. (зареєстрований у реєстрі за № 954).
Скасовано обтяження за іпотечним договором від 26 лютого 2008 року № 013/116-I, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко І. С. (зареєстрований у реєстрі за № 954), на предмет іпотеки - трикімнатну квартиру за адресою: АДРЕСА_2 .
Стягнуто з АТ "Альфа-Банк" на користь ОСОБА_1 збитки у сумі 13 413,63 доларів США.
Частково задовольняючи позов у частині визнання недійсним договору кредиту № 40.29-48/122, суд першої інстанції обґрунтовував свої висновки наступним:
- відсутністю відомостей щодо детального розпису загальної вартості кредиту та відсутністю умов, які визнані обов`язковими пунктами 3.2, 3.4 розділу 3 Правил надання банками України інформації споживачу про умови кредитування та сукупну вартість кредиту, затверджених постановою Національного банку України від 10 травня 2007 року № 168;
- банк не надавав окремі письмові документи з детальним розписом загальної вартості кредиту для споживача;
- договір кредиту не відповідає вимогам статей 11, 18 Закону України "Про захист прав споживачів", зокрема, відповідачем не доведено належними та допустимими доказами надання позичальнику як споживачу фінансових послуг банку повної інформації про кредитні умови, а саме: орієнтовну сукупну вартість кредиту (у процентному значенні та грошовому виразі) з урахуванням процентної ставки за кредитом і вартості всіх послуг (реєстратора, нотаріуса, страховика, оцінювача тощо), пов`язаних із одержанням кредиту та укладанням договору про надання споживчого кредиту; податковий режим сплати процентів та державні субсидії або інформацію про те, від кого споживач може одержати такі відомості; не роз`яснено позивачу, що валютні ризики під час виконання взятих на себе зобов`язань за кредитним договором покладено на споживача й не надано інформацію щодо методики, яка використовується банком для визначення валютного курсу, строків і комісій, пов`язаних із конвертацією валюти платежу у валюту зобов`язання під час погашення заборгованості за кредитом та процентами за користування ним, що передбачено правилами;
- графік погашення платежів відсутній, а в договорі кредиту (пункт 1.1.1) передбачена тільки щомісячна сума мінімально необхідного платежу 855 доларів США без розподілу його на "тіло" кредиту та проценти, не говорячи вже про інші платежі.
Залишаючи без задоволення заяву відповідача про застосування позовної давності, суд виходив з того, що позивач дізнався про порушення своїх прав після того, як ознайомився з висновком експерта за результатами проведення судово-економічної експертизи № 20986/16-45 від 11 серпня 2017 року.
Відмовляючи у стягненні на підставі частини другої статті 230 ЦК України подвійного розміру сплаченої позивачем суми, суд вважав за доцільне повернути позивачу надмірно сплачені грошові кошти у розмірі 13 414,63 доларів США.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року апеляційну скаргу АТ "Сенс-Банк" задоволено частково.
Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 24 грудня 2021 року скасовано і ухвалено нове, яким відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ "Сенс-Банк" (назву змінено з АТ "Альфа-Банк") про визнання недійсним кредитного та іпотечного договорів.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ "Сенс Банк" судовий збір у розмірі 10 000,00 грн.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції встановив, що укладений 26 лютого 2008 року між банком і ОСОБА_1 як позичальником договір кредиту № 40.29-48/122 та інші документи в кредитній справі містять повну і детальну інформацію про права і обов`язки його учасників, передбачену статтями 11 Закону України "Про захист прав споживачів" (тут і надалі - у редакції, чинній на час укладання кредитного договору).
Також суд апеляційної інстанції встановив, що при укладанні оспорюваного кредитного договору сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору: мети, суми та строків кредиту, умов та порядку його видачі та погашення, видів забезпечення зобов`язань позичальника, процентних ставок, порядку оплати за кредит, порядку зміни та припинення дії договору, відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договору. Спірний договір укладений у письмовій формі, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Кредитний договір містить графік погашення кредиту. Зміст договору відповідає діючому цивільному законодавству, містить всі суттєві умови, порядок отримання і повернення кредиту, його вартість та розмір платежів. Сторони договору без будь-яких застережень підписали договір, обумовивши відповідальність за його невиконання. Кредитний договір передбачає лише ті види відповідальності позичальника за його невиконання, які передбачені ЦК України. Враховуючи особливості кредитного договору, встановлені ним види відповідальності позичальника за невиконання договору є адекватними і такими, що покликані забезпечити добровільне гарантоване повернення позичальником отриманих грошових коштів і спонукати останнього до їх повернення у встановлені договором строки. При цьому при укладанні кредитного договору позичальник знав про вищезазначені договірні умови і свідомо погоджувався з ними, про що свідчить підпис на договорі без будь-яких зауважень чи застережень щодо його умов. Позивач також погодився з його умовами та не заперечував проти надання кредиту в іноземній валюті - доларах США, сплати процентів та інших платежів в іноземній валюті. Вказаний договір не містить дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позивачу, а види відповідальності позичальника покликані забезпечити своєчасне виконання позивачем кредитних зобов`язань, а отже, не є непропорційно великою сумою компенсації в контексті положень законодавства про захист прав споживачів. Кредитний договір укладено на принципах добросовісної конкуренції, адже позивач самостійно та добровільно обрав АКБ "Укрсоцбанк" для укладення з ним кредитного договору.
З огляду на те, що кредитний договір відповідає актам цивільного законодавства, в тому числі щодо захисту прав споживачів, а банк мав право видавати кредит в іноземній валюті, суд відмовив у визнанні його недійсним.
З огляду на відсутність підстав для визнання кредитного договору недійсним, суд апеляційної інстанції відмовив у задоволенні решти вимог, які є похідними від основної вимоги.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
10 квітня 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржуване судове рішення, залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
12 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Деснянського районного суду м. Києва, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18), від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17 (провадження № 14-131цс19) та у постанові Верховного Суду від 06 листопада 2019 року у справі № 752/4256/17 (провадження № 61-12120св19).
Заявник вказує, що суд апеляційної інстанції упереджено ставився до нього, проігнорував всі докази, які були встановлені рішеннями судів першої інстанції у цій справі та у справі за позовом банку до нього про стягнення боргу.
Крім того, вважає, що суд апеляційної інстанції проігнорував вимогу про необхідність банку мати індивідуальну ліцензію на використання іноземної валюти як засобу платежу, але не для надання кредиту в іноземній валюті.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції не врахував положення підзаконних нормативних актів, що регулюють правовідносини, що склалися.
Відзив на касаційну скаргу у визначений строк не надійшов.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
26 лютого 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 як позичальником укладений договір кредиту № 40.29-48/122, за умовами якого банк зобов`язався надати позичальнику кредит на придбання нерухомості у розмірі 143 650 доларів США зі сплатою 11,75 % річних терміном до 25 лютого 2022 року, а позичальник зобов`язався повернути отриманий кредит та сплатити проценти за користування грошовими коштами.
При укладанні оспорюваного договору кредиту сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору: мети, суми та строків кредиту, умов та порядку його видачі та погашення, видів забезпечення зобов`язань позичальника, процентних ставок, порядку оплати за кредит, порядку зміни та припинення дії договору, відповідальності сторін за невиконання або неналежне виконання договору.
Спірний договір укладений у письмовій формі, сторони договору мали необхідний обсяг цивільної дієздатності. Кредитний договір містить графік погашення кредиту (пункт 1.1.1 договору).
Згідно із заявою про видачу готівки від 26 лютого 2008 року № ав/8927657 ОСОБА_1 отримав з його рахунку, вказаного у договорі кредиту, грошові кошти у розмірі 143 650 доларів США, що еквівалентно 725 432,50 грн.
26 лютого 2008 року між АКБ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 укладений іпотечний договір № 013/116-I, за яким позичальник передав в іпотеку банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 .
21 жовтня 2008 року та 02 березня 2009 року АКБ "Укрсоцбанк" і ОСОБА_1 уклали додаткові угоди до договору кредиту № 40.29-48/122 щодо збільшення процентної ставки за користування коштами до 14 % річних.
Із копії кредитної справи ОСОБА_1 встановлено, що 20 лютого 2008 року банк надав позивачу попередню інформацію про умови кредитування фізичних осіб на придбання нерухомості на вторинному ринку на 4 аркушах, в якій міститься повна та вичерпна інформація щодо умов кредитування, зокрема щодо типу нерухомості, строку кредитування, валюти кредиту, процентної ставки, комісій банку, розміру авансового внеску, додаткових платежів, графіків погашення (стандартний і ануїтетний), їх переваги та недоліки, документів, необхідних для оформлення кредиту, в тому числі з урахуванням статусу позичальника - громадянина чи фізичної особ-підприємця.
Вказане підтверджується підписом ОСОБА_1 про ознайомлення з умовами кредитування.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга ОСОБА_1 не підлягає задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.