ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20грудня 2023 року
м. Київ
Справа № 372/2620/22
провадження № 61-5508св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
учасники справи:
позивач - Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргуАкціонерного товариства комерційний банк "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року, ухвалене у складі судді Тиханського О. Б., та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, прийняту у складі суддів: Махлай Л. Д., Немировської О. В, Ящук Т. І.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовної заяви
У вересні 2022 року Акціонерне товариство комерційний банк "ПриватБанк" (далі - АТ КБ "ПриватБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Позовну заяву банк мотивував тим, що 21 квітня 2008 року між ним та ОСОБА_1 укладений кредитний договір. Відповідач порушив умови договору, рішенням Обухівського районного суду Київської області від 23 березня 2010 року, яке набрало законної сили, з позичальника стягнуто заборгованість за кредитним договором шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.
Указував, що ухвалення рішення не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін, оскільки договір діє до повного виконання сторонами зобов`язань та не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобов`язання. За рішенням суду стягнуто заборгованість з дати укладення кредитного договору до дати поточної заборгованості, а саме до 17 лютого 2010 року, тому за період після ухвалення рішення, а саме з 21 квітня 2010 року по 15 березня 2020 року відповідач має сплатити 3 % річних відповідно до вимог частини другої статті 625 ЦК України.
АТ КБ "ПриватБанк" просив суд стягнути на свою користь 3 % річних за прострочення грошового зобов`язання у сумі 28 130,56 доларів США.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року у задоволенні позову АТ КБ "ПриватБанк" відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надав доказів реалізації банком предмету іпотеки, тому неможливо визначити, чи є заборгованість за кредитним договором, за вирахуванням коштів, які б мали бути зараховані після реалізації предмета іпотеки, та у разі наявності залишку заборгованості, визначити її розмір.
Постановою Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, апеляційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" залишено без задоволення, рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції, погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, вказав, що банк, звертаючись до суду з позовом у 2010 році про стягнення заборгованості за кредитним договором, сам обрав спосіб захисту порушеного права та заявив вимоги про дострокове стягнення з позичальника всієї суми заборгованості, а також визначив спосіб реалізації предмета іпотеки, як продаж предмета іпотеки з укладанням банком договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем. Відтак відповідач не міг внести будь-які грошові кошти на погашення заборгованості, отримані від продажу належної йому квартири, яка була предметом іпотеки, оскільки право продажу цієї квартири надано банку. У разі реалізації предмета іпотеки банком, позивач мав зарахувати отримані від продажу квартири кошти у рахунок погашення заборгованості, визначеної у рішенні суду, та вимагати від боржника сплати залишку заборгованості, якщо отриманих від продажу коштів недостатньо для погашення всієї суми боргу. У разі ж відмови боржника від добровільного виконання, передати виконавчий лист для примусового виконання у межах строків, визначених Законом України "Про виконавче провадження". Саме за вказаних умов грошове зобов`язання вважалося б простроченим.
Суд апеляційної інстанції вказав, що у цій справі встановлено, що АТ КБ "ПриватБанк" на власний розсуд не вчинив будь-яких дій щодо реалізації предмета іпотеки самостійно та не передавав виконавчий лист до виконавчої служби для примусового виконання.
Спростовуючи доводи позивача про те, що банк не зміг продати предмет іпотеки, оскільки було введено мораторій на продаж іпотечного майна, суд апеляційної інстанції вказав, що Закон України "Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті", прийнято 03 червня 2014 року, тобто через чотири роки після ухвалення рішення про стягнення боргу.
У цьому спорі банк залишив за собою право продажу квартири, яка належить відповідачу, та не реалізуючи таке своє право, вважав можливим нараховувати до безкінечності 3 % річних на усю суму боргу, що суперечить приписам статті 625 ЦК України. Відтак позивач не довів розмір грошового зобов`язання, яке є дійсним, а відтак і не довів право на отримання 3 % річних.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У квітні 2023 року АТ КБ "ПриватБанк" подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
19 квітня 2023 року ухвалою Верховного Суду касаційну скаргу залишено без руху з наданням строку для усунення її недоліків.
09 травня 2023 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження у справі, витребувано її матеріали із Обухівського районного суду Київської області, іншим учасникам надіслано копії касаційної скарги.
У травні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
07 грудня 2023 року ухвалою Верховного Суду справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів, у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19), від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18 (провадження № 12-302гс18), 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (провадження № 12-95гс20) та у постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 755/7704/15-ц (провадження № 61-283св18), від 26 вересня 2018 року у справі 159/2146/15-ц (провадження № 61-20113св18), від 22 липня 2020 року у справі № 189/2109/18 (провадження № 61-19542св19).
Заявник вважає, що суди надали неправильну оцінку зібраним доказам, унаслідок чого дійшли помилкового висновку про відмову у задоволенні позову.
Вказує, що закон не пов`язує припинення зобов`язання з наявністю судового рішення, а наявність судового рішення про стягнення заборгованості або про звернення стягнення у рахунок погашення існуючої заборгованості не припиняє грошових зобов`язань боржника та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум. Вирішення судом спору про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу.
Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
У червні 2023 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду відзив, у якому просив касаційну скаргу АТ КБ "ПриватБанк" на рішення Обухівського районного суду Київської області від 04 листопада 2022 року та постанову Київського апеляційного суду від 06 березня 2023 року залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, як такі, що прийняті з правильним застосуванням норм матеріального права та без порушень норм процесуального права. Подав клопотання про закриття касаційного провадження.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
21 квітня 2008 року між АТ КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_1 укладений кредитний договір № К2М0G40000007039. Відповідно до пункту 1.1. кредитного договору кредитор надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 430 000 грн, зі сплатою 15,00 % річних та порядком погашення суми основної заборгованості до 21-го числа кожного місяця. Кредит надавався строком погашення не пізніше 21 жовтня 2018 року на поліпшення якості окремої квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .
01 серпня 2008 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору, згідно умов якої кредитний договір викладено в новій редакції, а саме: банк зобов`язався надати позичальнику кредитні кошти у вигляді строкового кредиту 92422,33 доларів США на придбання нерухомості, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1, 17% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом.
23 березня 2010 року рішенням Обухівського районного суду Київської області стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ "ПриватБанк" заборгованість за кредитним договором у сумі 112 333,98 доларів США, що складає 898 671,84 грн. У рахунок погашення заборгованості за кредитним договором звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмету іпотеки (на підставі договору іпотеки від 21 квітня 2008 року № К2М0G40000007039) АТ КБ "ПриватБанк" з укладанням договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з отриманням витягу з Державного реєстру права власності, а також наданням АТ КБ "ПриватБанк" усіх повноважень, необхідних для здійснення продажу.
Вказане рішення суду набрало законної сили, до примусового виконання за Законом України "Про виконавче провадження" не звернуто та не виконано.
ОСОБА_1 подав до суду першої інстанції заяву про застування строків позовної давності (а.с. 43).
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Підставами касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме:
- суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України);
- судові рішення оскаржуються з підстав, передбачених частиною третьою статті 411 ЦПК України, зокрема, суди належним чином не дослідили зібрані у справі докази (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).
Касаційна скарга АТ КБ "ПриватБанк" підлягає частковому задоволенню.
Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Вказаним вимогам закону оскаржувані судові рішення судів першої та апеляційної інстанції не відповідають.
Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.