ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 2-7852/11
провадження № 61-16162св21
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Фаловської І. М.,
суддів: Ігнатенка В. М. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Олійник А. С., Сердюка В. В.,
учасники справи:
позивач - публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2021 року в складі судді Івасюти Л. В. та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року в складі колегії суддів Бовчалюк З. А., Данилюк В. А., Карпук А. К.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та заочного рішення суду першої інстанції
У листопаді 2011 року публічне акціонерне товариство акціонерний банк "Укргазбанк" (далі - ПАТ "Укргазбанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2012 року позов задоволено.
Стягнуто солідарно з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" заборгованість за кредитним договором від 11 лютого 2008 року в розмірі 302 928,75 дол. США основного боргу та 394 793,13 грн пені. Стягнуто з ОСОБА_1, ОСОБА_2 на користь ПАТ "Укргазбанк" судовий збір у розмірі 2 823 грн - по 1 411,50 грн з кожного.
Короткий зміст заяви про перегляд заочного рішення
У квітні 2021 року ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення суду першої інстанції.
Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 лише 15 березня 2021 року ознайомилася зі справою № 2-7852/11 та отримала копію заочного рішення від 14 серпня 2012 року у цій справі. Зазначає, що участі у заявленому банком спорі вона не брала, а судові повістки суд направляв за місцем її реєстрації, де вона з серпня 2012 року не проживає. Адреса, на яку приходили судові повістки, є адресою проживання її колишнього чоловіка. Підпис, наявний у повідомленні про вручення листа із заочним рішенням суду, не належить ОСОБА_2 . По суті вимог
ОСОБА_2 вказувала, що банк порушив строки звернення з вимогою до неї як поручителя за кредитним договором.
На підставі викладеного, ОСОБА_2 просила поновити їй строк на подання заяви про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 12 серпня 2012 року, скасувати його та призначити справу до розгляду в загальному позовному провадженні.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і мотиви їх ухвалення
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 14 серпня 2012 року залишено без розгляду.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що ОСОБА_2 пропустила строк для подання заяви про перегляд заочного рішення, заява про поновлення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення - необґрунтована, а викладені в ній доводи спростовуються наявними у матеріалах справи доказами.
Суд першої інстанції також вказав, що 05 березня 2012 року до суду надійшла апеляційна скарга ОСОБА_2 на ухвалу суду про відкриття провадження у справі, в якій вона зазначила щодо неправильного зазначення її адреси проживання, тому просила передати справу до іншого суду. ОСОБА_2 було відомо, що у провадженні Луцького міськрайонного суду Волинської області знаходиться ця справа. У подальшому ОСОБА_2 подавала свої письмові заперечення на апеляційну скаргу державного виконавця, зареєстровані Апеляційним судом Волинської області 29 червня 2017 року. У ОСОБА_2 були відсутні будь-які об`єктивні перешкоди у зверненні до суду із заявою про отримання копії судового рішення, яке їй надсилалося та було отримано останньою 08 вересня 2012 року. Безпідставними є доводи ОСОБА_2, що підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення від 08 вересня 2012 року їй не належить, оскільки це спростовується матеріалами справи, та останньою не надано доказів протилежного.
Відтак, суд першої інстанції дійшов висновку, що ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення та поновлення строку на його перегляд поза межами розумних строків, тому підстави для поновлення пропущеного строку відсутні, що є наслідком залишення заяви про перегляд заочного рішення без розгляду.
ОСОБА_2 оскаржила зазначену ухвалу суду першої інстанції до апеляційного суду. Вказувала, що вона не брала участі у справі, не отримувала заочне рішення, ОСОБА_1 (відповідач у цій справі, який брав участь у судовому розгляді) не повідомляв її про судовий процес, а наявний у повідомленні про вручення поштового відправлення підпис не належить їй.
Постановою Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2021 року - без змін.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відповідач не обґрунтував поважність причин для поновлення тривалого строку для перегляду заочного рішення, тому суд першої інстанції правильно залишив заяву про перегляд заочного рішення без розгляду.
Суд апеляційної інстанції вказував, що ОСОБА_2 достовірно було відомо, що в провадженні суду першої інстанції знаходиться справа за позовом ПАТ "Укргазбанк" до неї та ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, тому зобов`язана була цікавитись її рухом. У ОСОБА_2 були відсутні будь-які об`єктивні перешкоди у зверненні до суду із заявою про отримання копії судового рішення, за умови його не отримання, у розумні строки. Натомість ОСОБА_2 звернулася до суду із заявою про перегляд заочного рішення через дев`ять років після його ухвалення.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просила суд касаційної інстанції скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції помилково не поновив строк на подання заяви про перегляд заочного рішення, а суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на вказані порушення. ОСОБА_2 не отримувала заочне рішення, оскільки не проживала за адресою, на яку суд надсилав копію вказаного судового рішення у 2012 році. Заяву про перегляд заочного рішення відповідач подала у визначений Цивільним процесуальним кодексом України (далі - ЦПК України) строк, тобто саме після отримання копії рішення 15 березня 2021 року. Суд апеляційної інстанції застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 08 жовтня 2020 року у справі № 755/3459/15-ц, від 10 червня 2020 року у справі № 2-839/11. Суди позбавили відповідача права на апеляційне оскарження, оскільки без проходження процедури перегляду заочного рішення в суді першої інстанції відповідач не має можливості оскаржити заочне рішення в апеляційному порядку.
Позиція інших учасників справи
Відзив на касаційну скаргу від інших учасників справи, які повідомлені належним чином про розгляд цієї справи у Верховному Суді, у встановлений судом строк не надходив.
Рух справи у суді касаційної інстанції
29 вересня 2021 року ОСОБА_2 надіслала засобами поштового зв`язку до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 17 червня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 30 серпня 2021 року.
Ухвалою Верховного Суду від 03 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу із суду першої інстанції.
Справа надійшла до Верховного Суду.
Ухвалою Верховного Суду від 03 листопада 2022 року справу призначено до судового розгляду.
Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 23 листопада 2022 року справу передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду з підстав необхідності відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі № 214/5505/16.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2023 року вказану справу повернено на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Повертаючи справу на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду виходила із того, що відсутні підстави для відступу від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16.
Враховуючи те, що Велика Палата Верховного Суду не відступала (не уточнювала) від своїх висновків, сформульованих у постанові від 09 листопада 2021 року в справі № 214/5505/16ц, тому під час касаційного перегляду цієї справи Верховний Суд застосовує саме такі висновки.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій статті 389 ЦПК України.
Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Згідно з частинами першою та другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Частиною першою статті 402 ЦПК України визначено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, враховуючи наступне.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до статті 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами.
Згідно із статтею 129 Конституції України основними засадами судочинства є, у тому числі, є розумні строки розгляду справи судом; забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
У статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) закріплено принцип доступу до правосуддя.
Відповідно до статті 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під доступом до правосуддя згідно зі стандартами Європейського суду з прав людини розуміється здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.