ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
13 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 295/13310/21
провадження № 61-12351св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду:
судді-доповідача Литвиненко І. В.,
суддів Грушицького А. І., Карпенко С. О., Петрова Є. В., Ситнік О. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Поліський національний університет,
третя особа - Міністерство освіти та науки України,
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року у складі колегії суддів: Коломієць О. С., Шевчук А. М., Талько О. Б.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Поліського національного університету, третя особа - Міністерство освіти та науки України, про визнання права на приватизацію житла,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
ОСОБА_1 звернувся у жовтні 2021 року до суду з вищевказаним позовом, який уточнив у процесі розгляду справи, і остаточно просив визнати за ним право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 та зобов`язати Поліський національний університет здійснити розгляд заяви про оформлення передачі цієї квартири у приватну власність.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 посилався на те, що 03 квітня 2003 року Державний вищий навчальний заклад "Державний агроекологічний університет" в особі проректора з соціально-економічних питань Обихода А. І. придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 .
Цього ж дня, Державний вищий навчальний заклад "Державний агроекологічний університет" в особі ректора Малиновського А. С. уклав з ним, як професором кафедри економіки АПК, договір найму вказаного житлового приміщення на строк десять років, за умови перебування співробітника у трудових відносинах з університетом.
Відповідно до умов вказаного договору, після закінчення десятирічного терміну дії даного договору житло передається співробітнику у порядку, передбаченому діючим законодавством, а в разі його смерті - до завершення дії договору відомче житло передається у довічне користування сім`ї померлого співробітника за окремим рішенням ректорату або вченої ради.
Рішеннями вченої ради Житомирського національного агроекологічного університету від 24 квітня 2013 року та від 24 травня 2017 року надано згоду на передачу у власність ОСОБА_1 квартири.
Однак його неодноразові звернення до Житомирського національного агроекологічного університету щодо виконання умов договору в частині передачі квартири у власність залишались без задоволення, тому він змушений звернутись за захистом своїх прав до суду.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Богунський районний суд міста Житомира рішенням від 23 червня 2022 року позов задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право на приватизацію квартири АДРЕСА_1 .
Зобов`язав Поліський національний університет здійснити розгляд заяви про оформлення передачі квартири за адресою: АДРЕСА_1, у приватну власність.
Стягнув з Поліського національного університету на користь ОСОБА_1 7 500 грн в порядку відшкодування послуг на професійну допомогу.
Стягнув з Поліського національного університету на користь ОСОБА_1 1 831 грн в порядку відшкодування суми сплати судового збору.
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що відповідачем не надано доказів на підтвердження того, що у спірній квартирі проживали студенти, чи проводились освітні, соціальні та будь-які інші заходи пов`язанні з освітньою діяльністю, тобто докази, які підтвердили б використання даної квартири для досягнення мети встановленої законом, а тому квартира підпадає під норми чинного законодавства щодо приватизації та передачі її з державної власності у комунальну.
Житомирський апеляційний суд постановою від 31 жовтня 2022 рокуапеляційну скаргу Поліського національного університету задовольнив. Рішення Богунського районного суду міста Житомира від 23 червня 2022 року скасував та ухвалив нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що відчуження майна, що є державною власністю і закріплене за закладами освіти, здійснюються за погодженням з органом управління майном у порядку, встановленому чинним законодавством та за згодою адміністрації закладу освіти, тому помилковим і таким, що не відповідає чинному законодавству є висновок суду про те, що відповідач зобов`язаний здійснити розгляд заяви про оформлення передачі спірної квартири у приватну власність, оскільки свій обов`язок відповідач виконав, надавши згоду на передачу у власність позивачу квартири, в якій останній проживає на умовах найму.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
ОСОБА_1 у грудні 2022 року подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Житомирського апеляційного суду від 31 жовтня 2022 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить оскаржуване судове рішення скасувати і залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі як на підставу оскарження судового рішення заявник посилається на пункти 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України та, зокрема вказує, що судом апеляційної інстанції не враховано правовий висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 24 лютого 2021 року у справі № 296/4642/19 та від 02 лютого 2022 року у справі № 524/3501/20.
Висновок суду про те, що процес набуття позивачем у власність спірного майна повинен розпочатись за умови наявності позитивного рішення Комісії з майнових питань Міністерства освіти і науки України, та за відсутності заборони на відчуження шляхом приватизації спірного майна є необґрунтованим, оскільки таке погодження від фізичної особи при проведенні приватизації не вимагається.
Крім того, Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень в гуртожитках у власність громадян, затверджене наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16 грудня 2009 року № 396, не містить додаткових вимог та не встановлює додаткової процедури щодо отримання громадянином, який має намір приватизувати квартиру, будь-яких погоджень щодо приватизації у вищестоящих органах чи організаціях. Крім того, не врахована та обставина, що Комісія з майнових питань, на яку здійснює посилання апеляційний суд, створена та існує на підставі наказу Міністерства освіти і науки України від 13 жовтня 2011 року № 1190, який не зареєстрований в Міністерстві юстиції України. Оскільки застосування норм даного наказу можливе тільки тоді, коли він пройде відповідну реєстрацію, до цього моменту його застосування не доречно, оскільки його норми доповнюють організаційно-правовий механізм при проведенні приватизації (отримання згоди на приватизацію Міністерства освіти і науки України), що є недопустимим.
Також судом не врахована та обставина, що в статутних документах відповідача міститься відсилання щодо отримання такої згоди у Міністерства освіти і науки України, то таку згоду повинен отримувати відповідач, а не позивач.
Крім того, дослідивши зміст відповіді відповідача можна зробити висновок про відсутність фактичного розгляду його заяви про приватизацію у відповідності до вимог чинного законодавства, а надання формальної відписки, яка не стосується предмета заяви.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
Від Поліського національного університету у квітні 2023 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу.
Верховний Суд ухвалою від 25 квітня 2023 року відзив Поліського національного університету повернув без розгляду.
Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції
Верховний Суд ухвалою від 13 березня 2023 року відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали із Богунського районного суду міста Житомира.
Справа № 295/13310/21 надійшла до Верховного Суду 24 березня 2023 року.
Верховний Суд ухвалою від 21 листопада 2023 року справу призначив до судового розгляду Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду в кількості п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 03 березня 2003 року був призначений на посаду професора кафедри економіки АПК Державного вищого навчального закладу "Державний агроекологічний університет" на підставі контракту терміном до 03 березня 2004 року.
03 квітня 2003 року між Державним вищим навчальним закладом "Державний агроекологічний університет" в особі проректора з соціально-економічних питань Обихода А. І. (у 2008 році змінено назву на Житомирський національний агроекологічний університет, а у 2020 році - на Поліський національний університет) придбав за договором купівлі-продажу квартиру АДРЕСА_1 .
Державний вищий навчальний заклад "Державний агроекологічний університет" в особі ректора Малиновського А. С. 03 квітня 2003 року уклав з ним, як професором кафедри економіки АПК, договір найму житлового приміщення - спірної квартири на строк десять років, за умови перебування співробітника у трудових відносинах з університетом.
Відповідно до пункту 7.3 вказаного договору після закінчення десятирічного терміну дії даного договору житло передається співробітнику у порядку передбаченому діючим законодавством, а в разі його смерті до завершення дії договору відомче житло передається у довічне користування сім`ї померлого співробітника за окремим рішенням ректорату або вченої ради.
На час розгляду справи вказаний договір є чинним, позивач та члени його сім`ї більше десяти років добросовісно користуються вказаним житлом, вчасно сплачують житлово-комунальні платежі.
ОСОБА_1 зареєстрований з 26 серпня 2003 року за адресою: АДРЕСА_1 .
У 2004 році та у всіх наступних роках термін роботи з ним продовжено, що підтверджується трудовою книжкою на ім`я ОСОБА_1 .
Рішеннями вченої ради Житомирського національного агроекологічного університету від 24 квітня 2013 року та від 24 травня 2017 року надано згоду на передачу у власність ОСОБА_1 спірної квартири.
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Житомирського національного агроекологічного університету про визнання права власності на нерухоме майно, мотивуючи позовні вимоги тим, що неодноразові звернення до Житомирського національного агроекологічного університету щодо виконання умов договору в частині передачі спірної квартири у власність ОСОБА_1 залишились без задоволення.
Богунський районний суд міста Житомира рішенням від 31 травня 2018 року у справі № 295/15557/17 позов ОСОБА_1 до Житомирського національного агроекологічного університету, третя особа - Міністерство освіти і науки України, про визнання права власності на нерухоме майно, задовольнив.
Визнав за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 .
Рішення місцевого суду мотивовано тим, що позивач добросовісно виконував умови укладеного з відповідачем договору (перебував у трудових правовідносинах), однак останній відмовляється виконати умови договору зі своєї сторони, а саме передати позивачу у власність квартиру.
Житомирський апеляційний суд постановою від 06 листопада 2018 року рішення Богунського районного суду міста Житомира від 31 травня 2018 року скасував та прийняв нову постанову про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів про те, що ОСОБА_1 та члени його сім`ї зверталися до Житомирського національного агроекологічного університету як до органу приватизації про передачу їм у власність спірної квартири на підставі Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; також матеріали справи не містять доказів того, що Житомирський національний агроекологічний університет є органом приватизації в розумінні статті 8 Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду"; факт проживання позивача в спірній квартирі протягом 10 років та користування нею не є належною та достатньою правовою підставою для визнання за ним права власності на це житло.
Верховний Суд постановою від 22 липня 2020 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишив без задоволення, а постанову Житомирського апеляційного суду від 06 листопада 2018 року залишив без змін.
Постанова суду касаційної інстанції мотивована тим, що позовні вимоги про визнання права власності на нерухоме майно з підстав, наведених у позові, є необґрунтованими та передчасними, а відмова у задоволенні позову не позбавляє особу права на передачу у власність спірної квартири в порядку Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду", який розповсюджується на спірні правовідносини, в тому числі, що випливають із цивільно-правових угод.
ОСОБА_1 24 листопада 2020 року звертався до ректора Поліського національного університету (Житомирського національного агроекологічного університету) із заявою про оформлення передачі в приватну власність спірної квартири відповідно до положень Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду" та Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців у гуртожитках".
Листом виконувача обов`язки ректора університету від 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 повідомлено, що університет не наділений повноваженнями щодо оформлення передачі квартири у приватну власність. Спірна квартира перебуває у оперативному управлінні університету і відноситься до державного майна, порядок передачі якого у комунальну власність визначається постановою Кабінету Міністрів України від 06 листопада 1995 року № 891 "Про затвердження Положення про порядок передачі в комунальну власність державного житлового фонду, що перебував у повному господарському віданні або в оперативному управлінні підприємств, установ та організацій", а також містить обмеження відповідно до Указу Президента України "Про Положення про національний заклад (установи) України" № 451/95 від 16 червня 1995 року. Крім цього, запропоновано позивачу укласти договір найму житла, оскільки строк дії попереднього договору найму закінчився ще у 2013 році.
15 лютого 2021 року ОСОБА_1 повторно подав заяву на адресу Поліського національного університету з проханням розглянути заяву та надати відповідь по суті оформлення передачі в приватну власність (приватизацію) квартири.
Поліським національним університетом 04 березня 2021 року позивачу надано відповідь на вказану заяву, в якій крім вказаного раніше, зазначено, що наказом Міністерства освіти України від 13 жовтня 2011 року № 1190 "Про деякі питання комісії Міністерства з майнових питань" утворено комісію з майнових питань підприємств, установ, організацій, що належать до сфери управління Міністерства та затверджено Положення про комісію з майнових питань. За умови наявності позитивного рішення комісії Міністерства з майнових питань, а також за відсутності заборони на відчуження шляхом приватизації майна може відбутися процес приватизації майна. Також запропоновано укласти договір найму.
Враховуючи те, що звернення ОСОБА_1 залишились без задоволення, він змушений був звернутися за захистом своїх прав у судовому порядку.
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Відповідно до частини другої статті 41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.
Стаття 47 Конституції України гарантує кожному право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду.
Громадянам, які потребують соціального захисту, житло надається державою та органами місцевого самоврядування безоплатно або за доступну для них плату відповідно до закону.
Згідно зі статтею 345 ЦК України фізична або юридична особа може набути право власності на майно у разі приватизації державного та комунального майна у порядку, встановленому законом.
Звертаючись із цим позовом до суду, ОСОБА_1 посилався на порушення відповідачем зобов`язання щодо передачі квартири у власність, яке виникло із укладеного у 2003 році договору.
Тлумачення як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер, й інші джерела правового регулювання, насамперед, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, виявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.
Згідно із пунктом 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (стаття 202 ЦК України).
Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (стаття 204 ЦК України).
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення породжує, змінює або припиняє цивільних прав та обов`язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (тобто має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (тобто оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).