ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 127/23133/21
провадження № 61-13040св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_4, подану адвокатом Павлюком Сергієм Миколайовичем, на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року у складі судді Дернової В. В. та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року у складі колегії суддів Матківської М. В., Сопруна В. В., Стадника І. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, з урахуванням заяви про зміну предмета позову просив визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом, скасувати рішення про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, визнати право власності на земельну ділянку в порядку спадкування за заповітом.
Позов обґрунтований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його дід ОСОБА_5 . Після смерті діда відкрилася спадщина, зокрема, на земельну ділянку площею 0,0859 га, розташовану на території Вінницької міської ради, Садівничого товариства "Калина" (далі - СТ "Калина") (ділянка № НОМЕР_1 ), для ведення садівництва, яка належала спадкодавцю на праві власності на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 вересня 1997 року, серія ВН № 1/593.
Спадкоємцями першої черги за законом щодо майна ОСОБА_5 були його дружина - ОСОБА_6 і діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_3 .
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі № 127/25086/14-ц за його позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності та внесення змін у свідоцтво встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла тільки його дружина ОСОБА_6 . Цим рішенням не встановлено факту прийняття спадщини дітьми: ОСОБА_7 та ОСОБА_3 .
ОСОБА_6 спадщину після смерті свого чоловіка ОСОБА_5 прийняла, вступивши в оперативне управління та володіння спадковим майном - земельною ділянкою, однак за своє життя право на спадщину не оформила, свідоцтва про право на спадщину на земельну ділянку не отримала.
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.
Спадкоємцями першої черги після смерті ОСОБА_6 були її діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_3 . Спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняв ОСОБА_7, який постійно проживав із спадкодавцем і був зареєстрований за адресою місця її проживання, а саме: квартира АДРЕСА_1, що вказує про прийняття ним спадщини.
Своє право на спадкування майна, зокрема і того, яке ОСОБА_6 успадкувала після чоловіка ОСОБА_5, ОСОБА_7 не оформив.
Факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою місця проживання її матері ОСОБА_6 не вказують, що вона постійно проживала з матір`ю з огляду на зміну договору найму відповідно до рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року. Ці обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду від 19 вересня 2017 року у справі № 127/20440/16-ц.
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер його батько - ОСОБА_7, який усе своє майно заповів йому. Спадщину після смерті батька він прийняв, подавши в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини до Першої вінницької державної нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.
Заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 до нотаріальної контори подали також ОСОБА_3 (сестра батька) і ОСОБА_2 (дочка спадкодавця від другого шлюбу і сестра позивача від спільного батька).
Він оформив своє право власності в порядку спадкування за заповітом на 2/5 частини квартири АДРЕСА_1, належних батькові на підставі свідоцтва про право власності на житло.
Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 08 жовтня 2014 року № 3491/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, оскільки відповідно до свідоцтва про право на спадщину, виданого 19 серпня 2013 року державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори, право власності на спадкове майно зареєстроване за ОСОБА_3 .
Вказані обставини встановлені рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у справі № 127/20440/16-ц, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року та постановою Верховного Суду від 01 серпня 2019 року, за його позовом до ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом і визнання права власності в порядку спадкування за заповітом.
Судовими рішеннями у справі № 127/20440/16 його позов задоволено частково. Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 19 серпня 2013 року, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В., на земельну ділянку № НОМЕР_1 площею 0,0859 га, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137, що розташована за адресою: АДРЕСА_2, надану для ведення садівництва, що належала ОСОБА_5 на підставі державного акта на право приватної власності на землю від 24 вересня 1997 року, серія ВН № 1/593, виданого на підставі рішення Вінницької міської ради від 29 травня 1997 року № 433.
Суди у справі № 127/20440/16 встановили, що спадщину після ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2, прийняв лише ОСОБА_7 .
Після смерті ОСОБА_7 він прийняв спадщину, тому в грудні 2019 року звернувся до Першої вінницької державної нотаріальної контори з метою отримання свідоцтва про право на спадщину в порядку спадкування за заповітом на 100 % земельної ділянки площею 0,0859 га.
Постановою державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори від 11 грудня 2019 року № 4053/02-31 йому відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину та вказано, що спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли її діти: ОСОБА_7 і ОСОБА_3, тому неможливо видати йому свідоцтво про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку.
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року, що залишене без змін постановою Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, позов задоволено частково.
Визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року № 2-1765, видане ОСОБА_3 державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. після померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6, на 1/2 частини земельної ділянки, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137. Скасовано рішення державного нотаріуса Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 листопада 2020 року (індексний номер 55384416, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 136253805101, запис про право власності номер 39411519).
В іншій частині позову відмовлено.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_3 не прийняла спадщини після смерті ОСОБА_6, оскільки вона не мала права на спадкування, тому видане на її ім`я свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року є недійсним, у зв`язку з чим підлягає скасуванню рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 27 листопада 2020 року.
Відмовивши у позові в частині визнання за ОСОБА_1 права власності в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_7, суд першої інстанції вказав, що ця вимога є передчасною, оскільки відповідне свідоцтво про право на спадщину за заповітом повинно видаватись Першою вінницькою державною нотаріальною конторою.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року ОСОБА_3 через адвоката Павлюка С. М. звернулася до Верховного Суду через Електронний суд із касаційною скаргою на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 04 жовтня 2022 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 14 грудня 2022 року, просила їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що відсутній висновок Верховного Суду про застосування частини третьої статті 1268 ЦК України щодо спільного проживання спадкоємця зі спадкодавцем у разі зміни договору найму квартири, коли не здійснено поділ майна в натурі, не сформовано окремі об`єкти цивільного обороту, житло не набуло статусу окремого житла та має ту саму адресу. Також відсутній висновок Верховного Суду про те, якими доказами спадкоємець повинен довести спільне проживання із спадкодавцем.
Позивач не довів обставин непроживання заявниці з матір`ю ОСОБА_6 на момент відкриття спадщини.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області у справі № 127/20440/16-ц встановлено, що позивач не довів підстави позову. Обставини реєстрації ОСОБА_7 і ОСОБА_3 за місцем проживання спадкодавця (батька ОСОБА_5 ) не є доказом прийняття ними спадщини, оскільки квартира АДРЕСА_1 не входить до складу спадкового майна. Доводи позивача про те, що його покійний батько ОСОБА_7 після смерті ОСОБА_5 також обробляв спірну земельну ділянку, не підтверджені будь-якими доказами. Отже, спірна земельна ділянка підлягає спадкуванню в загальному порядку, а заявниця законно отримала свідоцтво на свою частку землі.
Заявниця проживала з матір`ю в одній кімнаті до дня її смерті, ці обставини суд не спростував.
Рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року про зміну договору найму квартири не вказує про її непроживання з матір`ю. Це рішення не спростовує, що вона проживала саме із матір`ю, а позивач протилежного не довів та не надав доказів того, де проживала заявниця.
Рішенням народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року не поділено майно в натурі, не сформовано окремі об`єкти цивільного обороту, приміщення не набуло статусу окремого житла.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 посилається на те, що судовими рішеннями у справі № 127/20440/16-ц встановлено, що ОСОБА_3 не прийняла спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_6 . Спадкоємцем ОСОБА_6 є лише його батько ОСОБА_7 . Нотаріус незаконно видав ОСОБА_3 свідоцтво про право на спадщину за законом від 27 листопада 2020 року, яке визнано недійсним рішенням Вінницького міського суду від 14 грудня 2022 року.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 14 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_5 належала на праві власності земельна ділянка, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_5 . Після його смерті спадкоємцями першої черги були дружина ОСОБА_6 і діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_7 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 померла.
Після її смерті спадкоємцями першої черги були діти: ОСОБА_3 і ОСОБА_7
ІНФОРМАЦІЯ_3 помер ОСОБА_7
ОСОБА_1 є сином ОСОБА_7, ОСОБА_2 - дочкою.
Після смерті ОСОБА_7 спадкоємцями першої черги є його діти: ОСОБА_1 і ОСОБА_2 . Водночас ОСОБА_1 є спадкоємцем ОСОБА_7 за заповітом, посвідченим державним нотаріусом Першої вінницької державної нотаріальної контори Надольською О. А. 04 квітня 2013 року за реєстровим номером 7-343, згідно з яким спадкодавець усе своє майно заповів синові ОСОБА_1 .
Державний нотаріус Першої вінницької державної нотаріальної контори Дишкант М. В. винесла постанову від 11 грудня 2019 року № 4053/02-31 про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на всю земельну ділянку, кадастровий номер 0510100000:02:021:0137, оскільки спадщину після смерті ОСОБА_6 прийняли двоє її дітей: ОСОБА_7 та ОСОБА_3, частка у спадщині кожного з яких є рівною.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 13 жовтня 2015 року у цивільній справі № 127/25086/14-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_8, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - ОСОБА_2, про встановлення факту, що має юридичне значення, визнання права власності в порядку спадкування, припинення права власності та внесення змін у свідоцтво, яке набрало законної сили 13 жовтня 2015 року, встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла його дружина ОСОБА_6, а спадкова справа щодо майна померлої ОСОБА_6 не заводилася.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 19 вересня 2017 року у цивільній справі № 127/20440/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - ОСОБА_2, про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності в порядку спадкування за заповітом на 2/3 частки земельної ділянки, яке набрало законної сили 19 жовтня 2017 року згідно з ухвалою Апеляційного суду Вінницької області, встановлено, що після смерті ОСОБА_5 спадщину прийняла тільки його дружина ОСОБА_6 .
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 19 жовтня 2017 року у цивільній справі № 127/20440/16-ц встановлено, що, враховуючи рішення народного суду Ленінського району м. Вінниці від 16 липня 1974 року про зміну договору найму квартири, факт реєстрації ОСОБА_3 за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 не підтверджує факту її проживання зі спадкодавцем на день смерті.
Вказаним судовим рішенням встановлено, що батько позивача ОСОБА_1 - ОСОБА_7 постійно проживав і був зареєстрований за адресою місця проживання спадкодавця ОСОБА_6 у квартирі АДРЕСА_1, тобто він прийняв спадщину після ОСОБА_6, однак своє право на спадкування майна, зокрема і того, яке ОСОБА_6 успадкувала після померлого чоловіка, він не оформив.