ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
19 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 161/4904/21
провадження № 61-13057св22
Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
учасники справи:
позивач - Обслуговуючий кооператив "Житловий будівельний кооператив Еталон",
відповідачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року у складі судді Рудської С. М. та постанову Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року у складі колегії суддів: Данилюк В. А., Киці С. І., Шевчук Л. Я.
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2021 року Обслуговуючий кооператив ""Житловий будівельний кооператив Еталон" (далі - ОК "ЖБК Еталон") в особі голови кооперативу Берекети О. Б. звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про визнання договору частково недійсним та зміну речового права, в якому просив суд визнати договір дарування квартири недійсним у частині умов дарування ОСОБА_1 його частини (1/2) квартири своїй дружині ОСОБА_4, припинення права спільної часткової власності на квартиру сторін договору та набуття ОСОБА_4 права особистої приватної власності на квартиру, а також змінити право особистої приватної власності ОСОБА_4 на квартиру, на право спільної часткової власності ОСОБА_4 та ОСОБА_1 на таку квартиру по 1/2 частці кожному.
Позов обґрунтований тим, що 13 вересня між ОСОБА_5 (Боржник-1), ОСОБА_1 (новий Боржник) та ОК "ЖБК Еталон" (Кредитор) в особі голови кооперативу Берекети О. Б. укладено договір про переведення боргу.
Згідно з пунктом 3 зазначеного договору Боржник-1 переводить на нового боржника свій борг перед Кредитором, який існує у Боржника-1 відповідно до договору від 05 січня 2017 року № 32 і договору від 19 липня 2018 року № 10Г, а саме за квартиру АДРЕСА_1, в сумі 109 840,00 грн та за гараж площею 21 кв. м у будинку АДРЕСА_2, в сумі 250 000,00 грн, а загалом переводить суму боргу в розмірі 359 840,00 грн на нового Боржника ОСОБА_6 .
Згідно з пунктом 5 договору про переведення боргу новий Боржник зобов`язався погасити борг перед Кредитором у розмірі 109 840,00 грн до 30 листопада 2019 року, а решту суми в розмірі 250 000,00 грн - до 31 грудня 2020 року.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року у справі № 161/20059/19 з ОСОБА_1 на користь ОК "ЖБК Еталон" стягнено борг за квартиру АДРЕСА_1, в розмірі 109 840,00 грн, що виник за договором про переведення боргу.
Вказане вище судове рішення набрало законної сили, а на його виконання видано виконавчий лист.
За період з 03 лютого 2020 року до 07 липня 2020 року ОСОБА_1, зокрема на виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року у справі № 161/20059/19, добровільно сплатив на користь ОК "ЖБК Еталон" 12 530,00 грн.
04 вересня 2020 року приватний виконавець Шульженко І. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового рішення у справі № 161/20059/19.
У виконавчому провадженні № НОМЕР_1 приватний виконавець примусово стягнув з ОСОБА_1 на користь позивача 17 704,04 грн.
Отже, загальна сума коштів, яку ОСОБА_1 сплатив на користь ОК "ЖБК Еталон", зокрема й шляхом примусового стягнення на виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року у справі № 161/20059/19, становить 30 234,04 грн.
У зв`язку з невиконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу від 13 вересня 2019 року в частині повернення боргу у розмірі 250 000,00 грн, ОК "ЖБК Еталон" звернувся до суду з позовом у справі № 161/2220/21.
Крім того, під час розгляду цивільної справи № 161/2220/21 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 23 лютого 2006 року Виконавчим комітетом Луцької міської ради на підставі рішення від 01 лютого 2006 року № 14, та договору дарування, посвідченого 10 липня 2020 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. та зареєстрованого в реєстрі № 245.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року вказана заява була задоволена.
Не погодившись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року у справі № 161/2220/21, на обґрунтування якої посилався на те, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності на підставі договору дарування його дружині - ОСОБА_4 .
Відповідно до договору дарування, посвідченого 10 липня 2020 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. та зареєстрованого в реєстрі № 245, який укладено між ОСОБА_1 як дарувальником та ОСОБА_4 як обдаровуваною, сторони договору визначили, що квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, та набута 23 лютого 2006 року у шлюбі; сторони здійснили поділ цієї квартири по 1/2 частині кожному, внаслідок чого щодо майна було припинено право спільної сумісної власності подружжя та у кожної із сторін договору виникло право спільної часткової власності на вказану квартиру по 1/2 частині; ОСОБА_1 подарував свою частину (1/2) квартири дружині ОСОБА_4, внаслідок чого щодо квартири було припинено право спільної часткової власності сторін договору та у ОСОБА_4 виникло право особистої приватної власності на квартиру.
Спірний договір дарування має ознаки фіктивного (фраудаторного) правочину, укладення якого було спрямоване на уникнення ОСОБА_1 своїх зобов`язань, які виникли у нього на підставі договору про переведення боргу від 13 вересня 2019 року шляхом задоволення вимог ОК "ЖБК Еталон" за рахунок належної ОСОБА_1 частини квартири, як єдиним можливим способом примусового виконання судового рішення про стягнення з нього загальної суми заборгованості, з огляду на характер дій ОСОБА_1 та темпів погашення боргу.
У ОСОБА_4 та ОСОБА_1 було двоє синів - ОСОБА_6 і ОСОБА_2 .
ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_4 .
Після її смерті спадкоємцями першої черги спадкування за законом є ОСОБА_1 та ОСОБА_2, а також старший син - ОСОБА_6 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_6 помер. Отже, позов заявлено до спадкоємців ОСОБА_4 .
Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року, яке залишене без змін постановою Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, позов задоволено.
Визнано недійсним договір дарування від 10 липня 2020 року, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Троць Ю. Б., реєстрований номер 245, в частині умов дарування ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 1/2 частини квартири АДРЕСА_4, а також в частині припинення права спільної часткової власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4 та набуття ОСОБА_4 особистої приватної власності на квартиру.
Змінено право особистої приватної власності ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_4, реєстраційний номер запису про право власності 37261463 на право спільної часткової власності ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на квартиру АДРЕСА_5, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2119927107101, по 1/2 частині кожному.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що при зверненні з позовом ОК "ЖБК Еталон" зазначив, що оспорюваний договір дарування укладений з метою уникнення ОСОБА_1 відповідальності щодо виконання своїх зобов`язань за договором про переведення боргу від 13 вересня 2019 року, оскільки він є співвласником 1/2 частини подарованої квартири.
За рахунок реалізації належної йому частини квартири можливо було б частково або повністю погасити суму заборгованості, зокрема й частину, яка стягується на підставі судового рішення.
Суд зазначив, що учасники цивільних відносин (сторони оспорюваного договору дарування) "вживали право на зло", оскільки цивільно-правовий інструментарій (оспорюваний договір дарування) використовувався учасниками для недопущення звернення стягнення на майно боржника.
Встановлені під час розгляду справи обставини дозволяють зробити висновок, що оспорюваний договір дарування є фраудаторним, тобто вчиненим на шкоду кредитору.
Із позовом про визнання договору в частині умов дарування частини квартири для ефективного захисту одночасно необхідно заявляти позовну вимогу щодо речового права, зареєстрованого на підставі такого договору.
До моменту укладення договору дарування від 10 липня 2020 року (зокрема й щодо умов про поділ майна подружжя) на спірну квартиру поширювалось право спільної сумісної власності подружжя, що сторони також визначили у пункті 1. 1 спірного правочину. За договором дарування право спільної сумісної власності подружжя на квартиру спочатку було змінено на право спільної часткової власності, а потім на право особистої приватної власності ОСОБА_4 . До Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про спільну часткову власність подружжя на квартиру як проміжна ланка не внесено, а внесено запис про кінцеве право, набуте за спірним договором.
Враховуючи, що умови спірного договору про поділ майна подружжя та виникнення права спільної часткової власності сторін на квартиру ОК "ЖБК Еталон" не оскаржуються, а відомості про таке право до реєстру не вносились, то за умови визнання договору в частині дарування частини квартири недійсним, до Державного реєстру речових прав необхідно внести запис саме про право спільної часткової власності. Водночас позовна вимога про припинення права приватної власності ОСОБА_4 на спірне майно не відновить запису про спільне часткове право власності сторін на квартиру, оскільки таке право до реєстру раніше не вносилось.
Отже, суди дійшли висновку, що необхідно змінити право приватної власності ОСОБА_4 на спірну квартиру на право спільної часткової власності ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на неї, яке було набуто ними за спірним договором в частині, що не оскаржується позивачем.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У грудні 2022 року до Верховного Суду засобами поштового зв`язку надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01 жовтня 2021 року та постанову Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року, у якій він просив їх скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди попередніх інстанцій не застосували правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі № 552/3513/17, провадження № 61-2885св18, від 16 червня 2021 року у справі № 570/997/19, провадження № 61-16257св20, від 20 червня 2018 року у справі № 640/13903/16-ц, провадження № 61-15147св18, від 20 червня 2018 року у справі № 266/5267/18, провадження № 61-6647св19, від 20 березня 2019 року у справі № 550/1040/16-ц, провадження № 61-28423св18, від 22 квітня 2020 року у справі № 601/2592/18, провадження № 61-17859св19, від 22 квітня 2020 року у справі № 127/23809/18, провадження № 61-11210св19, від 27 травня 2020 року у справі № 361/7518/16-ц, провадження № 61-43734св18, від 16 вересня 2020 року у справі № 464/1663/18, провадження № 61-9410св19.
У цій справі не встановлено обставин, які б вказували про фіктивність оспорюваного правочину. Сам по собі факт винесення судового рішення про стягнення з нього боргу та укладення між ним і дружиною договору дарування не вказують про фіктивність вказаного правочину.
Квартира, що є предметом договору дарування, на момент вчинення правочину не мала обтяжень, не перебувала під арештом чи заставою.
Суди не встановили умислу у заявника та дружини на укладення договору дарування. Дружина не знала про борги та не мала умислу на укладення правочину.
Спірна квартира відповідно до свідоцтва про право власності належала дружині заявника та на неї не можна було звернути стягнення.
Заявник не ухилявся від виконання боргового зобов`язання, частково погашаючи борг шляхом відрахувань із заробітної плати.
Визначення судом частки співвласника у справі спільної власності на нерухоме майно за померлим не відповідає вимогам законодавства, оскільки у такому разі буде вирішено питання про права особи, яка не має цивільної процесуальної дієздатності. На момент ухвалення рішення судом першої інстанції ОСОБА_4 вже померла.
Питання про визначення частки майна боржника у майні, яким заявник володіє спільно з іншими особами, вирішується судом за поданням державного чи приватного виконавця. Позивач не є власником квартири чи виконавцем.
Аргументи інших учасників справи
У відзиві на касаційну скаргу ОК "ЖБК Еталон" зазначає, що спірна квартира придбана ОСОБА_1 у шлюбі з ОСОБА_4 та належала до спільної сумісної власності подружжя. Внаслідок укладення договору дарування власність подружжя на квартиру припинилася та ОСОБА_4 стала одноосібним власником майна, частина в якому належить боржнику ОСОБА_1 .
Оспорюваний правочин завдає шкоди інтересам позивача, спрямований на фіктивний перехід права власності на частку боржника у нерухомому майні до родича, тому договір є недійсним.
Відповідач добровільно сплатив лише 30 234,04 грн, борг залишається непогашеним.
Правочин вчинено після ухвалення судового рішення про стягнення боргу, про який боржнику було відомо.
Факт оформлення права власності на одного з подружжя не спростовує презумпції спільної сумісної власності подружжя.
Уклавши договорів дарування, ОСОБА_1 унеможливив звернення стягнення на частку у майні боржника.
У цій справі суди не визначали частку співвласника у спірній квартирі, тому позивач є належною особою.
Суди лише підтвердили право спільної часткової власності подружжя на квартиру, яке чоловік та дружина визначили у договорі дарування.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 16 лютого 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи.
У лютому 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.
20 листопада 2023 року до Верховного Суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про зупинення дії рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 01жовтня 2021 року та постанови Волинського апеляційного суду від 15 листопада 2022 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку.
Позиція Верховного Суду
Підстави відкриття касаційного провадження та межі розгляду справи
Згідно з пунктом 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.
Касаційне провадження відкрито з підстави, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України.
Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
13 вересня 2019 року між ОСОБА_5 (Боржник-1), ОСОБА_1 (новий Боржник) та ОК "ЖБК Еталон" (Кредитор) в особі голови кооперативу Берекети О. Б. укладено договір про переведення боргу (а. с. 14).
Згідно з пунктом 3 вказаного договору Боржник-1 переводить на нового Боржника свій борг перед Кредитором, який існує у Боржник-1 відповідно до договору від 05 січня 2017 року № 32 і договору від 19 липня 2018 року№ 10Г, а саме за квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 109 840,00 грн та за гараж площею 21 кв. м, у будинку АДРЕСА_2 в розмірі 250 000,00 грн, а загалом переводить суму боргу в розмірі 359 840,00 грн на нового Боржника ОСОБА_6 .
Згідно з пунктом 5 договору новий Боржник зобов`язався погасити борг перед Кредитором у розмірі 109 840,00 грн до 30 листопада 2019 року, а решту суми в розмірі 250 000,00 грн - до 31 грудня 2020 року.
Заочним рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року у справі № 161/20059/19 з ОСОБА_1 на користь ОК "ЖБК Еталон" стягнено борг за квартиру АДРЕСА_1 в розмірі 109 840,00 грн, який виник за договором про переведення боргу.
Вказане судове рішення набрало законної сили та на його виконання видано виконавчий лист.
За період з 03 лютого 2020 року до 07 липня 2020 року ОСОБА_1 на виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року у справі № 161/20059/19 добровільно сплатив на користь ОК "ЖБК Еталон" 12 530,00 грн.
04 вересня 2020 року приватний виконавець Шульженко І. С. виніс постанову про відкриття виконавчого провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання судового рішенняу справі № 161/20059/19.
У межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 приватний виконавець примусово стягув з ОСОБА_1 на користь позивача 17 704,04 грн.
Отже, загальна сума коштів, яка була повернена ОСОБА_1 на користь ОК "ЖБК Еталон", зокрема й стягнена примусово на виконання заочного рішення Луцького міськрайонного суду Волинської області від 25 лютого 2020 року в цивільній справі № 161/20059/19, становить 30 234,04 грн.
У зв`язку з невиконанням відповідачем ОСОБА_1 взятих на себе зобов`язань за договором про переведення боргу від 13 вересня 2019 року в частині повернення боргу у розмірі 250 000,00 грн, ОК "ЖБК Еталон" звернувся до суду з позовом у справі № 161/2220/21.
Крім того, при розгляді цивільної справи № 161/2220/21 позивач подав до суду заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_3, право власності на яку зареєстровано за ОСОБА_4 відповідно до свідоцтва про право власності, виданого 23 лютого 2006 року виконкомом Луцької міської ради на підставі рішення від 01 лютого 2006 року № 14, та договору дарування, посвідченого 10 липня 2020 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 245.
Ухвалою Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року вищевказана заява була задоволена у повному обсязі.
Не погодившись з цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу на ухвалу Луцького міськрайонного суду Волинської області від 08 лютого 2021 року в справі № 161/2220/21, на обґрунтування якої посилався на ту обставину, що квартира АДРЕСА_3 належить на праві власності його дружині - ОСОБА_4 на підставі договору дарування.
Відповідно до договору дарування, посвідченого 10 липня 2020 року приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Троц Ю. Б. та зареєстрованого в реєстрі за № 245, який укладено між ОСОБА_1 як дарувальником і ОСОБА_4 як обдаровуваною, сторони договору визначили, що квартира АДРЕСА_3 належала ОСОБА_1 та ОСОБА_4 на праві спільної сумісної власності подружжя, яке набуто 23 лютого 2006 року за час їх шлюбу; сторони здійснили поділ між собою вищезазначеної квартири по 1/2 частині кожному, внаслідок чого щодо майна було припинено право спільної сумісної власності подружжя та у кожної із сторін договору виникло право спільної часткової власності на вказану квартиру по 1/2 частці у кожної; ОСОБА_1 подарував його частину(1/2) квартири дружині ОСОБА_4, внаслідок чого щодо квартири було припинено право спільної часткової власності сторін договору та у ОСОБА_4 виникло право особистої приватної власності на квартиру.
У цій справі ОК "ЖБК Еталон" просив суд визнати договір дарування квартири недійсним в частині умов дарування ОСОБА_1 його частини (1/2) квартири дружині ОСОБА_4, припинення права спільної часткової власності на квартиру сторін договору та набуття ОСОБА_4 права особистої приватної власності на квартиру, а також змінити право особистої приватної власності ОСОБА_4 на квартиру на право спільної часткової власності ОСОБА_4 і ОСОБА_1 на цю квартиру по 1/2 частині кожному.