Постанова
Іменем України
14 грудня 2023 року
м. Київ
справа № 755/5308/21
провадження № 61-14374св23
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Крата В. І. (суддя-доповідач), суддів: Гудими Д. А., Дундар І. О., Краснощокова Є. В., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузора Вікторія Тимофіївна,
розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року ускладі колегії суддів: Мельника Я. С., Матвієнко Ю. О., Гуля В. В.,
Історія справи
Короткий зміст позову
У березні 2021 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузора В. Т., про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем на час відкриття спадщини.
Позов мотивований тим, що ОСОБА_1 познайомилась із ОСОБА_4 у 1989 році на роботі у ДП "Украгропромтеплиця", де вони разом працювали і їх відносини розвивались і тривали протягом понад 30 років до смерті ОСОБА_4 .
Поки були живі батьки ОСОБА_4 до березня 2014 року позивачка та ОСОБА_4 проживали окремо, через те, що ОСОБА_4 доглядав за своєю матір`ю похилого віку і проживав з нею у АДРЕСА_1 . Після смерті матері ІНФОРМАЦІЯ_1, позивачка з ОСОБА_4 прийняли рішення проживати надалі разом, для чого останній 01 травня 2014 року переїхав до будинку позивачки за адресою: АДРЕСА_2 . Відтак, вони разом мешкали, працювали, вели спільне господарство, побут, мали спільний бюджет.
19 червня 2014 року позивачкою та ОСОБА_4 за спільні кошти була придбана квартира за адресою: АДРЕСА_3 та за їх спільні кошти був зроблений ремонт в цій квартирі.
Позивачка із спадкодавцем за спільні кошти раз на рік, починаючи з вересня 2015 року подорожували. Починаючи з червня 2020 року самопочуття ОСОБА_4 почало стрімко погіршуватись. Оскільки останні місяці перед смертю (серпень - вересень 2020 року) ОСОБА_4 проходив курс хіміотерапії, його фізичний стан був дуже слабкий і виснажений, і ними, за усною домовленістю, було вирішено, що тимчасово ОСОБА_4 буде час від часу залишатись у м. Києві у квартирі АДРЕСА_4 .
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, а нею було отримано свідоцтво про смерть ОСОБА_4 серія НОМЕР_1 від02 жовтня 2020 року і проведені за власні кошти ритуальні обряди, кремація та поховання померлого, що підтверджується договором-замовленням від 05 жовтня 2020 року № 8.136881К, чеком від05 жовтня 2020 року № 27818, довідкою про одержання праху № 8.136881, замовленням від 26 січня 2021 року № 419/20, свідоцтвом про поховання від 26 січня 2021 року № 12972-9960.
Після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, та квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_3 .
Заповіт ОСОБА_4 за життя не складав, був одинокою особою, в шлюбі не перебував, дітей та близьких родичів у нього не було. Встановлення факту необхідно для набуття позивачкою права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 на підставі статті 1264 ЦК України.
ОСОБА_1 просила:
встановити факт спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем ОСОБА_4, з 01 травня 2014 року по час відкриття спадщини - день смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва в складі судді: Хромової О. О., від 04 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузора Вікторія Тимофіївна, про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем на час відкриття спадщини, задоволено.
Встановлено факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, що зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, з 01 травня 2014 року по дату смерті ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Судове рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що:
за життя спадкодавець ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2, заповіту не склав, а тому відповідно до статті 1233 ЦК України право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 ЦК України;
встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав;
у справі, що розглядається, звертаючись до суду з вимогою про встановлення факту проживання з ОСОБА_4 однією сім`єю як чоловіка та жінки більше п`яти років, а саме з 01 травня 2014 року по день його смерті ІНФОРМАЦІЯ_2, ОСОБА_1 вказувала, що встановлення такого факту необхідне для вирішення її спадкових прав після смерті ОСОБА_4 . Позивачем обраний неефективний спосіб захисту своїх прав з огляду на те, що закон у цьому випадку не дає їй права на спадкування як спадкоємцю четвертої черги після смерті ОСОБА_4 за наявності спадкоємця за законом третьої черги за правом представлення - ОСОБА_2 . Звертаючись до суду з позовом до відповідача, ОСОБА_1 не зазначила, яким чином в результаті встановлення факту проживання однією сім`єю зі спадкодавцем відбудеться поновлення її прав, за захистом яких вона звернулася з позовом до суду, оскільки саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу не тягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи немайнових прав позивача;
відповідач у відзиві на позовну заяву вказувала, що ОСОБА_4 є її двоюрідним братом. Мати ОСОБА_4 - ОСОБА_5 (дівоче прізвище ОСОБА_5 ), яка померла у ІНФОРМАЦІЯ_1 та мати відповідача - ОСОБА_6 (дівоче прізвище ОСОБА_6 ), яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, були рідними сестрами. Втім у суду відсутні підстави для відмови у позовних вимогах з зазначених підстав, оскільки відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження факту перебування ОСОБА_2 з ОСОБА_4 у родинних відносинах та ступеня їх споріднення, зокрема, що ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 ;
суд зробив висновок, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_4 разом однією сім`єю без реєстрації шлюбу з 01 травня 2014 року по день смерті ОСОБА_4 - ІНФОРМАЦІЯ_2, підтверджується зібраними по справі доказами та показаннями свідків. Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог в повному обсязі.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 рокуапеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 04 листопада 2022 року скасовано та ухвалено по справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу відмовлено.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що:
показання свідків є особливим видом доказів, пов`язаних із ризиком суб`єктивного відношення до сторін, і що показання допитаних у даній справі свідків про наявність сімейних (фактичних подружніх) відносин між позивачем та ОСОБА_4 є їх особистим сприйняттям відносин, які існували між даними особами, проте самі по собі вони не можуть достеменно свідчити про те, що даним відносинам були притаманні ознаки сімейних. Показання свідків та спільні фотографії з відпочинку не можуть бути єдиною і достатньою підставою для встановлення факту спільного проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу;
колегія суддів прийняла до уваги заперечення відповідача щодо недопустимості доказу на підтвердження наявності спільного бюджету копію договору №011 на виконання ремонтно-будівельних робіт від 09 червня 2015 року, оскільки доказів того, що ці ремонтні роботи були проведені та оплачені за рахунок спільних з ОСОБА_4 коштів позивачем не надано .Також на відсутність спільного бюджету та спільно нажитого майна подружжя вказує той факт, що квартиру за адресою: АДРЕСА_3, ОСОБА_4 отримав в дар згідно договору дарування від 19 червня 2014 року;
судом першої інстанції безпідставно не надано оцінки тій обставині, що з паспортних документів позивача і ОСОБА_4 вбачається, що вони зареєстровані за різними адресами місць проживання, із чого можна дійти висновку щодо їх проживання за різними адресами в період часу, в який позивач просила встановити факт спільного проживання;
судом першої інстанції не враховано, що звертаючись до суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 не зазначила, яким чином в результаті встановлення цього факту відбудеться поновлення її прав, за захистом яких вона звернулася до суду, оскільки саме лише встановлення судом факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу не тягне за собою виникнення, зміну або припинення особистих чи немайнових прав позивача, в той час як, інших позовних вимог (наприклад про визнання за нею права власності на частину спільного майна подружжя) позивачем не заявлено;
перевіривши законність і обґрунтованість рішення місцевого суду у межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважала, що, встановивши, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав, суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про відсутність правових підстав для відмови у задоволенні позову, з огляду на те, що належних, допустимих, достовірних і достатніх доказів на підтвердження факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 із спадкодавцем ОСОБА_4, з 01 травня 2014 року по час відкриття спадщини, ведення з ним спільного господарства, наявності спільного побуту та бюджету, взаємних прав та обов`язків подружжя, спільного набуття з ним майна тощо, у спірний період, позивачем не надано;
доводи апеляційної скарги заслуговують на увагу, а рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню, відповідно до статті 376 ЦПК України, як таке, що ухвалене з неповним з`ясуванням усіх обставин справи та неправильним застосуванням норм матеріального права, з ухваленням нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.
Аргументи учасників справи
06 жовтня 2023 року ОСОБА_1 подала касаційну скаргу, яка підписана представником ОСОБА_3, на постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2023 року, в якій просила:
оскаржену постанову апеляційного суду скасувати;
направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що:
судом апеляційної інстанції оскаржувану постанову винесено на підставі недопустимих доказів. Судом апеляційної інстанції прийнято до уваги Факти та твердження, які на момент розгляду справи не були доведеними та встановленими будь-якими доказами. Оскаржувана постанова базується на тому, що судом апеляційної інстанції зроблено висновок, що відповідач є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . Суд апеляційної інстанції цю обставину, яка має суттєве значення на підставі недопустимих доказів, а саме ґрунтуючись на поясненнях сторони відповідача, які були викладені у апеляційній скарзі та надані усно відповідачем у судовому засіданні у Суді апеляційної інстанції;
суду апеляційної інстанції було повідомлено, що у провадженні Ірпінського міського суду Київської області розглядається справа № 367/4893/21 за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1, треті особи приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Кузора В. Т., Шоста київська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин. У справі № 367/4893/21 ОСОБА_2 просить встановити факт того, що ОСОБА_2 є двоюрідною сестрою ОСОБА_4 . Як на момент винесення рішення першої інстанції, так і на момент винесення постанови апеляційної інстанції Відповідач не довела належними і допустимими доказами, що вона є двоюрідною сестрою ОСОБА_4, даний факт не був встановлений, рішення у справі №367/4893/21 не було винесено. Однак, судом апеляційної інстанції не було взято до уваги, що належних та допустимих доказів родинних відносин між відповідачем та ОСОБА_4, а саме доказів того, що мати відповідача та мати ОСОБА_4 були сестрами у матеріалах справи немає, судовим рішенням цей факт не був встановлений. Суд апеляційної інстанції було встановлено цю обставину лише на основі усних та письмових пояснень Відповідача, які не можуть вважатися належними доказами;
судом апеляційної інстанції зроблено помилковий висновок, що позивачем обрано неналежний спосіб захисту порушених прав. У позовній заяві було вказано, що встановлення цього факту потрібне позивачу для реалізації права на спадкування після смерті ОСОБА_4 . Відповідно до пункту 4 частини третьої статті 175 ЦПК України позовна заява повинна містити: 4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні: якщо позов подано до кількох відповідачів -зміст позовних вимог щодо кожного з них. Спадкування здійснюється за заповітом або за законом. До складу спадщини входять усі права і обов`язки, що належали спадкодавцю на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Згідно зі статтею 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу. Відповідно до статті 1264 ЦК України у четверту чергу право на спадкування за законом мають особи, які проживали зі спадкодавцем однією сім`єю не менш як п`ять років до часу відкриття спадщини;
відповідач вважає себе двоюрідною сестрою ОСОБА_4, однак належним та допустимих доказів цього не було надано як у суді першої інстанції, так і у суді апеляційної інстанції. Таким чином, на момент винесення як Рішення першої інстанції, так і постанови апеляційної інстанції, спадкоємців, які в установленому законом порядку довели родинний зв`язок із ОСОБА_4 не було і немає на день подання цієї касаційної скарги.
04 грудня 2023 року ОСОБА_2 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила: оскаржену постанову апеляційного суду залишити без змін; стягнути з ОСОБА_1 судові витрати в розмірі 30 000 грн.
Відзив мотивований тим, що:
ОСОБА_1 не володіє достовірною інформацією по справі оскільки не була для ОСОБА_4 близькою людиною та/або членом його сім`ї і вимушена вдаватися до фантазування;
ввечері 05 жовтня 2020 року позивачка з сином повернулася до міста Києва. З ранку наступного дня відповідачка не змогла додзвонитися до спадкодавця. Відповідачка телефонувала йому протягом всього дня, але так і не змогла додзвонитися (на дзвінки не відповідали). 07 жовтня 2020 року зранку відповідачка знову подзвонила спадкодавця і знову на дзвінок ніхто не відповів. Відповідачка разом з сином поїхали до спадкодавця (у квартиру АДРЕСА_4 ). Сусід, який добре знав спадкодавця відповідачці з сином повідомив, що йогозабрали до дванадцятої лікарні і начебто він помер. У Дванадцятій лікарні відповідачка з сином довго через реєстратуру та лікарів шукала ОСОБА_4 . Врешті решт їм повідомили, що ОСОБА_4 у морзі. У морзі сказали, що відбулася кремація тіла ОСОБА_4 і його вже поховали. Як виявилось ОСОБА_4 помер у своїй квартирі АДРЕСА_4 в ніч з 30 вересня на 01 жовтня 2020 року. В морзі нам дали контактний номер телефону якогось ОСОБА_8 . Як потім виявилось, що цей ОСОБА_8 є рідним сином позивачки по справі - ОСОБА_1, який повідомив відповідачці, що ОСОБА_4 поховали ОСОБА_8 разом зі своєю матір`ю, позивачкою по справі. Про місце поховання ОСОБА_4, ОСОБА_8 відповідачці відмовився розповідати. А тому, місце поховання ОСОБА_4 я разом зі своїм сином шукали самостійно і дату смерті брата відповідачки ( ІНФОРМАЦІЯ_2 ) відповідачка також довідувалася самостійно;
відповідачка 07 листопада 2020 року звернулася з заявою про прийняття спадщини до Шостої Київської державної нотаріальної контори після смерті мого двоюрідного брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Як з згодом виявилось, двоюрідний брат, ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2, а вже 08 жовтня 2020 року (через сім днів) невідома стороння особа - ОСОБА_1 вже подала до приватного нотаріуса КМНО Кузора В.Т. заяву про прийняття спадщини. Цей факт черговий раз красномовно свідчить, що ОСОБА_1, як сторонньої для ОСОБА_4 особи, керує лише алчність та бажання наживи.
у провадженні Ірпінського міського суду Київської області знаходилася справа № 367/1027/21 (окреме провадження) за заявою ОСОБА_1 про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю. Адвокатом відповідачки було заявлено клопотання про залучення її у справу як заінтересовану особу. Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 02 березня 2021 року заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду. У подальшому ОСОБА_1 звернулася до Дніпровського районного суду м. Києва з позовною заявою до ОСОБА_2, третя особа приватний нотаріус КМНО Кузора В.Т. про встановлення факту постійного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із спадкодавцем на час відкриття спадщини, справа № 755/5308/21. У зв`язку з тим, що ОСОБА_1 була і є для ОСОБА_4 сторонньою особою їй не відомі фактичні обставини справи, які стосуються особисто ОСОБА_4 та його особисто життя, що змушує позивачку вдаватися до вигадок та фантазій які не підкріплені жодним письмовим доказом.
Рух справи
Ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2023 року відкрито касаційне провадження у справі.
07 грудня 2023 року справу передано судді-доповідачу Крату В. І.
Ухвалою Верховного Суду від 08 грудня 2023 рокусправу призначено до судового розгляду.
Межі та підстави касаційного перегляду
Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
В ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина восьма статті 394 ЦПК України).
В ухвалі Верховного Суду від 20 листопада 2023 року вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави, передбачені частиною другою статті 389 ЦПК України для відкриття касаційного провадження: суд апеляційної інстанції в оскарженій постанові застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц; від 20 жовтня 2021 року у справі № 639/7697/19; судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
Фактичні обставини
Суди встановили, що ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .
За життя спадкодавець ОСОБА_4 заповіту не склав.
Похованням ОСОБА_4 займалась позивач ОСОБА_1, що підтверджується копією договору-замовлення на організацію та проведення поховання від 05 жовтня 2020 року № 8.136881К, чеком від 05 жовтня 2020 року № 27818, довідкою про одержання праху № 8.136881, замовленням від 26 січня 2021 року № 419/20, свідоцтвом про поховання від 26 січня 2021 року № 12972-9960. Оскільки смерть ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 під час поширення коронавірусної хвороби COVID-19, то ОСОБА_1 провела обряд кремації, а не традиційного поховання.
Позиція Верховного Суду
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 березня 2023 року в справі № 753/8671/21 (провадження № 61-550св22), постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21).